Володимир Потульницький
(Київ)

Огляд фондів україніки архівів і бібліотек Відня

Потульницький В. Огляд фондів україніки архівів і бібліотек Відня //
Українсько-австрійські культурні взаємини другої половини XIX - початку XX століття / Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей; Посольство Австрійської Республіки в Україні; Чернівецька міська рада; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. - Київ-Чернівці, 1999. - С. 60-70.



Як відомо, від 1772 року Відень як столиця імперії був: метрополією української Галичини, де від 1848 року масово студіювала українська молодь і де українські діячі вмилися політичного мистецтва в: австрійському парламенті. Після розпаду імперії в: міжвоєнну добу, особливо до середини 20-х років: Відень був: найзначнішим осередком української еміграції, яким він фактично став: ще навіть до початку масової цивільної і військової еміграції з України. Тому цілком закономірно, що бібліотеки Відня зберігають чимало матеріалів: з україніки, які і будуть предметом аналізу цієї статті.

І. Державний архів: міста Відня. Архів: цісарського дому, двору і держави.1 Архів: містить у своїх фондах матеріали, які відображають події до 1918 року - часу розпаду Австро-Угорської монархії. Матеріали з україніки зосереджені в: фонді Політичного архіву (DR -Politisches Archiv des Ministeriums des Aussern ), де, зокрема, знаходяться описи (картони). 1. 1041 - Справи України 1918 p.; 1. 1042 - Справи України 1917; 1.1956-Воєнні події в: Україні (1917-1918). Для прикладу лише в: останньому картоні знаходяться справи: б - Мирні переговори з Україною; 7- Переговори з обміну військовополоненими. В картоні 152, 153 - Загальний архів: України 1918 року - містяться справи: 2 -Наші представництва в:Україні; З - Наші війська в:Україні; 4 - Військова конвенція з Україною; 5 - Реорганізація української військово-юридичної служби; 6 - Українські представництва за кордоном; 7 -Мирні переговори з Україною і Росією; 8 - Ерцгерцог Вільгельм в: Україні і його відгук; 9 - План розташування української армії; 10 -Мирні переговори України з Росією.

У цьому ж фонді н картоні 1042 знаходиться надзвичайно цікаве листування міністра внутрішніх справ: з прем'єр-міністром Австро-Угорської монархії графом Черніним від липня-серпня 1917 року про доцільність вживання назви "Україна чи Рутенія" і вивчення цього питання на прохання президії української парламентарної репрезентації у Відні вченими Австрії Ватрославом Яґичем, Йоганом Іберсберґером і Теодором Ґартнером.2 В картоні 902 (1914-1915) розміщені матеріали про організацію об'єднання "Українські січові стрільці", документи про партійне будівництво в: російській Україні, різноманітні інформації, які надходили в: Міністерство внутрішніх справ: Австрії від українських політичних діячів, наприклад, інформація доктора Костя Левицького про русофільську групу (у Відні, 15.2.1915), інформація О. Скорописа-Йолтуховського "Австрійська монархія і українсько-польське питання в: Галичині" (15, X, 1914) і ті3 В картоні 903 (1915-1916) знаходяться звіти про діяльність Союзу визволення України з вересня по грудень 1914 року, примірники газети "Ukrainische Nachrichten", "Вісник СВУ", звіти товариства "Січ" за 1915-1916 роки. Всі ці матеріали є необхідним джерелом для вивчення питання громадсько-політичного життя українціну Австрії.

Фонд Міністерства зовнішніх справ: (1848-1918) містить матеріали з україніки по відділах (Liasse) X - Рутенський процес, а також Рутенське питання; XLV/1д. - Русофільська пропаганда в: Галичині і Буковині; XLV/9- Великоруська пропаганда в: монархії; XLV/П - Війна (1914-1918).

Не менш цікавими є матеріали фонду інформаційного бюро Міністерства внутрішніх справ, де знаходяться документи про перебування кАвстрії всіх іноземців:за період з I860 по 1908 рік Окрім фіксації в: окремих книгах всіх прізвищ із зазначенням професії, переліку газет і журналів, що видавались в: Австрії, організацій і товариств, у цьому ж фонді міститься інформація про діяльність всіх цих осіб, організацій і товариств: в: Австрії н зазначений період. Так, лише в: 1892/1893 році - (більш ніж 100 років: тому) в: Австрії побували або проживали певний період часу з українських політичних і громадських діячів: такі особи, як Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Юліан Бачинський, Юліан Романчук, Олександр Русов, Іван Левицький, Роман Сембратович, Андрій Шептицький; з російських - генерали Драгомиров; Куропаткін, ЛобановкРостовський, Воронцон-Вельямінов, аристократи - граф Бахметьєв, князь Долгорукий, князь Кочубей, князь Ґаґарін, філософ і революціонер Георгій Плеханов; з чеських - професори Масарик, Нідерле; з польських - Генріх Сєнкєвіч, кардинал Ледоговський і т.д.4 За цей період у Відні, як зафіксовано в: матеріалах інформаційного бюро, виходили газети "Буковина", "Кружок", "Руська рада", "Руська правда", "Наука". Матеріали про ці часописи, а також про ті, які виходили у Львові, Києві, Санкт-Петербурзі, також містяться у фонді.5

Фонд ревізійної навнально-освітньої комісії (Studien - revision-skommission) містить картони зі звітністю комісії з перевірки і контролю за діяльністю навнально-освітніх закладів: монархії починаючи з 1796 року Існують акти (Akten) за період з 1796 по 1802 роки, акти президії (Präsidialakten) за 1797-1801 роки, незакінчені акти (Unerledigte Akten) за 1797-1801 p. Там само містяться матеріали про роботу у Львові професора А Томашека,6 в Чернівцях -професорів. Кайндля, Вікенгаузера, Ромшторфера, а також матеріали про призначення М. Грушенського професором Львівського університету, характеристика його наукової діяльності і доцільність відкриття цієї кафедри.7

II. Новий політичний архів: (Neues Politisches Archiv, Nottendorfen Gasse, 2-4). Архів: містить матеріали з україніки у фонді Міністерства зовнішніх справ: за період між першою і другою світовими війнами. Наприклад, картон 442 містить матеріали про Петлюру (1921-1927), Петрушевича, Фещенка-Чопівського, картон 445 - документи Володимира Садовського, картон 346 - про німецький університет в: Чернівцях в: 1919 році, картон 347 - про Український таеМНИЙ університет у Львові (1923-24), картон 666 - про політичні течії в: російській еміграції (1921-1930), картон 259 - про церкву святої Варвари у Відні і т.д.

Так, зокрема, у картоні Українського таємного університету у Львові міститься франкомовне листування польського посольства у Відні з Міністерством зовнішніх справ Австрії з приводу українського питання. Польське посольство в: своїх листах від 1911 і 1912 років: характеризувало цей університет як такий, що не носить характеру вищої освіти, і його дипломи тому не можуть прийматися у Відні як факт при працевлаштуванні, продовженні навчання в Австрії тощо.8

Міністерство освіти Австрії доручило вивчити це питання вченим з Ґраца і Відня, які відповіли, що викладачі, які ведуть заняття у Львівському таємному університеті, були в: свій час габілітованими професорами і доцентами австрійських університетів: у Львові і Чернівцях і російських університетів: у Москві, Петербурзі, забезпечують достатній рівень освіти і знань, і студенти з цими дипломами можуть навчатися в: Австрії, особливо після скасування Польщею утраквістичного характеру Львівського університету9 У картоні Петрушевича міститься нота Польщі до Міністерства закордонних справ: Австрії з приводу існування на території Австрії українських політичних організацій, які провадять, на думку Польщі, ворожу для неї діяльність і можуть погіршити стосунки між Польщею і Австрією, а також відповідь Петрушевича, що на території Галичини і Великої України діють незаконні радянські і польські режими і діяльність українських організацій на території Австрії є єдино скерована на користь своєї батьківщини - України.10

У фонді політичних актів: державної канцелярії (Pohtische Akten des Bundeskanzleramtes für Auswärtige Angelegen) в: описі XXI/1А, картон 340 - містяться справи товариства Українського музею-архіву у Відні (1923), Українського національного союзу і Української національної ліги (1920-1924), картон 306 - Українського посольства у Відні (1919). В описі ХХ/1В (картон 644 - Возз'єднання Східної Галичини і України (1919-1921)) знаходиться інформація Вільгельма Габсбурґа з характеристиками урядів, поточних проблем, діячів:партій, преси, аналіз соціальних питань. У наступних описах містяться, зокрема, такі матеріали, як картон 662 - Відносини України з Росією (1919-1920); картон 666 - Українське питання в: Росії; картон 776 -Українська освіта в: Чехії (1922-1934) і т.д.

Цікаві в: архіві й особисті фонди, такі як, наприклад, збірки документів: директора державних архівів: Відня - 20-30-ті роки Людвіґа Бітнера (Nachlaß Bittner),12 вченого Сантіфаллера (Nachlaß Santifaller),13 в яких, зокрема, міститься листування засновників:фонд)' з керівником семінару східноєвропейської історії Віденського університету професором Йоганном Іберсберґером, які відкривають сторінки роботи цього семінару у міжвоєнну добу.

III. Загальний адміністративний архів: - освітній і церковно-історичний архів: (Allgemeine Verwaltungsarchiv, Nottendorfergasse, 2-4). У фонді Міністерства освіти (Untemchtsministerium), що містить документи за період з 1848 по 1940 роки, знаходяться матеріали габілітації у вузах Австрії в: 1918-1932 роках (картони 299 і 300), призначення доцентів: і лекторів: у 1912-1940 (297), звіти і документи семінару східноєвропейської історії і семінару слов'янської філології в: 1908-1938 роках (698), музичної академії в: 1914-1929 (2888-2904) та інші.

Так, наприклад, картон семінару східноєвропейської історії містить матеріали про заснування Інституту східноєвропейської !сторіі в: 1907 році і семінару при ньому, який очолював: до 1918 року видатний ісгорик К І. їречек, а потім, з 1918 року, - Йоганн Іберсберґер. Іут можна знайти дані про особливості роботи семінару, утворення його бібліотеки, персонал викладачів: і студентів, постановку проблем на семінарі, перелік дисертацій і звіти про пожертви та книжкові дарунки для розгортання роботи семінару, зокрема, від таких людей, як кронпринц Ліхтенштейн, князь Микола Михайлович Романов, від чеської, румунської, болгарської і польської Академій наук, статут семінару, листування і т.д.14 У Міністерстві віросповідань є матеріали про греко-католицьку церкву святої Варвари і семінарію (Bŕrbareum) від часу їх утворення наприкінці XVTII ст. Матеріали в основному присвячені політиці Габсбурзької монархії по відношенню до українських греко-католиків, про їхню культурно-просвітницьку роботу В цьому ж архіві у фонді Президії Міністерства внутрішніх справ: (Ministerium des Innern, Präsidiale) справи з україніки містяться в: описі 22 - Галіція, де знаходяться матеріали під рубрикою Русофільська пропаганда в: 1903 - 1912 роках (картони 2085, 2087), Галіція н загальному (картони 2109 - 2113) і т.д.

IV Архів: Віденського університету (Archiv der Universität Wien, Postgasse 9) містить надзвичайно цінні матеріали про навчання і наукову діяльність українців, у Відні у фондах під назвою "Ригорози" (Rigorosen). В цих фондах, окрім даних про завдання ригорозів: (іспити у вищих навчальних закладах Австрії, які передують захистові докторської дисертації згідно з законом Австро-Угорської монархії про освіту від 1867 року), містяться життєписи, атестати про вищу і середню освіту, оцінки вченою Радою філософського та інших факультетів: Віденського університету дисертаційних робіт українських студентів: тощо. Так, наприклад, у ригорозовому фонді Мирона Кордуби знаходимо дані, які ілюструють особливості формування українського нченого-історика в: системі австрійської і польської освіти в: Галичині і Австрії наприкінці ХГХ - початку XX століття. Мирон Кордуба в: 1892-1895 p., навчаючись у Львівському університеті, слухав курси професорів І. Шараневича "Історія Австро-Угорської монархії1", "Семінар з історії Ааегрії"; К. Войцеховського "Історія Австрії"; Л. Фінкеля "Епоха хрестових походів"; М. Дембінського "Семінар загальної історії", а з 1895 року навчався у Відні і працював у семінарах професорів: Г. Цайсберга і М. Бюбенґера.15 В цілому Кордуба пройшов: у Віденському університеті 20 університетських курсів і написав: дисертацію.16 У ригорозовому фонді Олени Степанів знаходимо такі дані, що вона під час навчання у Львівському університеті (1912-19И, 1918) працювала в: семінарах професорів: Твардовського, Вінкеля, Грушевського, Студинського і доцентів: - С. Рудницького, С. Томашівського, а у Віденському університеті (1920-1921) у професорів: Іберсбергера, Прібрама, Штора, Рейнінгера, Обсргум-пера, Гомпера, Габерланде.17 З цих фондів: можна встановити всі дисертації, які захищались у Віденському університеті з україніки, а також їх наукові характеристики.18 Так, за період з 1904 по 1918 рік, коли семінаром східноєвропейської історії Віденського університету керував їречек, серед інших були захищені, наприклад, такі дисертації: М. Кордуба "Історія і становище Галицького князівства в: XIII столітті" (PN 1086), Г. Паламар "Виникнення світу в: українських народних сказаннях і поезії" (Рп 2629), В. Кушнір "Галицькі русини у XVIII і XIX століттях" (Рп 2778) та ін. В період з 1918 по 1938 рік, коли семінаром керував: професор Іберсберґер, були захищені наступні роботи: Н. Суровцева "Богдан Хмельницький і українська державна ідея" (Рп 4790), С. Коренець "Відносини українського гетьмана Івана Виговського з поляками"(Рп 5151), І. Турин "Держава і суспільство в: Галичі і Волині під династією Романовичів:кXIII столітті" (Рп 5327), І. Німчук "Перша українська політична еміграція і її роль в:українському відродженні" (Рп 5721), М. Скорик "Семен Палій, білоцерківський полковник" (Рп 5740), Гулин Дмитро "Флорентійська унія та її значення для Східної Європи" (Рп 7023), Левицька І. "1848 рік і українці в: Австрії' (Рп 9042), В. Люботський "Політичний зміст українського національного питання в Росії н ХГХ столітті" (Рп II. 310).

V. Австрійська національна бібліотека (Õsterreichische National bibliothek, Josefsplatz I). Бібліотека була утворена Габсбурґами ще к XVI столітті і отримала свою сучасну назву внаслідок перейменування Імперської бібліотеки (Hofbbibliothek) н 1922 р.19 Вона вміщає 156 тис. томів (12% від усіх фондів), виданих в: 1901-1929 pp., і 44 тис. томів, виданих після 1930 p., які разом можна класифікувати як Slavik. 20 Дуже добре представлена Е бібліотеці періодика, зокрема серійні публікації газет і журналів: галицьких українців, що видавались н Австро-Угорській монархії з 1848 р. Тематично їх можна просистематизувати, наприклад, як:

  1. Журнали революційної доби 1848 року-"Дневник руський" (Львів, 1848); "Зоря Галицька" (Львів, 1853-1857); "Вісник" (Львів, 1849-1850);
  2. Українофільські літературні журнали 18бО-х років: "Вечерниці" (Львів, 1862-1863); "Мета" (Львів, 1863-1865); "Русалка" (Львів, 1866); "Нива" (Львів, 1865);
  3. Публікації національних організацій Галичини - "Временник Ставропігійського інституту" (Львів, 1870-1892, 1894-1895, 1898-1902, 1905, 1909-1914); "Науковий (пізніше літературний) збірник Галицько-Руської матиці" (Львів, 1865-1873, 1885-1887); "Вісник народного дому (Львів, 1882-1808, 1910-1914);
  4. Літературно-наукові журнали - "Правда" (Львів, 1867-1869,1872-1877, 1879-1896); "Зоря" (Львів, 1880, 1882-1897); "Друк" (Львів, 1874-1877); "Життя і слово" (Львів, 1894-1897); "Бесіда" (Львів, 1894-1897); "Літературно-науковий вісник" (Киш, Львів, 1896-1913, 1924, 1930);
  5. Освітні і студентські журнали - 'Учитель" (Львів, 1889-1914); "Молода Україна" (Львів, 1900-1903, 19Ю); "Наша школа" (Львів, 1911-1913);
  6. Церковні журнали - "Руський Сіон" (Львів, 1872-1879, 1883-1885); "Львівські архієпископальні відомості" (Львів, 1910-1913); "Основа" (Львів, 1870-1872, 1906-1913);
  7. Журнали з правничо-економічної проблематики: "Часопис правничий і економічний" (Львів, 1900-1912); "Правничий вісник" (Львів, 19Ю-1913); "Господар і промиш-леник" (Станіслав, Львів, 1880-1887);
  8. Журнали соціалістичних партій і організацій - "Народ" (Львів, 1890-1894), "Громадський голос" (Львів, 1898-1900,1904-1905); "Вперед" (Львів, 1911-1913).

Окремо можна перерахувати часописи, що видавались українськими організаціями і товариствами безпосередньо у Відні, зокрема, москвофільські церковні і партійно-політичні періодичні органи, такі як "Обший законон державних і правительства вісник для цісарства Австрії" (Відень, 1849-1853); "Вісник... посвященное Русинон Австрійської держави" (1853-1866); "Отечественний сборник" (1853, 1857-1862); "Сіон, церковь, школа" (1858-1899); "Страхопуд" (1863-1867); "Золотая грамота" (1865-1867); "Православная Буковина" (1899-1905); "Просвещение" (1893-1902); "Чорна рада" (1908-1910); "Вісник Союзу Визволення України" (1914-1918); "Праця" (Львів-Відень, 1914,1918); "Соборна Україна" (1921-1922).

Важливою для вивчення українознавчої тематики є також серія історичних і літературних праць під назвою "Бібліотека". У національній бібліотеці зберігається майже повна колекція (41 том) цієї серії, серед яких слід назвати Бібліотеку найзнаменитіших повістей, 33 томи (1881-1893), Бібліотека Видавничої спілки НТШ, 11 томів: (1899-1913), Руська історична бібліотека, 24 томи (1886-1904), Театральна бібліотека, 26 томів: (1899-1904) і Українсько-руська бібліотека НТШ, 8 томів: (1902-1911), окрім цього, зберігається майже повністю представлена серія річних альманахів (календарі), які писалися головним чином для сільського населення і відображали різноманітні суспільно-політичні погляди, світогляди і позиції, які домінували s цей період,21 Серед друкованих джерел з украшіки у бібліотеці також представлені річні книги греко-католицької церкви (шематизми); "Борітеся - поборете" - орган української партії соціалістів-революціонерів, виходив: у Відні (1920-1922) під редакцією М. Грушенського, "Молоде життя" - місячник академічної студентської молоді н Австрії, видавався у Відні (1921); "На переломі" - журнал політики, літератури і мистецтва, виходив: у Відні (1920); "Книга" - бібліографічний журнал об'єднання українських видавництв, видавався у Відні (1921); 3) старі українські серії: такі, як "Записки НТШ" (1892-1937), "Записки Українського наукового товариства в: Києві" (1908-1925) і т.д. Широко представлені часописи і наукові збірники української еміграції, що видавались у міжвоєнний період у Празі, Берліні, Варшаві і Парижі. Матеріали вищепере-лічених органік преси дають можливість уявити загальну картину становища української еміграції у період між першою та другою світовими війнами, зрозуміти специфічні особливості її існування в: Австрії й інших країнах.

В бібліотеці інституту дуже добре представлені праці австрійських і німецьких, а також українських авторів про Україну, які дозволяють скласти враження про візію України у власній і австро-німецькій історіографії. Це праці німецьких вчених А. Штау-фа, І. Вебера, К Нотцеля, В. Шиллінга, К. Гюнтера, А. Рорбаха, Г. Коха, Г. Штекля, А. Каппелера, Г. Бідерманна, К. Абелля, О. Кеслера, Г. Клей-нова, К. Ґроґера, А, Гальбана, А. Шмідта, Ф. Обермайєра, А. Редліца, австрійських вчених Р. Кайндля, Г. Цайсбельга, Й. Матля, Ф. Вікен-гаузера, Ю. Ліппсра, Г. Саске, Л. Мізеса, В. Ягнича, а також українських нчених як XIX століття, так і емігрантів, зокрема роботи П. Чубин-ського, Ф. Вовка, М. Драгоманова, К. Студинського, Є. Олесницького, В. Липинського, С. Томашівського, В. Старосольського, С. Дністрянського, Д Дорошенка, А, Кримського, М. Лозинського, В. Антоновича, Н. Полонської-Василенко, Л. Онишкевича, О. Терлецького, Ф. Савчен-ка, С. Смаль-Стоцького, Л. Чубатого та інших.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що архіви і бібліотеки Відня є важливим джерелом для дослідження українознавчої проблематики XIX - І чверті XX століття, зокрема, таких проблем, як українська історіографія і політична думка, а також Дослідження політичних і культурних ЗВ'ЗКІЕ України з Заходом в: зазначений та інші періоди.


1 Загальний опис Віденських архівівшожна знайти вІАгтниг ., May and Marrim L.drown "Austria" // New Guide to diplomatic Archives, ed. by Daniel H.Thomas and Lynn, M. Case (Philadelphia, 1975), pp.3-19; в) секції "Austrian state Archives" // Austrian History yearbook 6-7/1970-1971 pp.3-77; а також Ludwig Beltner (ред.)   повернутися...

2 Gebrauch des Volknamens "Ukrainer" statt "Ruthenen" Haus, - Hof, - und Staatsarchiv in Wien, PAI, 1042, Ukraine, 58.   повернутися...

3 HHStArch, PAI, Ukraine, 902. 4 ibid. Informationsbüro,- 1892/1893.   повернутися...

4 Ibid, Informationsbüro,-1892/1893.   повернутися...

5 Ibid, Vereine 1892/1893.   повернутися...

6 Професор Йоган Томашек (Tomaschek), (1892-1898) працював]професором кримінального права у Львівському університеті, викладаю німецьке право історію права, зокрема австрійського. Диві ÍÍStArch, Inventare Õsterreichischer Staatlicher Archive 4 Gesamtinvertum. - Wien. 1936,5.150-151   повернутися...

7 Vortrag des Ministers für Kultur und Unterricht Alien, Kabinettskanzlei, ą 1297á 1892 (тут містяться справоздання барона фон Гавна, тодішнього міністра віросповідань і освіти Австро-Угорської монархії ві справах заснування кафедри історії з українською викладовою мовою у Львівському університеті), а також Vortrag des Ministers für Kultur und Unterrecht Ritter von Madryski: 27 März 1894, HHStArch, №1544, де містяться зібрані Австрією характеристики і матеріали на Грушевського.   повернутися...

8 Neues Politisches Archiv (NPA), 347.   повернутися...

9 Ibid.   повернутися...

10 Ibid. NPA, 442.   повернутися...

12 NPA, Nachlaß Bittner 3, Uebersberger an Bittner   повернутися...

13 Ibid, Nachlaß Santifaller 17, Uebersberger an Santifaller   повернутися...

14 Allgemeines Verwaltungs-Archiv, Seminar für osteuropäische Geschichte, Jnterrichtsministerium, Karton 698, 4A   повернутися...

15 Archiv der Universität Wien, Rigorosen der Miron Korduba, PN 1086/z 137.   повернутися...

16 Ibid, rigorosentax Conto, Empfangsbestätigung.   повернутися...

17 Ibid, Pn 5105, ą945, Rigorosen Akt der Olena Stepaniw.   повернутися...

18 Verzeichnis der Dissertanten im Fach Osteuropäische Geschichte für die Jahre 1896-1945. Rigorosen Protokolle, Archiv der Universitat Wien (Pn 981-15. 969).   повернутися...

19 Загальний опис бібліотеки можна знайти: Ernst Trenkler "The History of the Austrian National-Bibliothek" // Library Quaterly 17 /1947/: pp.224-31, і Josef Stumwill and Rudolf Fiddler "National Library of Austria" // Encyclopedia of Library and Information sience.-vol.2. - New York and London, 1969. 119-27V   повернутися...

20 Диві Stanislav Hafner "Slavica der Osterreichischen Nationalbibliothek" // Õster-reichische Osthefte, 5 ą2 (1963).-161-65.   повернутися...

21 Національна бібліотека зберігає 26 серій календарів] з Галичини і 4 - з Буковини, серед яких відомими є календарі, що видавались товариством Качковського і Просвітою.   повернутися...

На початок
На початок