Себта Т. М. Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга та його бібліотечна діяльність в Україні: джерелознавчий аналіз // Бібліотеки Києва в період нацистської окупації (1941-1943): Дослідження. Анотований покажчик. Публікації документів. - К., 2004. - С. 114-148.


Т. М. Себта

Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга
та його бібліотечна діяльність в Україні: джерелознавчий аналіз

Наше дослідження висвітлює діяльність в бібліотеках України однієї з найбільших грабіжницьких організацій Третього рейху, яка планомірно і цілеспрямовано з метою дослідження культурної спадщини "ворогів націонал-соціалізму" - євреїв, масонів та більшовизму вивозила різноманітні культурні цінності з окупованих країн Європи, - Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга для окупованих областей (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg für die besetzten Gebiete - далі Оперативний штаб)1.

Діяльність Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга завжди розглядалася дослідниками в рамках проблеми культурного пограбування нацистами країн Західної та Східної Європи під час Другої світової війни2. Долі радянських культурних цінностей у цей період присвятила свої численні праці Патриція Кеннеді Грімстед3, в яких серед іншого висвітлювалась і діяльність Оперативного штабу. Наприклад, у монографії "The Odyssey of the Smolensk Archive"4 авторка в окремих розділах висвітлила діяльність Східної бібліотеки Розенберга, що створювалась Оперативним штабом протягом 1941-1943 рр., Інституту дослідження єврейського питання у Франкфурті-на-Майні та Центральної бібліотеки Вищої школи, матеріали для яких також відбиралися Оперативним штабом.

У своїй останній великій монографії "Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution" Патриція Кеннеді Грімстед опрацювала величезний масив документів та досліджень з питання вивезення українських культурних цінностей, головне архівних, бібліотечних, під час Другої світової війни та їхньої реституції по війні. Дослідниця детально висвітлила правові аспекти реституції, опублікувала у додатку ряд міжнародних документів, що регулюють реституційні процеси у світі та окремих країнах.

Історію організації нацистського пограбування культурних цінностей в окупованих областях колишнього Радянського Союзу та реституційних процесів після війни висвітлює ряд публікацій (збірники статей, документів, монографія), підготовлених у Дослідному центрі Східної Європи при Бременському університеті5 (Forschungsstelle Osteuropa an der Universität Bremen), співробітники якого в 90-х роках минулого століття досліджували тему переміщення радянських культурних цінностей під час Другої світової війни.

Серед публікацій, що з'явилися в рамках зазначеної теми, слід назвати статтю Габріели Фрайтаг та Андреаса Гренцера, "Практика німців щодо радянських культурних цінностей під час Другої світової війни: Один із аспектів націонал-соціалістичної окупаційної політики"6. В ній мова йде про нацистські організації, діяльність яких була тісно пов'язана з долею культурних цінностей, і серед них, звичайно, Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга. Автори висвітлили створення та завдання Оперативного штабу, його структуру на східних окупованих територіях, конкуренцію з іншими нацистськими організаціями, в компетенції яких також знаходилися культурні цінності.

Долю українських бібліотек та їхніх фондів під час Другої світової війни в останнє десятиріччя минулого століття досліджували в своїх публікаціях як українські, так і польські, німецькі історики7. Щоправда, зарубіжні автори українські бібліотеки в своїх дослідженнях розглядали як складову частину радянських. Початок діяльності та завдання Оперативного штабу.

Оперативний штаб був створений після захоплення нацистською Німеччиною у травні-червні 1940 р. Люксембурга, Голландії, Бельгії та Франції. З окупацією цих країн до рук нових господарів потрапили численні політичні, ідеологічні матеріали, велика кількість різноманітних культурних цінностей в бібліотеках, архівах, музеях як державної, так і приватної власності, чиї господарі покинули свої країни, рятуючись від нацистського наступу. Все це становило не тільки велику цінність і значний інтерес для нацистської Німеччини, а й потребувало захисту, догляду та управління.

У зв'язку з цим 5 липня 1940 р. був виданий за розпорядженням фюрера наказ шефа Верховного командування вермахту (№ 2850/40 g Adj. Chef OKW), у якому рейхсляйтеру Розенбергу8 доручалося досліджувати державні бібліотеки, архіви, канцелярії вищих церковних установ та масонських лож на предмет цінних для Німеччини видань і матеріалів, направлених проти неї політичних документів та конфісковувати заслуговуючий на увагу матеріал9. На основі цього наказу А. Розенберг 17 липня 1940 р. створив так званий "Оперативний штаб служб рейхсляйтера Розенберга для окупованих західних областей і Нідерландів"10, який згодом був перейменований на "Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга для окупованих областей".

Численні накази Верховного командування вермахту, вищих керівників рейху про завдання Оперативного штабу11 були остаточно підсумовані в наказі фюрера від 1 березня 1942 р.: "Євреї, масони та інші, пов'язані з ними, ідейні противники націонал-соціалізму, є винуватцями теперішньої, направленої проти рейху війни. Планомірна ідеологічна боротьба проти цих сил є важливим завданням війни". Його виконання фюрер поклав на Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга з наданням йому права "...матеріали бібліотек, архівів, лож та інших ідеологічних і культурних установ усіх видів досліджувати і для ідейних завдань НСДАП12 та майбутніх наукових досліджень Вищої школи конфісковувати"13.

Згідно з цим завданнями Оперативного штабу були:

а) збирання матеріалів щодо "ідейних противників націонал-соціалізму" - означало створення бібліотек або інших інститутів з фондами книг, періодики, фільмів, плакатів, платівок, фотографій, картин з питань юдаїзму, масонства та більшовизму;

б) знищення матеріалів "ідейних противників націонал-соціалізму" (книжок, документів, картин, плакатів, фільмів і т.д.), що не були відібрані Оперативним штабом для своїх цілей і могли б слугувати "ідейним противникам";

в) ідеологічна боротьба, під якою мався на увазі аналіз зібраних матеріалів і написання на основі нього різноманітних довідок з питань "більшовизму", юдаїзму, масонства, що мали використовуватися в цілях нацистської пропаганди14.

У рамках виконання цих завдань Оперативним штабом була створена так звана Східна бібліотека Розенберга (Ostbücherei Rosenberg), яка мала стати бібліотечним центром з історії та культури народів, які населяли т. зв. "східний простір" - росіян, українців, білорусів, прибалтійських народів, а також центром дослідження ідей та практики "більшовизму".

При виконаннi третього пункту завдань Оперативний штаб велику увагу придiляв написанню на основi зiбраних матерiалiв рiзноманiтних статей iнформацiйного, науково-довiдкового характеру з економiки, полiтики, iсторiї, науки, культури, охорони здоров'я тощо, в першу чергу Радянського Союзу, а також усiх тих окупованих країн Європи, де дiяли пiдроздiли Оперативного штабу. Написанi статтi, викладенi в них факти та цифри використовувалися пропагандистськими службами. До роботи над цими статтями, як правило, залучалися мiсцевi вченi, спецiалiсти, журналiсти. Написанi ними статтi, дослiдження, рецензiї на книги та публікацiї склали так званий "Архiв Оперативного штабу", що в серединi 1944 р. налічував лише з тематики Радянського Союзу близько 3000 робiт15. У документацiї Оперативного штабу цi роботи називаються "розробками" (Ausarbeitungen), що у нашому розумінні означає дослідження науково-довiдкового характеру. Обсяг цих досліджень міг бути вiд десяти до кiлькох сотень сторiнок16.

Діяльність Оперативного штабу була підпорядкована також інтересам партійного відомства Розенберга, яке мало назву "Уповноважений фюрера у справі нагляду за загальним духовним та ідейним навчанням і вихованням у НСДАП" та Вищої школи.

Призначення у січні 1934 р. рейхсляйтера Розенберга уповноваженим фюрера у справі нагляду за загальним духовним та ідейним навчанням і вихованням у НСДАП (Beauftragte des Führers für die Uberwachung der gesamten geistigen und weltanschaulichen Schulung und Erziehung der NSDAP) окреслило сферу компетенції рейхсляйтера Розенберга - культура, наука та ідеологія. Це спричинило створення однойменного відомства Розенберга "Уповноважений фюрера...", яке мало у своєму складі такі відділи: навчання (Lehrplanung), світоглядної інформації17 (Weltanschauliche Information), літератури (Schriftumspflege), науки (Wissenschaft), прадавньої історії (Vorgeschichte), мистецтва (Kunstpflege), Культурно-політичний архів (Kulturpolitisches Archiv), музики (Musik) та образотворчого мистецтва (Bildende Kunst)18. Під час Другої світової війни цими відділами формувалися т. зв. зондерштаби з однойменними назвами спеціально для роботи в окупованих країнах в рамках Оперативного штабу.

Оперативний штаб обслуговував також інтереси Вищої школи (Hohe Schule). Її проект розробив А. Розенберг ще наприкінці 30-х років, що був схвалений фюрером. За його розпорядженням від 29.01.1940 р. Вища школа мала стати "центром націонал-соціалістичного дослідження, навчання та виховання". Вона повинна була проводити дослідження в галузі генетики, релігієзнавства, мистецтвознавства, філософії, з расового питання, походження та історії арійської нації і т.д.19 Створити Вищу школу планувалося по війні, а для підготування грунту для її створення рейхсляйтеру Розенбергу доручалося "провести дослідницькі підготовчі роботи та створити бібліотеку"20. Як результат, у рамках Вищої школи було створено ще у 1939 р. Центральну бібліотеку Вищої школи (Zentralbibliothek der Hohen Schule) та цілу низку науково-дослідних інститутів, першим з яких був Інститут дослідження єврейського питання (Institut zur Erforschung der Judenfrage), що офіційно відкрився 26.03.1941 р. у Франкфурті-на-Майні21.

Для наукових досліджень обох названих відомств рейхсляйтера Розенберга - "Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним та ідейним навчанням і вихованням в НСДАП" та Вищої школи, Оперативний штаб мав забезпечувати зв'язок німецьких наукових інститутів з місцевими інститутами, вченими та результатами їхніх досліджень шляхом направлення в окуповані області німецьких учених з конкретними завданнями або відправки наукового матеріалу до рейху в розпорядження німецьких інститутів. Для цього Оперативний штаб співпрацював з т. зв. зондерштабами, що формувалися окремими відділами відомства рейхсляйтера Розенберга "Уповноважений фюрера...". Як вже говорилося, зондерштаби мали ті ж самі назви, що і відділи, які їх формували. Наприклад, зондерштаби: світоглядної інформації, літератури, науки, прадавньої історії, музики, образотворчого мистецтва і т. д.

За весь час дiяльностi Оперативного штабу кiлькiсть зондерштабiв, які спiвпрацювали з ним, не була постiйною. В 1945 р. при Оперативному штабi дiяло 8 зондерштабiв22, а всього за 6 рокiв iснування Оперативного штабу з ним спiвпрацювало 15 зондерштабiв23, їх спiвробiтниками були висококвалiфiкованi спецiалiсти - досвiдченi науковцi, доктори, професори. Вони проводили огляд, робили оцiнку об'єктiв культури i науки, вiдповiдали за їхнє збереження, а також здійснювали вiдбiр предметiв культури для вивезення їх до Нiмеччини не тiльки з точки зору їхнього значення для завдань Оперативного штабу, але й художньої або наукової цiнностi. Як правило, зондерштаби не займалися вивезенням культурних цiнностей, хоча були винятки, коли деякi з них самi органiзовували вивезення вiдiбраних предметiв i колекцiй24.

У цілому численні завдання Оперативного штабу в рамках Вищої школи та відомства "Уповноважений фюрера..." слугували одній із головних ідеологічних цілей націонал-соціалізму - обґрунтування на основі зібраних та опрацьованих матеріалів "історичної місії" німецького народу на Сході - визволення народів Радянського Союзу від "більшовизму"25.

Співпрацювання з Рейхсміністерством окупованих східних областей

Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга виконував також завдання Рейхсмiнiстерства окупованих схiдних областей (Reichsministerium für die besetzten Ostgebiete), що було утворено 17 липня 1941 р.26 на чолi з А. Розенбергом. Цi завдання були викладені рейхсмiнiстром А. Розенбергом в його листах керiвнику Оперативного штабу Герхарду Утiкалю вiд 20.08.1941 р.27 i рейхскомiсарам Остланду та України - Гiнрiху Лозе28 i Ерiху Коху29 - вiдповiдно вiд 20.08.1941 р. та 3.10.1941 р.30 Згiдно з ними Оперативному штабу доручалося взяти пiд контроль в рейхскомiсарiатах Остланду31 та України32 культурнi цiнностi, що могли мати iнтерес для "нацiонал-соцiалістичного дослiдження".

Згiдно з наказом рейхсмiнiстра А. Розенберга вiд 7.04.1942 р. Оперативному штабу доручалося здіснювати загальний облiк i єдину обробку культурних цiнностей i наукових матерiалiв бiблiотек, архiвiв, музеїв i науково-дослiдних установ, що знаходяться на територiї Рейхсмiнiстерства окупованих схiдних областей (далi Рейхсмiнiстерство). Вивезення або перемiщення культурних цiнностей могло вiдбуватися тiльки з дозволу Оперативного штабу, у виняткових випадках - рейхскомісарiв або генералкомiсарiв з наступним повiдомленням Оперативного штабу33. Документ передбачав широкі повноваження Оперативного штабу в обох рейхскомісаріатах, але в дійсності такими вони не стали.

Оскiльки рейхскомiсари Е. Кох i Г. Лозе знаходилися в постiйному протистояннi зi своїм шефом, демонструючи при кожному зручному випадку своє небажання йому пiдпорядковуватися та свою незгоду з ним (особливо свiй сепаратизм виявляв рейхскомiсар України34), цей наказ рейхсмiнiстра Розенберга, що давав Оперативному штабу необмеженi права на пiдвiдомчих рейхскомiсарам територiях, iснував недовго. Вiн був автоматично анульований наступним наказом Розенберга вiд 27.04.1942 р., що заснував при першому полiтичному вiддiлi Рейхсмiнiстерства Центр облiку та збереження культурних цiнностей в окупованих схiдних областях (Zentralstelle zur Erfassung und Bergung von Kulturgütern in den besetzten Ostgebieten)35 - (далi "Центр"). Очолити "Центр" доручалося керiвнику Оперативного штабу, який мав пiдпорядковуватися керiвникові першого полiтичного вiддiлу Рейхсмiнiстерства. "Центр" мав відповідно свої представництва і в рейхскомiсарiатах у виглядi окремого сектора, що також входив до складу політичного вiддiлу. Одним з важливих завдань Оперативного штабу у зв'язку зi створенням "Центру" було складання Центральної картотеки (Zentralkartei), що повинна була фiксувати стан пам'яток iсторiї, архiтектури, установ культури та науки на окупованих "схiдних територіях"36.

Завдання фюрера та Рейхсмiнiстерства Оперативний штаб мав право виконувати також в областях вiйськового управлiння37. Це було пiдтверджено наказами шефа рейхсканцелярiї Ламмерса про право Оперативного штабу при виконаннi своїх завдань дiяти в окупованих областях як цивiльного, так i вiйськового управлiння38. Наказом генерального квартирмайстра сухопутних вiйськ вiд 30.09.1942 р. згiдно з розпорядженням Вищого командування вермахту команди Оперативного штабу були включенi в тиловi частини вермахту39.

Підрозділи Оперативного штабу: Головна робоча група України

Оперативний штаб був створений як окрема, самостійна організація рейхсляйтера Розенберга, що належала до його відомства "Уповноважений фюрера..." і фінансувалася НСДАП40. Структурно Оперативний штаб складався з Управління штабу41 (Stabsführung des Einsatzstabes Reichsleiter Rosenberg), що знаходилося в Берліні42, а безпосередніми виконавцями завдань Оперативного штабу на окупованих територіях були головні робочі, робочі групи та зондеркоманди. Робочі групи та зондеркоманди контролювали окремі етнічні території, області або міста і, як правило, підпорядковувалися головним робочим групам. В окупованих країнах Західної Європи були організовані три головні робочі групи - Головна робоча група (Hauptarbeitsgruppe - далі ГРГ) Франції, ГРГ Бельгії та Північної Франції, ГРГ Нідерландів43. На окупованій території Радянського Союзу діяли також три головні робочі групи: ГРГ України, ГРГ Остланду44 і ГРГ Центру45. Наприкінці війни Оперативний штаб мав 7 головних робочих групи46, які контролювали величезну територію Східної, Західної та Південно-Західної Європи. Підрозділи Оперативного штабу не діяли лише в Генерал-губернаторстві47 та Протектораті Богемії і Моравії48.

Датою створення ГРГ України можна вважати 3 жовтня 1941 р., коли в своєму листi до рейхскомiсара України рейхсмiнiстр А. Розенберг повiдомив про направлення в Україну рабочої групи Оперативного штабу, яка б мала взяти пiд контроль культурнi цiнностi, що могли становити iнтерес для "нацiонал-соцiалiстичного дослiдження"49.

Першi спiвробiтники ГРГ України чисельнiстю 9 чоловiк на чолi з керiвником групи гауамтсляйтером Францем Зайботом прибули до Києва 18 жовтня 1941 р.50 У Києвi ГРГ України затрималася ненадовго, пiд приводом вiддаленостi мiста вiд пiвденних та схiдних областей України вона переїхала у листопадi 1941 р. до Херсона, де розмiстилася за адресою Готельний провулок, 951.

Майбутня структура та завдання ГРГ України були розробленi в 17-ти службових розпорядженнях, що з'явилися в перiод від 16.11.1941 р. до 17.04.1942 р. За розпорядженням № 2 вiд 27.11.1941 р. було створено першi двi робочi групи: Захiдної та Пiвденної України з центрами вiдповiдно у Києвi та Херсонi52, за розпорядженням № 6 вiд 21.02.1942 р. - ще двi робочi групи: Схiдної України та Криму з центрами, відповідно, у Днiпропетровську та Сiмферополi53, а за розпорядженням № 13 вiд 16.03.1942 р. - робочу групу Харкова54. За станом на 30 квiтня 1942 р. найчисленнiшою була робоча група Захiдної України - 27 чоловiк, робоча група Схiдної України налiчувала 9 чоловiк, Пiвденної України - 11 чоловiк, Криму - 6 чоловiк. Всього ГРГ України мала на цей час 53 спiвробiтники55.

Дiяльнiсть ГРГ України умовно можна роздiлити на чотири перiоди: I перiод - розгортання діяльності (18.10.1941-30.04.1942); II - основної дiяльностi в Українi (травень 1942 р. - вересень 1943 р.); III - вiдступ групи з України (жовтень 1943 р. - сiчень 1944 р.); IV - завершальний (лютий 1944 р. - 20.10.1944 р.).

За першi пiвроку дiяльностi Оперативного штабу в Українi (18.10.1941 р. - 30.04.1942 р.) була створена структура ГРГ України, налагодженi зв'язки з представниками Рейхскомiсарiату України, вiйськової влади та мiсцевого цивiльного управлiння. В цей перiод були взятi пiд контроль, опечатанi, оглянутi бiблiотеки, архiви, музеї, науковi та навчальнi заклади у Києвi, Днiпропетровську, Миколаєвi, Херсонi та Криму, органiзована робота по збереженню та облiку їхніх фондiв.

Другий перiод (травень 1942 р. - вересень 1943 р.) - це час активної цiлеспрямованої дiяльностi всіх робочих груп по облiку та вiдбору лiтератури для Схiдної бiблiотеки Розенберга, Центральної бiблiотеки Вищої школи, юдаїки для Iнституту дослiдження єврейського питання у Франкфурті-на-Майнi, а також огляд нових мiст та установ культури України. В цей перiод Оперативним штабом інтенсивно вивозилися бiблiотечнi культурнi цiнностi. Масовий вивiз вже не тiльки бiблiотечних, а й архiвних та музейних колекцій починається у серпнi-жовтнi 1943 р. з початком вiдступу нацистiв з України.

Початок другого перiоду поклав переїзд 10 червня 1942 р. управлiння ГРГ України з Херсону до Києва, яка розмiстилася на бульварi Шевченка, 8 (в 1942-1943 рр. - Рiвненська вулиця)56. З перемiщенням центру ГРГ України до Києва робоча група Пiвденної України була лiквiдована, i на її мiстi у Херсонi приблизно до кiнця 1942 р. дiяв т. зв. зв'язковий центр57. Робоча група Схiдної України переїхала 22.8.1942 р. до Харкова, залишивши у Днiпропетровську свiй фiлiал58. У цей перiод сталися також змiни i в керiвництвi групи. Новим керiвником ГРГ України від 10 серпня 1942 р. було призначено СА-штурмбанфюрера Георга Антона59.

На початку грудня 1942 р. робочi групи Захiдної, Схiдної України та Криму були переiменованi, вiдповiдно, в робочi групи Києва, Харкова та Сiмферополя60, в яких разом з фiлiалом у Днiпропетровську налiчувалося в цей час близько 100 спiвробiтникiв61. Приблизно у лютому 1943 р. фiлiал у Днiпропетровську був перетворений на робочу групу62. Отже, на початку 1943 р. ГРГ України контролювала територiю Схiдної й Пiвденної України, Криму та пiвденних областей Росiї i налiчувала чотири робочих групи - Києва, Харкова, Днiпропетровська i Сiмферополя та кiлька зондеркоманд63, які працювали в рiзних мiстах України та Росії. Взагалі кількість робочих груп постійно коливалася, за весь час діяльності ГРГ України у її складі було 5 робочих груп. До названих вище чотирьох робочих груп слід додати робочу групу Херсона, яка діяла у 1941-1942 рр.

Третiй перiод (жовтень 1943 р. - сiчень 1944 р.) - це час вiдступу групи на Захiд, масового вивозу культурних цiнностей, особливо у жовтнi-груднi 1943 р., серед яких найбiльша частка припадає на бiблiотечнi матерiали та колекцiї з iсторичних музеїв. Шлях вiдходу ГРГ України на Захiд пролягав по Українi пiсля залишення Києва через Трускавець (5.10-31.10.1943) та Моршин (1.11.1943-24.01.1944)64.

Рамки третього перiоду дiяльностi ГРГ України визначили дати, коли Київ залишили керiвництво ГРГ України (2.10.1943) та її ар'єргардна команда (19.10.1943)65, а також дата вiд'їзду ГРГ України з Моршина (24.01.1944) у напрямку м. Бiлостока66, що знаменувало собою повний вихiд Оперативного штабу з територiї України.

Цiкавими є свiдчення документiв про дiяльнiсть ар'єргардної команди Оперативного штабу у Києвi, яка була залишена ГРГ України у складi 5 чоловiк спецiально для збереження установ культури вiд пошкоджень та розкрадання в забороненiй зонi67. Заборонена зона у Києвi була створена 24 вересня 1943 р. вiйськовими, що означало смугу територiї впродовж правого берега Днiпра шириною 3 км. З цiєї зони у Києвi 24-26 вересня 1943 р. були вiдселенi мiсцевi жителi, а також всi нацистськi цивiльнi установи та органiзацiї68.

Ар'єргардна команда Оперативного штабу була прикрiплена до 75-го пiхотного дивiзiону 7-ї армiї i тiсно спiвробiтничала з його вiддiлом I-с. У разi пошкоджень шибок, дверей в установах культури в результатi вибухiв або пострiлiв артилерiї, що стояла в центрi мiста, члени ар'єргардної команди, щоб попередити пограбування, мали забивати вiкна фанерою, навiшувати вибитi дверi та опечатувати заклади культури як такi, що конфiскованi вiйськовим комендантом. Ар'єргардна команда слідкувала також, щоб були виставленi пости бiля найважливiших установ культури69. Слід зауважити, що до завдань ар'єргардної команди також належала організація вивезення майна Оперативного штабу та тих культурних цінностей, що перебували в установах культури, які контролювалися ним під час окупації.

Не всi установи культури були пiд контролем Оперативного штабу. Крiм них, у мiстi в цей час знаходився представник штадткомiсару професор Мансфельд, який мав органiзувати "евакуацiю наукових iнститутiв, колекцiй та бiблiотек"70. В його розпорядженнi знаходилися музеї росiйського та захiдного i схiдного мистецтва71. До Києва 9 жовтня 1943 р. повернувся керiвник Крайового управлiння архівів, бібліотек та музеїв д-р Георг Вiнтер72 разом з двома своїми спiвробiтниками для органiзацiї вивезення архiвних та бiблiотечних матерiалiв73, який перед цим 25.09.1943 р. залишив Київ i передав пiдлеглi йому установи культури штадткомiсару74. Пiд контролем ар'єргардної команди Оперативного штабу в забороненiй зонi Києва залишилися Iсторичний та Архiтектурний музеї (на території Софійського собору), Український художнiй музей, колишня Центральна бiблiотека iм. ВКП(б) (нині - Національна парламентська бібліотека України), з яких у 8-ми вагонах останньою командою Оперативного штабу були вiдправленi вглиб окупованої нацистами територiї їхнi колекцiї75.

З жовтня 1943 р. по сiчень 1944 р. на територiї України залишалися ще двi робочi групи - Кривого Рогу76 та Сiмферополя, i дiяв фiлiал у Краковi. У першiй половинi грудня 1943 р. обидвi робочi групи Сiмферополя та Кривого Рогу покинули свої мiсця i у другiй половинi мiсяця об'єдналися з ГРГ України у Моршинi77. У Краковi розмiстився зондерштаб прадавньої iсторiї, де були сконцентрованi вивезенi з численних українських iсторичних та краєзнавчих музеїв археологiчнi, етнографiчнi колекцiї, а також музейнi бiблiотеки та архiви78.

Четвертий перiод (лютий 1944 р. - 20.10.1944 р.) у дiяльностi ГРГ України - завершальний. Вiдомо, що у лютому 1944 р. сталися змiни у керiвництвi групи, Георг Антон був призначений керiвником новоствореної ГРГ "Пiвденний Схiд", а його мiсце з 15.02.1944 р. зайняв Рудольф Прокш79. Спiвробiтники ГРГ України в цей перiод займалися розробкою рiзноманiтних тем i складанням численних статей науково-довiдкового характеру. Мiсцезнаходженням групи від 4 лютого до початку липня 1944 р. було мiсто Бiлосток (пол. Biaystok), а приблизно з середини липня 1944 р. - Фрауенберг (нiм. - Frauenberg, чеськ. - Hluboka nad Vltavou)80.

Дату 20 жовтня 1944 р. теоретично можна вважати днем лiквiдацiї ГРГ України. Вiдомо, що 20 жовтня 1944 р. вийшли розпорядження № 98 i 99 про "Пiдсумки завдань Оперативного штабу на 6-му роцi вiйни", згiдно з якими була змiнена структура Оперативного штабу. Головні робочі та робочі групи були ліквідовані, а замість них утворенi зондеркоманди: Пiвночi, Сходу, Пiвденного Сходу, Пiвдня та Заходу81.

Архівні джерела щодо бібліотечної діяльності Оперативного штабу в Україні

Джерельною базою дослідження є архіви підрозділів Оперативного штабу, що зберігаються в архівосховищах України, Німеччини та Росії. Відомо три великих, оригінальних, не дублюючих один одного комплекси архівних документів Оперативного штабу, що знаходяться у Києві в ЦДАВО України - фонди 3676: Штаб імперського керівника Розенберга для окупованих східних областей і 3674: Штаб імперського керівника (рейхсляйтера) Розенберга для окупованих західних областей та Нідерландів82, у Федеральному архіві в Берліні (Вundesarchiv Вerlin) - фонд NS-30: Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg та в Російському державному військовому архіві у Москві (РДВА) - фонд К-1401: Оперативный штаб Розенберга.

Документи, що висвітлюють діяльність Оперативного штабу в українських бібліотеках, знаходяться лише у фонді 3676 (ЦДАВО України) серед документації ГРГ України (оп. 1, справи 1-86, 221-232) та у справі 6 опису 1 фонду К-1401 РДВА, де міститься листування ГРГ України з Центральною бібліотекою Вищої школи за 1942 р. У берлінській частині документації Оперативного штабу (фонд NS-30) зберігається великий масив документів Східної бібліотеки Розенберга (справи № 54-62) за 1942-1944 рр., що висвітлюють її створення та розбудову. Проте найбільше документів в берлінському архіві за другу половину 1943 р. - 1944 р., що свідчать про діяльність Східної бібліотеки Розенберга у Ратіборі (пол. Racibórz). Цей комплекс документів має велике значення для нашого знання про характер роботи бібліотеки в останні півтора року війни, з якими інститутами рейху вона співпрацювала, звідки і у якій кількості надходили книги, де і як вони розміщувалися, і куди потім були перевезені її фонди.

Бібліотечна діяльність Оперативного штабу в Україні була найінтенсивнішою, оскільки ним відбиралися книги та періодика для трьох великих книгосховищ відомства Розенберга - Інституту дослідження єврейського питання у Франкфурті-на-Майні, Центральної бібліотеки Вищої школи у Берліні/Танценберзі та Східної бібліотеки Розенберга у Берліні/Ратіборі, не беручи до уваги окремих замовлень літератури від інших відомств, як, наприклад, для Вищого командування вермахту, зондерштабу прадавньої історії, Інституту німецької етнографії, Інституту континентально-європейського дослідження і т.д.

Серед багатого і різноманітного матеріалу щодо бібліотечної діяльності Оперативного штабу в Україні - розпорядження, листування, різноманітні звіти, документи про передачу Оперативному штабові книг з українських та російських бібліотек, захоплених зондеркомандою Кюнсберга83 в 1941-1942 рр. На початку лютого 1943 р. зондеркоманда Кюнсберга передала Рейхсміністерству окупованих східних областей, а остання Оперативному штабові, книги з Бібліотеки АН УРСР (колекція Бібікова) у Києві, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, царських палаців під Ленінградом84. Документи щодо передачі зондеркомандою Кюнсберга книг досить розпорошені у фонді 3676. Вони знаходяться як у першому описі (справи № 22, 213, 219), так і другому описі (справи № 1, 25, 31) фонду 3676, і є важливим свідоцтвом долі книжкових колекцій з українських бібліотек під час війни.

Серед великого масиву документів Оперативного штабу щодо його діяльності в бібліотечній галузі нами визначено три напрями дослідження:

1) відбір і вивезення юдаїки з українських бібліотек до Інституту дослідження єврейського питання;

2) відбір і вивезення книг та періодичних видань до Центральної бібліотеки Вищої школи;

3) відбір і вивезення книг та періодики до Східної бібліотеки Розенберга. Інститут дослідження єврейського питання

На території Рейхскомісаріату України Оперативний штаб мав право працювати лише в тих бібліотеках, які не входили до Центральної бібліотеки рейхскомісара України, яка після створення Крайового управління архівів, бібліотек та музеїв85 стала називатися крайовою. Центральна бібліотека рейхскомісара України (далі "Центральна бібліотека") була створена 6 червня 1942 р. за розпорядженням рейхскомісара Е. Коха86. На перших порах вона об'єднала фонди колишньої Бібліотеки АН УРСР та Університетської бібліотеки з усіма прилеглими книгосховищами. "Центральна бібліотека" вважалась головним бібліотечним фондом Рейхскомісаріату України, з якої заборонялося будь-яке вилучення літератури за винятком дублетних примірників. За "Центральною бібліотекою" залишалося право включати в своє відомство фонди інших бібліотек шляхом надання їм статусу належності до "Центральної бібліотеки". Керівником був призначений доктор Йозеф Бенцінг87, бібліотекар за фахом, колишній співробітник Оперативного штабу.

У Києві закритими бібліотеками для Оперативного штабу стали Бібліотека АН УРСР (далі - БАН), Університетська бібліотека, Технічна і Медична бібліотеки, фонди яких були приєднані до БАН. Виняток становили фонд юдаїки БАН в Духовній академії на Подолі та періодика у Володимирському соборі.

У розпорядженні Оперативного штабу залишилася колишня Київська обласна бібліотека ім ВКП(б) (нині Національна парламентська бібліотека України), лаврські бібліотеки - Історична (нині Державна історична бібліотека України) та Флавіанівська88, а також два сховища юдаїки - у колишній Духовній академії на Подолі та так званій "естраді". Пiд "естрадою" мався на увазi будинок синагоги на вул. Маловасилькiвськiй (нині Шота Руставелi), 13, де перед вiйною знаходилося одне з книгосховищ Центральної державної єврейської бiблiотеки iм. Вiнчевського (центральне примiщення бiблiотеки розташовувалося до війни на вул. Лютеранськiй, 1). Пiд час окупацiї у будинку синагоги була зареєстрована бiблiотека iм. Вiнчевського i бюро естради, музики та цирку89.

Увесь комплекс документів, що стосується юдаїки, - невеликий і має відношення до двох сховищ з Києва та колекції юдаїки з Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка90 (далі - ХДНБ). Цей документальний комплекс складають звіти за 1942 р. про огляд сховищ юдаїки та сортувальні роботи, проведені в них, листування з Інститутом дослідження єврейського питання щодо вивезення юдаїки (вересень-жовтень 1942 р.), звіти робочої групи Києва за березень, травень, липень 1943 р. та тижневі звіти за серпень 1943 р., в яких зафіксовано вивіз юдаїки.

Про огляд київських сховищ юдаїки розповідають три звіти за січень-червень 1942 р. співробітників Оперативного штабу - д-ра Й. Бенцінга від 27.1.194291, д-ра М. Гранціна92 від 10.3.194293 та д-ра Поля94 від 28.6.194295. Вони свідчать про проведення ними поверхового огляду цих сховищ та містять попередню оцінку їхніх колекцій.

З цих звітів ми дізнаємося, що у приміщенні колишньої Духовної академії на Подолі було виявлено велике зібрання юдаїки (бл. 150000-250000 прим.96) Бібліотеки АН УРСР. Як зазначав д-р Бенцінг, який провадив огляд, це зібрання колись належало Будинку єврейської культури, що знаходився на вул. Левашівській (нині вул. Шовковична), 1897. Насправді, це було сховище колишньої Єврейської наукової бібліотеки, зібраної Інститутом єврейської пролетарської культури. Після ліквідації інституту в 1936 р. його бібліотека була передана Всенародній бібліотеці України98. Зі звіту д-ра Гранціна про колекцію юдаїки в Духовній академії на Подолі ми дізнаємося, що книжки видання новітнього часу не мали ніякого штемпеля бібліотеки99.

Зі сховища юдаїки на Подолі в приміщенні колишньої Духовної академії іншим оглядачем колекції - д-ром Полем, згадується основний фонд близько 50000 прим. юдаїки та гебраїки, що був закаталогізований, та близько 25000 прим. гебраїки ХV-ХХ ст. (біблії, талмуди, коментарі до них, газети, журнали), що були складені хаотично і потребували упорядкування. Про інші, щонайменше, ще 75000 прим. цієї колекції, що за даними звіту д-ра Бенцінга налічувала близько 150000-250000 прим., звіт д-ра Поля нічого не повідомляє.

У Києві також було виявлено книгосховище колишньої Центральної державної єврейської бібліотеки ім. Вінчевського, що розміщувалося в будинку синагоги по вул. Маловасильківська, 13 ("естрада") і налічувало за даними звіту д-ра Поля, крім юдаїки, близько 30000 прим. гебраїки, з якої "приблизно 100 творів давньоєврейською мовою, інші лише радянська література мовою ідиш".

Точні цифри нам дають документи, що фіксують вивезення юдаїки з київських сховищ до Франкфурта-на-Майні. Це, в першу чергу, однотипні звіти за місяць, тиждень ГРГ України, робочої групи Києва, в яких є окремий пункт "транспортування", де завжди зазначалося, які культурні цінності були підготовлені до вивезення за звітний період, які були вивезені, крім того, також повідомлялося, куди направлявся той або інший вантаж, номер вагона та транспорту. Подібні звіти за жовтень 1942 - вересень 1943 рр. зберігаються у справах № 54 та 55 (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1), де зафіксовано за датами вивіз культурних цінностей з Києва та інших міст України. Зіставивши ці звіти, вдалося встановити загальну кількість вивезеної з Києва юдаїки та гебраїки:

Таблиця 1. Юдаїка та гебраїка з Києва, вивезена в 1942-1943 рр. до Інституту дослідження єврейського питання у Франкфурті-на-Майні*1


п/п
Назва бібліотеки Дата вивезення,
№ вагона, транспорту
Зміст транспорту Кількість примірників
1 2 3 4 5
1 Центральна державна єврейська бібліотека (сховище "естрада") 24.09.1942 гебраїка, юдаїка бл. 45000*2
2 Бібліотека АН УРСР (сховище в колишній Духовній академії на Подолі) 28.05.1943
"Карлсрує 32 545",
06 350 395
гебраїка, юдаїка бл. 56000*3
3 а) " - "
б) Бібліотека
"Єврейської консерваторії"
16.07.1943
"Оппельн 18 781",
06 357 193
гебраїка, юдаїка
картотека
бл. 60000
4 шафи*4
4 Бібліотека АН УРСР
(сховище в колишній Духовній академії на Подолі)
16.08.1943
(підготовлено до вивезення)
книжки газети,
брошури
5813
2 ящики*5

Усього: близько 167000 юдаїки, гебраїки

  1. Зміст транспорту подається у відповідності до документів.
  2. ЦДАВО України, ф. 3676, оп.1, спр. 42, арк. 156; спр. 39, арк. 2.
  3. Там само, спр. 39, арк. 1; спр. 54, арк. 34-35; спр.228, арк.163; спр. 50 а, арк. 14.
  4. Там само, спр. 54, арк. 19-20.
  5. Там само, спр. 55, арк. 41-42.

Юдаїка та гебраїка, вивезена 28.05.1943 р. у кількості 56000 од., включала близько 6000 книжок, журналів та нот з бібліотеки "Єврейської консерваторії"100 по вул. Павлівській, 2101, а також близько 5000 фоліантів рабініки та близько 3000 підшивок газет, відібраних д-ром Полем зі сховища Духовної академії на Подолі ще у жовтні 1942 р.102

Центральна бібліотека Вищої школи та Східна бібліотека Розенберга

Дві великі бібліотеки відомства Розенберга - Центральна бібліотека Вищої школи та Східна бібліотека Розенберга (далі Східна бібліотека) комплектувалися Оперативним штабом паралельно. За комплектування були відповідальні д-р Нeй103, співробітник Центральної бібліотеки, та д-р Томсон104, співробітник Східної бібліотеки.

Центральна бібліотека Вищої школи мала бути центром дослідження германської нації та історії105. З 1939 р. до жовтня 1942 р. бібліотека, очолювана директором д-ром Вальтером Гроте, розміщувалась у Берліні на вулиці Еренштрассе, 49. У жовтні 1942 р. вона переїхала до австрійського міста Анненгейма (Annenheim), недалеко від якого в монастирі містечка Танценберг (земля Карінтія) у 1943 р. було організовано велике книгосховище106.

Центральна бібліотека Вищої школи мала свій зондерштаб, який називався - зондерштаб Бібліотеки Вищої школи. Його документи, що зберігаються серед документації Оперативного штабу, датуються лише 1942 р. Так, у справі № 45 (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1) зібрані документи зондерштабу Бібліотеки Вищої школи, що становлять тижневі робочі звіти д-ра Нея за 26 липня - 14 листопада 1942 р. про облік та відбір, в першу чергу, серії наукових академічних видань як радянського, так і дореволюційного часу, наукової періодики та книжок з Історичної бібліотеки у Києві. На жаль, звіти не містять точної інформації щодо назви відібраних серій, журналів, їхньої кількості примірників. Згадується лише, наприклад, що майже повністю зібрано всі видання, крім двох томів "Повідомлень Наукового товариства ім. Шевченка у Львові"107, та на 20 вересня 1942 р. "для Центральної бібліотеки упорядковано 2605 прим. книг"108.

Звіти робочої групи Києва та ГРГ України за жовтень 1942 р. - вересень 1943 р. зафіксували від 4.03.1943 р. лише один транспорт з книгами з Києва до Центральної бібліотеки (Анненгейм, Карінтія) - 125 ящиків (№ 1-125) з 7648 книгами у вагоні "Штеттін 18 558", транспорт 07 173 398 та підготовлені в кінці серпня 1943 р. для Центральної бібліотеки Вищої школи 12 ящиків (№ 126-137) з 2391 книгою і один ящик (№ 138) з 87 книгами у вересні 1943109.

Отже, безпосередньо з Києва для Центральної бібліотеки Вищої школи протягом березня-вересня 1943 р. всього було підготовлено 138 ящиків з 10126 книгами. Але скільки книг могло ще надійти до Центральної бібліотеки Вищої школи з українських бібліотек через посередництво Східної бібліотеки Розенберга в 1944-1945 рр. або іншими шляхами як, наприклад, вивезена зондеркомандою Кюнсберга Бібіковська колекція, що потрапила у 1943 р. до Центральної бібліотеки Вищої школи після її передачі Оперативному штабові110, - невідомо.

Найбiльшу частину документацiї ГРГ України складають документи щодо комплектування та каталогiзацiї книг для Схiдної бiблiотеки Розенберга. Документи розміщені досить компактно - у фонді 3676, опис 1. Це, в першу чергу, документація групи "Східної бібліотеки" відділу обліку та контролю (ІІ с) Управління штабу за 1942-1943 рр., що знаходиться у справах № 213, 214. Листування (листопад 1942 р. - грудень 1943 р.) ГРГ України з названим відділом з питань комплектації Східної бібліотеки знаходиться у справі № 31.

Основу документації робочої групи Харкова (справи № 58-73) становлять документи щодо відбору книг з Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка для Східної бібліотеки. Щотижневі та щомісячні звіти за жовтень 1942 р. - вересень 1943 р. робочої групи Києва та ГРГ України (справи № 54-55) детально розповідають про розбудову фондів Східної бібліотеки, що комплектувалися у Києві - допоміжного, дублетного та періодики.

Серед документації групи "Східної бібліотеки" слід згадати довідку "Розбудова Східної бібліотеки Розенберга"111, підготовлену її керівником штабсайнзацфюрером Гербертом Ломмачем. Вона висвітлює початок створення Східної бібліотеки та її розбудову до середини квітня 1943 р. З неї ми дізнаємося, що початок Східної бібліотеки поклало бажання Центральної бібліотеки Вищої школи мати окремий бібліотечний фонд щодо "більшовизму" та "східного простору". Комплектування бібліотеки почалося у Ризі зимою 1941-1942 рр., до якої вiдбиралися книги з бiблiотек Мiнська, Новгорода, Таллiнна, Каунаса, Вiльнюса, Риги. Згiдно з предметним каталогом 1942 р., книги вiдбиралися з таких роздiлiв: "бiльшовицька iдеологiя", комунiстична партiя, радянська держава, радянськi збройнi сили, будiвництво народного господарства, наука, мистецтво, художня лiтература, довiдковi видання112.

Коли було сформовано фонд з 15000 книг, Управління штабу вирішило перевезти його у травні 1942 р. до Берліна (Berlin NW 4, Alt-Moabit 130) і залучити до формування фондів Східної бібліотеки, крім Риги, бібліотеки ГРГ України. Для ГРГ Остланду були видiленi для вiдбору книг номернi групи 1-50000113 та 150001-200000, для ГРГ України - 50001-150000, для ГРГ Центру - з 200001114.

Була запланована така структура Схiдної бiблiотеки Розенберга: основний фонд у Берлiнi, три допомiжних фонди у Києвi, Ризi та Мiнську i дублетний фонд у Києвi. Мiж ними книги були розподiленi таким чином: основной фонд у Берлiнi - № 1-80000, до нього приєднувались так звана "троцькiстська бiблiотека" i бiблiотека "Союзу войовничих безбожникiв"115 (№ 80001-90000); I допомiжне сховище у Києвi - № 90001-150000; II допомiжне сховище у Ризі - № 150001-200000 i III допомiжне сховище у Мiнську - № з 200001116.

Номерна група основного та допоміжного фондів Східної бібліотеки, що була виділена для ГРГ України - з 50001 по 150000, розподілилась на березень 1943 р.117 таким чином:

50001-55000 (53717)118 - для Центральної бібліотеки Вищої школи,
55001-56000 (56999) - іншомовна література,
56001-58000 (57896) - книги польською мовою,
58001-60000 - іншомовні видання Радянського Союзу,
60001-70000 - фонди інших міських бібліотек,
70001-80000 (78532) - Флавіанівська бібліотека з Києво-Печерської лаври,
80001-90000 - фонди інших міських бібліотек,
90001-100000 (94002) - різні київські фонди,
100001-125000 (105545) - номери для ХДНБ,
125001-130000 - номери для Сімферополя,
130001-135000 - номери для Дніпропетровська,
135001-140000 (137965) - атеїстична література.

Допомiжне сховище І Схiдної бiблiотеки у Києвi комплектувалося разом з дублетним фондом на базi Київської обласної бiблiотеки iм. ВКП(б) (далі Бібліотека ім. ВКП(б). За оцiнками фахiвцiв Оперативного штабу в Бібліотеці ім. ВКП(б) у їхньому розпорядженнi знаходилося 226000 книг (159000 назв)119. У Києвi на основi великого сховища перiодики у Володимирському соборi був сформований вiддiл перiодики Схiдної бiблiотеки120. Створений при Схiднiй бiблiотецi захiдноєвропейський вiддiл комплектувався, в першу чергу, за рахунок паризьких бiблiотек121.

Книги бралися на облік шляхом складання алфавітного та систематичного каталогів. Роботи по відбору книг провадилися у тісному співробітництві між головними робочими групами, які обмінювалися копіями своїх алфавітних каталогів та пошуковими переліками, щоб уникнути повторів.

До формування основного книгосховища Східної бібліотеки у Берліні та допоміжного у Києві була залучена і Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, про що свідчить цілий ряд найрізноманітніших документів (звіти, розпорядження, повідомлення, переліки книг) серед матеріалів робочої групи Харкова у справах № 58-73. Документи щодо бібліотечної діяльності датуються серпнем 1942 р. - липнем 1943 р.

Серед документів розпорядчого характеру цікавим є лист від 12.10.1942 р. відділу обліку та планування ГРГ України до підпорядкованих робочих груп про облік книг122. У ньому суть Східної бібліотеки визначається ще як "центральний збірний пункт всіх взятих на облік Оперативним штабом і зондерштабами книжкових фондів". Це означало, що Східна бібліотека мала також бути і центральною установою, яка б вела облік всіх книжкових фондів на Сході. Визначено було, у зв'язку з цим, три найважливіших пункти обліку книжкових фондів - Київ, Харків та Мінськ, які повинні були брати на облік кожну книгу, картографувати її у 4-х примірниках: одна картка наклеювалась у книгу, три інші передбачалися для Східної бібліотеки до предметного, алфавітного та місцевого каталогів. Визначені були також найважливіші книжкові фонди - атласи, карти, статистичні видання, географічна, геологічна література, словники, довідники, краєзнавча література, видання з археології, етнографії, мистецтва, виховання та атеїстична література, видання після початку війни123.

Серед матеріалів харківської робочої групи п'ять справ містять документи щодо ХДНБ та інших бібліотек Харкова - № 60-62, 65 та 70 (ф. 3676, оп. 1). Серед них звіт про перший огляд ХДНБ від 5.08.1942 р.124, документи про головні напрями обробки фондів цієї бібліотеки125, також цікаві звіти про огляд харківських бібліотек, в яких згадані всі громадські бібліотеки до самих найменших - районних і відомчих126. Велика кількість різноманітних переліків міститься в цих справах - перелік книг, взятих і не повернутих до ХДНБ127; співробітників цієї бібліотеки (31 співробітник)128; великий перелік німецькомовної етнографічної літератури, що була вилучена з бібліотеки Харківського університету і направлена приблизно у липні-серпні 1943 р. до Інституту німецької етнографії129; список 674 книг, що були передані у серпні 1943 р. у розпорядження Оперативного штабу130 та ін.

Важливим, на наш погляд, є перелік підготовлених для Східної бібліотеки книг з фондів ХДНБ, упорядкованих за розділами знань131. Цей документ не має автора та дати. Перелік складено за двома формами. Перша форма має дві колонки - назва розділу і підрозділу (наприклад, "Історія: Росії, інших країн, давня історія") та кількість примірників132. Друга форма є більш складною. Вона зроблена у вигляді таблиці з п'яти колонок: порядковий номер, шифр розділу (наприклад, мистецтво позначено буквою "К", партійна література - "Мх"), назва розділу, кількість примірників, дата відправки карток до Києва та дата їхнього повернення назад133. Згідно з крайньою датою відправлення карток - 18.01.1943, можна припустити, що цей документ був складений не раніше січня 1943 р. За переліком першої форми було відібрано для Східної бібліотеки 16989 книг, за другим переліком - 18213.

Важливими є документи щодо систематичного та інших каталогів ХДНБ, з яких варто назвати перелік розділів предметного каталогу134 та повідомлення про вивезення 21 квітня 1943 р. до Берліна 14 шаф систематичного каталогу. Важливими, на наш погляд, є звіти російською мовою за червень-липень 1943 р. про роботу харківських бібліотек, архівів та музеїв, що зібрані в справі № 71.

Спiвробiтники робочої групи Харкова вiдбирали лiтературу i з Центральної бiблiотеки Харкiвського унiверситету. В документах фонду 3676 ЦДАВО України свiдчень про це, на жаль, немає. Проте в монографiї I. Я. Лосiєвського "Бiблiотечнi фонди Харкова в роки Другої свiтової вiйни" повiдомляється, що з бiблiотеки Харкiвського унiверситету Оперативним штабом пiд час першої окупацiї мiста (23.10.1941-16.02.1943) було вилучено 34654135 прим. книг, що згорiли в одному зi сховищ мiста у березнi 1943 р.136

Про характер робіт, що проводилися в Бібліотеці ім. ВКП(б) по обліку її фондів, їхньої каталогізації і, таким чином, розбудови основного, допоміжного І і дублетного фондів Східної бібліотеки розповідають вже не раз згадувані нами щомісячні та щотижневі звіти робочої групи Києва та окремі щомісячні звіти ГРГ України за жовтень 1942 р. - вересень 1943 р. (справи № 54-55). Ці звіти є безцінним свідченням створення допоміжного та дублетного фондів Східної бібліотеки у Києві. В них детально зазначається про проведену роботу в період за серпень-вересень 1943 р.: скільки книжок було проглянуто, взято на облік, скільки внесено до предметного, алфавітного каталогів, скільки відібрано до основного фонду Східної бібліотеки, допоміжного і дублетного фондів у Києві, скільки складено пошукових списків і до яких бібліотек відравлено.

До комплектації названих фондів Східної бібліотеки у Києві, крім харківських і київських бібліотек, були залучені бібліотеки й інших міст України і Південної Росії - Дніпропетровська, Сімферополя, Керчі, Херсона, Миколаєва, Сталіно (нині Донецьк), Курська, Воронежа, Ростова, Краснодара137. Так, довiдка штабсайнзацфюрера Ломмача "Розбудова Схiдної бiблiотеки" містить інформацію про те, що з Днiпропетровська надiйшов великий фонд книг, близько 10000 прим., який потребує розбору; близько 5000-10000 розрiзнених журналiв надiйшли частково вiд зондеркоманди Кюнсберга, Географiчної служби та з Днiпропетровська; а у Сiмферополi упорядковувалася для вiддiлу перiодики Схiдної бiблiотеки велика колекцiя журналiв радянського перiоду у кiлькостi кiлькох тисяч примірників138.

З Херсона до Києва для Схiдної бiблiотеки у другiй половинi серпня 1943 р. надiйшло 26 ящикiв з книгами. В дорозi вагон, очевидно, було пограбовано, оскiльки 4-х ящиків не було взагалi, 2 ящики були напiвпорожнi, а окремi ящики були зламанi139.

У серпнi 1943 р. на основi дублетного фонду у Києві за розпорядженням Управлiння штабу розпочалося створення так зв. "Резервної бiблiотеки" (Ersatzbibliothek), що мала замiнити основний фонд Схiдної бiблiотеки на випадок повної або часткової його загибелi. На кiнець серпня 1943 р. до фонду "Резервної бiблiотеки" було вiдiбрано 2100 прим., а вже усерединi вересня 1943 р. вона налiчувала 8866 книг140.

У період від жовтня 1942 р. до жовтня 1943 р. звіти фіксують як підготовку книг до вивезення, так і безпосередній вивіз бібліотечних колекцій до Східної бібліотеки, інтенсивність якого припадає на вересень-жовтень 1943 р. Усього для Схiдної бiблiотеки було вивезено тiльки з київських бiблiотек близько 56,5 тис. книг. З них у лютому-вереснi 1943 р. 38769 книг, а у жовтнi 1943 р., незадовго до визволення мiста, - один вагон з допомiжним фондом i "Резервну бібліотеку" (разом близько 17,7 тис. книг141)142.

Якщо систематизувати вивезення книжок з українських бібліотек до Східної бібліотеки в Берліні/Ратіборі у порядку слідування відправки транспортів, ми отримаємо таку картину:

Таблиця 2. Вивезення книг з українських бібліотек до Східної бібліотеки Розенберга


п/п
Місце призначення Дата відправлення,
№ вагона, транспорту
Кількість ящиків, зміст транспорту, назва бібліотеки / колекції Кількість примірників
1 2 3 4 5

Київ:

1 Берлін 24.02.1943
"Оппельн 4636"
126 ящиків книг:
  • 20 ящ. (6234 книги) - "троцькістська бібліотека" з Бібліотеки ім. ВКП(б);
  • 44 ящ. (4966 книг) з Бібліотеки ім. ВКП(б);
  • 62 ящ. (8749 книг) - Флавіанівська бібліотека
19940
2 Берлін 7.05.1943
"Kaссель 81271"
77 ящиків книг:
  • 23 ящ. (3639 книг) - бібліотека "Союзу безбожників";
  • 54 ящ. (5004 книги) - з Бібліотеки ім. ВКП(б) 22 ящики журналів;
    13 пакетів газет;
    4 пакети бібліографічних видань
8643




8067
1126
205
3 Ратібор 27.09.1943 42 ящики книг з
Бібліотеки ім. ВКП(б)
10186
4 Моршин жовтень 1943 р. Допоміжний фонд та
"Резервна бібліотека" з Бібліотеки ім. ВКП(б)
17,7 тис.

Всього: близько 65800 одиниць

Харків (Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка):

1 Берлін 21.04.1943
  • технічна література,
    енциклопедії, словники;
  • систематичний каталог
2500 (7446)
14 шаф
2 Оперативний штаб (Споркету) серпень 1943 р. вагон "G" книги 674

Усього: близько 3200 одиниць

Детальні звіти ГРГ України та робочої групи Києва, що є у наявності без пропусків, починаючи від жовтня 1942 р. і закінчуючи останніми днями перебування Оперативного штабу у Києві та в Україні, дають право стверджувати, що дані про вивезення книг та періодики до Східної бібліотеки Розенберга, Інституту дослідження єврейського питання, Центральної бібліотеки Вищої школи з бібліотек Києва та Харкова є досить точними.

Але скільки книжок було вивезено Оперативним штабом невеликими партіями, окремими примірниками як з названих, так і інших міст України для різних новостворених нацистських інститутів, організацій, сказати важко, оскільки документальні комплекси підрозділів Оперативного штабу, що зберігаються сьогодні в різних архівах, - далеко не повні.

Вивезенi з Києва книги та перiодика, що передбачалися для Схiдної бiблiотеки Розенберга, опинилися згодом у м. Ратiборi (пол. Racibórz), де з вересня 1943 р. почав дiяти вiддiл облiку та вiдбору (II с) Управлiння штабу, до якого поступово приєдналися iншi вiддiли Оперативного штабу та його пiдроздiли. В 1944 р. Ратiбор перетворився на великий дослiдний центр Оперативного штабу, де у серпнi 1944 р. працювало 147 спiвробiтників143.

У Ратiборi на основi зiбраного архiвного та бiблiотечного матерiалу розроблялися численнi теми, що стосувалися Радянського Союзу, Америки, питань сiонiзму, масонства; продовжувалася комплектацiя фондiв Схiдної бiблiотеки Розенберга. Спiвробiтники Схiдної бiблiотеки пiдбирали лiтературу на замовлення читачiв i численних установ рейху. Схiдна бiблiотека спiвробiтничала з 79 iнститутами i органiзацiями нацистської Нiмеччини, що користувалися її лiтературою144.

У серединi грудня 1944 р. Схiдна бiблiотека Розенберга налiчувала близько 150000 закаталогiзованих, розставлених на полицях книг, з яких 119894 книг складали основной фонд бiблiотеки, та приблизно 24000 прим. - дублети росiйськомовних книг. За вiддiлом перiодики значилося близько 8000 найменувань журналiв з приблизно 12000 комплектiв145. Крiм того, був ще величезний масив книг, на обробку яких у спiвробiтникiв Оперативного штабу не було нi часу, нi достатньої робочої сили, нi вiдповiдного примiщення для облiку і, навiть, розмiщення. Не врахованими документи називають, українськi та бiлоруськi книжковi фонди146, книги, вивезенi в 17-ти вагонах до Ратiбора з Бiблiотеки iм. Ленiна та Бібліотеки АН БРСР у Мiнську147. Про кiлькiсть вивезених книг говорить також той факт, що тiльки у Ратiборi фонди Схiдної бiблiотеки Розенберга були размiщенi у 6 сховищах, які знаходилися в рiзних частинах мiста та двох сховищах за мiстом148. В одному зі своїх дослiджень К.П. Грiмстед повідомляє, що Схiдна бiблiотека налiчувала на цей час біля одного мiльйона книг149.

У груднi 1944 р. Схiдна бiблiотека Розенберга роздiлилася на Схiдну i Захiдну бiблiотеки. Схiдна бiблiотека опікувала лiтературу щодо Росiї, "бiльшовизму", Радянського Союзу i теорiї марксизму, країн Балтiї i Фiнляндiї, Комунiстичного Iнтернацiоналу, iсторiї комунiстичних партiй; а Захiдна бiблiотека - "направлену проти Нiмеччини" лiтературу з 1914 р., книги щодо "американiзму i лiбералiзму", Польщi, балканських країн, а також марксистську некомунiстичну лiтературу150.

Пiсля вiйни в американськiй зонi окупацiї Нiмеччини, в Баварiї, бiля мiста Бамберга в замку Банц та мiстечку Штафельштайн були виявленi радянськi фiльми, тисячi книжок, вивезених Оперативним штабом з бiблiотек окупованих республiк Радянського Союзу та захiдних країн, якi, на нашу думку, складали фонди Схiдної бiблiотеки Розенберга. Крім того, тут була знайдена численна документацiя Оперативного штабу151.

Вiдомо, що протягом серпня - жовтня 1946 р. Бiблiотека АН УРСР отримала 13 вагонiв з радянською лiтературою й газетами, які були повернутi до Радянського Союзу внаслiдок реституцiйних процесiв пiсля вiйни152. Очевидно, це були книги з фондів колишньої Схiдної бiблiотеки Розенберга, яку протягом трьох рокiв Оперативний штаб створював за рахунок українських, бiлоруських, росiйських бiблiотек i бiблiотек країн Балтiї.

Також після війни були повернуті колишньому Радянському Союзові бібліотечні колекції, вивезені Оперативним штабом до Інституту дослідження єврейського питання та Центральної бібліотеки Вищої школи153. Проте проблема реституцiї бiблiотечних колекцiй до України та аналіз її наслідків є предметом окремого дослiдження.

  1. У ранніх працях авторка використовувала німецьку назву Оперативного штабу, що в кириличному написанні звучить, як Айнзацштаб.
  2. Günther-Hornig M. Kunstschutz in den von Deutschland besetzten Gebieten 1939-1945 / In-t für Besatzungsfragen Tübingen // Studien des In-tes für Besatzungsfragen. - 1958, Nr. 13; Nicholas L. H. The Rape of Europa. - New York, 1994; Зейдевиц Рут и Макс. Дама с горностаем: Как гитлеровцы грабили художественные сокровища Европы: Пер. с нем. - М, 1966; Manasse P.M. Verschleppte Archive und Bibliotheken: Die Tätigkeit des Einsatzstabes Rosenbergs während des Zweiten Weltkrieges. - St. Ingbert, 1997; Зинич М. С. Деятельность Оперативного штаба А. Розенберга по вывозу культурных ценностей из СССР // Отечественная история. - М., 1999. - № 4. - С. 161-169.
  3. Grimsted P.K. The Fate of Ukrainian Treasures During World War II: The Plunder of Archives, Libraries and Museums under the Third Reich // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. - 1991. - N 39. - H. 1. - S. 53-80; Грімстед П.К. Доля українських культурних цінностей під час Другої світової війни: Винищення архівів, бібліотек, музеїв / За участю Г. Боряка. - 2-е вид. - Львів, 1992; Grimsted Р. K. Displaced Archives on the Eastern Front: Restitution Problems from World War II and Its Aftermath // IISG-Research Рареr - Amsterdam, 1995. - Nr. 18; Grimsted P.K. Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution / Harvard Ukrainian Research Institute, State Committee on Archives of Ukraine, State Service for the Control of the Transmission of Cultural Treasures Across the Borders of Ukraine. - Cambridge, 2001.
  4. Grimsted Р. K. The Odyssey of the Smolensk Archive. - Pittsburgh, 1995.
  5. Hartung U. Raubzüge in der Sowjetunion: Das Sonderkommando Künsberg 1941-1943. - Bremen, 1997; "Betr.: Sicherstellung": NS-Kunstraub in der Sowjetunion / Hrsg. W. Eichwede, U. Hartung. - Bremen, 1998; Hartung U. Verschleppt und verschollen: Eine Dokumentation deutscher, sowjetischer und amerikanischer Akten zum NS-Kunstraub in der Sowjetunion (1941-1948). - Bremen, 2000.
  6. Freitag G., Grenzer A. Der deutsche Umgang mit sowjetischem Kulturgut während des Zweiten Weltkrieges: Ein Aspekt nationalsozialistischer Besatzungspolitik // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. - 1997. - N 45. - S. 237-272.
  7. Komorowski M. Deutsche Bibliothekspolitik in der Sowjetunion (1941-1944) // Bibliotheken während des Nationalsozialismus. / Hrsg. P. Vodosek, M. Komorowski. - Wiesbaden, 1989. - Teil I. - S. 475-484; Hiller M. P. Bücher als Beute: Das Schicksal sowjetischer und deutscher Bibliotheken als Folge des Zweiten Weltkrieges // Nordost-Archiv. - 1995. - N 1. - S. 9-27; Бiблiотечнi фонди Харкова в роки Другої свiтової вiйни: Документи / Упоряд. I. Я. Лосiєвський та iн. - К., 1997; Малолєтова Н.I., Дубровiна Л.А. Нацистська бiблiотечна полiтика у перiод окупацiї Києва у 1941-1943 рр. i доля книжкових фондiв Бiблiотеки Академiї Наук УРСР // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2000. - Вип. 5. - С. 139-172; Дубровiна Л.А., Малолєтова Н.I. Звiти про дiяльнiсть Крайової бiблiотеки Рейхскомiсарiату України як джерело з iсторiї бiблiотек i долi бiблiотечних фондiв у перiод нацистської окупацiї Києва (1941-1943 рр.) // Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та методики : Збiрка наук. пр. та спогадiв пам'ятi вiдомого вченого iсторика, д-ра iст. наук, проф. В.О. Замлинського : У 2 ч. - К., 2001. - Число 6 (7), ч. 2. - С. 6-24; Дубровiна Л., Малолєтова Н. Дiяльнiсть Київської мiської управи в галузi бiблiотечної справи пiд час нацистської окупацiї (1941-1942) // Бiблiотечний вiсник. - № 3. - 2003. - С. 17-28.
  8. Альфред Розенберг (1893, Таллінн - 1946, Нюрнберг) - один з найвищих керівників Третього рейху. За походженням А. Розенберг прибалтійський німець, закінчив Вищу технічну школу у Москві і отримав спеціальність архітектора, у 1918 р. приїхав до Німеччини, на початку 20-х років примкнув до націонал-соціалістичного руху, з 1923 р. головний редактор центрального органу нацистської партії "Фьолькішер Беобахтер" (Völkischer Beobachter), з 1933 р. керівник зовнішньополітичного відділу Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, з 24.01.1934 р. уповноважений фюрера у справі нагляду за загальним духовним і ідейним навчанням та вихованням у партії. За висловом Гітлера вважався "головним ідеологом" нацистської партії, 17.07.1941 р. був призначений рейхсміністром окупованих східних областей (Bundesarchiv Berlin (далі - ВАВ), NS-8, Findbuch, S. 7; Bollmus R. Das Amt Rosenberg und seine Gegner: Studien zum Machtkampf im nationalsozialistischen Herrschaftssystem. - Stuttgart, 1970).
  9. Російський державний військовий архів (далі - РДВА), ф. К-1401, оп. 1, спр. 1, арк. 10; ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 177.
  10. У проекті своєї доповіді Гітлеру від 8.06.1944 р. Розенберг називає саме цю дату створення Оперативного штабу (ЦДАВО України, ф. 3676, оп.1, спр. 2І1, арк. 39).
  11. Перелiк цих наказiв з коротким викладенням їхнього змiсту див.: Себта Т. Архiвнi джерела про українськi культурнi цiнностi, вивезенi нацистами в роки II свiтової вiйни : Дис. ... канд. iст. наук. - К., 2000. - С. 195-197. - Машинопис.
  12. НСДАП - Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei - NSDAP).
  13. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 44, арк. 49.
  14. Там само, спр. 59, арк. 53-54.
  15. Фото "Das Archiv des Einsatzstabes" / Архiв Оперативного штабу (BAB, NS-30, Ar.1).
  16. Див., напр.: "Старий Крим", "Євреї в Криму" (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 197а, арк. 31-55, 74-91); "Брюшний тиф на Українi та методи боротьби з ним" (там само, спр. 197, арк. 151-252).
  17. "Світоглядна інформація" - дослівний переклад назви відділу та однойменного зондерштабу, який використовується у даному виданні. В ранніх роботах автора назва відділу/зондерштабу Weltanschauliche Information перекладалася як ідеологічна інформація, оскільки поняття "світогляд" належить до компетенції ідеології.
  18. Brenner H. Die Kunstpolitik des Nationalsozialismus. - Reinbeck, 1963. - S. 238-239.
  19. Freitag G., Grenzer A. Der deutsche Umgang mit sowjetischem Kulturgut während des Zweiten Weltkrieges: Ein Aspekt nationalsozialistischer Besatzungspolitik // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. - 1997. - N 45. - S. 246.
  20. РДВА, ф. К-1355, оп. 4, спр. 1, арк. 6.
  21. Freitag G., Grenzer A. Der deutsche Umgang mit sowjetischem Kulturgut während des Zweiten Weltkrieges: Ein Aspekt nationalsozialistischer Besatzungspolitik // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. - 1997. - N 45. - S. 253.
  22. Це були зондерштаби: американiзму, образотворчого мистецтва, музики, преси, етнографiї, давньої iсторiї, світоглядної інформації, науки ("Anordnung Nr. 98, 99 vom 20.10.1944: Die Zusammenfassung der Aufgaben des ERR im 6. Kriegsjahr" / Розпорядження № 98, 99 вiд 20.10.1944: Пiдсумок завдань Оперативного штабу на 6-му році вiйни - BAB, NS-30, Ar. 4).
  23. Крiм згаданих вище, також дiяли зондерштаби: Центральної бiблiотеки Вищої школи, Iнституту дослiдження єврейського питання, архiвiв, генеалогiї, д-ра Абба, театру, виставок (фотографiя "Der Einsatzstab beschäfft den Dienststellen des Reichsleiters für ihre politischen Aufgaben Arbeitsmaterial aus den besetzten Gebieten" / Оперативний штаб забезпечує полiтичнi завдання служб рейхсляйтера робочим матерiалом з окупованих областей. BAB, NS-30, Ar. 1; ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 26а, арк. 56, 134, 229-230).
  24. Особливо це стосується зондерштабу давньої iсторiї, що вивiз з українських iсторичних та краєзнавчих музеїв численні археологiчнi та iншi колекцiї.
  25. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 59, арк. 56.
  26. Нiмецько-фашистський окупацiйний режим на Українi 1941-1944 рр.: Зб. документiв. - К., 1963. - С. 14-16.
  27. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 221, арк. 37.
  28. Hinrich Lohse (1896, Mählenbarbek bei Itzehoe - 1964, ebd.) - керівник Рейхскомісаріату Остланду (1941-1944), утвореного на території країн Балтії та Білорусії. В 1923 р. примкнув до нацистської партії, з 1925 р. гауляйтер, 1933 р. оберпрезидент землі Шлезвіг-Гольштейн, 1937 р. обергруппенфюрер СА, 1941 р. рейхскомісар Остланду. Після війни у 1948 р. був засуджений судом м. Білефельд до десяти років позбавлення волі, звільнений 1951 р. за станом здоров'я (Enzyklopädie des Nationalsozialismus / Hrg. Von W. Benz, H. Graml, H. Wei. - München, 2001. - S. 859).
  29. Erich Koch (1896, Elberfeld/Wuppertal - 1986, Barczewo) - ставленик Гітлера на посаду рейхскомісара України, активний провідник нацистської політики гноблення та експлуатації українського народу. Трудову діяльність у 10-х роках минулого століття розпочав як торговий службовець. У 1920 р. вступив до нацистської партiї, з 1928 р. гауляйтер партiї у Схiднiй Пруссiї, з 1933 р. верховний президент Схiдної Пруссiї. У 1941-1944 рр. рейхскомiсар України, у 1944 р. керiвник цивiльного управлiння округу Цеханув-Бiлосток. Наприкiнцi вiйни втiк до Захiдної Нiмеччини, де переховувався до свого викриття у 1949 р. Того ж року керiвництво Британської зони окупацiї Нiмеччини передало його Польщi. У 1958-1959 рр. у Польщi вiдбувся судовий процес над Е. Кохом, на якому вiн був засуджений до страти, але смертний вирок було замiнено на постiйне ув'язнення. Помер Е. Кох у Польщі (Brockhaus Enzyklopädie. - Mannheim, 1990. - Bd. 12. - S. 131).
  30. Freitag G., Grenzer A. Der deutsche Umgang mit sowjetischem Kulturgut während des Zweiten Weltkrieges: Ein Aspekt nationalsozialistischer Besatzungspolitik // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. - 1997. - Bd. 45, H. 2. - S. 253; ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 183-184.
  31. Рейхскомiсарiат Остланду (Reichskommissariat Ostland) - адміністративно-територiальна одиниця у складi Рейхсмiнiстерства окупованих схiдних областей. Був утворений 17.07.1941 р. на територiї країн Балтiї та Бiлорусiї. Мав у складi 4 генерал-комiсарiати: Литви, Латвiї, Естонiї та Бiлорусiї. Очолював рейхскомiсар Гiнрiх Лозе (Enzyklopädie des Nationalsozialismus / Hrg. Von W. Benz, H. Graml, H. WeiІ. - München, 2001. - S. 678).
  32. Рейхскомісаріат України (серпень 1941 р. - листопад 1944 р.) - адміністративно-територiальна одиниця, утворена 20.08.1941 р. на території України нацистською Німеччиною для цивільного управління окупованих українських областей. Рейхскомісаріат України мав у своєму складі шість генеральних округів: Волині та Поділля, Житомира, Києва, Дніпропетровська, Миколаєва та Криму. Проте сам Крим до рейхскомісаріату не входив, він залишався під владою військового управління (Нiмецько-фашистський окупацiйний режим на Українi 1941-1944 рр. : Зб. документiв. - С. 34-36; Косик В. Україна i Нiмеччина у Другiй свiтовiй вiйнi. - Львiв, 1993. - С. 175).
  33. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 150, арк. 3-4.
  34. "Мiй фюрер, - писав 19.03.1943 р. у своєму листi Розенберг, - рейхсляйтер Кох не признавав з перших же днiв свого вступу на посаду призначеного Вами рейхсмiнiстра Сходу... бiльш того, вiн говорив, що i не думає орiєнтуватися на Берлiн, що має право постiйно доповiдати безпосередньо Вам, а мiнiстерство Сходу зовсiм не потрiбне" (BAB, R-6, Ar. 18). В iншому листi вiд 26.03.1943 р. Розенберг писав фюреру: "...нещодавно вiн (Е. Кох. - Авт.) кричав менi в лице, що не признає мою компетентнiсть в оцiнцi його статей щодо полiтики на Сходi..." (BAB, R-6, Ar. 18).
  35. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 150, арк. 1-2. Структуру "Центру" див. там само, ф. 3676, оп. 1, спр. 142, арк. 24-26.
  36. Там само, ф. 3676, оп. 1, спр. 59, арк. 55. Структуру Центральної картотеки див. там само, спр. 147, арк. 426-428. Частина Центральної картотеки була опублiкована: Картотека "Z" Оперативного штаба "Рейхсляйтер Розенберг": Ценности культуры на оккупированных территориях России, Украины и Белоруссии, 1941-1942 / Изд. подгот. М. Бойцовым, T. Васильевой // Тр. Ист. фак. Моск. ун-та. - 1998. - № 5. - Сер. 1. Ист. источники, № 1.
  37. Müller N. Okkupation, Raub, Vernichtung: Dokumente zur Besatzungspolitik der faschistischen Wehrmacht auf sowjetischem Territorium 1941 bis 1944. - Berlin, 1980. - S. 187-188.
  38. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 210-212; ВАВ, NS-30, Aufnahme 091191-92.
  39. Наказ: Gen. St. d. H/Gen. Qu. II/11 564/42 Betr.: Einsatz von Sonderkommandos des ERR / Вiдносно: включення зондеркоманд Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга (BAB, NS-30, Ar. 1).
  40. ВАВ, N3-30, Аг. 1.
  41. Постійним керівником Оперативного штабу з 1.4.1941 р. був Герхард Утікаль (Державний архів Російської Федерації (далі - ДАРФ), ф. Р-7445, оп. 2, спр. 139, арк. 277). До нього Оперативний штаб очолював Георг Еберт (ВАВ, NS-30, Ar. 198).
  42. Спочатку Управління Оперативного штабу знаходилося в Парижі в готелі "Commodore" (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 159, арк. 524), а з весни 1941 р. - у Берліні за адресою: Berlin W 35, Margarethenstrasse 18, згодом - Berlin, Charlottenburg 2, Bismarckstrasse 1.
  43. Фактично ці три головні робочі групи були створені в середині червня 1942 р. замість реорганізованого відділення Оперативного штабу "Захід", який очолював Курт фон Бер (Kurt von Behr) (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 141, арк. 269-270).
  44. ГРГ Остланду була створена 20.08.1941 р. з центром у Ризі (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 221, арк. 37). До складу її входило 4 робочих групи: Латвії, Литви, Естонії і Білорусії, що контролювали територію Балтії, західні, північно-західні області Росії та територію Білорусії (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 3а, арк. 18-19).
  45. Головна робоча група Центру - колишня робоча група Білорусії, що виокремилася 1.05.1943 р. з ГРГ Остланду (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 26а, арк. 260).
  46. У лютому 1944 р. робоча група "Південний Схід" була преретворена в ГРГ "Південний Схід" ("Anordnungen und Mitteilungen" Nr.17, Anordnung 92: Personalveränderungen / "Розпорядження та повідомлення" № 17, розпорядження № 92: Зміни в особовому складі. ВАВ, NS-30, Ar. 4).
  47. Генерал-губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця, утворена нацистською Німеччиною 12.10.1939 р. на територiї чотирьох колишнiх польських воєводств - Варшавського, Люблiнського, Кракiвського та Радомського, якi стали називатися дистриктами. Окремим п'ятим дистриктом до Генерал-губернаторства 1 серпня 1941 р. увійшла Галичина. Генерал-губернатором було призначено Ганса Франка (1900-1946), столицею Генерал-губернаторства став Кракiв (Werner Hilgemann. Atlas zur deutschen Zeitgeschichte 1918-1968. - München, 1984. - S. 104-105; Нiмецько-фашистський окупацiйний режим на Українi 1941-1944 рр. : Зб. документiв. - К., 1963. - С. 25-27).
  48. Протекторат Богемії та Моравії - адміністративно-територіальна одиниця, утворена 16.03.1939 р. на окупованій у березні 1939 р. території Чехії. Територiя Протекторату була об'явлена частиною рейху зі своїм самоуправлiнням. Так зване "самоуправлiння" було формальним, за перiод 1939-1945 рр. змiнилося 4 рейхспротектори Богемiї та Моравiї, яких призначав фюрер (Enzyklopädie des Nationalsozialismus / Hrg. Von W. Benz, H. Graml, H. WeiІ. - München, 2001. - S. 656).
  49. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 44, арк. 50-50 зв.
  50. Там само, спр. 52, арк. 54.
  51. Там само, арк. 55-56.
  52. Там само, спр. 59, арк. 177.
  53. Там само, арк. 157.
  54. Фактично робоча група Харкова як фiлiя робочої групи Схiдної України розпочала свою дiяльнiсть з другої половини червня 1942 р. (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 26, арк. 32). Пiсля перемiщення робочої групи Схiдної України 22.08.1942 р. до Харкова група отримала нову назву - робоча група Харкова (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 75, арк. 299; спр. 59, арк.108).
  55. Там само, спр. 52, арк. 60, 83, 89, 103.
  56. Там само, спр. 59, арк. 73.
  57. Останнiй вiдомий документ за пiдписом керiвника зв'язкового центру Херсона датований 31 жовтня 1942 р. (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 54, арк. 109-109 зв.).
  58. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 75, арк. 299.
  59. Там само, спр. 141, арк. 258, 270-271.
  60. Там само, спр. 228, арк. 124.
  61. Там само, спр. 52, арк. 132.
  62. Там само, спр. 75, арк. 288.
  63. Кiлькiсть зондеркоманд була невелика - 2-3, але оскiльки вони були мобiльними пiдроздiлами, тому в залежностi вiд мiста, в якому працювали, отримували вiдповiдну назву. В Українi зондеркоманди працювали в мiстах: Одесi, Мелiтополi, Марiуполi, Миколаєвi, Кiровоградi та Чернiговi (Схема архiву ГРГ України Оперативного штабу. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 53, арк. 1).
  64. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 171, арк. 241, 255, 258.
  65. Там само, спр. 51, арк. 5, 100.
  66. Там само, спр. 171, арк. 241.
  67. Там само, спр. 51, арк. 100.
  68. Auflockerung der Dienststelle Kiew, den 27.09.1943 / Евакуацiя київського штабу (BAB, NS-30, Ar. 51).
  69. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 51, арк. 69-70 зв., 89-91.
  70. Там само, арк. 98.
  71. Там само, арк. 102.
  72. Georg Winter (1895, Neuruppin - 1961, Koblenz) - вiдомий нiмецький архiвiст. До Другої свiтової вiйни працював у 1921-1939 рр. в одному з найстарiших архiвiв Нiмеччини - Прусському державному таємному архiвi. Займав посаду держархівдиректора. У 1939 р. був призваний на військову службу. Пiд час вiйни у 1941-1944 рр. працював в Українi - з жовтня по грудень 1941 р. як вищий радник вiйськового управлiння при штабi командуючого тилу групи армiй "Пiвдень"; з травня по серпень 1942 р. - як держархiвдиректор при ГРГ України; з другої половини серпня 1942 р. - у Рейхскомісаріаті України, де з 7 грудня 1942 р. до березня 1944 р. очолював Крайове управлiння архiвiв, бiблiотек та музеїв. Пiсля вiйни був органiзатором i першим директором (1952-1960) новоствореного Федерального архiву (Бундесархiв) ФРН у Кобленцi (Дубик М. Архiви Києва часiв нiмецької окупацiї (вересень 1941 - листопад 1943) // Наук. зап. : Зб. пр. молодих вчених та аспiрантiв / НАН України. Iн-т укр. археографiї та джерелознавства iм. М.С. Грушевського. - К., 1997. - Т. 2. - С. 538-539; Rohr W. Georg Winter // Der Archivar. - 14. Jahrgang. - München, 1961. -H. 3. - S. 179-190; ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 221, арк. 205, 223).
  73. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 51, арк. 69.
  74. Auflockerung der Dienststelle Kiew, den 7.09.1943 / Евакуацiя київського офiсу (BAB, NS-30, Ar. 51); ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 51, арк. 101.
  75. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 51, арк. 69-69 зв.
  76. Робоча група Кривого Рогу - нова назва робочої групи Днiпропетровська, що залишила мiсто 26.09.1943 р. i переїхала до Кривого Рогу (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 75, арк. 6-6зв.).
  77. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 75, арк. 175; там само, ф. 3676, оп. 1, спр. 171, арк. 247-248.
  78. Див. листування ГРГ України з фiлiалом у Краковi (ЦДАВО України, ф. 3676, оп.1, спр. 225, арк. 252-308).
  79. Anordnung 92: Personalver_nderungen in "Anordnungen und Mitteilungen" Nr. 17 vom 29.06.1944 / "Розпорядження та повідомлення" № 17, розпорядження 92: Зміни в особовому складі (BAB, NS-30, Ar. 4).
  80. Див., наприклад, лист співробітника ГРГ України Курцвайля з Фрауенберга в Управління штабу в Ратіборі від 14.07.1944 р. (BAB, NS-30, Ar. 33).
  81. Anordnung Nr. 98, 99 vom 20.10.1944: Die Zusammenfassung der Aufgaben des ERR im 6. Kriegsjahr / Розпорядження № 98, 99 вiд 20.10.1944: Пiдсумок завдань Оперативного штабу на 6-му році вiйни (BAB, NS-30, Ar. 4).
  82. Про київські фонди Оперативного штабу див.: Себта Т. Київська частина матеріалів Айнзацштабу рейхсляйтера Розенберга // Арх. України. - 1997. - № 1/6. - С. 53-73.
  83. Sonderkommando Künsberg (1939-1943) - особлива команда на чолi з Ебергардом фон Кюнсбергом, що за завданням Мiнiстерства iноземних справ Нiмеччини, просуваючись, як правило, з передовими пiдроздiлами вермахту, вiдбирала в окупованих країнах архiвнi матерiали зовнiшньополiтичної дiяльностi, карти, видання з геологiї, економiки i т. д. На територiї колишнього Радянського Союзу в рамках вiйськових груп "Пiвнiч", "Центр", "Пiвдень" дiяли, вiдповiдно, три оперативнi групи зондеркоманди Кюнсберга: "Штеттiн/Гамбург", "Нюрнберг" та "Потсдам" (територiя України). Зондеркоманда Кюнсберга, яка з 10.09.1942 р. стала називатися батальйон "Ваффен-СС" i остаточно увiйшла до структури СС, 29 липня 1943 р. була лiквiдована, а всi матерiали, що вона вивезла з окупованих країн, були розподiленi мiж iншими нацистськими органiзацiями (Hartung U. Raubzüge in der Sowjetunion: Das Sonderkommando Künsberg 1941-1943. - Bremen, 1997).
  84. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 22, арк. 229; спр. 213, арк. 200-202 зв.; спр. 219, арк. 131-134; оп. 2, спр. 1, арк. 4-5, 40-41; спр. 25, арк. 115-115 зв.
  85. Крайове управління архівів, бібліотек та музеїв при РКУ було створено 7 грудня 1942 р. на чолі з д-ром Георгом Вінером (ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 8, арк. 74 зв.-75). Про Крайове управління архівів, бібліотек та музеїв (7.12.1942 - 1944) див.: Дубик М. Архiвна справа в окупованiй Українi (1941-1944 рр.) : Дис. ... канд. iст. наук. - К., 1997. - Машинопис.
  86. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 57.
  87. Josef Benzing (4.02.1904, Neuses (Hessen) - 18.05.1981, Mainz) - бібліотекар, бібліограф, дослідник історії книгодрукування в Німеччині. В університеті вивчав романську філологію. В 1934-1941 рр. працював у Прусській державній бібліотеці. З січня 1942 р. до кінця лютого 1942 р. - співробітник ГРГ України Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга. Працював у Києві у складі робочої групи Західної України, відповідав за бібліотечний напрям. З 1 березня 1942 р. перейшов працювати до генерал-комісаріату Києва, у якому керував бібліотечним напрямом роботи. З 6.06.1942 р. очолив Центральну бібліотеку рейхскомісара України, створену на базі колишньої Бібліотеки АН УРСР у Києві та бібліотеки Київського університету. Після утворення 7.12.1942 р. Крайового управління архівів, бібліотек та музеїв при Рейхскомісаріаті України перейшов працювати до цього відомства, у якому з 1.03.1943 р. очолив Крайову бібліотеку (нова назва Центральної бібліотеки). Після війни у 1946-1966 рр. працював у бібліотеці університету в Майнці (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 52, арк. 62; ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 57; Deutsche biographische Enzyklopädie. Bd. 1. - München, 1995. - S. 432).
  88. Флавіанівська бібліотека - бібліотека, закладена 1910 р. митрополитом Київським та Галицьким, священно-архімандритом Києво-Печерської лаври Флавіаном (1840-1915), в миру Микола Городецький. Бібліотека знаходилася до війни у великій Лаврській дзвінниці та налічувала близько 15000 томів (Київ : Провідник /За ред. Ф.Ернста. - К., 1930. - С. 538).
  89. Дубровiна Л.А., Малолєтова Н.I. Нацистська бiблiотечна полiтика у перiод окупацiї Києва у 1941-1943 рр. i доля книжкових фондiв Бiблiотеки Академiї наук УРСР // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2000. - Вип. 5. - С. 155, 170; Київ : Провідник /За ред. Ф.Ернста. - К., 1930. - С. 771.
  90. Харківської наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка стосується лише один звіт д-ра Поля від 1.11.1942 р. про перегляд каталогу гебраїки та юдаїки (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 50 а, арк. 1-2).
  91. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 228, арк. 216.
  92. Martin Granzin (19.05.1905, Torgau - ?) - німецький архівіст, доктор фiлософiї. З 1936 р. працював мiським архiварiусом у мiстi Штаде. У жовтні 1939 р. був призваний до вермахту, звiдки у листопадi 1941 р. перейшов на службу до Оперативного штабу рейхсляйтера Розенберга. Одразу ж був відправлений у розпорядження ГРГ України до Києва, куди прибув 8. 12. 1941 р. Контролював архiвну галузь у ГРГ України, зокрема київськi архiви. 13 травня 1943 р. був вiдкликаний з Києва до Берлiна в розпорядження Управлiння Оперативного штабу (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 3, спр. 22, арк. 2, 9, 22, 29).
  93. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 228, арк. 213.
  94. Dr. Pohl - німецький бібліотекар, співробітник Інституту дослідження єврейського питання у Франкфурті-на-Майні. В червні-липні 1942 р. у рамках Оперативного штабу провадив огляд та відбір юдаїки в київських та харківських бібліотеках.
  95. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 50а, арк. 10-11.
  96. Колекція юдаїки Всенародної бібліотеки України налічувала на 1939 р. 250576 прим. (Сергєєва І. З історії формування колекції єврейської літератури Національної бібліотеки України (1918-1939) // Бібл. вісн. - 1996. - № 6. - С. 15).
  97. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 228, арк. 216.
  98. Сергєєва І. З історії формування колекції єврейської літератури Національної бібліотеки України (1918-1939) // Бібліотечний вісник. - 1996. - № 6. - С. І3, 15; Погребинская И. М. История еврейских научных учреждений на Украине (1919-1949) // Єврейські наукові установи в Україні у 20-30 роки XX століття : 3б. наук. пр. / Ін-т нац. відносин і політології НАНУ. - К., 1997. - С. 19.
  99. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 228, арк. 213.
  100. "Єврейська консерваторія" - вважаємо, що в німецьких документах таку назва отримало відділення єврейської драми театрального факультету Музично-драматичного інституту ім. Лисенка (колишня консерваторія, тепер Національна музична академія ім. П. І. Чайковського) (Київ: Провідник / За ред. Ф. Ернста. - К., 1930. - С. 762).
  101. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 39, арк. 1.
  102. Там само, спр. 39, арк. 1; там само, спр. 50а, арк. 14-14 зв.
  103. Dr. Ney - нiмецький бiблiотекар, спiвробiтник зондферштабу Бiблiотеки Вищої школи. В липнi-листопадi 1942 р. працював у Києвi в бiблiотеках у Лаврi, Центральнiй державнiй єврейськiй бiблiотецi iм. М. Вiнчевського (сховище по вул. Маловасилькiвськiй, 13), де вiдбирав книги для Центральної бiблiотеки Вищої школи i Схiдної бiблiотеки Розенберга.
  104. Dr. Thomson - бiблiотекар, спiвробiтник Схiдної бiблiотеки Розенберга. З липня 1942 р. був переведений до ГРГ України для комплектування фондiв Схiдної бiблiотеки за рахунок українських бiблiотек. Очолював київське вiддiлення Схiдної бiблiотеки, органiзовував роботи по вiдбору кних до Схiдної бiблiотеки у Харковi, Києвi. Укiнцi 1944 р. очолив Схiдну бiблiотеку Розенберга.
  105. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 136, арк. 226.
  106. Grimsted Р. K. The Odyssey of the Smolensk Archive. - Pittsburgh, 1995. - Р. 11.
  107. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 45, арк. 3-4.
  108. Там само, арк. 2.
  109. Там само, спр. 55, арк. 7.
  110. Там само, оп. 2, спр. 1, арк. 41.
  111. Там само, оп. 1, спр. 213, арк. 128-146.
  112. Там само, спр. 233, арк. 292.
  113. Першi п'ятдесят тисяч книг були розподiленi таким чином: Рига (1-17000, 19001-24000, 30001-35000, 48001-50000, Мiнськ (17001-18000, 24001-30000, 47001-48000), Каунас (18001-19000), Вiльнюс (35001-40000), Берлiн (40001-41000), Таллiнн (41001-47000), Новгород (49001-50000) (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 233, арк. 118).
  114. BAB, NS-30, Ar. 167, Bl. 40.
  115. Обидвi бiблiотеки були вивезенi з Києва. Бiблiотека "Союзу войовничих безбожникiв" була вилучена з Антирелiгiйного музею у Лаврi і налiчувала 3639 книг. "Троцькiстська бiблiотека", так спiвробiтники Оперативного штабу називали фонд забороненої лiтератури Київської обласної бiблiотеки iм. ВКП(б) - 6234 книги (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 54, арк. 50, 89).
  116. Arbeitsplan für die Ergänzung der Ostbücherei, 2.06.1943 / Робочий план комплектування Схiдної бiблiотеки (BAB, NS-30, Ar. 55; Ar. 167, Bl. 40).
  117. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 54, арк. 81-82.
  118. У дужках зазначені номери відібраних книг у цій групі на час звіту. Відкинувши першу цифру, ми отримаємо кількість відібраних книг.
  119. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 213, арк. 142.
  120. Там само, спр. 26а, арк. 243; спр. 58, арк. 394; спр. 213, арк. 132-133.
  121. Там само, спр. 26а, арк. 243.
  122. Там само, спр. 58, арк. 392-394.
  123. Там само, арк. 392-394.
  124. Там само, спр. 62, арк. 53-55.
  125. Там само, спр. 61, арк. 15-16; спр. 62, арк. 35, 41-43.
  126. Там само, спр. 60, арк. 11-14; спр. 65, арк. 135-143.
  127. Там само, спр. 65, арк. 294-298.
  128. Там само, арк. 301-301 зв.
  129. Там само, арк. 335-349, 359-359 зв.
  130. Там само, арк. 215; спр. 70, арк. 1-34. Перелік книг опубліковано також у: Бiблiотечнi фонди Харкова в роки Другої свiтової вiйни: Документи / Упоряд. I.Я. Лосiєвський та iн. - К., 1997. - С. 57-90.
  131. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 61, арк. 130-136.
  132. Там само, арк. 130-132.
  133. Там само, арк. 133-136.
  134. Там само, спр. 65, арк. 209-214.
  135. Цiкаво, що у довiдцi Ломмача "Розбудова Схiдної бiблiотеки Розенберга" подається iнша цифра - 25000 назв. При цьому не зрозумiло, з якої бiблiотеки Харкова вони були вiдiбранi - чи то з ХДНБ, чи то з унiверситетської бiблiотеки (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 213, арк. 132).
  136. Бiблiотечнi фонди Харкова в роки Другої свiтової вiйни: Документи / Упор. I.Я. Лосiєвський та iн. - К., 1997. - С. 19, 28 (зноска 39).
  137. Схема (фото) "Ostbücherei Rosenberg" (BAB, NS-30, Ar. 1).
  138. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 213, арк. 135, 137.
  139. Там само, спр. 55, арк. 34.
  140. Там само, спр. 54, арк. 2; там само, спр. 55, арк. 1.
  141. У вересні 1943 р. допомiжний фонд налічував 8802 книгу, "Резервна бібліотека" - 8866 книг (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 54, арк. 2; спр. 55, арк. 1).
  142. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 1, спр. 54, арк. 34, 50, 84, 89; спр. 55, арк. 31; спр. 171, арк. 255, 272.
  143. К.П. Грiмстед називає iншу кiлькiсть спiвробiтникiв Оперативного штабу, близько 350 фахiвцiв, які працювали у Ратiборi (Grimsted P.K. The Odyssey of the Smolensk Archive. - Pittsburgh, 1995. - P.17). Очевидно, це число включало спiвробiтникiв й iнших вiдомств рейхсляйтера Розенберга, які також переїхали до Ратiбора: Культурно-Полiтичного архiву, вiддiлiв: науки, театру, музики, виставок, преси, лiтератури (ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 2, спр. 20, арк. 6-7; Vierteljahresbericht vom 5.10.1944 für das 3. Vierteljahr vom 1.07. bis 30.09.1944, Stabsführung, Hauptabtl. IV/Geschäftsführung (Квартальний звіт гол. від. IV/секретаріат Управління Оперативного штабу від 5.10.1944 за 1.07.-30.09.1944). BAB, NS-30, Ar. 17).
  144. Bericht vom Dr. Thomson über den Stand der OBR Mitte Dezember 1944, d. 14.12.1944 / Звiт д-ра Томсона про стан Схiдної бiблiотеки Розенберга на середину грудня 1944 р. (BAB, NS-30, 58).
  145. 145 OBR. Stand vom 1.12.1944 / Схiдна бiблiотека Розенберга. Стан на 1.12. 1944 р. (BAB, NS-30, Ar. 58).
  146. Bericht über den Stand der OBR Mitte Dezember 1944 / Звiт про стан Схiдної бiблiотеки Розенберга на середину грудня 1944 р. (BAB, NS-30, Ar. 58).
  147. Vierteljahresbericht vom 17.04.1944 der OBR vom 1.01.1944 bis 31.03.1944 / Квартальний звiт Схiдної бiблiотеки Розенберга за 1.01.-31.03.1944 (BAB, NS-30, Ar.55).
  148. Вiддiл перiодики знаходився недалеко вiд Ратiбора, у замку графа фон Плесс на околицi однойменного мiстечка (нiм. Pless, пол. Pszczyna), а частина основного фонду Схiдної бiблiотеки Розенберга (книги № 1-25029) - в примiщеннi цигаркової фабрики бiля мiста Кранштедт (нiм. Kranstädt, пол. Krzanowice (Arbeitsbericht vom 21.02.1944 für die Woche vom 13.-19. Februar 1944 / Звiт за тиждень з 13 по 19 лютого 1944 р.; Vierteljahresbericht vom 17.04.1944 der OBR vom 1.01.1944 bis 31.03.1944 / Квартальний звiт Схiдної бiблiотеки Розенберга за 1.01.-31.03.1944. BAB, NS-30, Ar. 55; Grimsted P.K. The Odyssey of the Smolensk Archive. - Pittsburgh, 1995. - P. 17).
  149. Grimsted P.K. The Odyssey of the Smolensk Archive. - Pittsburgh, 1995. - P. 17-18.
  150. Abgrenzung zwischen Ostbücherei und Westbücherei. Ratibor, d. 13.12.1944 / Розподiл Схiдної та Захiдної бiблiотек (BAB, NS-30, Ar. 50).
  151. Freitag G. Die Restitution von NS-Beutegut nach dem Zweiten Weltkrieg // "Betr.: Sicherstellung": NS-Kunstraub in der Sowjetunion / Hrsg. W. Eichwede, U. Hartung. - Bremen, 1998. - S. 110-111, 180-181.
  152. Дубровiна Л.А., Малолєтова Н.I. Звiти про дiяльнiсть Крайової бiблiотеки Рейхскомiсарiату України як джерело з iсторiї бiблiотек i долi бiблiотечних фондiв у перiод нацистської окупацiї Києва (1941-1943 рр.) // Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та методики : Зб. наук. пр. та спогадiв пам'ятi вiдомого вченого iсторика, д-ра iст. наук, проф. В.О. Замлинського :У 2 ч. - К., 2001. - Число 6, ч. 2. - С. 23.
  153. Протягом 1946-1948 рр. з американської зони окупації Німеччини, з Оффенбахського центрального збірного пункту, де була зібрана єврейська література, вивезена Оперативним штабом з багатьох окупованих країн, Радянському Союзові було повернуто лише 273645 примірників книг (Freitag G. Die Restitution von NS-Beutegut nach dem Zweiten Weltkrieg // "Betr.: Sicherstellung": NS-Kunstraub in der Sowjetunion / Hrsg. W. Eichwede, U. Hartung. - Bremen, 1998. - S. 198). У травні 1946 р. з англійської зони окупації Австрії до Радянського Союзу повернулося біля 55000 книг, виявлених у книгосховищі Центральної бібліотеки Вищої школи у Танценберзі (Grimsted P.K. Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution / Harvard Ukrainian Research Institute, State Committee on Archives of Ukraine, State Service for the Control of the Transmission of Cultural Treasures Across the Borders of Ukraine. - Cambridge, 2001. - P. 231-232).
На початок
На початок