Розсекречування архівів

Розсекречування архівів

"Немає нічого захованого,
що воно не відкриється,
ані потаємного, що не виявиться".
Євангеліє від Матвія. Мт. 10. 26

Державними архівами України провадиться систематична робота з перегляду грифів секретності документів, що перебувають на таємному зберіганні. Документи з інформацією, яка не підпадає під Звід відомостей, що становлять державну таємницю, відкриваються для публічного користування.

Результати масового розсекречування архівних фондів, проведеного державними архівами України наприкінці 80-х - на початку 90-х років, представлено в електронній версії багатотомного довідника "Реєстр розсекречених архівних фондів України: Міжархівний довідник. Т. 2, кн. 1-3" (Київ, 2006). Нині видання готується до друку у традиційному книжковому форматі; робота над наступними книгами довідника триває.

У другій половині 90-х років спостерігається уповільнення масштабних робіт з розсекречування, а подекуди - й їхнє повне згортання.

Від початку 2000-х рр. діяльність державних архівів із розсекречування документів поступово відновлюється. З'являються відповідні урядові доручення, рекомендації СБУ щодо приведення секретів колишнього СРСР у відповідність з вимогами чинного законодавства України.

У 2004-2005 рр. повністю завершив розсекречування таємних документів і ліквідував РСО (режимно-секретний орган, який опікувався таємними документами) Центральний державний архів громадських об'єднань України. Колишній Архів ЦК Компартії України став повністю публічним і відкритим, що є безпрецедентним явищем на теренах колишнього СРСР. Саме цей архів першим з-поміж інших державних архівів випустив у світ перший том у серії путівників нового покоління "Архівні зібрання України" (див.: Центральний державний архів громадських об'єднань України: Путівник. - Київ, 2001).

У січні 2005 р. колегія Державного комітету архівів України визначила розсекречування як один із пріоритетних напрямків діяльності архівних установ і зобов'язала останні активізувати роботу з перегляду грифів секретності документів, що не містять державної таємниці, а також забезпечити запобігання надходженню до архівів необгрунтовано засекречених документів (див.: Наказ Держкомархіву від 31 січня 2005 р. № 10 з оголошенням рішення колегії від 25 січня 2005 р. "Про стан та перспективи розсекречування документів у державних архівах").

Значні обсяги документів, що не містять державної таємниці або конфідеційної інформації, ще й дотепер перебувають на таємному зберіганні в державних архівах, що порушує конституційні права особи на доступ до інформації, ускладнює надання інформації для соціального захисту громадян.

На сьогодні динаміка розсекречування документів у державних архівах України є позитивною: якщо на початок 2005 р. справи на таємному зберіганні складали 1,1% від загального обсягу документів, а на початок 2006 р. - 0,99%, то за даними на початок 2007 р., 0,55% від загальної кількості одиниць зберігання, або лише 197,047 справ перебувають на таємному зберіганні. Найбільшим є цей показник у ЦДАВО України (2,7%), найменшим - у Державному архіві в Автономній республіці Крим (0,0002%).

Див. також:

Жумарь С. Рассекречивание документов в государственных архивах Беларуси: исторический аспект // Архівы і справаводства. – 2007. – № 1. – 88–95.
[З інтерв’ю Валентинa Наливайченка, в.о. Голови Служби безпеки України, ОБОЗу, 17 грудня 2007 р.: Про архіви СБУ]: Другой момент - работа по рассекречиванию архивов. Конечно, определенным политическим силам это не нравится. Но если о преступлениях НКВД свидетельствуют документы, разве можно об этом молчать? Нет, меня закон обязывает говорить правду. Мы открываем архивы, докладываем результат Президенту, тут же все публикуем.[...] Конечно, Виктор Андреевич с большим вниманием относится к этой теме. Вопросы исторической памяти непростые… Но принципиальная позиция Президента значительно облегчает наш труд. Важно, что материалы поступают в открытый доступ - для общественности, журналистов, исследователей. [...] Архивы Голодомора полностью раскрыты. Теперь мы намерены рассказать правду о всех политических репрессиях, имевших место с 1917-го по 1990-й годы.[...] Очищение должно происходить изнутри. СБУ не является правопреемницей КГБ, но кому, если не нам, обличать дела комитетчиков? Преступления против мирного населения Западной Украины совершали чекисты, переодетые воинами УПА. Сталинский режим шел на это сознательно - они надеялись таким образом реализовать сценарий раскола страны. Почему? Да потому что западно-украинская общественность чуть ли не единственная пыталась привлечь внимание к актам террора, геноцида, ко всем преступлениям, совершаемым большевиками на востоке. Освободительное движение разворачивалось по всей стране. Большевики изобрели ему свой метод противодействия - искусственный раскол нации. То есть так называемый сепаратизм - порождение сталинизма. Он родом еще из 30-х - документы тому свидетельство!
Кошкина Соня. Наливайченко: "Сепаратизм - порождение сталинизма!"