Г. В. Боряк

Електронні архівні публікації в інтернеті:
проблеми репрезентації інформаційних ресурсів

Інформаційне суспільство, що на межі століть прийшло на зміну традиційному, "паперовому", докорінно змінило обличчя архівних служб і національних архівів¹. Сьогодні в Інтернеті зафіксовано понад 5 тис. архівних сайтів, тобто сайтів архівів, музеїв, бібліотек, що заявили про себе як сховища документальних джерел і писемних пам'яток. При цьому, ще на початку 2002 р. популярний архівний портал "Repositories of Primary Sources" (Університет штату Айдахо; автор проекту - Террі Абрахам) називав цифру 4,5 тис. сайтів².

Інтенсивність пошукових процесів у невидимій сфері віртуального світу є на два порядки вищою, ніж у реальних читальних залах архівів. Підраховано, що на одного дослідника в читальному залі припадає в світі в середньому 100 дослідників в Інтернеті. 2001 р. Національний архів Канади, наприклад, зафіксував. півторамільйонного відвідувача веб-сайту архівної служби. Статистика відвідувань українського веб-сайту, що функціонує вже впродовж двох років, є не менш вражаючою. Щомісячно фіксуються не менш як 6 тис. візитів (у листопаді 2002 р. ця цифра сягнула 7 700), під час яких робиться до 50-60 тис. запитів. Протягом години фіксуються від 50 до 650 запитів. Сумарний обсяг інформації, отриманої із сайту, щомісячно вдесятеро перевищує обсяг самого сайту, тобто фактично кожного місяця сайт повністю копіюється 10 разів.

70-80 % усіх запитів надходить з-за меж України, з 50-60 країн щомісячно; за даними груденя 2002 р. найбільша кількість відвідувань - зі США (не менше третини), Росії (7 %), Польщі, Канади, Нідерландів, ФРН (по 1 %). Регулярно фіксуються візити з таких країн, як Білорусь, Фінляндія, Саудівська Аравія, Південна Африка, Гонконг, Японія. У грудні перелік цих країн поповнили Тувала, Гібралтар, Мікронезія; з України надійшло 22 % усіх запитів (показово, що питома вага відвідувачів з України повільно, але постійно зростає).

Найбільш відвідуваними розділами сайту є "Довідники", "Архіви в Україні", "Публікації на сайті", "Зарубіжна Україніка". Користується популярністю підручник "Архівознавство". З моменту його публікації на сайті в березні 2002 р. його електронної версії повний текст книги було скопійовано 503 рази (!).

Список найпопулярніших архівів упевнено очолюють два історичні архіви - в Києві і Львові.

Характерно, що питома вага запитів до англомовних сторінок сайту становить лише 7 % від загальної кількості. Це, як не прикро, до певної міри відбиває рівень їх інформаційної насиченості.

Загалом, наведені дані свідчать про надзвичайний сплеск інтересу до архівних ресурсів у світі (до певної міри це спровоковано можливостями інтернет-технологій). У будь-якому разі, такими є реалії, що формують систему запитів, з якими до нас звертається суспільство. Лишати цей своєрідний виклик поза увагою просто не можна.

Окресленню основних напрямків роботи у цьому напрямку в Україні мають передбачати, мабуть, спостереження за архівним сегментом Інтернету в цілому, насамперед - європейським контекстом проблеми.

Загалом можна виокремити три основні форми представлення архівних ресурсів у Інтернеті:

1. Бази даних з пошуковим апаратом: фондові каталоги і тематичні бази.
2. Електронні довідники різноманітних жанрів і видів - путівники, пофондові й тематичні каталоги і т.п.
3. Цифрові зображення документів. Створення банку таких зображень - один із магістральних напрямків надання інформації про архівні ресурси в Інтернеті в діяльності багатьох архівних служб. Корпус давніх документів з історії держави - це не тільки важлива складова документальних ресурсів суспільства і держави: символізуючи процеси державотворення, він відіграє роль важливого фактора самоусвідомлення і консолідації нації. Своїми найдавнішими документами пишаються народи Європи; писемні пам'ятки інтенсивно представляються в Мережі й на інших континентах, - у країнах, що не мають тисячолітньої писемної історії. Кількість опублікованих в Інтернеті документів визначається десятками мільйонів. Реєстри цифрових зображень архівних документів і найцінніших рукописних пам'яток виставляються на сайтах національних архівів Великобританії, Ісландії, Канади (325 тис. документів), США (124 тис. документів), ін.; 5 тис. цифрових зображень давніх документів має з'явитися в Інтернеті протягом року в результаті реалізації у Великобританії демонстраційного проекту в рамках програми за підтримки Європейської комісії суспільства інформаційних технологій (на базі двох регіональних архівів - Нотгептомшира і Сасекса). Узагальнені відомості про оцифровування документів пам'яток представлені, зокрема, в огляді "IFLA/UNESCO Survey on Digitisation and Preservation" та в довіднику "UNESCO/IFLA Directory of Digitized Collections", що розміщені на архівному порталі ЮНЕСКО. Однак, оцифрування писемної спадщини - це окрема і складна проблема, на якій ми тут не зупиняємося.

Розглянемо першу і найперспективнішу (принаймні для українських архівів) форму - інформаційні системи у вигляді баз даних.

Навіть побіжний огляд представлених у них архівних ресурсів виявляє досить парадоксальну ситуацію. З одного боку, повсюдно проголошується пріоритетність для архівних служб і національних архівів країн світу перспективи публікації в Мережі баз даних з онлайновим доступом, що узгоджується, зокрема, з концепцією відкритого суспільства. З іншого боку, кількість реально доступних на сьогодні в Інтернеті архівних баз даних є украй незначною. Архівний портал ЮНЕСКО (одразу зауважимо, що наведені тут дані є неповними або несповна коректними - тут відсутні, наприклад, польська система "Сезам", або реєстри архівних фондів Хорватії) у розділі Primary Sources Online називає всього 137 довідників (Finding Aids), маючи на увазі власне онлайнові бази даних. Із них 47 - у Північній Америці й усього 80 - в Європі, а саме: 33 у Великобританії, 19 у Франції, 10 у Німеччині, 4 в Швейцарії, по 2 в Угорщині, Швеції, Росії, по одній - у Фінляндії, Чехії, Ірландії, Ізраїлі, Ліхтенштейні, Норвегії, Словенії, Туреччині.

Навіть побіжне ознайомлення з характером онлайнових баз дозволяє зробити висновок: із цих 80 європейських електронних довідників власне реєстрів фондів (колекцій) загальнонаціонального рівня - як не дивно, лічені одиниці.

Тобто, говорити про наявність загальнодержавних (або загальнонаціональних) фондових каталогів в європейському сегменті Інтернету можна тільки стосовно шести країн: Великобританії, Фінляндії, Швеції, Словенії, Польщі, Чеської Республіки. Уже заявленим в архівному порталі ЮНЕСКО, але таким, що й досі знаходиться в роботі, є німецькомовний електронний реєстр архівних фондів Ліхтенштейну.

Першість серед європейських архівів і архівних служб, безумовно, належить Великобританії. Тут створена могутня й розгалужена корпоративна мережа архівних ресурсів. Ядро мережі складає система "А2А" ("Access to Archives" = "A2A"), що об'єднує фондові каталоги більш як 130 архівів країн, не беручи до уваги Національного архіву (Public Record Office). До системи інтегровано десятки баз. Назвемо основні з них:
- Проект АІМ25 - фондовий каталог академічних архівів Лондона;
- 50 вищих учбових закладів і наукових товариств;
- Генеральний каталог архівів університетів і коледжів Великобританії;
- Реєстр особових архівних фондів діячів мистецтва, що зберігаються на території Великобританії, незалежно від їх національності;
- Національний реєстр недержавних архівних і рукописних зібрань за межами державної архівної системи;
- власне Каталог Національного архіву Великобританії (Public Record Office) , що містить близько 8 млн. (!) записів (document references), тобто інформація тут представлена на подокументному рівні у неймовірно великих обсягах; у ньому інтегровано близько трьох десятків локальних баз;
- "Шотландська архівна мережа", що об'єднала ресурси більш як 50 архівів Шотландії (представлені документи за 1500-1875 рр.);
- "Королівський банк Шотландії: Історичні документи";
- "Архіви медицини" (путівник архівами з історії медицини від XVIII до кінця ХХ ст.);
- онлайнові каталоги університетських архівів;
- онлайновий каталог центру вивчення мультфільмів і карикатури Кентського університету та ін.

Національний фондовий каталог Швеції функціонує з 2001 р. (1998 р. базу було опубліковано на компакт-диску). Це могутня інформаційна система, що інтегрує зібрання Національного архіву, військових архівів і всіх (п'яти) регіональних архівів (шведською мовою).

Завершено роботу над електронним фондовим каталогом у Словенії - усі 1 950 фондів представлені в Інтернеті.

Від 2001 р. в Інтернеті під егідою Генеральної дирекції державних архівів Польщі функціонує польський фондовий каталог загальнонаціонального рівня - система "Сезам", що розроблялася з 1993 р. Вона базується на традиційному обліковому документі - аркушах фондів, а також додатковій інформації. Систему побудовано відповідно до принципів польської архівістики та з урахуванням вимог Міжнародного дескриптивного стандарту ISAD(G). Безумовно заслуговує на увагу класифікаційний перелік "категорій і підкатегорій фондів" як додатковий інструмент пошуку по базі.

Нарешті, у травні 2002 р. в Інтернеті з'явився потужний чеський інформаційний масив - національний реєстр архівних фондів Чеської Республіки (надано 138 099 фондів із 107 архівів, 77 музеїв, інших архівосховищ; лінійний обсяг цього масиву - 637,5 тис. м). База, звичайно, періодично поповнюватиметься.

Цей доволі скромний перелік може поповнити наступна категорія баз - онлайнові каталоги національних архівів ще чотирьох країн: Угорщини, ФРН, Швейцарії, Хорватії.

Угорська база інтегрує три структурні блоки: фондовий каталог; метричні книги; середньовічні документи. Останні представляють образотворчий ряд національної історії (поки що переважно - дипломатичні документи). До речі, популярний сайт Архіву Відкритого Суспільства (Будапешт) також пропонує електронний фондовий каталог із дуже зручною навігацією.

Німецька база "Федеральний архів он-лайн" представляє майже 6 тис. фондів. У внутрішній мережі Бундесархіву - Інтранет (без доступу ззовні) підтримується інша база: близько 1,5 млн. записів поодиничного рівня, інвентарів переважно фондів центральних відомств. Унікальність трьох Хорватських фондових каталогів - у наявності в структурі бази поля "Бібліографія", де представлені відповідні опубліковані архівні довідники.

Чотирма німецькомовними онлайновими довідниками представлена Швейцарія: "Систематичний каталог Федерального архіву"; "Архів історії преси"; зведений каталог "Бізнес-архіви Швейцарії й Ліхтенштейна"; "Архів дослідного центру історії економіки Базельського університету".

Третя категорія баз - досить численна. Це онлайнові каталоги регіональних, муніципальних, університетських, інших спеціальних архівів.

Четверта, найбільш поширена категорія, - тематичні довідники.

Особливо насиченим останніми є французький сегмент Інтернету - тут майже два десятки подібних довідників, і жодного - зведеного. До речі, серед них немає також жодної англомовної бази.

Вражаючим проектом є Норвезька база "Цифровий архів переписів населення Норвегії ХХІІ-ХХ ст." (ініційований у 1998 р.). Тут представлено всі переписи населення, що збереглися за 400 років. Обсяг цієї англомовної бази - 107 млн. записів.

Із російських архівів опублікували свої фондові каталоги в Інтернеті тільки два: Російський державний архів кіно-фотодокументів і Російський державний архів науково-технічної документації. Каталог фільмів першого з них налічує 28 тис. російськомовних і 5 тис. англомовних записів. "Космічна колекція" РДАНТД - 2 тис. записів у каталозі фільмів і 3 тис. - у фотокаталозі. Фотоколекція про першого космонавта Гагаріна - ще близько 1 тис. одиниць, доступних для перегляду в онлайновому режимі. Обидва каталоги підготовлені в рамках міжнародного проекту "Російські архіви он-лайн" за участю ЮНЕСКО.

Нещодавно Європейське Співтовариство виступило з ініціативою розроблення інтегральної інформаційної системи, яка об'єднає всі національні архівні каталоги країн ЄС (про це, зокрема, йдеться у звіті Виконкому МРА, наданому делегатам ХХХV Міжнародної конференції Круглого столу архівів (CITRA) в Рейк'явіку в жовтні 2001 р.).

Для порівняння звернімося до неєвропейського сегменту архівного Інтернету.

До числа світових лідерів у сфері представлення архівних ресурсів в Інтернеті, які конкурують із Великобританією, очевидно, можна віднести Канаду.

Потужна інтегрована онлайнова система "ArchiviaNet" Національного архіву Канади надає доступ до більш як 10 спеціальних (тематичних і регіональних) баз. Зведений реєстр Національного архіву увібрав інформацію про понад 10 тис. фондів, не беручи до уваги кіно-, фото- і фонодокументів. Пошук здійснюється за ключовими словами. На всіх рівнях опису: фондовому/колекційному (fond/collection), на рівні серії (series), одиниці (files/items), за категоріями: урядові документи (Government Records) і приватні зібрання (Private Records).

Офіційно заявлено, що пріоритетним напрямком діяльності Національного архіву в останні роки є оцифровування. 1999 р. прийнято Урядову програму "Connecting Canadians" (тобто "Єднання канадців"), якою передбачалося надання онлайнового доступу до "живої пам'яті"). Тільки в 2000-2001 рр. понад 97 тис. оцифрованих документів було опубліковано on-line. Разом майже 325 тис. документів (більшість з яких - особового походження: листи, особисті щоденники, фотокартки, а також поштові марки, постери тощо) доступні в Інтернеті.

Національне управління архівів і документації США (NARA) з 1996 р. розробляється "Проект електронного доступу" (Electronic Access Project), - створюється віртуальний каталог усіх зібрань NARA на загальнонаціональному рівні, з президентськими бібліотеками і регіональними архівами включно, під назвою "NAIL" (Інформаційний локатор NARA). Показово, що донедавна американські архівісти представляли в Інтернеті незавершений продукт - "діючу модель, чи прототип майбутньої системи", яка містила опис більш як півмільйона архівних зібрань (серед них 400 тис. текстових колекцій, майже 100 тис. кіно- і відеофільмів, 40 тис. фонозаписів, 3 тис. колекцій фотодокументів (близько 60 тис. одиниць), 360 картографічних колекцій). Нещодавно замість Інформаційного локатора NARA було впроваджено нову систему під назвою ARC - Архівний пошуковий каталог (Archival Research Catalogue). Нині Архівний пошуковий каталог інтегрує архівні інформаційні ресурси і забезпечує онлайновий доступ до них. Іншу групу матеріалів представляють 3,3 тис. публікацій на мікрофільмах (надзвичайно популярна у США форма публікації архівних ресурсів). У системі забезпечено доступ до 124 тис. цифрових копій архівних документів.

Паралельно під егідою Бібліотеки Конгресу США функціонує система "NUCMC" (Національний збірний каталог рукописних зібрань). У 29 томах, опублікованих протягом 1959-1993 рр., представлено опис більш як 72 тис. колекцій із 1 400 зібрань. Індекси (предметний, імен і назв фондоутворювачів, географічний) містять понад 1 млн. позицій. Від 1986 р. каталог існує у вигляді бази даних, доступної через мережу Інтернет.

Частиною системи є портали: "АМС" (Архівні і змішані колекції) - 700 тис. записів з рукописних колекцій наукових бібліотек, музеїв, державних архівів, історичних товариств; "OCLC" - (300 тис. записів щодо колекцій рукописів публічних, університетських і спеціалізованих бібліотек у Північній Америці й світі.

Каталог Національного архіву Австралії містить описи 80 тис. колекцій (series), а також інформацію про 9 тис. фондоутворювачів і власників зібрань.

Унікальність австралійської системи полягає в тому, що в ній представлено колосальний обсяг інформації й на поодиничному рівні (item level), - каталог містить описи 2,6 млн. одиниць зберігання, що складає 10% Національного архівного фонду. Підраховано: якщо описування й надалі здійснювати сьогоднішніми темпами, то завершення повного подокументного представлення в Інтернеті національної архівної спадщини Австралії потребуватиме 80 років. І це - без урахування нових надходжень. Цікаво, що цифрові копії цих документів можна замовити в режимі on-line. Про популярність цієї послуги й кількість запитів, що чекають своєї черги, свідчать щоденні повідомлення на сайті із зазначенням дати надходження запиту, який обробляється сьогодні (як правило, термін виконання - до трьох місяців).

Вражає японський приклад - на англомовному сайті Національного архіву Японії онлайнові бази не згадуються взагалі. У розділі "Каталоги" мова йде про каталоги заголовків (title catalogue) і предметний індекс (subject index) "до всіх офіційних документів і записів у кожному томі." Крім того, існують друковані каталоги, які розповсюджуються по головних бібліотеках і архівах.

Наведені дані мають абсолютно фрагментарний характер, однак дозволяють хоча б у загальних рисах уявити глобальний процес представлення архівних ресурсів в Інтернеті.

Як бачимо, світова практика демонструє широкий спектр підходів і розробок. Певною мірою тут найбільше "пощастило" т. зв. "малим" країнам, зокрема тим, хто має нетривалу національну писемну історію (тобто зафіксовану в документах і писемних пам'ятках), або просто порівняно невеликі обсяги національної архівної спадщини. Тому серед лідерів у представленні архівних ресурсів в Інтернеті - чимало країн цієї категорії.

Попри тематичну, хронологічну і концептуальну різноманітність, принципові розходження у структурі інформаційних систем відсутні; усі вони мають схожий інтерфейс користувача, більш-менш однакові поля і пошуковий апарат, що дозволяє проводити пошук за різними параметрами, включно з повними та усіченими назвами фондів/зібрань, ключовими словами, хронологією, ім'ям/назвою фондоутворювача, місцем походження, типом/класом документів і т. п. Умови пошуку, як правило, комбінуються за формулою "і/або" ("and/or").

Характерною рисою більшості фондових каталогів в Інтернеті є практично повна відсутність анотацій до фондів/колекцій (series/record groups), що розкривали б їхній склад і зміст, тобто інформацію подано лише на поверховому рівні (пошуково-облікові й кількісні параметри).

За поодинокими винятками, усі онлайнові архівні каталоги містять інформацію на пофондовому рівні. Національні каталоги Великобританії й Австралії представляють також відповідно подокументні і поодиничні описи.

Варто відзначити наявність масштабних спеціальних державних програм, особливо в тих країнах, де архіви de facto є складовою частиною державної адміністрації (США, Канада, Великобританія, Австралія).

Цікаво, що для більшості баз, передусім загальнонаціонального рівня, є властивою відсутність кількісних параметрів, що свідчили б про обсяг представлених у системі ресурсів. Як правило, кількість фондів або записів у анотації до бази не зазначається, що ускладнює порівняльний аналіз представлених ресурсів.

Характерною рисою електронних довідників, на відміну від інших форм публікацій в Інтернеті, є домінування національних мов. Англомовні архівні бази (не рахуючи, звісно, англомовних країн) - поки що рідкість в Інтернеті. Так, англомовну версію має фінський збірний каталог, каталоги Національного архіву Угорщини, польська система "Сезам", обидві вже згадувані вище російські бази, Цифровий архів переписів населення Норвегії. Створюється англомовна версія бази Бундесархіву.

Навесні 2002 р. в Інтернеті з'явився перший турецький довідник, підготовлений Генеральною дирекцією державних архівів Туреччини - "Систематичний каталог архівних матеріалів, що стосуються оттоманського і республіканського періоду" (турецькою мовою). На жаль, мовний бар'єр не дозволив ознайомитися з ним уважніше.

У цілому, англомовні версії - це, як правило, бази національними мовами, але з пошуковими засобами англійською й з англійським інтерфейсом.

Стосовно баз можна, вочевидь, припустити, що більшість архівних служб і національних архівів створюють переважно тематичні бази даних (тобто, певною мірою - ситуативні довідники, які задовольняють конкретні інформаційні запити). Саме цей напрям сьогодні інтенсивно розвивається. А стратегічне завдання представлення в Інтернеті загальнонаціональних архівних ресурсів у вигляді фондових каталогів або просто не ставиться, або ускладнене фінансовими проблемами (як, наприклад, в Україні).

Зрозуміло, що в даному випадку ми маємо справу з двома аспектами: перший - це власне створення електронних ресурсів (як правило, йдеться про електронні версії існуючих традиційних, карткових, фондових каталогів); і другий - публікація їх в Інтернеті, тобто надання до створених ресурсів онлайнового доступу.

Створення електронних фондових каталогів є, ймовірно, найбільш загальною рисою діяльності всіх національних архівів і державних архівних служб. Цілком очевидно, що таких каталогів загальнонаціонального рівня, а тим більше - локальних чи регіональних рівнів, - є значно більше, ніж тих, до яких існує онлайновий доступ через Інтернет.

Переходячи до українського досвіду, зазаначимо, що тут виникають кілька проблем і протиріч. Проблема перша - психологічного характеру. Архівна галузь є консервативною за своєю природою. До того ж, наприклад, в Україні вона протягом двох десятиліть (1938-1960) перебувала у специфічному силовому відомстві - НКВС, тому поняття відкритості архівних ресурсів до сьогодні, ймовірно - за інерцією, ще не стало загальноприйнятим в архівному середовищі.

Наступна проблема - інтелектуальна власність і пов'язана з цим проблема авторського права, не вирішена до цього часу стосовно Інтернету. Очевидною є різниця між електронною публікацією вже виданого у книжковому вигляді довідника, наприклад, путівника по архіву, і наданням відкритого доступу до тематичної бази даних, створеної в тому ж архіві з метою оптимізації виконання запитів певної категорії.

Третю проблему становить комерційний аспект. Виконання запитів, скажімо, за допомогою генеалогічних баз даних, передбачає оплату, що суттєво ускладниться з наданням відкритого доступу до баз. Зрозуміло, ці й інші питання не є невирішальними і можуть бути врегульовані, передусім програмно-технічними засобами, тобто шляхом адміністрування інформаційної системи. До речі, досвід комерційного використання архівних ресурсів в Інтернеті для України можна оцінити як нульовий, чого не можна сказати, наприклад, про Росію.

Таким чином, український досвід представлення архівних інформаційних ресурсів в Інтернеті налічує лише два з половиною років. Формально, вихідною точкою можна вважати відкриття офіційного веб-сайту Держкомархіву. На сьогодні у нас викристалізувалися два стратегічні напрямки роботи у сфері інформатизації:

Перший - це створення веб-ресурсів державних архівів і забезпечення до них онлайнового доступу у вигляді електронних версій фондових каталогів.

Другий - електронна републікація на сайті вже існуючих і публікація нових (оригінальних) архівних довідників.

Створювана в Держкомархіві інформаційна система будується за модульним принципом, що відповідає багаторівневій концепції представлення архівних ресурсів. По трьох рівнях уже ведеться інтенсивна робота.

Перший рівень - верхній, інституційний. Сьогодні він представлений електронним довідником "Архівні установи України" як інформаційним ядром веб-сайту (містить 56 об'єктів: центральних, регіональних, галузевих архівів, архівних структур НАН України, наукових бібліотек і музеїв). Цей довідник дістав постійний бібліографічний супровід (пристатейна бібліографія, наприклад, у порівнянні з початковою друкованою версією 2000 року, збільшилася вчетверо й перевищує тисячу позицій). Систематично оновлюються облікові дані, анотації щодо складу й змісту документів. Нове видання довідника, що невдовзі вийде друком (відповідно - нова електронна версія на сайті), крім державних архівів, академічних і інших наукових бібліотечних зібрань міститиме 220 музейних архівних зібрань (205 - Міністерства культури і мистецтв України і 15 - Міністерства освіти і науки). Ця, "позаархівна" частина Національного архівного фонду, що й досі практично не введена до обігу і не охоплена довідниками, стане рівноправною частиною національних інформаційних ресурсів.

Головний модуль системи складає Національний фондовий каталог (близько 200 тис. фондів державних архівів України) - другий, пофондовий рівень. Він передбачає створення (силами самих архівів) електронних версій фондових каталогів з подальшою їх інтеграцією в єдину базу з функціями віддаленного доступу. Зараз проходить апробацію модель майбутньої системи, де представлено близько 50 тис. фондів (25-30% загальної кількості фондів у складі НАФ). Система базується на основних облікових документах - аркушах фондів, містить 26 основних реквізитів описування (полів). Узгоджена з міжнародним (ISAD (D)) і національним дескриптивним (що готується) стандартами, вона виконуватиме як облікові (тобто, адміністративні) функції, так і пошукові (користування) функції. Принциповою є наявність у ній фондових анотацій щодо складу та змісту документів.

Третій, поглиблений рівень, представлятиме дані про структурні частини фондів - описи (близько 600 тис. об'єктів описування). Програма підготовки анотованих реєстрів описів фондів (як у традиційному книжковому, так і в електронному вигляді), - свого роду путівників нового покоління, що розгорнута з кінця березня 2000 р., також є одним із пріоритетних напрямків розвитку архівної галузі.

Наступні рівні - поодиничний і подокументний - на сьогодні для нас не є актуальними, однак цілком реальні, якщо мова йде, скажімо, про Реєстр унікальних документів НАФ у рамках проекту "Пам'ять України", що передбачається як складова частина "Пам'яті світу".

На черзі після завершення робіт з фондовими каталогами - інтеграція в систему тематичних каталогів державних архівів - понад 1 млн. записів, що розкривають зміст майже 10 % фондів і колекцій НАФ на подокументному рівні; майже 1 млн. анотацій на фото-, 50 тис. кіно-, 50 тис. фоно- і 1 тис відеодокументів.

Ближчою перспективою є інтеграція в систему десятків тематичних баз даних, що функціонують в архівах. Сьогодні це потужний інформаційний масив - понад 80 баз даних сумарним обсягом понад 2 млн. записів. За тематикою вони охоплюють переважно найбільш запитані сьогодні і, відповідно, - ситуативно найбільш соціально значущі фонди, які полегшують виконання запитів соціально-правового характеру. Це бази інформації про громадян, вивезених на примусові роботи під час Другої світової війни; про репресованих; "розкуркулених"; про тих, хто загинув на території тієї чи іншої області під час війни чи проживав на окупованій території. Друга категорія тематичних баз представляє результати опрацювання метричних книг, які дозволяють оперативно проводити пошуки генеалогічного характеру.

Роботи із створення інформаційної системи координуються Центром інформаційних технологій Держкомархіву України. У результаті перших кроків реалізації розгорнутої з 2000 р. Програми системної інформатизації галузі архіви отримали новий програмний продукт "Архівні фонди України", досить гнучкий, такий, що легко модифікується і відповідає сучасним вимогам обміну інформацією між різними платформами. Розповсюджений між державними архівами, а також пропонований для використання академічним, бібліотечним і музейним архівним структурам, він пройшов відповідну апробацію.

Концептуально програма передбачає створення на місцях окремих сегментів інформаційної системи з обліковими і довідково-пошуковими функціями - електронних фондових каталогів архівів - за єдиною методикою і на єдиній платформі, сумісній з Інтернет-технологіями, з подальшою інтеграцією в єдину систему. Передбачено конвертацію вже існуючих облікових баз у нову програмну форму без будь-яких втрат інформації, а також інтеграцію числених локальних баз даних тематичного і видового характеру.

Паралельно в рамках Державної програми розвитку мережі Інтернет в Україні Центром інформаційних технологій розроблено програму створення мережі Інтернет-ресурсів державних архівів на 2000-2005 рр. Вона передбачає: на першому етепі - створення потужного Центру веб-ресурсів галузі в Держкомархіві з побудовою корпоративної мережі, введенням в експлуатацію серверів і наданням центральним та іншим архівам, які знаходяться в Києві, виходу в Інтернет; на другому - запровадження поштових, веб-серверів і серверів баз даних у регіональних архівах; на третьому етапі - побудову галузевої мережі передавання даних; потужний комунікаційний центр у Держкомархіві забезпечує супроводження веб-серверів архівів, надійне і швидке передавання інформації з галузевої мережі в Інтернет, із розвинутою системою адміністрування і захисту інформації; передбачається оренда міських і міжміських виділених каналів зв'язку для всіх архівів. Зрозуміло, що ця програма потребує серйозного цільового фінансування.

Однією з нагальних стратегічних перспектив інформатизації галузі є створення загальноукраїнського архівного порталу. Інформаційна система такого типу структурно має інтегрувати веб-сайти усієї мережі центральних і регіональних державних архівів, включно з архівними установами низових ланок системи - районних і міських. Зрозуміло, за сьогоднішніх складних умов перехідного періоду - це досить віддалена, хоча й цілком реальна перспектива.

Продовжуючи роботу над інформаційною системою "Центральний фондовий каталог", ми вважаємо публікацію архівних довідників одним із найперспективніших напрямків, оскільки ця робота менш трудомістка, ніж створення інформаційної системи і майже не вимагає спеціального фінансування. На сьогодні понад двох десятків довідників уже представлено на сайті Держкомархіву у розділі "Публікації на сайті".

Більшість із них має бібліографічний характер (це три покажчики змісту журналу "Архіви України" з 1947 р.; бібліографія довідників з архівних зібрань України; із зарубіжних зібрань україніки; довідник Втрачені і переміщенні архіви, бібліотеки, музеї" (понад 1 500 позицій); ретроспективний покажчик видань архівів України (1925-2002); бібліографія видань з документознавства; бібліографічний покажчик "Збереженість документальних фондів".

Іншу групу складають повнотекстові онлайнові довідники по зарубіжних архівних зібраннях Канади, Австрії, Великобританії, а також огляди україніки в Німеччині й Чехії.

На сайті Державного архіву м. Севастополя (єдиному поки що з державних архівів) у грудні 2001 р. опубліковано електронну версію путівника по архіву.

Готуються до публікації на сайті у вигляді баз даних перші путівники нової серії "Архівні зібрання України" (ЦДАГО України; ЦДІАК України, м. Львів; державних архівів Чернігівської і Сумської областей; путівник по кінодокументах ЦДКФФА України). Незабаром цей перелік поповнять путівники Державного архіву Міністерства внутрішніх справ України, ЦДАМЛМ України, Державного архіву Тернопільської області.

Показово, що в усьому світі кількість електронних довідників, що друкуються в Інтернеті, стрімко зростає. Останнім часом це явище набирає справді "повального" характеру. Для прикладу: Гуверівський інститут революції, війни та миру нещодавно проголосив про готовність опублікувати на своєму сайті 700 описів колекцій. На сьогодні величезний довідковий масив - описи 850 колекцій Інституту - вже удоступнений у режимі on-line.

У цьому контексті, на наш погляд, цікавим проектом могла б стати публікація на компакт-дисках корпусу архівних довідників, з метою актуалізації значного пошукового потенціалу десятків опублікованих у 1960-1980-х рр. путівників і кількох сотень машинописних довідників, підготовлених за останні 40-50 років державними архівами України, загальним обсягом орієнтовно в 20 тис. сторінок. Перші стали бібліографічними раритетами, а останні взагалі недоступні за межами конкретного архіву. На перший погляд, ідея корпусної публікації радянських заідеологізованих, термінологічно й змістово застарілих путівників виглядає дещо несподіваною. З іншої - ці пам'ятки історичної думки й архівної науки другої половини ХХ ст. з фактографічної точки зору більш-менш адекватно представляють на пофондовому рівні, принаймні, частину НАФ, а тому заслуговують на републікацію. В інтегрованому вигляді, цей корпус довідників може стати потужним багаторівневим пошуковим інструментом по архівних зібраннях України.

Безумовній публікації в електронному вигляді й інтеграції в загальноукраїнську інформаційну систему підлягає також ряд галузевих довідників зведеного типу, які готуються: "Національний реєстр втрачених і переміщених архівних фондів", проект "Еліта України XVIII-XX ст.: Національний реєстр особових архівних фондів"; "Празькі архіви: Зведений каталог архівів української еміграції у міжвоєнний період"; "Каталог розсекречених архівних фондів України. 1990-2001"; "Зарубіжна Україніка: Каталог колекцій мікрофільмів у державних архівах України".

Від 2000 р. в онлайновому режимі на сайті друкуються електронні версії журналу "Архіви України" та "Вісника Державного комітету архівів України". Принагідно відзначимо, що "Архіви України" є єдиним професійним часописом історичного профілю в Україні, повнотекстова версія якого удоступнена через Інтернет.

Коротко про деякі технологічні аспекти побудови і супроводу офіційного веб-сайту Держкомархіву. Спочатку сайт розроблявся із застосуванням украй обмеженного набору технологій (HTML2.0 при повній відмові від застосування будь-яких засобів, котрі могли б виявитися несумісними з якимось із браузерів старих версій, що застосовуються на різних платформах (наприклад, Internet Explorer 2.0, Opera 4 на платформі Windows, старі версії браузерів на платформі Macintosh, Netscape Navigator під UNIX і т. п.). У результаті такого підходу нас могли читати всі, хоча при цьому страждали і дизайн і, можливо, зручність навігації. При незначних розмірах сайту ми вважали це цілком виправданим, і отримані за час його існування відгуки користувачів підтвердили правильність такого підходу.

Зараз сайт перевищив 30 мегабайт, керування його змістом стає досить трудомісткою процедурою. Підключення до сайту численних баз даних робить практично унеможлює користування його ресурсами без спеціальних інструментів пошуку і фільтрації, не кажучи вже про невиправдане перевантаження каналів передавання інформації. Тому було прийнято рішення про кардинальну реконструкцію сайту з метою надання йому інтерактивності, більшої зручності навігації для відвідувачів із збереженням доступу для широкої гами браузерів на різних платформах.

Реконструкція вже почалася. Звісно одночасно оновлюється і дизайн сайту. Короткий перелік технологій, що застосовуються: РНР як інструмент динамічної генерації сторінок по запиту та інтерфейс до баз даних, CSS (Cascade Style Sheets - каскадні таблиці стилів) для оптимізації редагування і стандартизації оформлення сторінок, JavaScript (за необхідності) для надання сторінкам більшої інтерактивності й автоматизації деяких процедур.

При обранні технологій вирішення тієї чи іншої проблеми ми надаємо перевагу технологіям, які дозволяють мінімально завантажувати завданнями комп'ютер відвідувача сайту, максимально використовуючи серверні ресурси, обов'язково зберігаючи доступність для всіх браузерів і економлячи кожен байт, який посилається через Мережу.

Розробка вже почалася, і це можна побачити по зміненому вигляду частини сторінок сайту. З'явилася й поступово розширюється англійська версія сайту. На жаль, переопрацювати весь сайт і опублікувати його повністю у новому вигляді не дозволяє обмеженість у коштах і ресурсах, тому якийсь час паралельно існуватимуть два дизайни.

Такою нам у цілому уявляється та частина архівного сегменту Інтернету, яка безпосередньо представляє інформаційні ресурси архівної галузі, причому переважно у вигляді баз даних. Ознайомлення з концептуальними методологічними рішеннями і конкретним досвідом застосування сучасних програмно-технологічних засобів архівними службами, національними архівами, професійними асоціаціями й дослідницькими центрами в різних країнах світу є надзвичайно корисним для вироблення єдиної стратегії і створення національних програм, які передбачали б розширення доступу до архівних ресурсів.

Головна сторінка | Nota Bene | Генеалогія | Новини | Публікації | Архіви в Україні | Архіви в світі | Контакти | Карта порталу

Copyright © 2008 - Державний комітет архівів України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@archives.gov.ua