Марина Палієнко

УКРАЇНСЬКІ АРХІВНІ ОСЕРЕДКИ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

Важливе значення для комплексного, синтетичного дослідження історичного минулого українського народу має виявлення та наукове опрацювання всієї сукупності документальних джерел, які зберігаються не тільки в Україні, але й поза її межами, зокрема, в країнах розселення багаточисельної української діаспори. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває вивчення діяльності українських громадських та наукових інституцій у світі по збиранню та збереженню національної історико-культурної спадщини і створенню українських архівних, музейних та бібліотечних осередків.

Слід відзначити, що вагому роль у заснуванні відповідних центрів відіграли представники української політичної еміграції. У період між двома світовими війнами завдяки їх зусиллям в Європі були створені такі осередки, як Музей визвольної боротьби України у Празі та Бібліотека імені Симона Петлюри у Парижі. Після Другої світової війни активну діяльність по збиранню та збереженню писемних, речових та інших пам'яток історії та культури розгорнули українські організації в Північній Америці.

Вивчення історії виникнення та розвитку українських архівних центрів у США та Канаді становить сьогодні важливу та актуальну наукову проблему через кілька причин. По-перше, діяльність цих установ є інтегральною частиною історії української політичної еміграції XX ст. По-друге, матеріали, які представлені у цих колекціях, є надзвичайно цінним джерелом з багатьох проблем громадсько-політичної, соціально-економічної, церковної історії, а також з історії української науки і культури. По-третє, утворені українцями архівні центри і колекції є невід'ємним компонентом загальносвітового історичного процесу- вони відіграють важливу роль не тільки у збереженні та вивченні історичної спадщини українського народу, але й у поширенні та популяризації знань про Україну, а також про життя та діяльність української діаспори в США та Канаді ("Ukrainian-American community", "Ukrainian-Canadian community" тощо).

Один з перших кроків у напрямку дослідження діяльності українських архівів у США було зроблено Центром для вивчення етнічних публікацій та культурних інститутів (Center for the Study of the Ethnic Publications and Cultural Institutions), що був створений 1971 p. при Кентському університеті. У 1977-1978 pp. Центром було здійснено огляд етнічних (у тому числі - українських) архівів, результати якого було опубліковано у першому узагальнюючому довіднику американських етнічних культурних інституцій1. У1980 р. Центр провів спеціальне дослідження слов'янських культурних організацій у США, що охоплювало архіви, бібліотеки та музеї 16 слов'янсько-американських товариств2.

Одним з останніх великих проектів Центру було обстеження власне українських архівів, музеїв та бібліотеку США, проведене упродовж 1993 -1995 pp. Центром було підготовано та надіслано до українських культурних інституцій у США спеціальні анкети з метою ідентифікації українських архівів, бібліотек, музеїв та подальшого аналізу складу їх колекцій. Зібрані шляхом анкетування дані були покладені в основу аналітичного огляду Л.Винара "Preservation of the Cultural Heritage: Ukrainian Archives, Libraries and Museums in the United States" ("Збереження культурної спадщини: українські архіви, музеї та бібліотеки у Сполучених Штатах")3. Ця праця містить, по-перше, важливу інформацію довідкового характеру, оскількі в ній наведено стислі дані про 32 українські інституції в США, у структурі яких існують українські архіви, музеї, бібліотеки та художні галереї. По-друге, у ній викладено наукові підходи до визначення самого поняття "українські етнічні архіви", проаналізовано принципи їх комплектування, систематизації, основні напрями використання документальних колекцій. За визначенням Л.Винара, "українські етнічні архіви, бібліотеки та музеї - це неприбуткові культурні інституції, які відіграють роль сховищ українських архівних документів, друкованих та недру-кованих матеріалів, а також українських культурних пам'яток. Головною метою цих інституцій є збирання, збереження, використання та експонування документів, публікацій та речових пам'яток української історико-культурної спадщини у США"4. У своєму дослідженні Л.Винар виділяє вісім організаційних форм зберігання української історико-культурної спадщини у США: "архіви", "бібліотеки", "музеї", "художні галереї", "бібліотеки-архіви", "музеї-бібліотеки", "бібліотеки-архіви та галереї", "бібліотеки, музеї, архіви та галереї", тим самим підкреслюючи, що у багатьох випадках колекції мають комбінований, "гібридний" характер5. Однак, незважаючи на різноманітність форм існування та змісту документальних колекцій, Л.Винар робить висновок про те, що "українські архіви, музеї, бібліотеки та художні галереї відіграють вирішальну роль у житті української громади у США на національному, державному та місцевому рівнях; вони є важливою силою у поширенні українських культурних цінностей серед американських українців та американського суспільства в цілому, забезпечуючи національно-культурне самовизначення української діаспори в США"6.

Одним з найбільших архівних осередків, створених українцями в еміграції, є Музей-архів УВАН (Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.), який сьогодні знаходиться у Нью-Йорку. Започатковано збирання цієї колекції було у Німеччині в 1945 p., коли з ініціативі українських вчених-емігрантів, що внаслідок подій Другої світової війни опинилися на Заході, була заснована в Аугсбурзі Українська Вільна Академія Наук (УВАН). 10 жовтня 1945 р. при УВАН за зразком Музею визвольної боротьби України в Празі було засновано Музей-архів та бібліотеку, біля джерел яких стояли такі відомі діячі, як В.Міяковський (перший директор), В.Дорошенко, А.Животко, Л.Бачинський, М.Марковський, І.Коровицький.

З самого початку Музей-архів поставив собі за мету збирати матеріали для майбутніх сховищ вільної України. У порозумінні з іншими українськими бібліотеками та музеями, які в той час діяли на терені окупованої Німеччини, Музей-архів УВАН розгорнув працю по збиранню друкованих та архівних матеріалів з історії української еміграції, причому друковані видання збиралися у кількох примірниках з метою передачі їх згодом до бібліотечних осередків в Україні. Упродовж 1945-1949 pp. Музеєм-Архівом було зібрано до 90% всієї друкованої продукції української еміграції американської зони окупації Німеччини.

Згодом, у зв'язку з переїздом більшої частини українських науковців на північноамериканський континент, у США та Канадіпостали окремі самостійні територіальні відділи УВАН. Канадський осередок УВАН був сформований у 1949 р. у Вінніпезі, кудипереїхав тогочасний її президент Д.Дорошенко.

При ньому було засновано бібліотеку, архів та Український військовий музей, в основу якого було покладено колекцію генерала М.Садовського. 15 квітня 1950 р. була заснована УВАН у США, куди упродовж1950-1952 pp. було перевезено з Німеччини Музей-архів та бібліотеку УВАН. Активну роль у відновленні діяльності Музею-архіву УВАН в США відіграли Л.Биковський, Т.Олесіюк і В.Шугаєвський. Згодом, з ініціативи О.Зінкевича у Балтиморі за своїм власним статутом почав діяти Студентський Архів-музей як автономна філія УВАН. У 1961 р. УВАН було придбано власне приміщенні уНью-Йорку (206 Захід, 100 авеню), де з того часу зберігається й колекція Музею-архіву. У 1966 р. Музею-архіву УВАН було надано ім'я Дмитра Антоновича, першого організатора музейно-архівної справи в еміграції, директора Музею визвольної боротьби України в Празі.

Завданнями Музею-архіву УВАН є збирання, систематизація та збереження усіх пам'яток перебування українців поза межами України - друкованих, рукописних і речових. У відповідності до цього Музей-архів складається з трьох відділів: 1) друкованих видань і книжкових колекцій, 2) рукописних пам'яток і архівних колекцій, 3) речових пам'яток і музейних колекцій. З самого початку заснування Музею-архіву особливу увагу було звернено на збирання рукописних пам'яток. У другому відділі Музею-архіву зібрано не тільки окремі примірники авторських рукописів, листування відомих представників української еміграції, але й великі колекції документів різних установ та громадських організацій, які були засновані українцями. Тут зберігаються особові архіви В.Дорошенка, Є.Онацького, Л.Биковського, Л.Чикаленка, С.Дра-гоманова, Ю.Тищенка, М.Шаповала, Є.Маланюка, Н.Полонської-Василенко, А.Животка, О.Йолтуховського та ін.7 Документи В.Винниченка, які також належать Музею-архіву УВАН, зберігаються в архівному відділі Бібліотеки Колумбійського університету. Слід відзначити, що при УВАН діє Комісія для збереження й вивчення спадщини В.Винниченка, зокрема, у 1983 р. УВАН спільно з Канадським інститутом українських студій було здійснено видання "Щоденника" В.Винниченка8. Унікальною є колекція українських періодичних видань, що виходили у 1920-1940-х pp. у Києві, Львові, Відні, Варшаві, Берліні, Парижі, Женеві тощо.

Українські науковці спромоглися також відновити діяльність Наукового товариства імені Т.Шевченка в еміграції, заснувавши після Другої світової війни його осередки у Франції (Сарсель), США (Нью-Йорк), Канаді (Торонто), Німеччині (Мюнхен) та Австралії (Сідней). Бібліотеку та архів НТШ у США (Shevchenko Scientific Society Library and Archives) було засновано у Нью-Йорку в 1948 p. З 1983 p. вони знаходяться у власному будинку НТШ у Нью-Йорку, де розташована також Головна управа та канцелярія НТШ. Бібліотека нараховує понад 60 000 томів книжок та періодичних видань. В архіві НТШ у США зберігається понад 80 колекцій (серед яких особові папери відомих діячів української діаспори, листування, рукописи наукових праць, дисертацій), а також аудіовізуальні матеріали.

У 1952 р. з ініціативи Л.Бачинського було засновано Український Музей-архів у Клівленді (The Ukrainian Museum-Archives in Cleveland), який сьогодні складається з трьох структурних підрозділів: власне музею, де зберігаються колекції творів українського образотворчого мистецтва, поштових марок, монет, творів народного мистецтва; архіву та бібліотеки, яка нараховує понад 14100 окремих томів, 2400 назв українських періодичних видань з усього світу9.

У 1954 р. Григорієм Лисюком-Калеником було засновано Український національний музей і бібліотеку в Онтаріо, Каліфорнія (The Ukrainian National Museum and Library in Ontario, California). Після об'єднання цієї установи у 1958 p. з Українським архівом-музеєм У Чікаго (The Ukrainian Archive-Museum of Chicago) було створено Український національний музей в Чікаго (The Ukrainian National Museum in Chicago). Сьогодні у складі цієї інституції діють музей, бібліотека і архів, у фондах яких зберігаються понад 23000 книжок, 1250 періодичних видань, значна кількість архівних документів (особових паперів, листів, рукописів та ін.)10.

Окрім цих установ українськими емігрантами на теренах США упродовж другої половини XX ст. було засновано такі архівні осередки, як Архів-музей ортодоксального релігійного центру в Ба-унд-Брук, Нью-Джерсі (The Archive-Museum at the Orthodox Religious Center in South Bound Brook, N.J.), заснований у 1950 p.; Український архів-музей у Детройті (The Ukrainian Archive-Museum in Detroit), заснований у 1957 p.; Музей української католицької діоцезії у Стемфорді (The Museum of the Ukrainian Catholic Diocese in Stamford), заснований у 1964 p. Крім того, Архіви-музеї організовані Союзом українських ветеранів війни в Америці у Філадельфії (The United Ukrainian War Veterans in America) та Товариством українських Січових Стрільців у Нью-Йорку (The Brotherhood of the Ukrainian Sich Riflement)11.

У 1965 p. з ініціативи відомих українських істориків, зокрема, О.Оглоблина, Н.Полонської-Василенко, Л.Винара, О.Домбровського, І.Каменецькоготаін., постало Українське історичне товариство (Ukrainian Historical Association). Одним з завдань товариства було сприяння "вияленню, реєструванюю й вивченню джерельних матеріалів до історії України в закордонних архівах і бібліотеках"12. Архів Українського історичного товариства зберігає біобібліографічні матеріали членів товариства, рукописи опублікованих та неопублікованих праць відомих істориків української діаспори. Окремий відділ архіву займається збиранням опублікованих та архівних матеріалів, пов'язаних з життям та діяльністю М.Грушевського. Помітне місце серед документів архіву посідає колекція О.Оглоблина. За статутом завідує архівом виконавчий секретар товариства (сьогодні ці обов'язки виконує д-р О.Домбровський).

Потужним науковим осередком, що був створений українцями на теренах США у післявоєнний період, є Східноукраїнський дослідний інститут ім. Вячеслава Липинського (The V.K.Lypynsky East European Research Institute) у Філадельфії. Ця установа займається збереженням, дослідженням та виданням архівних матеріалів і наукових праць з історії, політології, культури України та східноєвропейських країн, зокрема спрадщини В.Липинськогота української державницької школи. Засновником та президентом СЄДІЛ у 1963-1986 pp. був відомий український громадсько-політичний діяч Є.Зиблікевич. Діяльність СЄДІ фінансується благодійними пожертвами української діаспори США і Канади.

Основу архівної колекції СЄДІЛ складає архів В.Липинського, який було врятовано від знищення заходами Є.Зиблікевича, кардинала Т.Інніцера та отця Т.Горникевичем. Ця акція описана у Про-пам'ятній книзі-спеціальному випуску "Harvard Ukrainian Studies", присвяченому 100-річчю від дня народження В.Липинського13. Слід відзначити, що архів В.Липинського був одним з найбільших особистих архівів, створених українцями в еміграції. Серед його матеріалів були рукописи праць, щоденники, епістолярії В.Липинського, матеріали посольства Української Держави при цісарському дворі у Відні та ін. У 1929 р. частину цієї колекції придбав митрополит А.Шептицький з метою передачі її після смерті В.Липинського на збереження до Національного музею у Львові. Однак, розуміючи всю складність політичної ситуації, яка склалася у 1930-х pp., А.Шептицький вирішив тимчасово залишити архів В.Липинського, як і архів ЗУНР у Відні і призначив його опікуном о.М.Горникевича14.

На подальшу долю архіву В.Липинського вплинули події Другої світової війни. З метою збереження від знищення архів було перевезено до підвалів Стефанодому - резиденції примаса Австрії, архієпископа Відня кардинала Т.Інніцера. У1945 р. останнім архів було передано до Державного архіву у Відні як депозит А.Шептицького. По закінченню війни діячі української еміграції доклали чимало зусиль, щоби дійти згоди про повне мікрофільмування архіву. У1956 р. робота по мікрофільмуванню була закінчена і матеріали з Відня були покладені в основу архівної колекції заснованого у 1963 р. СЄДІЛ.

Матеріали архіву В.Липинського були класифіковані за чотирма категоріями: Аполітичний архів В.Липинського - документи Центральної Ради та Директорії, аналіз Брест-Литовського договору, зовнішньополітичної діяльності уряду гетьмана П.Скоропадського; 2) наукові та публіцистичні праці В.Липинського; 3)ли-стування В.Липинського, яке складає 10 тис. рукописних та друкованих сторінок; 4)особисті та фінансові справи, щоденники, замітки, рецензії, коментарі, а також спогади про В.Липинського різних вчених та політичних діячів. Окрім особового архіву В.Липинського архів інституту зберігає матеріали і документи митрополита А.Шептицького, гетьмана П.Скоропадського та його родини, князя М.Кочубея, істориків Д.Дорошенка та Н.Полонської-Василенко, письменників Б.Лепкого і В.Стефаника, багатьох інших діячів української науки і культури15.

У 1976 р. було засновано Український музей у Нью-Йорку (The Ukrainian Museum), у структурі якого існує три відділи: етнографічний, образотворчого мистецтва та історичний. Історичний відділ включає документальну збірку, фотоархів, нумізматичну колекцію, збірки рідкісних книжок тощо. На кінець 1990 р. в ньому нараховувалося понад 15 000 од.зб.16 Щороку фонди музею поповнюються колекціями, а також архівними збірками, які надходять від діячів української еміграції.

У середині 1980-х pp. з ініціативи відомого українського історика Т.Гунчака було створено Український дослідний і документальний центр у Нью-Йорку (Ukrainian Research and Documentary Centre in New York), який ставив за мету збирання та вивчення матеріалів з української історії XX ст.17 У документальній колекції центру представлено в оригіналах і фотокопіях матеріали деяких українських організацій та політичних партій, архіви українців, що були у таборах переміщених осіб, документи про українців і Україну з архівів західноєвропейських країн (Англії, Франції, Німеччини) тощо.

Однією з найбільших колекцій українських архівних матеріалів у США є Українська колекція Дослідного центру історії імміграції (The Immigration History Research Center at the University of Minnesota)18, заснованого при Університеті Міннесоти у 1965 р. В основу зібрання було покладено Українську американську колекцію, започатковану відомим вченим і громадським діячем О.Грановський. Більша частина документів цієї колекції торкається періоду української імміграції в США з кінця Другої світової війни до сьогодення. У ній представлено понад 4400 монографій та 650 назв серійних видань. Найбільш цінними матеріалами є рукописні фонди, які складаються з документів різних українських організацій в США та паперів окремих осіб. Комплектування колекції відбувалось за рахунок надходжень як від приватних осіб, так і від організацій, які займалися проблемами іммігрантів. В Українській колекції зберігаються, зокрема, матеріали Об'єднаного українського благодійного комітету Америки, особові фонди професора О.Грановського, філолога і громадсько-політичного діяча Є.Онацького, історика В.Гіни, книговидавця О.Костюката ін.

Одним з найбільших українських архівних осередків у Канаді є Український культурно-освітній центр у Вінніпезі (Ukrainian Cultural and Educational Centre), заснований у 1944 p. Центр складається з бібліотеки, архіву, музею та картинної галереї. Серед матеріалів, які тут зберігаються, можна відзначити документи Асоціації добробуту українських емігрантів Св.Рафаеля у Канаді (10 томів за 1925-1938 pp.), папери громадсько-політичного діяча І.Баберського (1873-1947), композитора О.Кошеця (1878-1944). Особливе місце серед матеріалів центру посідають фотоархів та колекція карт, яка містить карти за 1550-1990 pp.19

В архівній колекції Українсько-канадського дослідницького та документального центру в Торонто (Ukrainian Canadian Research and Documentation Centre) зберігаються кіно-та відеоматеріали зі свідченнями очевидців голодомору 1932-1933 pp. в Україні. Колекція також включає копії англійських, італійських та американських урядових повідомлень про голодомор.

Архівні фонди українських установ, товариств та особові папери відомих українських діячів зберігаються також у Національному архіві Канади та в бібліотеці Карлтонського університету в Оттаві, а також в архіві Альбертського університету в Едмонтоні. Зокрема, на депозитне зберігання до Національного архіву Канади було передано у 1970-х pp. архів Державного центру УНР в екзилі, в якому відклалися документи мюнхенського та філадельфійського періоду його діяльності (1946-1992 pp.). В архіві містилися документи президентів та уряду УНР в екзилі, а також тих установ, діяльність яких була пов'язана з Державним центром - Української національної ради, Україно-канадського комітету, Панамериканської української конференції, Спілки українських демократичних партій, Українського національно-державного союзу та ін. Головною умовою угоди, укладеної між архівним комітетом УНР та Національним архівістом Канади, була передача архіву в Україну після проголошення останньої незалежною і суверенною державою. Ця угода була виконана у 1990-х pp., коли з Національного архіву Канади до ЦДАВО України надійшло понад 2 тисяч справ з архівної колекції Державного центру УНР в екзилі20.

У квітні 1972 р. при Рукописному відділі Національного архіву Канади було засновано Національний етнічний архів, реорганізований 1989 р. у "Багатокультурну архівну програму", метою якої стало комлектування архіву документами з історії всіх національних груп, які мешкають у Канаді. За домовленістю з Національним архівом Комітет українців Канади передав до нього на депозитне зберігання частину своїх документів. Серед українських збірок архіву слід відзначити колекції Я.Рудницького, Д.Донцова, К.Антонович, В.Кубійовича, Юрія та Наталії Русових21. Однією з найцінніших українських збірок Національного архіву Канади є архівна колекція відомого громадсько-політичного діяча А.Жука22, яка складається з 210 томів матеріалів за 1880-1968 pp. та містить рідкісні документи з історії українських політичних партій, Союзу визволення України, українських установ в еміграції, епістолярії відомих громадсько-політичних та культурних діячів (Д.Антоновича, С.Драгоманова, С.Єфремова, В.Липинського. С.Петлюри, М.Шаповала, В.Винниченка, М.Грушевського, Є.Бачинського, В.Дорошенка, І.Крип'якевича, Р.Смаль-Стоцького, Д.Донцова, В.Сімовича, В.Кубійовича та ін.)23.

Велику архівну програму по розшуку та організації зберігання українських архівів у країнах Заходу провадить Канадський інститут українських студій, який з 1976 р. функціонує при Альбертському університеті в Едмонтоні. В архіві Альбертського університету зберігається особовий архів відомого українського вченого І.Лисяка-Рудницького (The University of Alberta Archives. Dr.lvan Rudnytsky Personal Papers, 1940-1984), в якому містяться матеріали про створення кафедри історії України в Торонтському університеті, рукописи статей та виступів вченого, матеріали по підготовці та проведенню наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження В.Липинського, а також листування І.Лисяка-Рудницького з В.Кубійовичем, О.Оглоблиним, О.Пріцаком, Ю.Ше-вельовим, Т.Горникевичем, Є.Зиблікевичем та ін.

Отже, документи, які зберігаються в українських архівних колекціях США і Канади, є важливою складовою джерельної бази історичної науки, невід'ємною часткою не тільки національної, але й світової культури. У зв'язку з цим можна виділити кілька актуальних завдань, які постають перед українськими істориками та архівістами сьогодні: по-перше, це налагодження сталих наукових і творчих контактів з українськими архівними центрами за кордоном; по-друге, створення реєстру історичних пам'яток, які там зберігаються; по-третє, введення до наукового та суспільного обігу джерельної інформації архівів української діаспори; по-четверте, дослідження внеску українських організацій і установ США і Канади, їх провідних громадсько-політичних, наукових та культурних діячів у справу збереження, вивчення та популяризації історико-культурної спадщини українців у світі.


  1. "I Wynar Lybomyr R., Buttlar Lois. Guide to Ethnic Museums and Archives in the United States. - Kent: Program for the Study of Ethnic Publications, Kent State University, 1978. - 378 p.
  2. Wynar Lybomyr R. Slavic Ethnic Libraries, Museums and Archives in the United States: A Guide and Directory. - Chicago: Association of College and Research Libraries and the Center for the Study of Ethnic Publications, Kent State University, 1980. - 164 p.
  3. Wynar Lubomyr R. Preservation of the Cultural Heritage: UkrainianArchives, Libraries and Museums in the United States // Ethnic Forum. - Kent: Kent State University, 1995. -Vol.15. - No.1/2. - P.78-107. Див. рец.: Ясь О. Новий довідник з галузі зарубіжного українознавства // Бібліотечний вісник.- 1996. -№ 1. -С.15.
  4. Wynar Lubomyr R. Preservation of the Cultural Heritage. - P.79.
  5. Там само. - Р.82.
  6. Там само. - Р.83.
  7. Міяковський В., Волошина О., Іванівська Т. Музей-архів ім. Дмитра Антоновича (1945-1965). - Нью-Йорк, 1967. - 12 с.
  8. Див.: Винниченко В. Щоденник / Упоряд. Г.Костюк. - Едмонтон: КІУС; УВАН.1983. -Т.1-2.
  9. Encyclopedia of Ukraine / Ed. by Danulo Husar Struk. - Toronto; Buffalo; London: University of Toronto Press Inc., 1993. - Vol.5. (St-Z). - P.401-402.
  10. Wynar Lubomyr R. Preservation of the Cultural Heritage. - P.104-105.
  11. Ukraine: A Concise Encyclopedia. Prepared by Shevchenko S.S. / Ed. by V.Kubijowyc. -Toronto: University of Toronto Press, 1971. -Vol.2. -P.1148; Encyclopedia of Ukraine. -Vol.5. (St-Z).-P. 528.
  12. Український історик. - 1965. - № 1/2. - C.91.
  13. Zyblikewycz E. The Odyssey of V.Lypyns'kyj's Archives // Harvard Ukrainian Studies. - 1985. - № 3/4. - P.357-361. Див. також український переклад: Зиблікевич Євген. Одіссея архівної спадщини Вячеслава Липинського (Відень; Райхенау; Берлін; Бадег-Філадельфія) // Укр. археограф, щорічник. - К., 1992. -Вип.1. - С119-123.
  14. Зиблікевич Є. Вказ. праця. -С.121.
  15. Потульницкий В.А. Обзор фондов украиники Восточноевропейского архивного института в Филадельфии, Австрийской национальной библиотеки в Вене // Перестройка в ист. науке и проблемы источниковедения и спец. ист. дисциплин: Тез. докл. и сообщ. V Всесоюз. конф. (30 мая - 1 июня 1990 г.). - К., 1990. - С.143-144. Див. також: Коровицький І. Архів Вячеслава Липинського // Український археографічний щорічник. - 1992. - Вип.1. - С.124-128.
  16. Український музей (Нью-Йорк). Річний звіт. 1990. - Нью-Йорк, 1990. - С.20.
  17. Несіна О. Український дослідний і документаційний центр у Нью-Йорку // Укр. археограф, щорічник. - 1992. - Вип.1. - С.437-438.
  18. Див.: Миронкж Г. Українська американська колекція -джерело вивчення української культури в діаспорі // Українська діаспора. -1992. - № 1. - С.64-74; Миронюк Г., Верл Дж. Українська колекція Дослідного центру історії імміграції: вивчення бібліографічного доступу через комп'ютерні системи // Рукописна та книжкова спадщина України. -1994. -Вип.2. -С.248-256
  19. Архівні матеріали з історії України в Канаді: Попередній анотований перелік / Укл. Б.Кравченко. - Київ; Едмонтон, 1990.
  20. Архів Державного центру УНР в екзилі передано в Україну // Архіви України. - 1996. - № 4/6. - С.11-13.
  21. Момрик М. Українські архівні збірки при Національному архіві Канади // Архіви України. - 1995. - № 1/3.
  22. The Andry Zhuk Collection. MG30, C167, Finding Aid № 1663 / Prepared by Myron Momryk. - Ottawa, 1986. - 241 p.
  23. Паліенко М., Срібняк І. Матеріали колекції Андрія Жука Національного архіву Канади як джерело вивчення історії України // Спец, галузі іст. науки: 36. на пошану Марка Якимовича Варшавчика. - К., 1999. - С168-175.
На початок
На початок