"Архіви України"
№ 3 / 2001

ОГЛЯДИ ДЖЕРЕЛ І ДОКУМЕНТАЛЬНІ НАРИСИ.
БІБЛІОГРАФІЯ

В. А. Старков

ОСОБОВИЙ АРХІВ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
ТА ЙОГО РОЛЬ У ДОСЛІДЖЕННІ ІГРОВОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНЦІВ

Серед значної кількості пам'яток фольклорно-етнографічної спадщини України, що зберігаються у Відділі рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології (ІМФЕ) ім. М. Т. Рильського НАН України, чільне місце посідає фонд Володимира Гнатюка (ф. 28) (Автор висловлює подяку колективу Відділу рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України на чолі з Г. Довженок за допомогу в опрацюванні матеріалів фонду В. Гнатюка).

Володимир Михайлович Гнатюк (1871-1926) - визначний український фольклорист-етнограф, організатор наукової праці в рамках Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ). З 1899 р. він - секретар НТШ у Львові, з 1901 р. - секретар, а з 1916 р. - голова Етнографічної Комісії НТШ, плідна діяльність якої нерозривно пов'язана з його ім'ям. Від видання випадково зібраних матеріалів, чим був позначений попередній період розвитку української науки, Володимир Гнатюк разом із Федором Вовком та Іваном Франком перейшов до всебічного й планомірного дослідження українських теренів, передусім західноукраїнських земель, шляхом створення мережі численних збирачів фольклору, організації наукових експедицій, зокрема в 1904-1906 рр., і наукового опрацювання та видання зібраного. За безпосередньою участю В. Гнатюка відредаговано і видано близько 60 томів "Етнографічного Збірника" і "Матеріалів до української етнології". Він був дійсним членом НТШ (з 1899 р.), дійсним членом Української Академії Наук (з 1918 р.), членом-кореспондентом Російської Академії наук, а також членом багатьох інших наукових товариств і організацій1.

Володимир Гнатюк - автор низки фундаментальних досліджень: "Етнографічні матеріали з Угорської Руси", "Русини Пряшівської єпархії та їх говори", "Угроруські духовні вірші" та ін. Заслужену славу мають упорядковані, відредаговані й видані В. Гнатюком у виданнях НТШ "Галицько-руські анекдоти", "Колядки і щедрівки", "Гаївки", "Коломийки", "Галицько-руські народні легенди", "Українські народні байки (казки)", "Народні оповідання про опришків", "Знадоби до галицько-української демонології", "Знадоби до української демонології", "Українські весільні обряди і звичаї", "Похоронні звичаї і обряди" та ін. Він опублікував також ряд розвідок і статей у різних ділянках фольклору, етнографії, мовознавства, літературної критики та ін.2

В. Гнатюк був душею НТШ, опікувався всією організаційною діяльністю Товариства: організовував його збори, вів хроніку, яка згодом регулярно виходила друком, забезпечував фінансування, редагував, як уже зазначалося вище, видання НТШ, листувався із сотнями його кореспондентів3.

Фонд утворився в результаті величезної науково-видавничої діяльності В. Гнатюка та його праці як керівника Етнографічної комісії НТШ і був переданий до ІМФЕ 1951 р.4 Матеріали, що стосуються обставин та умов передачі фонду В. Гнатюка зі Львова до Києва, нам поки що невідомі. Описи фонду, що були складені під час його перебування у Львові, у складі архіву НТШ5 містять лише перелік фольклорно-етнографічних матеріалів, які були розміщені в 35 одиницях зберігання (од. зб.) (вони йменувалися, мабуть, ч[ислами]: ч. 1 або ч. 33 тощо). Ці матеріали не були класифіковані за якоюсь системою, яка б полегшила їхнє опрацювання. Були відсутні деякі дані, що мають характеризувати одиниці зберігання, зокрема про кількість аркушів. У результаті опрацювання матеріалів фонду співробітниками Відділу рукописних фондів ІМФЕ нині він поділяється на сім структурних частин: "Листування" (од. зб. 1-21, 210 арк.); "Наукові роботи" (од. зб. 22-30, 542 арк.); "Збірники" (од. зб. 31-478а, 21155 арк.+3957 вирізок); "Кореспондентська мережа" (од. зб. 479-565, 273 арк.); "Ілюстрації, малюнки, фото" (од. зб. 566-568а); "Друковані матеріали" (од. зб. 569-576, 29 листків); "Опис фонду В. М. Гнатюка" (од. зб. 577-579, 149 арк.). Решта матеріалів складає останні одиниці зберігання (од. зб. 580-606, 641 арк.). Загалом фонд В. Гнатюка - це 26956 арк. та 71 ілюстрація6. Одиниці зберігання в кожному підрозділі фонду розміщено за хронологічним принципом, починаючи з найдавніших, а недатовані розташовано після хронологічно визначених. Найпізніші матеріали датуються 1926 роком. Усі картки з інформацією про одиниці зберігання фонду розташовані у відповідній шухлядці загального каталога Відділу рукописних фондів ІМФЕ. Назви одиниць зберігання, що наводяться нами за каталогом, відбивають або наявну назву автора чи збирача фольклорно-етнографічного матеріалу, або зміст поданих записів. У назвах одиниць зберігання та їх коротких описах нами зроблено деякі зміни, які відбивають історичні реалії. Їх небагато: "Кам'янець-Подільська область" (наприкінці ХІХ ст. (?!) - В. С.) змінено "на Кам'янеччина", "Чернівецька область" - на "Буковина" тощо. У цій статті доповнення автора позначаються квадратними дужками [ ], авторські пропуски в цитатах - трьома крапками в таких же дужках [...].

Перший опис - "Листування" - складається з листів до Володимира Гнатюка та Митрофана Дикарева. Кількість листів до В. Гнатюка (від В. Левинського, У. Дикаревої, Л. Ленчевського, М. Кузьмака, О. Яворського, Б. Заклинського, Г. Глинки, П. Шекерик-Донникова та деяких інших кореспондентів - од. зб. 10-20) - відносно невелика, порівняно з епістолярієм до нього, що відклався у львівських архівах. Щодо листів до М. Дикарева, то, за відомостями автора, доля його епістолярної спадщини виявилася досить складною. Свого часу архів Митрофана Дикарева, який потрапив, згідно із заповітом, після його смерті 14 листопада 1899 року до НТШ у Львові, був згодом розпорошений і його частини потрапили до різних архівів7. Листи Олександра Кониського до М. Дикарева, як і деякі інші матеріали, що стосуються життя та творчої діяльності останнього, виявлено у фонді О. Кониського в архіві Інституту літератури НАН України8, листи Грінченка до М. Дикарева - у фонді Б. Грінченка в Інституті рукопису НБУ НАН України9 тощо. Не обійшлося, мабуть, і без втрати частини наукової спадщини Митрофана Дикарева, але пошуки згаданих листів, як і інших матеріалів з його архіву, варто продовжити. У фонді В. Гнатюка, як бачимо, теж опинилася частка епістолярної спадщини М. Дикарева (листи до нього від Г. Яковлєва, І. Кобзаря, І. Попова, І. Давидова, Д. Іваненка, В. Смикова, К. Філатова (од. зб. 1, 33 арк., 1888-1898 рр.), Ю. Сизова (од. зб. 4, 19 арк., 1893-1894 рр.), його постійних кореспондентів, "постачальників" фольклорно-етнографічних відомостей П. Тарасевського (од. зб. 2, 3, 8, 84 арк., 1892-1898 рр.), П. Півня (од. зб. 6, 9 арк., 1895-1897 рр.) та А. Суботи (од. зб. 7, 14 арк., 1896-1898 рр.).

У другому підрозділі - "Наукові роботи" - відклалися такі матеріали: "Русини чи словаки? (Причинок до пізнання русько-словацьких відносин)". Нотатки, замітки до розвідки В. Гнатюка (од. зб. 23, 33 арк., 1900 р.); "Нарис української міфології". Дослідження В. Гнатюка, Львів, 1918 р., 386 а. (од. зб. 24)10; "Нотатки і замітки про колядування". Матеріали В. Гнатюка (од. зб. 25, 49 арк., 1918 р.); "Угорсько-руська хроніка". Нотатки і замітки В. Гнатюка (од. зб. 26, 11 арк.); "Нотатки з народної демонології" (од. зб. 27, 45 арк.); "Нотатки про байку (казку) (од. зб. 28, 3 арк.); "Нотатки про звірів (спостереження їх вчинків)". Матеріал В. Гнатюка (?) (од. зб. 29, 10 арк.); "Виписки про Ходаковського", 1833-1889 (од. зб. 30, 16 арк.) та ін.

У підрозділі фонду В. Гнатюка "Збірники" (од. зб. 31-478 а), що є найбільшим, відклалися понад 450 одиниць зберігання. Прізвища понад двохсот авторів, переважно невідомих, а також збирачів, укладачів фольклорно-етнографічних матеріалів, зафіксовано в картотеці підрозділу. Серед них - імена Зоріана Доленги-Ходаківського, Михайла Максимовича, Якова Новицького, Марка Вовчка, Миколи Лисенка, Івана Манжури, Євгена Желехівського, Федора Вовка, Андрія Веретельника, Данила Щербаківського. Спочатку планувалося створити кілька секцій цього підрозділу: "Збірники та добірки пісенного фольклору", "Збірники оповідального фольклору", "Добірки, де об'єднано твори фольклору пісенних та оповідальних жанрів" та "Етнографічні матеріали"11, але розмежувати матеріали можна лише умовно, оскільки переважна більшість одиниць зберігання заслуговує на віднесення до двох або кількох секцій. Зазначимо, що, за нашими спостереженнями, кількість одиниць зберігання, в яких переважає пісенний матеріал, приблизно вдвічі більша за кількість "прозових".

Серед найбільш ранніх рукописних збірок датованої частини підрозділу (од. зб. 31-299 а), що подеколи містять і друковані матеріали української фольклорно-етнографічної спадщини, які на кінець ХІХ - поч. ХХ ст. уже стали бібліографічною рідкістю, можна відзначити такі:

Привертає увагу низка збірок та їх копії М. Бучинського (од. зб. 47-52, загалом 601 арк.). Це - записані в 1866-1871 рр. на Станіславщині розповіді, легенди, казки, прислів'я та приказки, загадки, повір'я, звичаї, демонологія, пісні різних жанрів. У великій рукописній збірці пісень відомого поета і збирача фольклорно-етнографічної спадщини українців Івана Манжури (од. зб. 59-62, загалом 781 арк.) тільки пісень різних за жанром і тематикою вміщено близько дев'ятсот, з яких видано лише незначну частину12. Серед матеріалів архіву є й записи видатного українського етнографа, антрополога та громадського діяча Федора Вовка (під псевдонімом Ф. Кондратович) (разом із Т. Денисенком): "Ой не знали славні запорожці. Пісні про руйнування Січі (без мелодії), записані в Тульчі, Карталезі (Румунія). 1881 р." (од. зб. 70, 9 арк.).

Природно, що фонд містить багато матеріалів насамперед самого Володимира Гнатюка. Це фольклорно-етнографічні записи з багатьох місцевостей Західної України, зокрема пісні різних жанрів, коломийки, народні твори оповідального характеру, а також чорнові матеріали (од. зб. 120, 122, 130, 131, 137 150, 164, 412-417, 478 а та деякі інші, загальним обсягом понад 1000 арк). Привертають увагу такі записи В. Гнатюка: "Угро-руські пісні" (без мелодій). Легенди, казки та ін. 1896-1897 (од. зб. 131, 182 арк.); "Був то йиден чоловік..." Казки. Записані в сс. Коропець, Пужники на Тернопільщині. 1897 р. (од. зб. 137, 165 арк.); "На початку сьвіта були люди..." Вірування, народна медицина. Виписки з матеріалів Федоровського (од. зб. 478 а, 168 арк.).

З інших матеріалів пісенного віршованого та оповідального характеру третього опису можна відзначити такі одиниці зберігання (передусім за обсягом наявного матеріалу)13:

Події першої світової війни, що суттєво позначилися на долі українського народу, відбилися на матеріалах фонду. Характерні фольклорні записи, такі як "Два роки тому, як пішов муж з дому". Вірші про першу світову війну. Автор Ю. Веселовська із с. Діброва на Львівщині. 1916 р. (од. зб. 266, 43 арк.)", складають значну його частину (од. зб. 222, 233-239, 242-248, 266-271, 273-276, 286, 293 та деякі інші, загалом близько 2 тис. арк.).

Окрім частини епістолярної спадщини Митрофана Дикарева, фонд В. Гнатюка містить матеріали кореспондентів створеної ним фольклорно-етнографічної мережі (П. Гордієнко, А. і Т. Субота, П. Тарасевський та ін.). На додаток до матеріалів, які потрапили до НТШ за заповітом М. Дикарева, тривалий час матеріали надходили туди й пізніше 1899 р., тобто після його смерті. Це, зокрема:

Серед матеріалів недатованої частини підрозділу фонду 28-3 відзначимо:

Заслуговує на увагу великий корпус записів коломийок і споріднених їм жанрових одиниць українського фольклору, зроблених різними особами в західних областях України (од. зб. 419-470, загалом 904 арк. + близько 4000 вирізок із матеріалів).

Матеріали "кореспондентської мережі" (підрозділ фонду 28-4, од. зб. 479-565) - це переважно невеликі за обсягом матеріали однієї тематики з різних місцевостей України. Обсяг одиниці зберігання, як правило, - 1-5 аркушів, хоча є й винятки: "Вінчованє господаря..." Пісні (без мелодій). Привітальні ("вінчуваннє"). Записав Й. Пришляк (Львівщина) (од. зб. 531, 31 арк.) Найранішній запис тут датується 1860 роком: "Декотрі народні прикмети". (Вірування). Записано Орловським на Кам'янеччині (од. зб. 479, 2 арк.).

Підрозділ фонду 28-5 "Ілюстрації, малюнки, фото" складається з учнівських малюнків із с. Жаб'є (7 мал., 1913 р., од. зб. 566), низки ілюстрацій Ю. Панькевича до праць В. Гнатюка ("Народні загадки" та "Похоронні голосіння", 22+39 іл. (од. зб. 568), а в підрозділі фонду 28-6 "Друковані матеріали" сконцентровано вирізки з різних часописів 1887-1923 рр., окремі числа різних українських та польських періодичних видань тощо.

"Опис фонду В. М. Гнатюка" (ф. 28-7, од. зб. 577-579) - це 463 картки "львівського" періоду (од. зб. 579), а також великий блокнот (33,5 х 10,5 см), який є скороченим записом вищезгаданих 463 карток, та ще одна копія "львівського" опису (од. зб. 577).

Серед останніх одиниць зберігання (580-606) присутні великі збірки, присвячені народним повір'ям та народній медицині (од. зб. 583, 150 карток) та польським сороміцьким приспівкам (од. зб. 584, 321 арк.).

Серед багатьох тем, які дозволяє дослідити фонд Володимира Гнатюка, - ігрова культура української людності, зокрема питання народних ігор та розваг різних статево-вікових груп населення. Матеріали, що можуть придатися, сконцентровані, переважно при цьому підрозділі фонду 28-3. Це передусім:

Розглянемо ігрові матеріали кожної із зазначених одиниць зберігання:

Вони мають безпосереднє відношення до відомих "Этнографических материалов.."15, які видавав Борис Грінченко у 1895-1899 рр. (випуски І-ІІІ). Як зазначав він сам, відповідаючи на закид одного з рецензентів другого випуску, "умови, за яких виходить видання, є такими, що я повинен видавати матеріали в міру їх накопичення і так буде надалі, якщо видання буде продовжуватись"16. Те, що Б. Грінченко мав намір продовжувати це видання, випливає і з його листа до М. Дикарева від 14 березня 1899 р.: "Посилаю Вам два примірники третього тому "Этнографическихъ материаловъ" [...]. Є в мене чимало материалу й до ІV тому, але не знаю, коли могтиму його видати"17. На жаль, наступні випуски світу так і не побачили.

На цей час у царині дослідження української народної ігрової культури вже мали місце певні здобутки. Були видрукувані записи українських народних ігор і розваг у загальних етнографічних працях О. Терещенка, М. Маркевича, П. Чубинського, В. Іванова та ін., їм були присвячені спеціальні дослідження С. Ісаєвича (з передмовою В. Горленка), П. Іванова (з передмовою М. Сумцова)18 та ін. Записи дитячих ігор і забав Б. Грінченко, очевидно, планував видрукувати у наступних випусках своїх "Етнографічних матеріалів", про що свідчать і матеріали з одиниць зберігання 38 і 64, на берегах яких присутні численні примітки й невеликі коментарі Бориса Грінченка.

Праця "Игры крестьянских детей" (од. зб. 64) написана влітку 1878 р. у с. Совін (Совинъ) Остерського повіту Чернігівської губернії. Її автор - П. Н. Солонина. Окрім десяти загадок (арк. 3 зв.), рукопис містить описи десяти ігор: 1) "У гуси", 2) "Тулынок", 3) "У кароля", 4) "У ложечки", 5) "У карлючки", 6) "Мак, мак чистый", 7) "У ріпку", 8) "Дробу, дробу соли", 9) "У довгу лозу", 10) "На перевагу" (арк. 1-3). На берегах аркушів поряд з текстом записувача є примітки олівцем різного кольору та чорним чорнилом, позначені криптонімами Б. Г. (Борис Грінченко), та Н. Г., що визначають варіанти до паралельних текстів з опублікованих матеріалів інших збирачів-дослідників: П. Іванова, П. Чубинського, М. Лисенка, О. Терещенка, М. Маркевича.

Про те, що Б. Грінченко збирався видавати тексти народних ігор, свідчить і те, що кілька ігор з рукопису "Игры крестьянских детей" були переписані на окремі аркуші і знаходяться в іншій архівній збірці (од. зб. 38, арк. 32-34 зв.). Це ігри під назвами "Тулынок", "У ложечки", "У карлючки". Поряд з текстами описів цих ігор у рукописі рукою Б. Грінченка сірим олівцем написано: "Випис[ав]"[, 18]98, Б[орис] Г[ринченко]. Це підтверджує і примітка біля опису гри "Дробу, дробу соли", зроблена чорним чорнилом: "Треба друкув[ати] в додатках"19, Поряд вказано чотири конкретні варіанти гри з опублікованих матеріалів. Те, що тексти окремих ігор були переписані на окремі аркуші, повністю відповідає методичним засадам праці Бориса Грінченка з фольклорно-етнографічними матеріалами. "Без такого попереднього перепису кожної пісні на окрему картку немає можливості працювати над піснями", - зазначав він20. Ці та інші методологічні засади збирацької та аналітичної роботи дослідників з фольклорно-етнографічним матеріалом21 не втратили актуальності й сьогодні. Загалом у збірці (од. зб. 38) описані такі ігри й забави: [1.] ["Забавка"], [2.] "У волосянку", [3.] ["У мовчанку"], [4.] "Проща", [5.] "У глечыкы", [6.] "У хобри", [7.] "У коныка", [8.] "У піжмуркы", [9.] "Тулынок", [10.] "У ложечки", [11.] "У карлючки" (арк. 23-24 зв.). Відображено також "Гулянкы на вечерныцях" і деякі інші жартівливі розваги арк. (53-56 зв.). Гру "У волосянку" опублікувала Г. Довженок (1990 р.)22.

Од. зб. 59 (230 арк.) [...] забави [...]. Записано Іваном Манжурою на Сумщині, Харківщині, Катеринославщині. 1875-1882 рр.

Життю й творчості відомого поета і збирача української фольклорно-етнографічної спадщини Івана Манжури (1851-1893) присвячені грунтовні дослідження, зокрема монографія І. П. Березовського "Іван Манжура. Нарис життя і творчості"23. Його фольклорно-етнографічна діяльність також була предметом спеціального дослідження24.

Торкаючися лише "фольклорно-етнографічної" сторінки життя І. Манжури (1851-1893), зазначимо, що поряд із багатьма видрукуваними з цього питання записами25, значна частина його великої фольклорно-етнографічної спадщини невідома. Ці матеріали зосереджені переважно в архівосховищах Києва: в архіві Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 16, од. зб. 14, 18, 23), Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ф. І, № 4914), у Відділі рукописних фондів ІМФЕ НАН України (ф. 28-3, од. зб. 59-62; ф. 29-3, од. зб. 447, 361). Це передусім записи пісень різного жанру, оповідань, інших фольклорних матеріалів, епістолярії. Окрім того, великий рукописний збірник Івана Манжури зберігається в Санкт-Петербурзькому відділенні Архіву РАН (ф. 849, оп. 1, од. зб. 547)26. Лише поодинокі записи з його фольклорно-етнографічного здобутку видані посмертно27.

Серед великої і цікавої фольклорно-етнографічної спадщини Івана Манжури чільне місце займають і записи пам'яток ігрової культури українців. Це передусім записи народних ігор різних статево-вікових груп, які сприяють етнографам у вивченні глибинних явищ народної культури. У рукописному збірнику пісень, що зберігається в ІМФЕ НАН України (архів В. М. Гнатюка, ф. 28-3, од. зб. 59-62), є записи і кількох народних ігор (ф. 28-3, од. зб. 59, арк. 202-210). Попри певну неоднорідність записаних І. Манжурою сюжетів, вони утворюють серед пісенного матеріалу окрему тематичну "ігрову одиницю" і мають окремі підзаголовки: "Забави" та "Дитячі гри". Ці записи, як і багато інших, є ще й пам'ятками народної мови, оскільки в них збережено автентичну мову. Записи здійснювалися на межі 70-х - 80-х рр. ХІХ ст. в Олександрівському повіті Катеринославської губернії. Нумерація ігор у цій збірці, а також у деяких наступних, - наша, і може застосовуватися для подальших досліджень. Іваном Манжурою записано такі ігри й розваги: 1. [Лічилка (перед гранням)], драматично-рухові ігри - [2.] "Гуси", [3.] "Панас" ("Жмурка"), [4.] "Ворон", забави з малими дітьми - [5.] "Зайчик", [6.] "Ладки", [7.] "Печу, печу папку".

Од. зб. 66 (11 арк.) "Дитячі забавки, іграшки і приповідки" [...].

На рукопису рукою Б. Грінченка зазначено: "Тут два зшитки: Андрієвського та Коновала. Ці пісні одержав я після того, як ІІІ т[ом] видруковано. Б[орис] Г[рінченко]". У невеликій передмові "Дитячі играшки, забавки і приповідки" В. Андрієвський пише, що "етнографічний матеріал [...] зібрано переважно в Придонщині, в околицях Ростова і Таганрога. Місця сі недавно ще належали до Катеринославщини, тепер же їх, в цілях адміністрацийних прилучено до Землі Війська Донського"28. Серед переважно пісенного матеріалу знаходимо описи дитячих ігор "Хрон" (арк. 2 зв., а також тотожний опис з нотами на арк. 8 зв.) і "Ящур" (арк. 8 зв.-9).

Од. зб. 80 (34 арк.) [...] дитячі забави [...].

До "дитячих забав" укладачі фонду віднесли 12 віршів "дитячої" тематики (арк. 6 зв.-7). У матеріалах збірки зафіксовані й ігрові елементи календарних обрядів на "св. Катерину" та "Гандрія"29. Останні записи зроблено в с. Карабіївка 1896 р.

Од. зб. 142 (20 арк.) [...] дитячі забави [...].

Попри назву, в цій одиниці зберігання "ігрові" матеріали відсутні.

Од. зб. 171 (20 арк.) "Штуки (заклади)". Ігри [...].

Майже вся збірка присвячена іграм і забавам. У записах А. Веретельника 1902 р. (арк. 1-5) та П. Шекерик-Донникова 1907 р. (арк. 10-11) відображені жартівливі забави дітей і підлітків з елементами ілюзіону. Описано широко відому в Україні зимову розвагу дітей "Колесо" (у А. Веретельника - [1]. "Машина) з докладним малюнком пристрою для розваги (арк. 6-9). Тут же - описи дитячих ігор початку ХХ ст. з Чернігівщини (окрім [2]: [2.] [У мовчанку"], [3.] ["У квача"], [4.] "[У кобла]" ("Хоблі-хоблі"), [5.] Птыци", [6.] "Звоны", [7.] "Диты", [8.] "Гуси", [9.] "Деркач", [10.] "Щенята", [11.] "Свиння", [12.] "Жгут", [13.] "У клека" (ігри [2]-[12] див. арк. 11-18 зв.). Зазначимо, що описи ігор [4], [5], [9], [12] опубліковані Г. Довженок30.

Од. зб. 174 (18 арк.) [...] дитячі іграшки, забави дівочі і жіночі, парубочі іграшки) [...].

Яків Петрович Сєнчик народився 28 липня 1877 р. у с. Свори тодішнього Константинівського повіту Сідлецької губернії. У 1895 р. закінчив Більську вчительську семінарію. Учителював спочатку на Підляшші, в селах Київець Більського повіту та Жещинка Володавського. Від 1900 р. працював учителем початкових класів у селах Холмщини, де й записав найбільше фольклорно-етнографічних матеріалів. Цю коротку біографічну довідку вміщено в історико-етнографічному дослідженні "Холмщина і Підляшшя" (К., 1997)31. Зазначимо, що 1916 р. у Львові була видана збірка народних пісень з Поділля і Холмщини, частину яких зібрав Я. Сєнчик32.

В архівній збірці Я. Сєнчика поряд з іншими фольклорно-етнографічними матеріалами з Холмщини й Підляшшя описано ігри й розваги молоді на Андрія (арк. 11-11 зв.) та жінок на масницю ("Колодка") (арк. 12-12 зв.), а також такі дитячі та парубочі ігри: [1.] "Свинка", [2.] "Шило", [3.] "Петрушка", [4.] "Дзвінниця", [5.] "Шпіньки", [6.] "Швайка", [7.] "Свічка", [8.] "Бірки" (арк. 13-18 зв.). І хоча у виданні "Холмщина і Підляшшя" вказано, що фольклорно-етнографічні матеріали Я. Сєнчика (од. зб. 174) подані друком вперше (хоча відсутні описи ігор [5] та [8] та ігор і розваг молоді на "Андрія" та жінок на "Масниці" ("Колодка"))33, усе ж зазначимо, що описи шести ігор ([1]-[4], [7], [8] вперше опублікувала Г. Довженок34.

Од. зб. 301 (37 арк.) "Дитячі та інші грання". Дитячі ігри, загадки-задачі [...].

Це найбільша збірка дитячих і парубочих ігор у фонді В. Гнатюка. Всього описів народних ігор і розваг - 30 (арк. 1-31). На останніх аркушах рукопису вміщено "Загадки - задачи" логічно-математичного характеру (арк. 32-34), та три народні гумористичні історії (арк. 35-37). Аркуші загорнено в одну з чернеток Б. Грінченка, на якій його рукою синім олівцем написано: "Не взято до ІІІ тому. Дитячі та інші грання", а також приписано: "А може є такі, що і взяті". Наше датування рукопису 1897 р. грунтується на тому, що інші матеріали цього ж збирача фольклорно-етнографічних відомостей датовані Б. Грінченком тим же роком35. В іншому місці обгортки рукопису є напис: "Дитячі грання: Їх переглянути по оцих збірках: Чубинський ІІІ36, Молодощі37, Головацький38, Милорадович39, Іванов40. Треба ще: Чуб[инський] ІV41, Исаевич (К[иевская] С[тарина], [18]87, [№] VІ-VІІ)42, Шейн43, Свидн[ицький]44, Марк[евич]45, Сумцов (К[иевская] С[тарина], [18]89, [№] ІХ)46". Оскільки Б. Грінченко навів значну частину відомих на той час фольклорно-етнографічних збірок, які вміщували народні ігри, ще раз зазначимо, що не викликає сумніву підготовка ним текстів народних ігор до видання.

У рукописі наведено описи таких ігор і розваг: [1.] "У бабиv, [2.] "У шея", [3.] "У шкандыбкы", [4.] "У деркача", [5.] "У цурки", [6.] "У клёпушки", [7.] "У вызвольного клепа", [8.] "У покотела", [9.] "Катальня", [10.] "Як дитину забавлять" (5 варіантів забав з малою дитиною), [11.] "У чемерици", [12.] "У свин'и", [13.] "У струга", [14.] "У гусей", [15.] "У м'яча", [16.] "У кривого танця", [17.] "В короля", [18.] "У м'яча солов'я", [19.] "У сучки", [20.] "У перстня", [21.] "У коша", [22.] "У ящура", [23.] "У гадыла", [24.] "У лиса", [25.] "У шуляка", [26.] "У гороб'я", [27.] "У короля", [28.] "У земляного м'яча", [29.] "У скоромного клепа", [30.] "У промашного клепа". Г. Довженок опублікувала тексти половини ігор цієї збірки ([3], [4], [8], [11]-[14], [17], [19], [21]-[23], [25], [27], [28])47. Слід зазначити, що описи народних ігор в публікації Галини Довженок відзначаються повнотою і конкретністю. На відміну від деяких сучасних видань українських народних ігор48, в її публікації присутній довідково-бібліографічний апарат, показано джерела кожного опублікованого запису народної гри. Деяке літературне редагування та окремі вилучення з текстів зумовлені, мабуть, педагогічними завданнями зазначеного видання (для середнього та старшого шкільного віку).

Од. зб. 311 (27 арк.) [...] дитячі ігри[...].

Попри назву, зроблену укладачами фонду, в цій одиниці зберігання "ігрові" матеріали майже відсутні. Лише на аркуші 20 вміщено дві дитячі пісеньки: "Перстеня" (6 рядків) та "Рожевая дощинка" (6 рядків).

Підсумовуючи огляд матеріалів фонду Володимира Гнатюка, які стосуються ігрової культури української людності, насамперед ігор і розваг різних статево-вікових груп населення, відзначимо наявність значної (понад вісімдесят) кількості записів пам'яток у цій царині народної традиційної культури. Переважна більшість записів, з яких лише близько третини опубліковано, здійснена кваліфікованими збирачами пам'яток фольклорно-етнографічної спадщини України і досить повно відображає народну ігрову культуру другої половини ХІХ ст.


1 Про життя і діяльність Володимира Гнатюка в галузі фольклористики, етнографії, літературознавства та мовознавства див.: Мушинка Микола. Володимир Гнатюк. Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. - Париж; Нью-Йорк; Сідней; Торонто, 1987 (Записки НТШ, Т. 207). - 332 с. повернутися...

2 Бібліографію основних праць В. Гнатюка див.: там само. - С. 199-207 (331 позиція). Повна бібліографія друкованих праць ученого, укладена М. Мушинкою (1337 позицій), зберігається в рукописі в Канадському Інституті Українських Студій в Едмонтоні (там само. - С. 19-20). повернутися...

3 Мушинка Микола. Володимир Гнатюк.... - С. 12. повернутися...

4 За матеріалами невиданого путівника по фондах Відділу рукописних фондів ІМФЕ НАН України: Відділ рукописних фондів ІМФЕ, ф. 14-2, од. зб. 392, арк. 295. повернутися...

5 Там само, ф. 28-3, од. зб. 577-579. повернутися...

6 Дані використано з: Відділ рукописних фондів ІМФЕ, книга опису № 8, с. 1. повернутися...

7 Див.: Валерій Старков. Митрофан Дикарів - повпред нації. Листи М. Дикарева до Ф. К. Вовка // Берегиня. - 1999. - Ч. 4. - С. 5-19 (опубліковані перший та останній, 23-й, із відомих листів М. Дикарева до Ф. Вовка). Його ж. "Золоті зерна наукового пізнання" (епістолярна спадщина Митрофана Дикарева). Листи Митрофана Дикарева до Федора Вовка. Перелік основних праць Митрофана Дикарева // Пам'ять століть. - 2000. - № 1. - С. 14-55 (опубліковано всі 23 листи М. Дикарева до Ф. Вовка) Прийнято також до уваги усне повідомлення д.і.н., професора Володимира Потульницького, який, ознайомлюючися з описом фонду НТШ, не знайшов документів, що стосуються Митрофана Дикарева. повернутися...

8 Архів Інституту літератури НАН України, ф. 77, № 247-271. повернутися...

9 Листування Митрофана Дикарева та Бориса Грінченка зберігається в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І Вернадського (ф. 3, спр. 40730-40742 - листи Б. Грінченка (1896-1899 рр.); ф. 3, спр. 36845-36872 - листи М. Дикарева (1892-1899 рр.). повернутися...

10 Праця підготовлена до друку й видана Інститутом народознавства НАН України у Львові: Володимир Гнатюк. Нарис української міфології / Підготовка та опрацювання тексту, вступна стаття і примітки Романа Кирчіва. - Львів, 2000. - 263 с. повернутися...

11 Відділ рукописних фондів ІМФЕ, ф. 14-2, од. зб. 392, арк. 295. повернутися...

12 Народні пісні в записах Івана Манжури / Упорядкування, передмова та примітки Л. С. Каширіної. - К., 1974. повернутися...

13 З огляду на неможливість навіть побіжно згадати всі (більш як 600) одиниці зберігання, що, звичайно, можна зробити лише у виданні-путівнику по рукописних фондах ІМФЕ НАН України, подаємо відомості лише про деякі з них, а саме: про найбільші збірки (обсягом близько та понад 100 архівних аркушів), а також про матеріали, що мають, на думку автора, особливий характер (визначний збирач-дослідник, особлива, як на автора, тематика тощо). повернутися...

14 Без сумніву, цей автор належить до фольклорно-етнографічної кореспондентської мережі, створеної Митрофаном Дикаревим на Вороніжчині. До речі, багато одиниць зберігання фонду В. Гнатюка - анонімні (од. зб. 77, 78, 82,88, 89, 94, 96, 98, 100, 148, 175, 189, 371-396, 403-405, 407-411 та ін.), їх автори невідомі або не ідентифіковані. повернутися...

15 "Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях" (Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр.). - Вып. І. - Чернигов, 1895; Вып. 2. Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и пр. - Чернигов, 1896.; Вып. 3. Песни. - Чернигов, 1899. (Додаток до № 11-12 "Земского Сборника Черниговской губ." за 1898 р.). повернутися...

16 Гринченко Б. Д. Предисловие // "Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях... - Вып. ІІІ. - С. ХVІ. Переклад з російської наш. - В. С. повернутися...

17 "Прийде колись час, що процвіте життя українське пишним цвітом" [Листи Бориса Грінченка до Митрофана Дикарева] / Вступ, публікація і коментарі Лідії Козар // Пам'ять століть. - 1999. - № 1. - С. 58. повернутися...

18 Терещенко А. Быт русского народа. - СПб., 1848. - Ч. 4; Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. - К., 1860; Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край. - Т. 3. - СПб., 1873; Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии / Под ред. В. Иванова. - Т. І. - Харьков, 1898; Исаевич С. Малорусские народные игры окрестностей Переяслава // Киевская старина. - 1887. - № 6-7; Иванов П. Игры крестьянских детей в Купянском уезде. - Харьков, 1889. повернутися...

19 Відділ рукописних фондів ІМФЕ, ф. 28-2, од. зб. 64, арк. 3. повернутися...

20 Гринченко Б. Д. Предисловие // "Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях... - Вып. ІІІ. - С. ХІ. Переклад з російської наш. - В. С. повернутися...

21 Див.: там само. повернутися...

22 Летіла сорока по зеленім гаю: дитячі та молодіжні українські народні ігри / Упорядник та автор приміток Г. В. Довженок. - К., 1990. - С. 143. повернутися...

23 Березовський І. П. Іван Манжура. Нарис життя і творчості. - К., 1962. Див. також: Сумцов Н. Ф. И. И. Манжура как поэт и этнограф // Сумцов Н. Ф. Из украинской старины. - Харьков, 1905; Заремба В. І. Іван Манжура. - К., 1972; Бернштейн М. Д. Іван Манжура: життя і творчість. - К., 1977. повернутися...

24Кучинський М. Висвітлення фольклористичної діяльності Івана Манжури на сторінках "Киевской Старины" // Народна творчість та етнографія. - 1992. - № 2. - С. 26-36; Лещенко П. Я. Фольклорно-етнографічна діяльність І. Манжури // Наукові записки Ровенського державного педінституту. - Т. 5. - 1961. - С. 253-282; Мочульський М. Іван Манжура, український поет і етнограф: В сімдесять п'яті роковини його народин (Критико-біографічний нарис) // Україна. - 1926. - Кн. 5. - С. 23-59; Мочульський М. Іван Манжура, український поет і етнограф // Мочульський М. Погруддя з бронзи. Микола Цертелев і Іван Манжура. - Львів, 1938. - С. 85-181. повернутися...

25 Див.: Андрієвський Олександер. Библіографія літератури з українського фольклору. - К., 1930. - С. 287, 297, 318, 321, 332, 347, 359, 360, 375, 397, 398, 411-414, 424, 428, 442, 455. повернутися...

26 Каширіна Л. С. Примітки // Народні пісні в записах Івана Манжури. - К., 1974. - С. 305-306. повернутися...

27 Див., наприклад: Народні пісні в записах Івана Манжури. - К., 1974; Дитячий фольклор. - К., 1984. повернутися...

28 Відділ рукописних фондів ІМФЕ, ф. 28-2, од. зб. 66, арк. 2. повернутися...

29 Маються на увазі народні свята на Катерину (24 листопада ст. ст.) та Андрія (30 листопада ст. ст.). У рукопису помилково вказано 24 та 30 грудня. Див.: там само, арк. 12 зв.-13. повернутися...

30 Летіла сорока по зеленім гаю... - С. 67-68, 59, 120, 117. повернутися...

31 Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. - К., 1997. - С. 359. повернутися...

32 Мелодії українських народних пісень з Поділля та Холмщини, зібрані Л. Плосайкевичем і Я. Сєнчиком / Під ред. Станіслава Людкевича // Матеріали до української етнології. - Т. 16. - Львів, 1916. повернутися...

33 Холмщина і Підляшшя... - С. 353-359. повернутися...

34 Летіла сорока по зеленім гаю... - С. 95, 116, 46, 124, 90-91, 140-142. повернутися...

35 Гринченко Б. Д. Предисловие // "Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях... - Вып. ІІІ. - С. ХІІІ. повернутися...

36 Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край. - Т. 3. - СПб., 1873. повернутися...

37 Лисенко М. Молодощі: Збірник танків та веснянок (Гри весняні, дитячі, дівочі, жоночі і мішані). - К., 1875. повернутися...

38 Головацкий Я. Ф. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. - Ч. 2. - М., 1878. повернутися...

39 Милорадович В. П. Народные обряды и песни Лубенского уезда, Полтавской губернии, записанные в 1888-1895 г. // Сборник Харьковского исторического общества. - Т. 10. - 1897. - С. 1-223 і окрема відбитка: Харьков, 1897. - 223 с. повернутися...

40Иванов П. Игры крестьянских детей в Купянском уезде. - Харьков, 1889. На час виходу в світ третього випуску "Этнографических материалов" Б. Грінченка вже було відоме видання, в якому наведено багато ігрового матеріалу: Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии / Под ред. В. Иванова. - Т. І. - Харьков, 1898. повернутися...

41 Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край. - Т. 4. - СПб., 1877. повернутися...

42 Исаевич С. Малорусские народные игры окрестностей Переяслава // Киевская Старина. - 1887. - № 6-7. повернутися...

43 Шейн П. В. Материалы для изучения быта русского населения северо-западного края. - Т. 1. - Ч. 2. Бытовая и семейная жизнь белорусса в обрядах и песнях. - СПб., 1877. Наведено український матеріал, запозичений білорусами. повернутися...

44 Свидницький А. Великдень у Подолян // Основа. - 1861. - № 10. - С. 43-64; № 11-12. - С. 26-71. повернутися...

45 Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. - К., 1860. повернутися...

46 Сумцов Н. Ф. Культурные переживания // Киевская старина. - 1889. - № 9. - С. 631-652. повернутися...

47 Летіла сорока по зеленім гаю... - С. 79-80, 120, 92, 139, 93-94, 77-78, 28-29, 16-18, 72, 116-117, 22-23, 132, 76-77, 15, 102-103. повернутися...

48 Див., наприклад: Цьось А. В. Українські народні ігри та забави. Луцьк, 1994. У цьому зв'язку слід зазначити, що укладачі збірників народних ігор та розваг, які переслідують передусім педагогічну мету, як правило, вважають зайвим подавати довідково-бібліографічний апарат. повернутися...

На початок

"Архіви України"
№ 3 / 2001

ОГЛЯДИ ДЖЕРЕЛ І ДОКУМЕНТАЛЬНІ НАРИСИ.
БІБЛІОГРАФІЯ

"ВОЕННЫЕ ТРОФЕИ"

№ 1    № 2    № 3    № 4    № 5    № 6   

Матеріали до бібліографії переміщених культурних цінностей

Після проведення у Бремені (1994) та Нью-Йорку (1995) міжнародних конференцій з проблем переміщених та втрачених під час Другої світової війни культурних цінностей стала очевидною необхідність об'єднання зусиль спеціалістів різних країн для успішного розшуку, ідентифікації і повернення скарбів культури законним власникам.

1995 р. зусиллями відомих фахівців з проблеми - Іштвана Фодора (Будапешт), Жозефіни Лейстра (Гаага), Доріса Леммермайера (Бремен), Жака Люста (Брюссель) - побачив світ перший, нульовий випуск англомовного міжнародного часопису "Spoils of War" ("Військові трофеї"). Згодом, крім згаданих вище осіб, до складу редколегії увйшли представники Росії та Польщі - Катерина Генієва (Москва) і Войцех Ковальський (Катовіце). З Європейським Співтовариством було досягнуто домовленість про фінансування часопису, що поширювався безкоштовно.

Уже з перших чисел викристалізувалася структура видання. Матеріали в ньому розміщено за розділами: "Спеціальні повідомлення", "Правові проблеми", "Новини з місць", "Повідомлення з архівів", "Реституції", "Останні новини", "Бібліографія".

Невдовзі під егідою Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури ім. М. І. Рудоміно, за підтримки Інституту відкритого суспільства було підготовлено паралельне російське видання.

1998 р. бібліотека за участю i підтримки Посольства Королівства Нідерланди у Москві започаткувала проект публікації електронної англо- і російськомовної версій журналу "Військові трофеї" в Інтернеті. Проект - складовa масштабної програми "Збереження і надання у вільний доступ колекції трофейних і рідкісних видань".

Електронну версію часопису розміщено на сервері бібліотеки за адресою: http://spoils.libfl.ru. На сьогодні опубліковано російською мовою 6 чисел журналу.

Редакційна колегія запрошує до участі у виданні, в обміні й поширенні інформації про хід реституційних процесів у різних країнах.

Подаємо адреси, які можуть стати у пригоді всім, хто цікавиться проблемами переміщених і втрачених культурних цінностей.

Редакція англомовного видання:

Koordinierungsstelle der Länder für die Rüuckführung von Kulturgütem beim Kultusministerium des Landes Sachsen-Anhalt

Turmschanzenstr. 32
39114 Magdeburg
Tel.: 0391 - 567 3857 (Secretary), 567 3858, 567 3859
Fax: 0391 - 567 3856.

Російське видавництво:

Россия, 109189, Москва, ул. Николоямская, 4. Тел.: 7095 - 915 3305.

Ответственный редактор: Евгения Коркмазова, Научно-исследовательский отдел редкой книги ВГБИЛ им. М. И. Рудомино, тел. 7095 - 915 5728; e-mail: ekork@openmail.irex.ru.

Г. В. БОРЯК


"Архіви України"
№ 3 / 2001

ПОШУКИ ТА ЗНАХІДКИ В АРХІВАХ

Л. K. Кочерга

НЕВІДОМІ АРХІВНІ ДЖЕРЕЛА ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Серед малодосліджених тем історії Німецько-радянської війни, 60-річчя від початку якої припадає на 2001 р., - бойові дії військ протиповітряної оборони (ППО) Збройних Сил колишнього СРСР на теренах України.

І донині про них можна дізнатися хіба що з поодиноких, незначних за обсягом публікацій, а також енциклопедій, монографій і мемуарної літератури, де це питання висвітлюється побіжно, серед інших.

Найбагатший на такі джерела, більшість яких ще не введено до наукового обігу, Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації (ЦАМО РФ). За ними можна простежити як загальні питання діяльності військ ППО (роль держави в керівництві військами, підготовка й проведення операцій та боїв, героїзм і майстерність вояків та ін.), так і функціонування безпосередньо корпусної ланки, усе багатоманіття роботи командування в бойовій обстановці. Серед документів - плани роботи командування та політорганів, накази й директиви, таблиці взаємодії засобів ППО, оперативні зведення діяльності авіації противника та радянських засобів ППО, таблиці результатів бойової підготовки військ та схеми їх бойових порядків тощо.

Серед майже тридцяти фондів ЦАМО РФ, що можуть придатися при дослідженні питання, яке цікавить нас, заслуговують на першочергову увагу фонди 3-ї дивізії, 15-ї бригади, ряду винищувальних авіадивізій, Харківського, Київського, Донбаського, Одеського, Львівського корпусних районів ППО, а також 9-го Воронезького та 10-го Ростовського винищувальних авіакорпусів ППО.

Так, заслуговують на увагу плани роботи командирів військових підрозділів. Один із них, наприклад, - командира 123-ї винищувальної авіаційної дивізії за жовтень 1944 р. (ЦАМО РФ, ф. 20163, оп. 1, спр. 73, арк. 49, 50) - дає уявлення про застосовувані форми й методи роботи з підвищення бойової готовності та зміцнення військової дисципліни, зокрема по боротьбі за безаварійність у частинах і підрозділах, заходи з навчально-бойової підготовки.

Варті уваги й таблиці, зокрема такі: взаємодії засобів протиповітряної оборони Харківського дивізійного району ППО і бойових дій винищувальної авіації та зенітної артилерії при відповідній діяльності противника за умови готовності № 1, 2, 3, 4, у безхмарну та хмарну погоду за 1943 р. (вони можуть прислужитися й сьогодні, при підготовці військових фахівців у галузі ППО); бойових дій частин 310-ї винищувальної авіадивізії (ЦАМО РФ, ф. 13636, оп. 20303, спр. 1, арк. 28; спр. 3, арк. 6). Із останнього з цих документів можна дізнатися, наприклад, про завдання частин дивізії в разі бойових дій, здійснення управління і наведення винищувальної авіації, аеродроми базування частин.

Одна з таблиць відбиває бойові порядки 17-ї бригади ППО станом на 1944 р. (там само, ф. 13616, оп. 20325, спр. 21, арк. 21, 32, 107, 108). До того ж, вона дає можливість уточнити номери частин ППО, які в роки війни захищали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Сталіно, а також міста відповідних областей.

За документами ЦАМО РФ можна простежити бойовий шлях ряду військових одиниць військ ППО, дізнатися про їхню дислокацію в певний відтинок часу, виконувані ними завдання. Серед них, наприклад, - схема бойового шляху 310-ї винищувальної авіадивізії (ф. 20271, оп. 1, спр. 2, арк. 85), схема дислокації частин 9-ї окремої бригади Львівського корпусного району ППО за 1943 р. (оперативний план) (ф. 13630, оп. 20310, спр. 8, арк. 6) та ін.

Викликає інтерес інформація про використання в роки війни проти танків противника зенітної артилерії, польоти авіації військ Вермахту у повітряному просторі України. Серед таких документів - таблиця про польоти авіації противника через територію Київського й Донбаського корпусних районів та Харківського дивізійного району ППО (ф. 13630, оп. 20310, спр. 2, арк. 9-12), де дані наведено за двома параметрами: висотою польоту в метрах та його глибиною в кілометрах (у нічні години переважала висота 1000-3000 м, вдень - до 6000 м; у Харківському дивізійному районі глибина польотів доходила до 600 км).

Дослідникам воєнної історії стануть у пригоді й бойові розписи військ, зокрема Одеського КР ППО за 1944 р. (ф. 13633, оп. 20331, спр. 7, арк. 18). Документ відбиває організацію системи ППО в Кіровоградській області, подає найменування всіх пунктів ППО з прізвищами їхніх начальників, а також частин ППО. Тут же наводяться назви частин та види й кількість наявної бойової техніки. При цьому історикам, які знаються на даному питанні, відразу впаде в око: окремі частини й підрозділи не мали прожекторних станцій, не було на озброєнні й аеростатів загородження.

Ознайомлення з цими та іншими документами ЦАМО РФ наштовхує на певні висновки стосовно структури й організації діяльності військ ППО у передвоєнний період та безпосередньо в роки війни. Так, у складі кожного корпусного району діяли, як правило, зенітно-артилерійський полк, малий зенітно-артилерійський полк, кілька бронепоїздів та зенітно-кулеметних полків. Щодо способів виконання бойових завдань перевага у винищувальній авіації ППО віддавалася патрулюванню в повітрі. Саме на нього припадає найбільша кількість літако-вильотів. Винищувачам, які здійснювали патрулювання, ставилося завдання знищити противника поблизу об'єкта, що охороняється (ф. 112, оп. 158791, спр. 1, арк. 34).

За джерелами ЦАМО РФ можна простежити певною мірою долі, а також діяльність у досліджуваний період ряду керівників військ ППО. Серед них - генерал-полковник Г. С. Зашихін, генерал-лейтенант Т. І. Ростунов, генерал-лейтенант О. Ф. Горохов, які керували військами ППО, розташованими на території України.

Документи, які висвітлюють стан протиповітряної оборони колишнього СРСР у роки війни та заходи щодо її зміцнення, можна знайти й у ф. 1 Центрального державного архіву громадських об'єднань України. Так, викликає інтерес довідка військового відділу Київської області з відомостями про кількість жінок, направлених до військ ППО (ЦДАГО України, ф. 1, оп. 83, спр. 3, арк. 16). Вартий уваги документ, що порівняно недавно мав гриф "Цілком таємно", яким тодішньому Голові Ради Народних Комісарів УРСР доповідалося "про наявність засобів ППО на обороні м. Києва станом на 8.4.44 г." (ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1042, арк. 53). Та це - лише поодинокі приклади.

Документи архівів Російської Федерації та України про організацію протиповітряної оборони колишнього СРСР, передусім на теренах України, в роки Другої світової війни допоможуть з'ясувати багато важливих питань нашого минулого, стануть у пригоді військовим історикам, зацікавлять наукову громадськість.

На початок

"Архіви України"
№ 3 / 2001

ПОШУКИ ТА ЗНАХІДКИ В АРХІВАХ

Л. З. Гісцова

ІЗ ЗАПИСНИЧКА АРХІВІСТА

Мабуть, чимало архівістів, опрацьовуючи на початку своєї діяльності документи попередніх століть, мали певні труднощі не лише з їх читанням, а й із розумінням текстів. Не виключено, що на перших порах вони здавалися одноманітними, малозрозумілими, такими, де думку приховують сухі, безбарві канцеляризми. І лише з часом, із призвичаєнням до діловодного стилю, приходить усвідомлення того, що документи, складаючися з певної сукупності мовних виразів і термінів, які повторюються з тексту в текст, маючи дещо усталений, і, здавалося б, обмежений словниковий запас, водночас відзначаються індивідуальними, авторськими мовними особливостями. І вже розпізнаються не лише почерк, а й стиль канцеляристів. І не треба читати документ повністю, щоб сприйняти його суть, передати його в заголовку.

Отже, документи XVI-XVIII ст., що зберігаються, зокрема, в ЦДІАК України, це водночас і зразки народної мови - живої, соковитої, образної. Нижче подаються виписки з документів першої чверті XVIII ст., які довелося читати під час удосконалення опису 3 фонду 51, Генеральна військова канцелярія.

Показово, що наведені фрагменти запозичено з реальних, автентичних джерел, на відміну від свідомих жартівливих підробок, пародій, записаних канцеляристами до актових книг, які дійшли до нашого часу*. (Яковенко Н. М. Пародії і жарти в актових книгах Житомира та Луцька першої половини XVII ст. / Український археографічний щорічник. - K., 1993. - Вип. 2. - С. 161-176.)

Спробуймо ж вимовити їх і почути…


"І пошел я, куда очі мене понесли…" (спр. 259, арк. 12 зв.).

Один танцює, а інший заважає:

"- Пек тобі, сатано, не могу тебе звалити.

- Пек твоєму лиху, що ти й сему зайздростиш" (спр. 261, арк. 7 зв.).

"Поневаж здавна з чужим добром не розминеться" (спр. 323, арк. 3 зв.).

"…на своє колесо воду горнул і барзей себі пріял нежелі нам" (спр. 494, арк. 28).

"…бо і небо рад би на мене обвалити" (спр. 512, арк. 17).

"По обітницю на скорому коні їдуть" (спр. 565, арк. 3 зв.).

"Тоді будем пана слухати, як довбця зацвіте"; "Не зарікаємся еще панові за холяви жар сипати, а старим - бороди різати да аркани плести" (спр. 598, арк. 65 зв., 67 зв.).

Козак докоряє вдові чернігівського полкового хорунжого, росіянці за національністю, такими словами: "Іди, непостцівая, до москалей, бо ти єстєсь московская душею, а тут болше не будеш роскошовати" (спр. 701, арк. 4).

"…о чом слізми, а не чернилом написуємся" (спр. 712, арк. 2 зв.).

"…збудований власним мозолем і працею" (спр. 754, арк. 2).

"…далеко губою своєю пред людьми поносять" (спр. 786, арк. 45).

"…ведаю его добре, изо мною до Криму ходячи, у єдной каши биваєт" (спр. 815, арк. 3).

Пан дружині побитого ним підданого: "Чого твій муж занатурився? Я тілко тричі ударив, від чого йому хорому бути" (спр. 837, арк. 8).

"…упився у борсука" (спр. 952, арк. 9).

"Так мене безчестил, же невозможно виписати, називаючи зминніком, недобрим сином, і що єму з пустой голови на губу наверглося" (спр. 967, арк. 2).

"…же я, як утопаючий, мушу покрайнєму і бритви хватитися" (спр. 990, арк. 45).

"І так, покормивши безчестієм і безмерным встидом, отправил" (спр. 1026, арк. 4).

"Ми колись і з-під самої панії коні повипрягаємо" (спр. 1040, арк. 14).

"…п'янственним налогом обложен" (п'янствує), через те" "має вічний понеділок в очах" (спр. 1146, арк. 2).

"…непогамованою запалившись холерою…" (розізлився) (спр. 1047, арк. 5).

"…годячи біді своїй" (спр. 1161, арк. 2).

"…маючи на мене нікуюсь іскру неізгасимую своєго гніву" (спр. 1165, арк. 6).

"…словами неучтивими, що на губу влізло, бранився" (спр. 1177, арк. 3).

"…повиписував нас з козацтва киями" (спр. 1199, арк. 2).

Погрожує можніший бідній удові: "Я полу червоних панам як понесу, то і ти підданая моя будеш" (спр. 1384, арк. 3 зв.).

"…бо уже сльози мої пишуть" (спр. 1426, арк. 55).

Побив свині та сміється: "Кажуть-де люде, що Часниченкова горілка неп'яна, а свині у мене як упиваються, же аж заснули".

Поїхав до його батьків зі скаргою; мати мовить: "Ми его уже на свой хліб отділили, що он робить, того ми не знаєм. Ми б раді, когда б он з людьми добре жил. А же когда нас не слухаєт, то як собі хочет, так собі нехай ділаєт, як заробить, так буде і отбувати" (спр. 1437, арк. 41).

Новосанжарівський сотник Дмитро Левенець розмовляв з козаком: "Что ж ти, шляхтичу, передо мною шапки не знімаєш, лутчіє - де козаки не по тебе дурака, шапки перед мною знимають". На що козак відказав: "В шапці - правди не маш, не все то перед вами шапковати" (спр. 1456, арк. 57).

"…звідтіль гаряче, а одтіль боляче".

"…рот має не запертий".

"…з уст моїх не сходило" (не казав).

"Так пан сотник так дав мені справедливість у щоку, що я, куда стоял очима, то туда став плечима, так мене управив".

На початок
На початок