ПІВНІЧНА ЗОНА

Бремен

Справжній скарб джерел з історії України ХVІ-ХVIII ст. знаходиться в Пресафоршунг (Presseforschung) - інституті для дослідження старонімецької поеси, установі при науковій бібліотеці Бременського університету⁴. Саме тут зберігається найбільше у світі зібрання німецькомовної преси (газет та "летючих листків"), яка видавалася у ХVІ-ХVІІІ ст. не лише в німецьких державах, а й у Австрії, Швейцарії, Чехії, Росії, прибалтійських країнах тощо. Щоправда, оригіналів газет тут немає, зберігаються лише їхні фото - і ксерокопії, складені у томи-теки за хронологією по місцях публікації. Інститут забезпечує вільний доступ до зібрання, чудові умови для продуктивної праці, можливість робити ксерокопії. Всього у зібраннях "Пресафоршунг" налічується понад 700 томів-тек, максимально повних комплектів. Чим далі вглиб століть, тим менш комплектними є збірки газет через погану збереженість цього виду джерел, однак процес їх поповнення невпинно триває. Наведемо таблицю, що дозволить краще уявити сучасний склад зібрань "Пресафоршунг":

Цей величезний джерельний матеріал постійно використовують німецькі дослідники. Часом вони торкаються й славістичних сюжетів⁵, однак останній напрямок розвивається надто повільно. Українські дослідники й досі не мають навіть каталога газет і "летючих листків", котрі б дотичних історії України, подібного до каталогу видань польських і стосуючихся Польщі, опублікованого Конрадом Завадським⁶. Однак певні здобутки є і на цьому шляху⁷. Тому, не розглядаючи специфічних ознак німецької преси ХVІ-ХVІІІ ст., наголосимо лише на деяких моментах, і характеризують ці джерела з історії України і їхнє значення.

Німецькомовні газети ХVІ-ХVІІІ ст. публікувалися звичайно 1-2 рази на тиждень, а то й на місяць. Ця періодичність часто порушувалася, мінялася навіть назва видання. Звичайно, "летючі листки" (листів, брошури) видавалися нерегулярно, у зв'язку з якоюсь важливою родією найчастіше військово-політичного характеру. Практично у кожній газеті знаходимо дані про Україну, особливо часто публікації німецьких газет присвячувалися Українській Козацькій Республіці середини ХVІІ- початку XVIII ст. Так, у "Ляйпцігських поштових та ординарних вістях" ("Leipz ider Posund-Ordinar-Zeitungen") за 1684 р. повідомлення з України охоплюють понад 40 сторінок. В їхній основі - листи з різних міст України (Києва, Львова, Кам'янця-Подільського, Могилева-Подільського, Білої церкви, Бучача, Жовкви, Полонного, Рашкова, Яворова та ін., причому в деяких випадках знаходимо загальну вказівку - "з України"), а також Білорусі, Литви, Польщі. Нерідко інформація з України йшла через столиці європейських держав, де уважно стежили за подіями у цьому регіоні, насамперед з Варшави, Москви, Стамбула, Праги, Відня та ін. Повідомлення-листівки створювали учасники, а нерідко й очевидці важливих подій на Україні і оперативно направляли їх на Захід. Зазначимо, що найчастіше листи йшли трьома шляхами: північним (через Гданськ), центральним (через Варшаву), південним (через Краків), а далі через великі міста Центральної та Західної Європи, нерідко дублюючись у газетних публікаціях. Не вдаючись до аналізу газетних повідомлень ( він заслуговує на окрему велику розвідку) вкажемо лише на деякі важливі сюжети чи повідомлення. Результати наших пошуків у зібранні "Пресафоршунг" поряд з іншими німецькими архівосховищами доповідалися на міжнародних конференціях, присвячених 500-річчю запорозького козацтва у Дніпропетровську (травень 1991 р.) та Запорожжі (квітень 1992 р.). Був також опублікований у перекладі українською мовою з коментарем текст невідомої досі німецької брошури, в якій розповідалося про початковий етап Берестецької битви 1651 р.^7-а, були публікації матеріалів у газетній переодиці.

Німецькомовні газети та "летючі листки" вміщували матеріали насамперед з історії запорозького козацтва, про участь у Тридцятилітній війні, в боротьбі проти агресії Османської імперії; розповідали про Національно-Визвольну війну середини ХVІІ ст., добу Руїни. Наприклад, "Тижнева звичайна газета" ("Ordinari Wochen-Zeitung"), що видавалися у Цюриху (Її оригінал зберігається у державній бібліотеці в Цюриху), збереглася дуже погано. За період 1623-1689 рр. має право лише по 1-3 номери щорічно. Виняток становить 1656 р., представлений 7 номерами газети, яких мало бути 24. В газеті є згадки практично про всіх українських гетьманів середини - другої половини ХVІІ ст., найважливіші події військово-політичної історії України. Трапляються й справді унікальні звістки. Так, звістка від 19 травня 1680 р. з Білої Церкви розповідає про одруження сина Івана Сірка з дочкою покійного гетьмана Брюховецького. У звістці з Венеції від 15 червня 1684 р. йдеться про прибуття "тартани" (тип парусного судна) із Занту, захопленої у турків венеціанським флотоводцем Морозіні. Тоді ж було визволено й 10 козаків, невільників-гребців, які прибули на тартані до Венеції. У листі, датованому травнем 1650 р., є дані про тривогу царя Олексія Михайловича у зв'язку з можливим нападом українсько-кримського війська на Московську державу, про Лоєвську битву, прибуття до Кенігсберга 1656 р. кримського посла і його аудієнцію у бранденбурзького курфюста, спільні дії українських, турецький прапор, православного ченця і т.ін. Цей альбом є чудовим доповненням до унікальних турецьких малюнків, зроблених під час походу Сулеймана Кануні на Угорщину і Сербію¹².

Бібліотека герцога Августа багата дуже великим зібрання стародруків і карт, а також портретів. Останнє, наприклад, налічує кілька тисяч портретів, в тому числі й портретів діячів української історії. На 1901 р. було видруковано 15 томів альбому портретів¹³ (за абеткою) художнього зібрання бібліотеки. Сюди увійшли портрети осіб, прізвищ яких починаються на літери А-М. найближчим часом мають бути видруковані ще 19 томів. Серед опублікованої частини треба вирізнити унікальний портрет гетьмана Д. Апостола (А.487, див. додаток № 1), що не має аналогій серед інших відомих вже портретів цієї особи. Серед опублікованої частини зібрання є копії відомих портретів українських діячів: Б. Хмельницького (А.3704, 3705, 3706), І. Мазепи (А. 13748) київського полковника М. Кричевського, а також турецьких політиків Махмед-паші та Мехмед-паші (А-33, А-137), які відігравали велику роль в турецько-українсько-польських відносинах ХVІІ-ХVІІІ ст. та ін. На жаль спроби віднайти у неопублікованій частини художнього зібрання портрети інших українських гетьманів другої половини XVII ст., а також І. Сірката П. Конашевича (Сагайдачного) поки що безуспішні.

У картографічному зібранні є кілька карт України, або окремих її земель. Найдавніше з них 1562 р. - кольорова "Poloniae Sarmetiae Europae" Єроніма Кона (№ 19,141). Формаль-но вона зображує Польщу, але, чітко визначивши східні кордони Польщі, картограф змалював за їх межами міста Переворськ, Ярослав, Ланьцут, Щебрешин, Санок, Холм, не кажучи вже про Львів і Белз. Потрапила на цю карту і частина західної Білорусії (Див. також карти Польщі XVII ст.(19, 144), XVIII ст. (19,147; 19,151) і карту Литви (19,150)). Друга за хронологією (1572 р.) карта, що зображує Європу, експонується у старовинній читальній залі. Її автором є Каспар Вопель. На карті позначені найбільші ріки України (Дніпро, Дністер, Самара та ін.) і найбільші на той час міста (Київ, Львів, Канів, Черкаси, Житомир, Чернігів, Глухів, Луцьк, Меджибіж, Летичів, Чорнобиль) Є тут і міста Білорусії (Мозир, Слуцьк).

На кольоровій карті України кінця XVII ст. ("Ucraina… quare et terra Cossaccorum" (Див. також карти із зображенням Поділля (19,72), Галичини й Покуття (19, 159), скопійовані у другій половині XVII - XVIII ст. з Бопланових) є колоритне зображення чотирьох козаків і двох російських солдатів, показані землі України, Кримського ханства, Молдавії, ногайські кочовища, землі Війська Запорозького (cossacci cicassi) і Війська Донського, р. Дніпро з усіма порогами, річки Самара, Оріль, Томаківка. Чортомлик, Базавлук, Жовті Води, фортеця Кодак (19,87). На іншій карті, видрукованій Йоганом Бляу (19,66), зображені ріки Дніпро, Самара, Оріль. Кільчень, Чаплинка, Самоткань, Домоткань, Чорний та Кучманський вішим є "Ганзеатика", де зберігаються матеріали про торгівлю та взаємовідносини Бремена⁸ з іншими членами "Ганзи", зокрема з країнами Східної Прибалтики у 1181-1809 рр. Варто згадати, що саме бременські місіонери започаткували архиєпископство у Ризі. Значна частина згаданого фонду була вивезена 1947 р. до СРСР і всупереч міжнародному праву зберігалася там до 1990 р., залишаючись недоступною і для загалу радянських дослідників. У 1987 р. до архіву були повернуті з НДР 800 скринь документів ХІІ-ХХ ст.

Вкажемо насамперед на ту частину фонду⁹, в якій знаходяться матеріали з історії відносин Бремена з Російською імперією та Східною Прибалтикою: С.8.А - "Давні відносини (1535-1698 рр.)"; С.8.В - "Ранні відносини" (від часів Петра І до 1909 р.) У першій із зазначених справ відклалися документи про гданську війну 1577 р., дипломатичні відносини Російською імперією на початку XVII ст. (до 1619 р.), в яких згадуються Борис Годунов, його син Федір, події у Москві та Архангельську, Ризі Ревелі. Є тут і резолюція самого Бориса Годунова 1604 р., реляція московських послів того ж року (арк.52-61), латиномовний лист короля речі Посполитої Сигізмунда III про події у Москві (арк.24), різні рахунки тощо. В іншій частині фонду зберігаються документи про взаємовідносини Бремена з Російською імперією та країнами Прибалтики у XVIII - на початку XX ст. У відділі С.8.С ("російські дипломатичні агенти 1777-1899 рр.") є донесення бременських посланців з С. Петербургу Ф. Сант-Пауля (за 1777-1784 рр.) і Штандера (за 1797-1800 рр.) та ін. (С.8.С.1.а.).

Важливі матеріали відклалися в інших фондах, насамперед у архіві міської ради. Тут зберігаються джерела з історії торгівлі Бремена з багатьма країнами світу, в тому числі з Російською імперією (DD.2.R..З.). Це три томи документів за 1725-1813, 1726-1870, 1871-1892 рр., з Османською імперією за 1842-1849 рр. (Dd.2.t.2), з Річчю Посполитою за 1768 р. (Dd.11.C.2.P). Є тут відповідь царя Олександра І (від 25 грудня 1813) на лист посланця Бремена (Dd.2.R.3.A.1), фотокопії листа Катерини 1 до бременців від 10 червня 1725 р. з повідомленням про смерть Петра І. Можливі знахідки і у відділі І "Комтурство" (1439-1652 рр.), у відділі II "Церковні справи" (1219-1600 рр.) У останньому, наприклад, є документи, Псуються М.Риги; подій Тридцятилітньої війни та наполеонівських і н. Нарешті, у фондах архіву зберігається понад 1000 старовинних карт (ХІ відділ).

"[...] У листі, датованому травнем 1650 p., є дані про тривогу царя Олексія І у зв'язку з можливим нападом українсько-кримського.війська на Московську державу, про Лоївську битву 1649 р., про прибуття до Кенігсберга в 1656 р. кримського посла та його аудієнцію у бранденбурзького курфюрста, про спільні дії українських, бранденбурзьких і трансільванських військ проти Речі Посполитої в 1657 р. тощо. Базельська газета 1683 р. розповідає про вдалий напад запорожців на Крим. Віденські "Звичайні державні вісті" ("Ordinari Reichs-Zeitung") подають важливе повідомлення від 19 травня 1651 р. про 150 розвідників Богдана Хмельницького, яких гетьман напередодні Берестецької кампанії послав у глибоке польське запілля аж до Ґданська з наказом палити там міста. На дорогу їм було видано по 5 талярів, а після повернення обіцяно було ще по 50 талярів. Трьох розвідників польська влада схопила - і їхня "конфесата" (протокол допиту) лягла в основу газетного повідомлення. На такі новини були особливо багаті газети, що видавалися в Альтоні, Гамбурзі, Лейпціґу, Кенігсберзі, Нюрнберзі та Мюнхені. Окремі газети надрукували текст Гадяцького пакту 1658 р. та інші важливі документи, що стосуються тогочасної України.

Матеріали "Пресафоршунґ" доповнюються зібранням, яке міститься у відділі стародруків наукової Бібліотеки університету. Тут переважають мікрофільми німецьких газет, які зберігаються в Баварській державній бібліотеці, в Саксонські земельній бібліотеці Лейпціга, в Королівській бібліотеці Копенгагена та ін. Зазна чимо відразу, що зібрання власне наукової бібліотеки Бременського університету значно поступається колекції "Пресафоршунґ". З того, що тут є, можна вирізнити, наприклад, "Звичайні недільні поштові вісті" ("Ordentliche wochenth Postzeitungen") за 1639-1663,1673-1674 pp., де містяться, зокрема, дані про війни в Україні в 1661 p., про кримське посольство до Швеції того ж самого року, про поход-ження відомого кримського воєначальника Камамбет-мурзи з черкеського про відставку гетьмана Юрія Хмельницького й українське посольство до короля Яна Казимира 1663 p. (Ja 2496). У другому мікрофільмі (Ja 2799) знаходимо німецьку газету, що видавалася в Копенгагені, "Wochentliche Zeitung". Серед її даних за 1661 та 1679 pp. є звістка про напад у 1661 р. 30-тисячного татарського війська і 30-тисячного турецького війська на Трансільванію. У третьому мікрофільмі (Jr 816) "Продовження нових вістей..." ("Continuatio der newen Zeitungen...") за 1619-1625 pp. (оригінал зберігається в Саксонській земельній бібліотеці) міститься дуже цікаве повідомлення з Відня від 22 січня 1625 р. про вступ 20 тисяч завербованих запорожців на іспанську службу, про їхній похід до Фріулу - області в північній Італії. Є важливі дані про козаків і в мікрофільмах з газет за 1666, 1681, 1685, 1699 pp., оригінали яких зберігаються в історичному архіві в Кельні, в замку Харбург (Швабія) і т.д.

Бременський держархів

Місто Бремен відігравало надзвичайно важливу роль у політичному та економічному житті Північної та Центральної Європи, особливо в торгівлі на Північному та Балтійському морях у часи існування союзу "Ганза". Матеріали, які це засвідчують, зберігаються в архіві, перші документи якого сягають ще XII ст. Варто зазначити, що перший архіваріус у Бремені, котрий називався Г.Пост, згадується вже з 1727 p., а від 1875 р. там уже функціонував держархів у сучасному розумінні цього слова. З шістнадцяти відділів архіву найважливішим є "Ганзеатика", де зберігаються матеріали про торгівлю та взаємини Бремена з іншими членами Танзи", зокрема з країнами Східної Прибалтики в 1181-1809 pp. [...]".

Вольфенбютель

Бібліотека герцога Августа¹⁰

У центрі маленького містечка Вольфенбютель, що є майже передмістям Брауншвайгу, стоїть величний герцогський замок. Поруч - одне з найвідоміших у Німеччині зібрань рукописів та стародруків герцогів Вольфенбютелів, а також Брауншвайг-Люнембурських та Бланкенбургів. Оскільки ці династії були тісно пов'язані з Російською імперією, собливо у XVIII ст., то не повинна викликати подиву велика питома вага матеріал що стосуються Східної Європи. Деякі рукописи мають прямі вказівки походження з Росії. Так, російськомовний переклад твору Вольтеп "Смерть Цезаря" має важливий запис: "Сие рукописание єсть подарокп" моего дорогова друга господина профессора Зшенбурга в Браушвейге юля 15 числа 1776 год. Х. Шмидт-Физелдек" (Cod. Guelf. 115.7. Extravagant) (Повна сигнатура. Далі сигнатури збірник з бібліотеки герцога Августа подаємо у скороченому вигляді, наприклад (C.G.115.7.Extrav)).У другому збірнику першої половини XVIII ст. (G.G.115.7.Extrav.-20) що містить матеріали з історії, географії, нумізматики та мовознавства зокрема про події у Молдавії на початку XVIII ст., замітки про кримськотатарську мову, малюнок мечеті, зображення російських медалей і монет, замітки до царювання Анни Іоанівни.

Зібрання Герцогської бібліотеки (особливо 24 слов'янських рукописи) вивчене відносно непогано. Воно привертало до себе увагу й російських істориків та археографів¹¹, котрі, однак, не вирізняли українознавчих матеріалів. Наприклад, німецька хроніка (C.G.115.2.Extrav.-20.), яку і російські і німецькі археографи подають як "Аннали до російської історії 1600-1717, 1739-1740 рр.", вміщує дані з історії московської держави, але більшу частину рукопису становлять матеріали з історії України, певною мірою і Речі Посполитої, Швеції, Прибалтики. В них, зокрема, йдеться про Хотинську війну 1621 р., напади ординців на Україну у 1629 і 1632 рр., візит патріарха Кирила Лукаріса, відбудову Кодака 1639 р. Велика увага приділена Визвольній війні українського народу середини XVII ст. та її вождю Богдану Хмельницькому, українським гетьманам доби Руїни. Дуже цікавою є звістка про кошового отамана Івана Сірка під 1661 р. ("козаки запорозького гетьмана Сірка і калмики захопили у татар місто Перекоп 27 листопада"), про антиколоніальне повстання гетьмана Мазепи та Орлика. Невідомий німецький автор описав знищення російськими військами Батурина та Січі: "Генерал-майор Яковлев взяв штурмом земляні (укріплення) міста Січ й відрубав (козакам) голови", згадав про повернення Семена Палія з Сибіру. Можна назвати також списки відомої хроніки Конрада Бусова (G.G.41.Ехtrаv.; S.G.86 Ехtrаv.), записки Йогана Кільбургера 1674 р. (G.G.262.10.Ехtrаv.), врешті збірник XVIII ст. (3.1.235.Aug.Fol.), в якому вміщені матеріали з історії Швеції, Данії, Польщі та Росії, зокрема 9 документів за 1610-1629 рр., писаних французькою мовою, що стосуються Московської держави. Тут згадується вождь Селянської війни І. Болотников, події у Пскові 1623 р. тощо. Знаходимо У даному рукописі й історичну довідку про взаємовідносини Росії з Польщеі0' причому автор пише і про Київську Русь, згадує князя Володимира Святого та Ярослава Мудрого, перелічує міста, які дав синам Володимиру розповідає про вбивство Бориса і Гліба. Питання політичної історії Київської Русі порушуються в іншому збірнику XVIII ст. (394. Novor.).Тут зокрема подається список великих князів київських від Володимира до Ігоря Ольговича (1146 р.). У німецькому збірнику, що потрапив до герцогської бібліотеки 1656 р., наводилася генеалогічна таблиця Рюриковичів від Рюрика до Івана IV (14.11.Aug.40, арк.98-99). Перелік князів Київської Русі, великих князів московських знаходимо в рукописному збірнику (С.G.115.3.Ехtrаv.-20). Тут же містяться дані про події Північної війни, подається їх стисла хронологія, наприклад: "Баталія Полтавская. Баталия при Переволочной. 1709." На арк. 239(199) рукопису є цікавий запис: "Перевод з греческого писма с тетради, какову подал великому гсдрю црю и великому кнзю Алексею Михайловичу, всея Великия й Мальїя й Бельїя России самодержцу 162 (1651 р. - Ю.М.) году декабр(ря) в 13 день". Далі знаходимо епітафію померлому єродиякону Адаму: "Смеялся ты Адам, как мир суестрастный! Й сам его ж дурости бив нечто причастньїй" (арк.295) і примітку до неї: "Так воспел с плачем друг его й подражатель Самуил-тезка, Феофановой (Прокоповича - Ю.М.) семинарии смотритель". Тут же є і чин церковної служби у Волоській землі, у Білорусії і Києві (арк.214-229).

У німецько-латинському збірнику ХVII-XVIII ст. (364.1.Novor.) наводяться уривки з московських генеалогічних таблиць, документи про російсько-польські переговори у XVII ст., плани укріплень у Динамюнді, Ризі, Нарві і Кокенгаузі. особливе місце займає російський нумізматичний альбом на 276 аркушах (XVIII ст.), в якому знаходимо зображення новгородських, псковських, рязанських і інших монет (281.1.ЕхІгау.4°). Тут же є стислі описи царювань монархів, у яких часом згадується Україна. Так, у розповіді про царювання Олексія Михайловича знаходимо: "Принял Войска Запорожского гетмана обоих сторон в вечное подданство 7161 (1653. - Ю.М.)" (С.102). При Описі царювання Федора Олексійовича під 1678 р. уміщує таку звістку:"... Чрез бунтование украинских казаков турки в Украйну входили й город Чигирин обложили й тогда посьілал великий гсдрь Ромодановского, которьій там с турками счастливо бился" (С.103). Далі під 1679 р. йдеться про посольство турецького султана Мухамеда IV до Москви. Турецький посол домагався України "и иные необьічайние запроси предлагал", в чому йому було відмовлено.

Варто відзначити ще кілька німецьких рукописів першої половини XVIII ст В одному з них (238.II.Ехtrаv.40) містяться стислі нариси з історії Росії (до 1742 р.), Польщі і Північної війни. Описуючи правління королів Речі Посполитої другої половини XVII ст., анонімний автор згадав і про Україну, запорозьких козаків, тяжкі для Речі Посполитої роки "потопу" 1655-1657 рр. деякі події політичної історії, що відбулися у Литві й Білорусі, зокрема в Гродно та Могилеві, врешті про події Північної війни.Матеріали подібного типу, писані німецькою, латинською та французькую мовами містяться у збірнику XVII-XVIII ст. (30.3 Extrav.20). Тут зокрема, наводяться уривки з твору відомого німецького історика с. Пуфендорфа, присвяченого життю бранденбурзького електора Фрідріха-Вільгельма (арк.49-60); лист Катерини І від 17 травня 1727 р., анонімний лист з Петербурга від 24 травня 1727 р., у якому йдеться про Остермана Волконського (арк.37-41). Є в матеріалах збірника й згадки про Україну (арк.18-20).

У подальших кількох рукописах важливе місце займає опис дій Північної війни. Один з цих збірників, писаний німецькою мовою, вміщує різні рахунки та акти (49.Blankenb.) Його походження треба, очевидно пов'язати з ім'ям герцога Брауншвейського Антона Ульриха, регента російського імператора Івана VI. Є тут згадка про видачу грошей Р. Мешикова, дані про Україну, зокрема Київ,: про Молдавію (с.99-100), російськп турецькі відносини у 1711-1712 рр., є навіть урочиста пісня, присвячена Полтавській битві, де згадується Мазепа (с.119-124). Про Північну війт розповідають і матеріали інших рукописних збірок із Бланкенбурзькогр зібрання (44, 46, 48, 50, 51), а також рукопису 500 Novor. Так, у рукописі 46 Blankenb., писаному німецькою та французькою мовами, йдеться прп похід Карла XII в Україну, починаючи з 20 грудня 1708 р. (арк.7-8зв.). Тут згадуються Стародуб, Ромни, Гадяч, розповідається про кампанію 1709р., в тому числі й про Полтавську битву (арк.84зв.-92), відступ козаків з Мазепою до Переволочної, а потім до Бендер. Є тут і лист коронного гетьмана Речі Посполитої А.Сенявського від 20 лютого 1709 р. з Тернополя, листи з Дрездена тощо (арк.8зв.-10зв.). У збірнику № 48 тієї ж колекції йдеться про Прутський похід 1711 р., військові дії у Південно-Західній Україні і Молдавії (Ясси, Сороки), форсування військами Шереметєва Дністра поблизу Рашкова (с.116-146). Тут зберігаються і листи Петра І. Матеріали збірника № 44 охоплюють широке коло подій, що відбулися в Росії, Молдавії, Польщі, Німеччини, Швеції, Прибалтиці (тут зокрема є реляція про дії Паткуля).

У колекції відклалися кілька рукописів, писаних різними мовами і не пов'язаних між собою тематично. У збірнику 32.5.Aug.fol. знаходимо дані щодо рокошу Зебржидовського 1606 р., що проходив і на території Західної України, відомості з історії країн Сходу (Індія, Японія). У збірнику 76.30.Aug.20 увійшли деякі матеріали з історії першої половини XVI ст. У німецькому збірнику 31.8.Aug.2° є уривки з листів, відправлених з Польщі 1625 р., у яких йдеться про події Тридцятилітньої війни та дії трансильванського князя Бетлена Габора. Збірник 1б.Ехtrav.20 вміщує листи Синан-паші, великого візиря Османської імперії, датовані 7 лютого 1593 р. (арк.56), геральдичні матеріали, лист англійського короля послам Речі Посполитої, малюнок, що зображує національного героя Чехії 71на Жижку. Велику цінність являє собою альбом малюнків угорської"0 художника Балаша Чобора Сигетварі, виконаних 1570 р. під час йог перебування у Стамбулі в будинку Алі-паші (206 Blankend.). Автор зобразив візиря, пашу, яничар, турецьких піхотинців і кавалериста турецький прапор, православного ченця і т.ін. Цей альбом є чудовим доповненням до унікальних турецьких малюнків, зроблених під час походу Сулеймана Кануні на Угорщину і Сербію ¹².

Бібліотека герцога Августа багата дуже великим зібранням друків і карт, а також портретів. Останнє, наприклад, налічує кілька тисяч портретів, в тому числі й портретів діячів української історії. На 1991 р. було видруковано 15 томів альбому портретів ¹³ (за абеткою) з художнього зібрання бібліотеки. Сюди увійшли портрети осіб, прізвища їх починаються на літери А-М. Найближчим часом мають бути видруковані ще 19 томів. Серед опублікованої частини треба вирізнити унікальний портрет гетьмана Д. Апостола (А.487, див. додаток № 1), що не має аналогій серед інших відомих вже портретів цієї особи. Серед опублікованої частини зібрання є копії відомих портретів українських діячів: Б. Хмельницького (А.3704, 3705, 3706), І.Мазепи (А. 13748), київського полковника М. Кричевського, а також турецьких політиків Ахмед-паші та Мехмед-паші (А-33, А-137), які відігравали велику роль в турецько-українсько-польських відносинах XVII-XVIII ст. та ін. На жаль, спроби віднайти у неопублікованій частини художнього зібрання портрети інших українських гетьманів другої половини XVII ст., а також І.Сірка та П. Конашевича (Сагайдачного) поки що безуспішні.

У картографічному зібранні є кілька карт України, або окремих її земель. Найдавніша з них 1562 р. - кольорова "Poloniae Sarmetiae Europae" Єроніма Кона (№ 19,141). Формально вона зображує Польщу, але, чітко визначивши східні кордони Польщі, картограф змалював за їх межами міста Переворськ, Ярослав, Ланьцут, Щебрешин, Сянок, Холм, не кажучи вже про Львів і Белз. Потрапила на цю карту і частина західної Білорусії. Друга за хронологією (1572 р.) карта, що зображує Європу, експонується у старовинній читальній залі. Її автором є Каспар Вопель. На карті позначені найбільші ріки України (Дніпро, Дністер, Самара та ін.) і найбільші на той час міста (Київ, Львів, Канів, Черкаси, Житомир, Чернігів, Глухів, Луцьк, Меджибіж, Летичів, Чорнобиль). Є тут і міста Білорусії (Мозир, Слуцьк).

На кольоровій карті України кінця XVII ст. ("Ucraina… quae et terra Cossaccorum") є колоритне зображення чотирьох козаків і двох російських солдатів, показані землі України, Кримського ханства, Молдавії, ногайські кочовища, землі Війська Запорозького (cossacci circassi) і Війська Донського, р. Дніпро з усіма порогами, річки Самара, Оріль, Томаківка, Базавлук, Жовті Води, фортеця Кодак (19,87). На іншій карті, Друкованій Йоганом Бляу (19,66), зображені ріки Дніпро, Самара, Оріль, Кільчень, Чаплинка, Самоткань, Домоткань, Чорний та Кучманський шляхи, поселення Романів (Романково), що знаходиться вище за течією Дніпра від сучасного Дніпропетровська. Слід вказати на два примірники карти Речі Посполитої і Великого князівства Литовського, видрукованої в XVII ст. у Нюрнберзі Йоганом Бартоломео Гоманно (19,150). На ній позначені фортеця Кодак, о.Хортиця, ріки Дніпро, Самара, Оріль, Вовч Кільчень, Чортомлик та ін. Характерно, що українсько-польський корд картограф позначив тут західніше Ярослава та Переворська.

Три великі кольорові карти "Tractus Borysthenum" з зображення Дніпра в різних його частинах видрукував в Амстердамі Бляєр. На періщ, з них (19,108) зображений Дніпро і територія по обох берегах ріки від Києва до Бужина, на другій (19,99) - від Канева до Хортиці, а на третій (19,105) - від Хортиці до Лиману та Очакова. Розглянемо спочатку другу карту. В її верхньому лівому куті намальовані турок і московит, що символізує війну між обома імперіями, яка точилася на українських землях у XVIII ст. Дніпро показаний тут з найменшими подробицями, з островами порогами, переправами, численними притоками. Лише в межах сучасного Дніпропетровська бачимо існуючі й нині острови Монастирський, Кінський Князів, Козацький, Кодачок. Показані на карті міста Черкаси, Кременчук Чигирин, Кобеляки, Кодак тощо. Дуже важливо, що фортеця на о.Тягинка (поблизу сучасної Каховки) позначена, як і міста, що стоять вище неї хрестом, а не мусульманським півмісяцем, як населені пункти Криму і гирла Дніпра. Крім того, нижче Тягинки показаний острів "Balneum Vitoldi" (купальні Витовта), тобто цей острів пов'язано з іменем великого князя Витовта, який наприкінці XIV ст. очистив значну частину Північного Причорномор'я від ординців і заснував кілька міст. Варто вказати також на густозаселеність місця, де стоїть сучасний Дніпропетровськ. На правому березі Дніпра, якраз напроти гирел Орілі та Самари, позначено аж три населених пункти, очевидно. Старий та Новий Кодак і Половиця. Це зайвий раз доводить існування міста Дніпропетровська задовго до Катерининських часів. Показані також Таранський Ріг (сучасне Таромське, передмістя Дніпропетровська). На третій карті є зображення острова у гирлі Чортомлика з написом: "Skardnica wjskowa kozacka".

Низка карт відноситься до часів російсько-турецької війни 1735-1739 рр. і зображує театр військових дій на півдні України. Перша з них (Kriegskarte 31,279) створена у 1736-1737 рр. На ній зображені Дніпро, Самара, Оріль, такі населені пункти як Кодак, Остап'є, Нехвороща на Орілі і ще 14 населених пунктів по берегах цієї ріки, Сергіївський монастир на Самарі. Інша тогочасна військова карта (Kriegskarte 31,273) теж зазначила густонаселеність території сучасного Дніпропетровська (п'ять великих поселень, не рахуючи Старого Кодака). Ця ж сама карта фіксує у гирлі Базавлука Запорозьку Січ ("Saporoger Setsch"), вказує на зимівник "Tolodos" (Толодос) на захід від Базавлука. Латиномовна карта 1738 р. (31,288) базується на російських джерелах. Вона важлива, зокрема, тим що на правому боці Самари при її впадінні до Дніпра зазначає вірогідно Новобогородицьку фортецю, збудовану ще Мазепою 1688 р., але зруйновану за умовами Прутського миру 1711 р. На карті вона показана як "Staraja Krepost", а при ній "magazin et pristan". В грилі Базавлука показана "Saporogoru Sedes",а напроти порогів з правого берега "Czerwini las".До речі, в Криму позначене, як місто, Ак-мечеть (Achmeczet), яке пізніше перейменують на Симферополь. На іншій військовій карті (31,276), створеній очевидно 1737 р., показано, як великий населений пункт, Кодак, а все Правобережжя від лінії р. Оріль до Чорного моря позначено великим написом "Землі запорозьких козаків" ("Terri Cossacorum Zaporoviencis"). На цій же карті зафіксовано Запорізьку Січ ("Zaporoger Setsh"), міста Цирачанка. Маячка, Китайгород, Нехвороща (понад течією Орілі). Зазначено й Новобогородицьку фортецю у гирлі Самари. Існує і некольоровий варіант згаданої карти (31,270). До розглядуваної низки військових карт лежить ще одна - карта дій російської армії з 23 березня до 18 червня 1736 р. (3а ст.ст.) (19,102), яку створив М. Сенттер. Тут є важлива вказівка на існування Нової Січі: біля гирла р. Підпільної проставлено слово"Setsa". Показано і зимівник Романково ("zimownik Romankowo"), а на захід від нього вищезгаданий зимівник "Толодос" (Tolodos-?). Німецька кольорова карта"Європа, або Мала Татаріяф" Й. Б. Штрайбера, видрукована у Ляйпцігу 1736 р. (19,29), містить цікавий малюнок турка й кавказького горянина. На карті показано пониззя Дніпра, починаючи від Чигирина й Переволочної. Позначені міста Кодак, Китайгород, Романково ("Romankowo") Новобогородицька фортеця ("Nowogodisoi magazinan der Samara"), а значну територію степової Правобережної України покриває напис: "Хутори, зимівники" ("Gutori, simowniki"). На кількох картах (19,69; 19,72; С,6) (остання - у складі атласу Бюшинга 1792 р.) зображує Кримське ханство разом з "Малою Татарією", тобто з частиною нинішньої Південної України. На них позначена і частина тих українських земель, що й тоді не входили до складу ханства. Є карта Азовського моря М. Зойтера, друкована в Аугсбурзі (19,96). На російській карті "Малая Татария", створеній до 1775 р. (19,27), показана "Запорожская Сеча" в гирлі Базавлука, ряд населених пунктів Поорілля (Царичанка, Китайгород, Маячка, Нехвороща, врешті якась "Оріль" в самому гирлі однойменної ріки, на місці сучасного Дніпропетровська). Позначені й населені пункти на правому березі р. Самари. Назва російської карти"положение мест между Черным и Каспийским морями" (19,30) говорить сама за себе. На ній зображено й тину українського Приазов'я. Французька карта Дезаше (Dezauche), Рукована в Парижі 1788 р., зображує театр воєнних дій на початковому етапі російсько-турецької війни 1787-1791 рр. ("Karte du Theatre de la Guerre entre les Turks et les Russes") (19,69). Тут показано між іншим "Великий Луг" низку населених пунктів Південної України, в тому числі Томаківку, Кічкас, Олександрівськ та ін. Є і карта Криму 1865 р. (19,72), що відноситься вже до часів Кримської війни 1853-1856 рр.

Вкажемо, нарешті, і на французьку карту 1788 р.(32,513), в якій показано пониззя Дніпра, починаючи від гирла Інгулу, на карти Галичини й Покуття XVII ст.(19153; 19,154; 19,156). В атласі Європи, виданому у Берліні 1792 р. (6), з 16 карт відомого німецького географа Бошинга показані Україна і Молдавія, Крим, Польща, Литва і Білорусія тощо. Зазначимо й карти XVIII ст. різних регіонів Російської імперії, наприклад, Камчатки, Архангельської губернії, "Гіляну", Казанського ханства (19,57) Уфімської губернії (19,84) та ін., карти XVI-XVIII ст. Османської імперії (21,12; 22,6; 22,12; 22,15; 22,18; Gl).

Нижньосаксонський держархів¹⁴

На околиці Вольфенбютеля знаходиться ще одне значне зібрання рукописів та стародруків - Нижньосаксонський держархів, заснований 1946 р. До того часу його матеріали входили до складу Гановерського держархіву Саме тут зібрані фамільні та зовнішньополітичні архіви герцогів Брауншвайг-Люнебурзьких, Вольфенбютелів та князів Бланкенбургів. Все архівне зібрання поділяється на п'ять частин: А - документи 1154-1945 рр. В - акти і службові книги; С - карти і плани; D - кіно- і фономатеріали; Е-колекції¹⁵. У свою чергу кожна з цих частин поділяється на відділи, а ті-на підвідділи (фонди). Так, частина "А" має такі відділи: князівські доми Брауншвейг-Люнебург (№ 1), церковні справи (№ 2), міста (№ 3) і т.д. Відділ 1 за змістом матеріалів збігається з матеріалами "Посольського приказу" РДАДА або "Архівом коронним у Варшаві" АГАД, оскільки переважну більшість його джерел має дипломатичне призначення. Особливо важливим є підвідділ (фонд) 7, точніше І Alt7("Росія і Курляндія"), який складається із 106 справ за № 204-306. Найдавніші справи датовані 1560-1563 і 1580 р. (204). У них містяться матеріали, що стосуються головним чином титулатури великих князів московських. До речі, у справі 219 теж подаються титули російських монархів, але вже пізнішого часу 1721 і 1727 рр. У справі 204 найважливішим документом є невідомий список листа Івана IV до імператора "Священної Римської імперії" Фердинанда 11560 р.) німецькому перекладі. У листі йдеться про його позицію щодо Лівонської війни¹⁶. Тут, в інших документах справи містяться скарги російського уряд) польському. Далі за хронологією йде знаменита хроніка Конрада Бусова, що охоплює 1584-1613 рр., твір Йогана Паткуля"Думки з приводу шведського вторгнення в Саксонію. 1705"(205). Кілька томів (208-211) містять) собі список відомого твору О.Манкієва "Ядро российской истории", лист Манкієва до Петра І від 18 квітня 1715 р. про значення історії, лист Петра І німецькомовні матеріали про Дербентський похід російсько-української армії 1722 р., карта Дагестану (105, арк.13). Є тут (арк.60) згадка про Феофана Прокоповича,"ректора Академії в Києві". До останнього тому "Ядра" (211) додано опис та малюнок фейєрверку на честь дня народження Єлизавети Петрівни 18 грудня 1741 р. У справі (212) міститься "Стислий географічний опис Російської держави" 1741-1742 рр. німецькою та Французькою мовами, де згадується Мала Русь-Україна і літописець Нестор. У справі 213 міститься "Щоденник" подорожі Джона Кастла до татар 1736 р. (список датовано 1741 р.). Тут є й 12 малюнків, вміщених олівцем та тушшю, на яких зображені татари, казахи, киргизи, оренбурзькі та яїцькі козаки. У справах 208-213 трапляються також друковані маніфести російських монархів, "летючі листки" тощо. Значне місце займають матеріали про відносини Російської імперії з німецькими державами, як от документи про союз Петра І з австрійським імператором у 1711-1714 рр. (206), кореспонденція російських монархів з князями Брауншвайськими та кенбургами за 1720-1742 рр. та ін. (215-218). Варто відзначити справу № 220 датовану 1725 р., де зберігаються матеріали про Катерину І та анекдоти Петра І. У справі № 308 уміщується листування правителів Вольфенбютеля з російським двором у приватних справах за 1783-1801 рр., у справі 222 - листування бланкенбурзького двору з російським урядом, зокрема з Й. Е. Біроном, Г. Й. Остерманом, Б. Х. Мініхом, О. П. Бєстужевим-Рюміним, О. Г. Головкіним та ін. Низка справ присвячена російському цареві"младенцу" Івану VI, синові герцога Антона Ульриха. У справі 297 знаходимо матеріали про долю Антона Ульриха і його сім'ї, його претензії на трон для Івана VI, про ув'язнення та вбивство останнього (1741-1764, 1780 рр.) Тут є і матеріали про арешт Деркса, студента з Ростока, який задумав визволити Антона Ульриха з сім'єю 1743-1744 рр. У справі 282-285 містяться матеріали, що свідчать про претензії герцога Людвига Ернста на престол, його подорож в Росію та про детронізацію Івана VI у грудні 1741 р. Тут зберігається й щоденник подорожі герцога до Росії, писаний його секретарем М. А. Хеніхеном, в якому також згадується про детронізацію Івана VI. Матеріали того ж Хеніхена та курляндського капітана Д. Кайзерлінга про долю герцога Антона Ульриха в Росії містяться у справі 296. Врешті, згадаємо і справу 288, в якій зберігається листування брауншвайзького герцога Людвига з Антоном Ульрихом та його дружиною в 1741-1742 рр. У справі 271 є опис подорожі герцога Антона Ульриха до Росії, його перебування про російському дворі й арешт (1732-1743, 1767-1768 рр.). Про подорож герцога до Росії йдеться і в реляціях полковника А. А. фон Гайм-бурга, датованих 1733-1741 рр. У справі 221 знаходимо листи Антона Ульриха до своєї сім'ї, до герцогів Людвіга Рудольфа, Фердинанда-Альбрехта II і Карла І за 1725-1742 рр. Нарешті, у справах 309-310 є документи, що розповідають про смерть синів герцога Антона Ульриха - Петра та Олексія наприкінці XVIII ст.

Значне місце у згаданому фонді займають збірники кореспонденції правителів Брауншвайгу та Вольфенбютеля з російським двором і з своїми послами до Росії (інструкції, листи, звіти, рахунки тощо). Так, у справі 219 У знаходяться ключі до шифрів дипломатичного листування 1721-1728 рр., у справі 223 - матеріали відправки посла Л. Х. фон Асенбурга до Петра II з нагоди його коронації. Тут також уміщено кольоровий малюнок лютеранської кірхи в Петербурзі, реляції Асенбурга до Фердинанда-Альбрехта ІІ Брауншвайзького за 1727-1728 рр. У справі 286 міститься кореспонденція Людовига Ернаста і його секрктаря Хеніхена з послом у Росії Кайзерлінгом, у цій же справі та справі 295 чимало уваги приділено курляндському питанню.

Представлена у фонді й така частина дипломатичної документації звіти дипломатів своїм патрона-правителям Брауншвайгу, Люнебургу Вольфенбютелю. Переважають тут реляції посла до Росії Авгусита Адольфа фон Грама, адресовані Людвигу Рудольфу Бланкенбурзькому герцогу Августу Вільгельму, Карлу II, членам монаршої родини урядовим особам, наприклад прем'єр-міністру Є. Мюнхгаузену, датовані 1727-1731 рр., 1741 р. (223-253, 276-280, 291-294), листиГрамаза 1731-1733, 1737-1739 рр. з Новгорода, Риги, Піллау, Брауншвайга, Вольфенбіотел та Бланкенбурга до секретаря посольства в Росію Х. Ф. Гроса (260-261) Добре представлені дипломатичні звіти послів до Росії Х. Ф. Гроса, Г. Й. фон Кайзерлінга, Х. Ф, фон Кніштедта за 1731-1741 рр. (254-259, 262-270,272) посла до саксо-польського двору Ботіхера, адресовані герцогам Карлу І Людвигу Ернсту та членам дипломатичного корпусу, зокрема Хеніхенуза 1742-1744 рр. (298-396). Тут йдеться про ситуацію в Російській імперії. Речі Посполитій, про сілезьку війну 1742-1744 рр., наводиться щоденник гродненського сейму Речі Посполитої 1744 р. (298-299). Справа 287 містиць у собі реляцію посольського секретаря Хеніхена до Карла І та надвірного радника Г. Б. фон Шліштедта за 1741-1742 рр. про подорож герцога Людвига Ернста до Росії, його претензії на курляндський трон і трагічну долю (187). Справа 275 зберігає матеріали про відправку до Росії 1735 р. посла, полковника Г. В. фон Зомерфельда, та щоденник останнього, писаний його сином. Врешті, цілий комплекс джерел стосується курляндських справ. Найранішою є справа 204-а, де зберігаються листи 1632-1633 рр. Єлизавети-Магдалени та графа Фрідріха Курляндського до герцога Августа Брауншвайзького щодо польсько-шведського (Оливського) миру 1660 р. Курляндське питання розглядалося і в дипломатичному листуванні урядів Російської імперії. Речі Посполитої та Брауншвайгу у 1643, 1717-1742 рр. (214). Тут містяться матеріали дипломатичної місії Речі Посполитої до Курляндії 1717 р., матеріали гродненського сейму Речі Посполитої, де порушувалося курляндське питання; відомості про порти в Лібаві та Віндаві (Вентспілс) з шістьма кольоровими планами цих портів 1739-1741 рр. Важливим є німецькомовний "Короткий нарис Ліфляндської та Курляндської історії. 1742 р." Чимало документів стосується обрання на курляндський престол або претензій на нього Людвіга Рудольфз Бланкенбурзького у 1715-1716 рр. (207), Антона Ульриха 1713 р. (273) Е. Бірона 1737 р. (281), Людвіга Ернста Брауншвайзького у 1741-1742 рр.(287, 290).

У справі 307 міститься протест герцога Людвіга Ернста проти обрання курляндським герцогом саксонського принца Карла, який правив у 1758-1762 рр., його претензії на курляндське герцогство у цей період. Тут зберігається франкомовний твір Ф. Л. де Брегера у двох примірниках "Considerations sur l'affaire de Courlande", писаний 1733 р (273). У цьому ж фонді знаходимо справу 289, що містить у собі листування брауншвайзького герцога Людвига Ернста з правителями та урядами Речі Посполитої, Пруссії, Австрії, Лотарингії з пруським послом до Росії А. фон Мардефельдом, австрійським послом до Росії М. А. д'Адорно, з бароном фон Мірбахом та ін.

Близькі за характером документи знаходяться в фонді "Архів апанагіртської лінії Бевернів, герцогів Брауншвайг-Люнебурзьких. 1598-1806 рр.," (95 Alt), але з них небагато відносяться до нашої теми. Можна назвати насамперед справу 3, в якій знаходяться листи графа Остермана 1735 р., листи й рахунки Анни Іоанівни 1711 і 1738 рр., Бірона та ін. Важливими є матеріали фонду"Польща" (І 6), джерела ті, що стосуються коронації Стефана Баторія та його війни проти Гданьська. Поряд з ними зберігається велика кількість рукописних та друкованих газет ХVІ-XVII ст. (200). В інших справах відклалися матеріали посольства короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ до герцога Генріха Юлія з приводу допомоги у війні проти Туреччини 1590 р. (201), матеріали сеймів Речі Посполитої за 1709-1721 рр. (202).

У фонді І Alt 22 зберігається 2058 справ, що стосуються історії Речі Посполитої, Османської імперії та ряду інших країн XVIII - початку XX ст. В одній з них (791) є три російськомовні листи, писані близькою до Мініха особою у вересні 1739 р. (арк.36-39). Листи адресовані ротмістрові (два листи) і полковникові, в них висловлюється подяка за поставку золотих шнурів, йдеться про очікуване прибуття Мініха до Петербурга. У справі 455 вміщено німецькомовний стислий огляд подій європейської історії, в тому числі й Корони Польської. У розділах 16-20 часто згадується Україна, запорозькі козаки, Визвольна війна українського народу середини XVII ст. під проводом Б. Хмельницького, гетьмани доби Руїни тощо. У фонді 8 Alt (опис 2, спр.400) знаходяться матеріали про відправку німецьких колоністів до Росії 1766 р. У фонді І z зберігається велика кількість рукописних і друкованих газет ХVІ-ХІХ ст., зокрема"Europäische Zeitung" за 1684-1692 рр. Цим, звичайно, не вичерпується перелік матеріалів Ніжньосаксонського архіву, які мають велику цінність як джерела з історії України, Росії, Білорусії, Латвії, Литви та Естонії.

Брауншвайг

Державний архів¹⁷

В центрі Брауншвайгу неподалік від знаменитої картинної галереї та історичного знаходиться державний архів, заснований 1860 р. Тут зберігається понад 16 тис томів різноманітних справ, що стосуються насамперед історії цього регіону та Північної Німеччини взагалі. Ця найважливіша частина архіву поділяється на 8 відділів: А - архівні документи 1031-1985 рр.; В - старий архів міської ради XIII ст. - 1671 р.; С - старий магістратський архів 1671-1825 рр.; D - новий магістратський архів 1825-1930 рр.; Е - архів магістрату ХХ ст. (з 1930 р.); F - фінансовий архів 1426-1951 рр.; G - особливий архів міста 1204-1985 рр.; Н - колекції 1671-1985 рр.¹⁸ Порівняно з попереднім архівосховищем, у держархіві Брауншвайгу зберігається значно менше матеріалів, що стосуються історії України. Під час короткотривалої роботи в архіві нам вдалося виявити лише колекцію театральних афіш Російської імперії за 1808-1916 рр. (Н.Х, відділ 13,135), друкованих російською або німецькою мовами. Деякі афіші російського походження виявлені нами і в іншому відділі (Н.Х.Varia). Вони проливають світло на театральне життя Одеси, Сімферополя, Харкова середині - другій половині XIX ст. Так, афіша 1858 р. говорить про виставку в Одесі п'єси-мелодрами "Наречена-сомнабула" Роміні (муз.Беліні) та п'єс "Чиновниця" В. Сологуба. У Петербурзі 1864 р. йшла "Аскольдова могила" А. І. Веретовського, а 1866 р. - "Мазепа" Г. В. Кугушева за пушкінськов "Полтавою". У згаданих двох відділах архіву знаходимо театральні афіш, Лібави (1838 р.), Мітави (1837-1857), Пернова (Пярну), (1822-1836), Ревеля (1818-1851), Риги (1827-1856), Вільнюса (1916), Варшави (1825-1852) Москви (1822 - початок XX ст.), Самари та Астрахані (1863), Тифліса (Тбилісі) (1865), Тукумса (1865). Переважна більшість афіш походить однак, з Петербургу (1808 - початок XX ст.).

Міська бібліотека¹⁹

Ця установа знаходиться біля держархіву та історичного музею. В ії фондах зберігається значна кількість рукописів та стародруків, з який лише деякі мають відношення до нашої теми. Це насамперед, рукописний збірник XVII ст. 38.16.Aug.fol., в якому є матеріали про російсько-польські війни. Деякі цікаві документи з історії Росії знаходяться в рукописі 36.13.Aug.fol., У великій колекції стародруків є чимало важливих пам'яток, як, наприклад, фундаментальна хроніка XVII - початку XVII ст. "Театр Європи" (у 21-у томі), в якій уміщується багато важливих звісток щодо політичної історії України, Білорусії, Росії, Кримського ханства, Литви і Молдавії тощо, а також цінний ілюстративний матеріал.

Очевидно, певні матеріали можна знайти і в зібраннях історичного музею Брауншвайга²⁰, однак нам не вдалося туди дістатися. За словами ж директора музею тут бракує джерел з історії східнослов'янських держав²¹. У бібліотеці Технічного університету рукописів та стародруків немає.

Завершуючи огляд матеріалів що знаходяться в архівах, бібліотеках та музеях північної зони, вкажемо і на ті наукові центри, в установах яких теж можливе виявлення джерел з історії України²². Це насамперед Гановер(За деякими даними до Гановера було передано велику кількість документів 1550-1635 рр. герцогів Брауншвайзьких), Гегінген, Ольденбург (Нижня Саксонія), Ойтен, Кіль (Шлезвіг-Гольштейн), а також Гамбург, в архівосховищах якого зберігаються важливі документи ХІХ-ХХ ст.

Головна сторінка | Nota Bene | Генеалогія | Новини | Публікації | Архіви в Україні | Архіви в світі | Контакти | Карта порталу

Copyright © 2008 - Державний комітет архівів України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@archives.gov.ua