"Архіви України"
№ 4-5 / 2001

А. Є. Заяць

ДО ІСТОРІЇ ПРАВОВОЇ ЛОКАЦІЇ ВОЛИНСЬКИХ МІСТ
XVI - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIІ СТ.:
ЛОКАЦІЙНІ ПРИВІЛЕЇ У ЛИТОВСЬКІЙ І ВОЛИНСЬКІЙ (РУСЬКІЙ) МЕТРИКАХ

Процес становлення поселень від прийняття власником рішення про закладення міського осередку і до його звичайного функціонування з міським статусом1 в історіографії отримав назву локаційного, або просто локації2, складовими якої були:

  1. правова локація;
  2. просторова локація;
  3. початки міського управління та самоврядування3.

У цьому огляді проаналізовано привілеї у складі Литовської і Волинської (Руської) метрик, що ілюструють перший етап локаційного процесу - правову локацію.

В українській літературі з даного питання локації міст не приділялося належної уваги. Отже, цілком правомірним є висновок В.Д. Отамановського, що "необхідною передумовою виникнення в XIV-XVII ст. міста в правовому розумінні було перетворення міського поселення у місто в економічному розумінні"4. Як слушно зазначила С. Кулєєвська-Топольська, "правовою основою зарахування якоїсь осади до категорії міста був локаційний привілей"5. Крім цього, правове визнання міста з боку влади могло відбутись у зв'язку з притягненням його до сплати міських податків6. Поява локаційного привілею, який у багатьох випадках з точністю до дня встановлював початок міської метрики поселення, мала виняткове значення. В очах тогочасного суспільства місто, яке отримувало такий привілей, було немовби законнонародженим. Саме цим пояснюється прагнення власників, незважаючи на значні витрати7, отримати офіційний дозвіл на локацію. Згідно з визначенням С. Кулєєвської-Топольської, локаційний привілей - це "королівський документ, що дозволяв заснування міста, а також надання новому місту міських прав"8. На значенні локаційного привілею наголосив В. Вуйцік9, а Г. Заремська небезпідставно назвала його "єдиним масовим джерелом, яке стосується малих міст"10. Ґрунтовну джерелознавчу оцінку локаційних привілеїв знаходимо у працях С. Курася та М. Ковальського11. Важливі спостереження узагальнюючого характеру висловлені Р. Щигелем12.

Характеризуючи формуляр локаційного привілею, І. Яворський, С. Александрович та С.Курась відзначили, що писався він за певним шаблоном і з цієї причини є, на жаль, малоінформативним13. Однак, як слушно зауважив В. Майсел, він не міг бути іншим, оскільки "локаційний привілей не був кодифікацією міського права, а включав лише норми, що регулювали специфічні справи даного міста. Загальні справи були відомі адресатові привілею"14.

Як неодноразово підкреслювалось у літературі (і з чим можна безумовно погодитись), акт локації ще не свідчив про її проведення (а подеколи навіть і про початок), а лише створював правову підставу та умови для появи міського поселення15. Локаційний привілей міг бути виданий на різних стадіях утворення міста. Ряд міських поселень згадується в джерелах раніше, ніж привілей на їхню локацію (Берездів, Красне Велике, Тайкури, Торчин, Четвертя, Шпанів, Теслугів). Це свідчить або про те, що власники таких поселень спочатку вжили конкретних заходів щодо їх заснування, і лише згодом відбулося санкціонування цих починань16, або ж про те, що пізніші локаційні привілеї були не першими, а релокаційними. Аналогічні випадки мали місце і в інших воєводствах України, а також у Білорусії, Литві та Польщі17. Для значної частини міських поселень локаційний привілей був одночасно й першою згадкою про їх міський статус (Берестечко, Дорогостай, Жуків, Ляшки, Мосор, Острожець та ін.). Але той факт, що ці поселення існували й надалі, свідчить і про певну роботу, проведену їх власниками, і про серйозність їхніх намірів щодо локації. Існувала категорія поселень, для яких локаційний привілей був лише документом, що засвідчував прагнення їхніх власників закласти місто. Однак з різних причин далі цих прагнень справа не пішла і вони залишилися містами тільки на папері (Городище, Глупотин, Стохот, Воронівці, Качин, Сомино, Холонів та ін.).

Досить цікавим явищем, з точки зору правової локації, була поява для ряду міст повторного локаційного привілею. Причина цього, як правило, була цілком індивідуальною для кожного міського поселення18, водночас вона засвідчувала складність і тривалість локаційного процесу19. З огляду на те, що поява повторного локаційного привілею була складовою локаційного процесу, розглянемо кілька таких випадків.

1567 p. луцький єпископ Марко Васильович Жоравницький отримав два локаційні привілеї (один від 6, а другий - від 24 січня) з дозволом "в селе eгo церковъном Рожищах местечько садити"20. Містечко згадане у книзі Луцького гродського суду за 1572 p., але вже у 1580 p. Рожищі згадуються як село21. 13 квітня 1598 p. уже інший луцький єпископ - Кирило Терлецький - отримав новий локаційний привілей для Рожищ. У нарації привілею розкрито причину появи повторного привілею: "то местечко за тымъ позволеньем продка нашого по немалой части было осело и будовало, нижли потом так для знищеня и спаленья от поганъства татарского, яко и для иных розмаитых припадков барзо спустошало и люди, которые там были осели, одны от татар в полон в неволю побраны, а другие, которые ся были укрыли и позостали, за побраньем маетности, велми поубожали, и хочеть помененый отец епископ луцкий оное местечко знову осадити"22. Крім того, повторним локаційним привілеєм місту надавалося магдебурзьке право, вносилися зміни і в господарські надання: змінено час проведення торгу (з п'ятниці на четвер), замість одного дозволено проводити два ярмарки на рік по два тижні кожен23.

Два локаційні привілеї були видані для Смідина. Перший - 12 серпня 1556 p. на ім'я дружини князя К. Острозького Олександри Семенівни Слуцької24. Другий - 29 вересня 1568 p. (на той час Смідин став великокнязівською власністю) від імені Жиґимонта ІІ Августа з наказом волинському воєводі князю О. Ф. Чорторийському "в селе нашом Смедине... место осаживати"25. При цьому повторний привілей "мовчить" про існування попереднього. Причина появи повторного привілею була, мабуть, двоякою: невдача попередньої локації та зміна власника поселення. Крім того, повторний привілей вносив зміни у господарські надання: змінено з п'ятниці на четвер час проведення торгу та надано право проведення одного ярмарку (перший привілей такого права місту не надавав).

Два локаційні привілеї відомі для Дорофієва. Перший був виданий 13 березня 1560 p. князю К.І. Вишневецькому, другий - у квітні (день не вказаний) 1572 p. Ярофію Гостському. Обидва привілеї надавали місту магдебурзьке право, один торг та два ярмарки. Перед появою другого локаційного привілею місто функціонувало, на що є документальні свідчення26. Отже, поява повторного привілею могла бути зумовлена тільки зміною власника поселення. І в даному разі повторний привілей "мовчить" про попередній.

Двома локаційними привілеями диспонувало містечко Козин. Перший - від 28 червня 1538 p. - отримали брати Олехно і Михайло Гринковичі-Козинські27. Однак втілити його в життя брати не змогли, і заходи з локації містечка були продовжені сином Михайла Козинського Олексієм, який 28 лютого 1561 p. отримав новий локаційний привілей28. Зміст обох привілеїв ідентичний, лише диспозиція повторного привілею дещо розширена за рахунок розшифрування "корчемних справ". Причиною появи повторного привілею була зміна власника поселення та незавершений процес осадження міста попередніми власниками.

Повторний привілей на локацію не був якоюсь особливістю волинських міст - аналогічні випадки фіксувались істориками і стосовно інших регіонів29. Як зазначалося вище, поява повторного локаційного привілею була зумовлена індивідуальними, тобто суб'єктивними для кожного міста, причинами. До об'єктивних же причин можна віднести такі:

а) підвищена увага до гарантій через особу, а не через інституцію30;

б) норми магдебурзького права, за якими документ, що не був втілений у життя протягом десяти років, втрачав свою силу31;

в) невдача попередньої локації через несприятливі (з будь-яких причин) обставини32.

Для розглянутих у цій статті 186-ти містобудівних ініціатив маємо відомості про 74 локаційних привілеї. У трьох із них не вказано назву осаджуваного міського поселення, а в п'яти випадках є лише згадка про існування такого привілею33. Оригіналами диспонують лише Ковель34, Острожець35 і Торчин36. Локаційні привілеї решти міст збереглись у копіях XVI - першої половини XVII ст. (переважно у книгах Литовської метрики). Протягом XIX - початку XX ст. були опубліковані привілеї таких міст, як Звягель, Вижва, Квасів, Дорогобуж, Красилів, Кузьмин, Ковель, Острожець, Чернехів, Берестечко, Ляшки37.

Дещо по-іншому розв'язувалося питання із м. Немиричевим, для якого зберігся локаційний документ фундатора, відомого магната Юрія Немирича, датований 9 липня 1636 p. та конфірмований королем 16 квітня 1638 p.38 У світлі спостережень С. Курася та Р. Щигела39 можна припустити існування для цього поселення первісного королівського локаційного привілею.

Згідно з нормами дипломатики, локаційний привілей можна поділити на три частини: протокол (із основними складовими - інтитуляцією та інскрипцією), текст (аренга, промулгація, нарація, диспозиція, корроборація), есхатокол (тестація, субскрипція, датум, апрекація)40. Для нас найважливішим є т. зв. текст, в якому найбільш інформативними є нарація і диспозиція. В останній розглядалися два основні моменти: правовий (дозвіл на локацію і, як правило, надання міського права) та господарський41.

У нарації привілеїв викладалися мотиви дозволу на локацію. Підкреслювалось, що привілей видається на настійне прохання можновладця та членів великокнязівської Ради. Інколи зверталась увага на заслуги прохача перед державою. Стосовно осадження державних міст, то мотивацією їхньої появи був фіскальний момент - "для размноженья пожитков скарбу нашого господарского" (Смідин, 1568 p.)42.

У всіх привілеях міститься застереження про дозвіл великого князя (короля) на осадження міського поселення. У диспозиції більшості привілеїв відсутнє надання міського права (отже, важко говорити про його конкретний різновид). Ряд міських поселень, окрім загального дозволу на їхню локацію, отримав право проводити лише торги. Це Дорогостаї, Сатиїв, Милятин, Смідин, Волочища, Глупотин, Жуків, Козин43.

Щодо ряду поселень локаційний привілей дає можливість визначити різновид міського права. У більшості випадків це було магдебурзьке право. Його отримали: Чернехів, Острожець, Торчин, Дорофіїв, Вишнівець, Бобрівці, Шпанів, Красне Велике, Крупець, Рохманів, Остропіль, Глухи, Рожище, Тихомль, Стохот, Краснопіль, Базалія44. Лише у привілеях Дорогобужа та Красилова обумовлено, що міщани можуть користуватися магдебурзьким або хелмінським правом45. Надаючи міським поселенням магдебурзьке право, інколи вказувався взірець, на який слід орієнтуватися. Дуже часто таке посилання мало загальний характер. Так, у привілеї Глухам зазначалося, що управління за магдебурзьким правом має здійснюватися "прикладом инших упривилеваных мест"46. Привілей Красному Великому містив такі слова - "прикладом мест инших в Короне Полской й в Великом князстве Литовском"47. У привілеї Острожцю зазначено, що управління має відбуватись, "как ся в инших местех наших справуют й радять"48. Подібні формулювання присутні у локаційних привілеях Шпанову, Качину та Мовчанову, Киселину, Чернехову (конфірмація 1583 р.), Мосору49. У ряді локаційних привілеїв вказувався конкретний взірець, з якого слід було брати приклад. Це найперше Стохот, у привілеї якого записано: "прикладом инших головних мест наших, а особливе Луцка"50. У привілеях для Дорофієва та Острополя за взірець взято Краків51. Крупець мав орієнтуватися на Луцьк і Кременець52.

Частина міст, щодо яких вказівок про надання їм міського права не збереглося, його все ж мали. На таку думку наштовхує фраза в диспозиції привілею Тесову, де пряма згадка про магдебурзьке право відсутня, але воно відбито в дусі висловлювання: "тым подданым, которые тепер сут и которые приходити и оседати будут надаем волность вшелякую местскую, яко и в инших таковых местех князьских, панских, духовных и светских мают"53. Близьким до вказаного є висловлювання у привілеї Воронівцям54. Знавець міської проблематики, польський історик Р. Щигел з цього приводу зауважив: "Власне, кожен організований осередок брав за взірець якесь із старших міст, тільки не завжди можемо це ідентифікувати"55.

Значна увага в локаційних привілеях приділялася господарським справам (найперше торговим), наданню т. зв. "волі", звільненню міщан від сплати мита і т. п.

Як уже зазначалося, 10 міських поселень отримали право на проведення лише торгів. У сорока міських поселеннях локаційним привілеєм було дозволено проводити ярмарки і торги. Ними були: Базалія, Берестечко, Бобрівці, Верба, Вишгородок, Вишнівець, Воронівці, Глухи, Городище, Дорогобуж, Дорофіїв, Звягель, Качин, Киселин, Коблин, Красилів, Красне, Красне Велике, Краснопіль, Крупець, Купіль, Мовчанів, Мосор, Ожигівці, Острожець, Остропіль, Рожище, Рохманів, Смідин, Сокіл, Старокостянтинів, Стохот, Тесів, Теслугів, Тихомль, Торговиця, Чернехів, Четвертня, Чортория, Шпанів. Трьом міським поселенням, крім дозволу проводити ярмарки і торги, було надано на певну кількість років т. зв. "волю" від сплати податків до державного скарбу. Торчин отримав таке звільнення на 10 років56, Рожище - на 1557, Стохот - на 30 років58. Локаційним привілеєм Ляхівцям надано 20 років "волі"59. З інших документів відомо, що Озеряни отримали 4 роки "волі"60, а Мельниця - 8 років61. Згідно з конституцією від 22 квітня 1598 р., усі новоосаджувані міста звільнялися від податків на 8 років62. Видається, що така кількість років передбачалася для періоду становлення міського осередку.

Отже, з господарських надань локаційних привілеїв переважна кількість міських поселень отримала право на проведення торгів і ярмарків. Саме вони були найважливішим інструментом господарського життя міста, його своєрідним індикатором63. У більшості випадків міське поселення отримувало право проведення одного щотижневого торгу. Лише Стохот отримав право на два торги64. Стосовно днів їх проведення, то ними були: п'ятниця (11 міських поселень - Бобрівці, Волочища, Качин, Козин, Милятин, Мовчанів, Рожище, Рохманів, Смідин, Столпин, Чернехів); четвер (10 - Базалія, Вишнівець, Верба, Городище, Дорофіїв, Коблин, Красне Велике, Смідин, Стохот); понеділок (7 - Берестечко, Вишгородок, Глупотин, Киселин, Красне, Мосор, Стохот); неділя (6 - Глухи, Звягель, Дорогостай, Ожигівці, Острожець, містечко над р. Болванцем). Торг у суботу за локаційним привілеєм був наданий лише Базалії, а середа була взагалі обійдена увагою65. У привілеях ряду міст день проведення торгу вказаний не був (у тексті зроблено пропуски). Йдеться про Краснопіль, Ледухів, Воронівці, Холонів, Четвертню, Тесів, Шпанів, Торчин. У трьох привілеях зазначено, що день проведення торгу може встановити сам власник поселення (Остропіль, Сокіл та два містечка без назви біля Збаража, що були власністю князя Ю.А. Збаразького)66.

Велику роль у господарстві міст відігравали ярмарки. Про це переконливо свідчать самі джерела. Так, П.М. Семашко, отримавши привілей на осаду Добрятина з правом проводити в місті щотижневий торг, через певний час, у 1559 p., звернувся до великого князя з проханням надати місту ще й ярмарок, бо "жадного пожитьку в том месте своем без ярмарку мети не можеть"67. Унікальним свідченням ролі ярмарку є документ про вибирання габелли (податку) з Торчина. Згідно з цим документом, габелла з торгів дала за весь 1629 рік 33 злотих, а лише за один ярмарок - 13 злотих і 20 грошів, тобто, умовно рахуючи, один ярмарок дорівнював 22 торгам!68

У локаційних привілеях кількість визначених ярмарків була різною - від одного до чотирьох, але превалювали одно-двоярмаркові надання. По одному ярмарку отримали 16 міських поселень (Смідин, Четвертня, Сокіл, Чернехів, Красне Велике, Столпин, Рожище, Городище, Добрятин, Чортория, Ожигівці, Качин, Звягель, Вишгородок, Дорогобуж, Кузьмин), по два ярмарки - 24 поселення (Андріїв, Берестечко, Бобрівці, Базалія, Вишнівець, Верба, Воронівці, Глухи, Дорофіїв, Киселин, Коблин, Красне, Ледухів, Мовчанів, Милятин, Мосор, Остропіль, Острожець, Попівці, Рохманів, Стохот, Тесів, Торговиця, Шпанів). Локаційні привілеї трьох міст (Краснопіль, Тихомль, Торчин) фіксують надання трьох ярмарків. І лише Базалія отримала право проведення чотирьох ярмарків на рік. Стосовно часу їх проведення, то в більшості випадків він вказувався у привілеях, однак у деяких проставлений не був (у текстах - пропуски). Це стосується Воронівців, Глупотина, Дорофієва, Жукова, Краснополя, Ледухова, Острополя, Смідина, Тесова, Торчина, Холонева та Четвертні69. У багатьох локаційних привілеях застережено обов'язковий вільний приїзд на ярмарки і від'їзд з них усіх бажаючих.

Іншим складовим елементом господарського функціонування міста було ремесло. Порівняно з торгівлею, воно відбито в локаційних привілеях набагато менше. Лише деякі з них (Рохманову, Острополю) згадують про ремісників, та й то в аспекті їх поселення в містах70. На це звертали увагу й інші дослідники71.

Стосовно заголовків локаційних привілеїв, то М. Ковальський виділив чотири їхніх варіанти: "фундация местечка", "осада местечка", "вольность... на основанье места", "лист осады местечка"72. Щодо міських поселень Волині, то тут зустрічаються три перші варіанти. Для першого - Мосор, Остропіль, Рохманів, Чернехів; для другого - Базалія, Глухи, Коблин, Красне (два останні в модифікації "сажене" - "осадження"); для третього - Киселин, Тесів. Четвертий варіант - "лист осады местечка" - відносно волинських міст не вживався, натомість велика кількість локаційних привілеїв має заголовок: "позволено ... место садити" (Берестечко, Дорогостаї, Глупотин, Городище, Жуків, Козин, Милятин, Краснопіль, Ожигівці, Острожець, Сатиїв, Сокіл, Торговиця, Смідин, Верба, Чернехів, Вишгородок, Волочища), або, як варіант: "дозволене ... место садити" (Холонів). Ще два варіанти заголовків звучать так: "вольность на збудоване замку и саженя места" (Купіль) та "дата ... на осажене" (Дорофіїв).

Отже, роль великокнязівського (королівського) локаційного привілею для виникнення міського осередку була значною, він був тією правовою базою, на якій могло відбутися становлення міста. Однак локаційний привілей далеко не завжди (особливо за умови "бідності" на господарські надання) становив останню інстанцію правової локації. Для ряду міських поселень, які отримали локаційний привілей, відомі й інші документи, що стосуються правової локації. Це передусім надання окремим привілеєм права проводити ярмарки в тих містах, які за локаційним привілеєм його не мали. Дорогостаї у 1593 р. отримав привілей на право проведення двох ярмарків (локація 1547 р.)73. Милятин 1566 p. теж отримав право на два ярмарки (локація 1547 p.)74. Право на проведення одного ярмарку було надане в 1529 p. Сатиєву (локація 1522 p.)75. Релокація Смідина 1568 р. дала дозвіл на проведення в ньому одного ярмарку, а окремий привілей, виданий наступного, 1569 p., додав ще один ярмарок76.

Ряд міст із часом отримували й окремі привілеї на додаткові ярмарки. Так було із Соколем77, Ковелем78, Торчином79, Степанню80, Гороховим81, Каменем82, Межирічем83.

Важливим документом, пов'язаним із правовою локацією, є привілей про надання міського права (для Волині це було майже виключно магдебурзьке право). Різного часу його отримали: Литовиж, Берестечко, Олика, Андріїв (Новий Вишнівець), Базалія, Остріг, Колки (Романів), Горохів, Кошер, Межиріч, Ковель, Локачі, Мосор84.

Явищем, супутнім правовій локації, було надання війтівств. Збереглися привілеї на війтівство для Рожищ85 та Ковеля86.

Оскільки локаційний привілей лише в загальних рисах окреслював умови становлення нового міського осередку, виникала необхідність надання ще одного привілею, з детальнішим викладом цих умов. Це звичайно стосувалося приватних міст87. У літературі такий привілей дістав назву локаційного документа (першою її застосувала С.Кулєєвська-Топольська)88. Цей термін став зручним, і його використовували у своїх дослідженнях такі відомі фахівці міської проблематики, як Ф.Кірик, Я.Вєсьоловський, Р.Щигел, А.Янечек, С.Курась, Г.Самсонович та ін.89 Як слушно зауважив Л.Лисяк, локаційний документ був актом, що окреслював умови закладення конкретного міста90. С.Кулєєвська-Топольська відзначала, що "такий документ виставляв власник, як правило, невдовзі після отримання локаційного привілею для міста. Цей документ регулював окремі правові та господарські справи міщан. Зрозуміло, що локаційний привілей є в часі ранішим від локаційного документа, який виставляв власник міста. Різниця в часі може бути в межах від кількох місяців до року... або кількох років..."91. Думку про меншу стереотипність локаційного документа підтримав Г.Самсонович92 та, із певними застереженнями, А. Янечек93. В.Собоцінський, С.Курась та Р.Щигел обумовлювали випадки, коли спочатку з'являвся локаційний документ, а лише з часом - локаційний привілей94. Р.Щигел на матеріалі міст Корони обґрунтував думку, що з кінця XVI та в XVII ст. дедалі частіше з'являлися випереджаючі локаційні документи. Основна причина цього вбачалася дослідником у послабленні королівської влади95. Аналогічний процес спостерігав-ся і на Волині. Щоправда, тут певну роль міг відіграти 29-й артикул І розділу Третього Литовського статуту, де зазначалося: "..А хто бы з обывателей того паньства нашого, якого кольвек стану и народу шляхетского, для примноженья собе пожитку хотел на грунте своем местечко новое осадити, то ему вольно будеть учинити..."96. Таку думку поділяв С. Александрович97. Дійсно, всі віднайдені згадки про локаційні документи для волинських міст з'явилися після 1588 p. Загалом їх відомо дев'ять. Для семи міст - це лише свідчення про існування локаційного документа. Йдеться про Олександрію, Берездів, Смолдирів, Баранівку, Дубрівку, Славутин та Фошків98. Повні тексти локаційних документів збереглися лише для Кошовграда та Немиричева99. Важко переоцінити значення локаційних документів, бо саме в них найбільш повно розкрито правовий та господарський механізм появи кожного окремо взятого міського поселення. Можна лише висловити жаль з приводу браку таких привілеїв.

Спільним для локаційних документів було надання міщанам "волі" на певну кількість років. Нижня межа становила дванадцять років. Саме стільки "волі" отримала Дубрівка. По двадцять років одержали Берездів, Олександрія, Смолдирів, Славутин, Фошків. По тридцять років - Немиричів та Кошовград.

Ініціаторами появи локаційних документів були власники поселень. Причину цього розкривають самі привілеї, де червоною ниткою проходить урегулювання економічних питань у вигідному для власників аспекті. Варто при цьому взяти до уваги, що поява нового міського осередка була справою, вигідною й для міщан100. У локаційному документі, наданому Кошовграду Яном Кошовським, було зазначено, які ґрунти і пущі отримають міщани для своїх потреб, де їм буде дозволено рубати дрова, йдеться про заборони ставити єзи на р. Стохот, вказано, який чинш платитимуть міщани та які повинності відроблятимуть (ремонт мостів, греблі). Ян Кошовський підтвердив надання королем місту ще 1631 p. магдебурзького права та узгодив принципи міського самоврядування101.

У локаційному документі Немиричеву (1636) його власник Юрій Немирич обумовив надання земельних угідь під міські городи, пущ для будівельних потреб, дозволив вільно виготовляти пиво, мед, звільнив міщан від "замкових тягарів", дозволив збирати на користь міщан помірне, надав місту торг та три ярмарки. Водночас міщан було зобов'язано користуватися млином Ю.Немирича, внесено застереження, що всі жителі міста мають перебувати під юрисдикцією власника, а також про те, що продаж своїх ґрунтів і будівель міщани повинні узгоджувати з власником міста. Окремо було виділене питання міського самоврядування102. Певну інформацію локаційні документи дають і про організаторів містобудівних починань - т. зв. "осадників", "осадців", "локаторів".

Таким чином, правова локація посідала чільне місце в локаційному процесі. Не створюючи міського поселення як такого, вона все ж ставила цей процес у рамки законності, а, отже, - на тверду юридичну основу. Саме від правової локації починалася "законна" міська метрика поселення. Як зауважив Е. Мейлус, "дати пожалування привілеїв можна вважати офіційними датами отримання міського статусу"103. Разом із тим локаційний документ міг з'являтися на різних етапах побудови міського осередку, далеко не завжди будучи першою згадкою про нього. Значення цих привілеїв - величезне, оскільки вони є, по суті, єдиним масовим джерелом для вивчення ранніх етапів становлення міських поселень.

На початок

Перелік населених пунктів Волині та їх власників, які отримали привілеї

№ п/п Місто Рік Вид привілею Власник
(отримувач привілею)
1 Баранівка 1597 локаційний кн. К.І. Острозький
2 Базалія 1631 локац.-магдебурз. кн. Г.О. Четвертинський
3 Берестечко 1547 локаційний кн. Ф.Г. Пронський
4 Бобровиця 1560 локац.-магдебурз. кн. А.І. Вишневецький
5 Вербове 1564 локаційний М.Є. Малинський
6 Вижва 1508 локаційний кн. В.М. Сангушко
7 Вишнівець 1560 локац.-магдебурз. кн. А.І. Вишневецький
8 Вишгород 1554 локаційний кн. О.Ф. Порицький
9 Воронівці 1601 локаційний С.Г. Єловицький
10 Глупотин 1563 локаційний Ф.П. Чаплич
11 Глухи 1590 локаційний В.Є. Малинський
12 Городище 1559 локаційний І.І. Городищенський
13 Дорогобуж 1514 локац.-магдебурз. кн. К.І. Острозький
14 Дорогостаї 1547 локаційний М.П. Кухмистрович
15 Дорофіївці 1560 локац.-магдебурз. кн. К.І. Вишневецький
16 Дубрівка 1616 локаційний кн. К.І. Острозький
17 Жуків 1564 локаційний Ф. Б. Требуховська
18 Заслав Новий 1583 локац.-магдебурз. кн. М.Заславський
19 Звягель 1507 локаційний кн. К.І. Острозький
20 Качин 1576 локац.-магдебурз. В. Гулевич
21 Квасів 1513 локац.-магдебурз. єпископ Пафнутій
22 Киселин 1580 локац.-магдебурз. О.К. Мильський
23 Коблин 1558 локаційний Я. Монтовт
24 Ковель 1518 локац.-магдебурз. кн. В.М. Сангушко
25 Козин 1538 локаційний О. Гринкович
26 Кошовград 1631 локац.-магдебурз. Я. Кошовський
27 Красилів 1517 локац.-магдебурз. кн. К.І. Острозький
28 Красне 1570 локаційний кн. Л. Воронецький
29 Красне Велике 1577 локац.-магдебурз. В.І. Борзобогатий-Красенський
30 Краснопіль 1629 локаційний С. Ледуховський
31 Крупець 1576 локац.-магдебурз. М.М. Жоравницький
32 Кузьмин 1517 локац.-магдебурз. кн. К.І. Острозький
33 Купель 1570 локац.-магдебурз. Т. Жоравницький
34 Ледухів 1623 локаційний С. Ледуховський
35 Ляхівці 1579 локаційний Ф. Сенюта-Ляховецький
36 Ляшки 1550 локаційний С. Залеський-Медвідь
37 Милятин 1537 локаційний Ф.В. Бокій
38 Межиріч 1559 локаційний кн. Б.Ф. Корецький
39 Мовчанів 1576 локац.-магдебурз. В. Гулевич
40 Мосор 1578 локац.-магдебурз. З. Лагодовський
41 Немиричів 1636 локац.-магдебурз. Ю. Немирич
42 Ожиговці 1557 локаційний кн. С.А. Збаразький
43 Острожець 1528 локаційний кн. П.М. Головня
44 Остропіль 1580 локац.-магдебурз. кн. К.І. Острозький
45 Порицьк 1582 локаційний кн. О.Ф. Збаразький
46 Рожище 1567 локаційний М.В. Жоравницький
47 Рохманів 1578 локац.-магдебурз. В. Вкринський
48 Сатиїв 1522 локаційнийкн. К. І. Острозький
49 Славутин 1633 локац.-магдебурз. Ю. Немирич
50 Смідин 1556 локаційний кн. О.С. Слуцька
51 Смолдирів 1596 локац.-магдебурз. кн. К.І. Острозький
52 Сокіл 1564 локаційний В. Сокольський
53 Сомино 1540 локаційний Л. Боговитин
54 Старокостянтинів 1561 локац.-магдебурз. кн. К.І. Острозький
55 Сталпин 1559 локаційний кн. Б.Ф. Корецький
56 Стохот 1618 локац.-магдебурз. М.Є. Малинський
57 Тайкури 1614 локац.-магдебурз. кн. Я. Вишневецький
58 Тихомль 1616 локац.-магдебурз. А. Сенюта-Ляховецький
59 Тесів 1576 локаційний М. Павлович
60 Теслугів 1598 локаційний Т. Жоравницький
61 Торговиця 1562 локаційний кн. Б.Ф. Корецький
62 Торчин 1540 локац.-магдебурз. єпископ Ю. Пальчевський
63 Тучин 1508 локац.-магдебурз. кн. К.І. Острозький
64 Фошків 1633 локац.-магдебурз. кн. Ю. Заславський
65 Холонів 1562 локаційний М.Мишка-Варковський
66 Чернехів 1529 локац.-магдебурз. кн. К. І. Острозький
67 Четвертня 1571 локаційний кн. Я. Збаразький
68 Чортория 1559 локаційний П.М. Семашко
69 Шпанів 1572 локац.-магдебурз. І.П. Чаплич
70 над р. Болванцем 1557 локаційний кн. В.А. Збаразький
71 біля Збаража 1555 локаційний кн. Ю.А. Збаразький
72 біля Збаража 1555 локаційний кн. Ю.А. Збаразький

  1. Див. Alexandrowicz S. Geneza і rozwój sieci miasteczek Białorusi і Litwy do połowy XVII w. // Akta Baltico-Slavica. - 1970. - Т. 7. - S. 54. повернутися...
  2. Термін "локація" та його багатогранність глибоко розкрив С. Курась: Kuraś S. Przywileje prawa niemieckiego miast i wsi Maopolskich XIV-XV wieku. - Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1971. - S. 93-94; Див. також: Koebner R. Locatio. Zur Begriffsprache und Geschichte der deutschen Kolonisation // Zeitschrift des Vereins für Geschichte Schlesiens. - Breslau, 1929. - Т. 36. - S. 1-33; Kutrzeba S. Historia źródeł dawnego prawa polskiego. - Lwów-Warszawa-Kraków, 1925, Т.2. - S. 201-203; Bardach J., Leśnodorski B., Pietrzak M. Historia państwa i prawa polskiego. - Warszawa, 1976. - S. 51-53. повернутися...
  3. Zientara Č. Przemiany społeczno-gospodarcze i przestrzenne miast w dobie lokacji // Miasta doby feudalnej w Europie środkowo-wschodniej. - Warszawa, 1976. - S. 78-79, 82-83; Ejusdem. Przełom w rozwoju miast środkowoeuropejskich w pierwszej połowie XIII wieku // Przegląd Historyczny (далі - PH). - 1976. - Т. 67. - S. 223-223; Wędzki A. Kierunki rozwoju miast środkowej Europy w XII i XIII wieku // Początki i rozwój Starego Miasta w Poznaniu. - Poznań, 1977. - S. 123; Ejusdem. Początki reformy miejskiej w środkowej Europie do polowy XIII wieku. - Warszawa, 1974. - S. 5-6; Szczygie R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. - Lublin, 1989. - S. 6; Щигел Р. Проблеми урбанізації Центральної Європи у ХІІ-ХVІ ст. // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1990. - Вип. 42. - С. 17-19. повернутися...
  4. Отамановский В. Д. Винница как тип украинского города южного Правобережья XVIII в. Эволюция правового положения и устройства на фоне социально-экономического развития Брацлавщины XVII-XVIII вв. и процесса образования городского сословия. Историко-юридическое исследование. Дисс. на соиск. уч. степени канд. ист. наук. - Симферополь, 1949. - Т. 2. - C. 6. Цей вислів ученого значною мірою дисонує з його роздумами над суттю терміна "місто" (див.: Отамановський В. Д. Вінниця в XIV-XVII століттях. Історичні дослідження. - Вінниця, 1993. - С. 13-20).повернутися...
  5. Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje mejskie w Wielkopolsce od XVI do końca XVIII w. - Poznań, 1964. - S. 36. повернутися...
  6. Wiesioowski J. Sieć miejska w Wielkopolsce w XIII-XVI wieku. Przestrzeń i społeczeństwo // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej (далі - KHKM). - 1980. - R. 28, nr. 3. - S. 386. повернутися...
  7. Kuraś S. Przywileje... - S. 47, 95; Bardach J. Studia z ustroju i prawa Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV-XVII w. - Warszawa, 1970. - S. 351-376; Rymaszewski Z. Studia z ustroju i prawa WKL XIV-XVII wieku (W związku z książką Juliusza Bardacha) // Czasopismo
    Prawno-Historyczne (далі - CPH). - 1972. - Т. 24, z. 1. - S. 210; Samsonowicz H. Tendencje rozwoju sieci miejskiej w Polsce późnośredniowiecznej // KHKM. - 1980. - R. 28, nr. 3. - S. 345. повернутися...
  8. Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje mejskie w Wielkopolsce od XVI do końca XVIII w. - Poznań, 1964. - S. 36. повернутися...
  9. Wójcik W. Dokument średniowieczny jako rodzaj literacki // Zeszyty naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego. - 1974. - Rok. 17. - Nr. 3. - S. 126.повернутися...
  10. Zaremska H. Z dziejów handlu polsko-litewskiego. Lokacje w Koronie i na Mazowszu w latach 1386-1501 // PH. - 1973. - T. 64, z. 4. - S. 717. повернутися...
  11. Kuraś S. Przywileje... - S. 92-112; Ковальский Н. П. Источниковедение социально-экономической истории Украины (XVI - первая половина XVII в.): Акты о городах. - Днепропетровск, 1983. - С. 7-22; Его же. Локационные и магдебургские грамоты городам Украины в составе коронных книг записей "Литовской метрики" второй половины XVI - первой половины XVII века // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории. Источники по социально-экономической истории России и Украины ХVІІ-ХІХ веков. - Днепропетровск, 1983. - С. 3-15.повернутися...
  12. Szczygieł R. Lokacje miast w Polsce... - S. 105. повернутися...
  13. Jaworski I. Przywileje miejskie na prawo niemieckie w Wielkim Księstwie Litewskim // Rocznik Prawniczy Wileński. - 1929. - Т. 3. - S. 49; Alexandrowicz S. Geneza i rozwój sieci miasteczek... - S. 52; Kuraś S. Przywileje... - S. 43. повернутися...
  14. Maisel W. Recenzja // CPH. -1972. - Т. 24, z. 2. - S. 237. повернутися...
  15. Horn M. Miejski ruch osadniczy na Rusi Czerwonej do końca XV wieku // Roczniki Dzejów Społecznych i Gospodarczych. - 1974. - T. 35. - S. 52; Samsonowicz H. Tendencje rozwoju sieci miejskiej w Polsce póѕnośredniowiecznej... - S. 342; Ejusdem. Liczba i wielkość miast późnego średniowiecza Polski // KH. - 1979. - R. 86, z. 4. - S. 917; Bogucka M., Samsonowicz H. Dzieje miast i mieszczaństwa w Polsce przedrozbiorowej. - Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódż, 1986. - S. 77-80; Zaremska H. Z dziejów handlu... - S. 718; Zientara B., Mączak A., Ihnatowicz I., Landau Z. Dzieje gospodarcze Polski do roku 1939. - Warszawa, 1988. - S. 96; Szczygieł R. Przywileje lokacyjne miast województwa sandomierskiego z XVI w. // Dzieje Kielecczyzny w historiografii Polski Ludowej. Baza źródłowa. - Kielce, 1987. - Cz. I. - S.60. повернутися...
  16. Kulejewska Z. Ze studiów nad zagadnieniem lokacji miejskich w Wielkopolsce w XVI-XVIII w. // Pzegląd Zahodni. - 1953. - Nr. 9/10. - S. 181. повернутися...
  17. Godlewska D. Dzieje Łomży od czasów najdawnejszych do rozbiorów Rzeczypospolitej (XI w. - 1795 r.). - Warszawa, 1962. - S. 39, 185; Pazyra S. Geneza i rozwój miast Mazowieckich. - Warszawa. 1959. - S. 94; Russocki S. Etapy lokacji miejskich na Mazowszu w XIV-XV wieku // PH. - 1964. - T. 65, z. 2. - S. 190-194; Lalik T. Początki miast w Polsce... - S. 160; Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje... - S. 19; Kiryk F. Z badań nad urbanizacją Lubelszczyzny w dobie Jagiellońskiej... - S. 110; Kuraś S. Przywileje... - S. 109; Horn M. Miejski ruch osadniczy na Rusi Czerwonej w latach 1501-1648 // Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoy Pedagogicznej im. Powstańców Śląskich w Opołu. 1975. Seria. Historia XIII. Studia z dzijów wewnętznych Polski. - S. 29, 33. повернутися...
  18. Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo beskie od schyłku XIV do początku XVII w. - Wrocaw-Warszawa-Kraków, 1991. - S. 283-284; Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje... - S. 37-38; Kuraś S. Przywileje... - S. 54, 82-84. повернутися...
  19. Jarmolik W. Rozwój niemieckiego prawa miejskiego na Podlasiu do Unii Lubelskiej 1569 roku // PH. - 1982. - T. 73, z. 1-2. - S. 30. повернутися...
  20. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 48, л. 100-100 об.; д. 50, л. 85-86. повернутися...
  21. ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 13, арк. 25 зв. - 26, 343 зв.; спр. 21, арк. 59.повернутися...
  22. ІР НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 2, спр. 21635, арк. 20; ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 54, арк. 9-12. повернутися...
  23. ІР НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 2, спр. 21635, арк. 20 зв. - 23; ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 54, арк. 9-12. повернутися...
  24. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 35, л. 284-285. повернутися...
  25. Там же, д. 49, л. 32 об. повернутися...
  26. Там же, д. 38, л. 249 об.-250 об.; д. 192, л. 138-138 об.; ЦДІАК України, ф. 44, оп. 1, спр. 1, арк. 128. повернутися...
  27. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 20, л. 183-183 об. повернутися...
  28. Там же, д. 41, л. 214-214 об. повернутися...
  29. Lange O. Lokacja miast Wielkopolski właściwej. - Lwów, 1925. - S. 7; Szczygieł R. Rola przywilejów lokacyjnych w procesie powstawania miast w XV-XVII w. na przykładzie Uchań // Rocznik Lubelski. - 1985/1986. - Т. 27/28. - S.51; Ejusdem. Początki miejskich dziejów Kazimierza Dolnego // Problemy dziejów i konserwacji miast zabytkowych. Materiały II sympozjum miast kazimirzowskich 23-24 września 1988 roku. - Radom-Kazimierz Dolny, 1990. - S. 40; Ejusdem. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. - S. 105-109. повернутися...
  30. Szczygie R. Lokacjeł miast w Polsce XVI wieku. - S. 108. повернутися...
  31. Ibid. - S. 108; Szczerbie P. Speculum Saxonum albo prawo saskie i majdeburskie. - Lwów, 1581. - S. 339. повернутися...
  32. Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego... - S. 283, 285; Lange O. Lokacja miast Wielkopolski właściwej. - S.68-69; Kalinowski W. Miasta Polskie w XVI i pierwszej połowie XVII wieku // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. - 1963. - Т. 8, z. 3-4. - S. 172; Samsonowicz H. Tendencje rozwoju sieci miejskiej w Polsce póѕnośredniowiecznej. - S. 344-345. повернутися...
  33. Це стосується Тучина, Сомина, Старокостянтинова, Тихомля, Дубрівки. повернутися...
  34. AGAD, ML, Dz. X, nr. 216. повернутися...
  35. ЦДІАК України, ф. 220, оп. 1, спр. 20. повернутися...
  36. Там само, спр. 97. повернутися...
  37. Архив Юго-Западной России (далі - АЮЗР). - Ч. 5, т. 1. - С. 36-37, 47-49; Ч. 1, т. 6. - С. 18-20; Ч. 8, т. 6. - С. 7-9; Акты Западной России. - Т. 2. - С. 32-33; Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sawucie / Wyd. przez B. Gorczaka (далі - AS). - Lwów, 1910. - Т. 3. - C. 61-63, 87, 120-122, 156-162, 182-184, 191-192, 341-342. повернутися...
  38. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 219, л. 82-83 об. 10 липня 1636 р. цей привілей було внесено ще до однієї книги (там же, д. 215, л. 36 об.-38). повернутися...
  39. Szczygie R. Lokacjeł miast w Polsce XVI wieku. - S. 109. повернутися...
  40. Каштанов С. М. Русская дипломатика. - М., 1988. - C. 170; Szymański J. Nauki pomocznice historii (od schyłku IV do końca XVIII w.). - Warszawa, 1976. - S. 384-385. повернутися...
  41. Див. спостереж.: Jarmolik W. Rozwój niemieckiego prawa miejskiego na Podlasiu do Unii Lubelskiej 1569 roku. - S. 32. повернутися...
  42. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 49, л. 32 об. повернутися...
  43. Там же, д. 31, л. 111 об.; д. 12, л. 126; д. 21, л. 222 об.; д. 35, л. 284 об.; д. 38, л. 76 об.; д. 39, л. 557 об., 604 об.  повернутися...
  44. Там же, д. 211, л. 111 об.; д. 199, л. 88; д. 193, л. 101 об.; д. 12, л. 499, 518; д. 207, л. 76 об.; д. 191, л. 234 об.; д. 38, л. 248 об.-249 об.; д. 192, л. 138; д. 210, л. 120 об.; д. 216, л. 47 об.; д. 195, л. 85, 311. повернутися...
  45. AS. - Т. 3. - S. 120-122, 156-159; ЛНБ. BP, Кол. Оссолін., спр. 1802/ІІ, арк. 38. повернутися...
  46. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 199, л. 88. повернутися...
  47. Там же, д. 193, л. 102. повернутися...
  48. Там же, д. 12, л. 499. повернутися...
  49. Там же, д. 191, л. 234 об.; д. 195, л. 21 об., 67 об., 215 об.; д. 196, л. 219. повернутися...
  50. Там же, д. 207, л. 77. повернутися...
  51. Там же, д. 192, л. 138; д. 195, л. 312. повернутися...
  52. Там же, д. 216, л. 48-48 об. повернутися...
  53. Там же, д. 193, л. 93. повернутися...
  54. Там же, д. 202, л. 85 об. повернутися...
  55. Szczygie R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. - S. 112. повернутися...
  56. ЦДІАК України, ф. 220, оп. 1, спр. 97; Baliński M., Lipiński T. Starośytna Polska. - Т. 2. - Cz. 2. - S. 833. повернутися...
  57. ІР НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 2, спр. 21635, арк. 20. повернутися...
  58. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 207, л. 76 об. повернутися...
  59. ЛНБ. BP, ф. Сапєг, спр. 3752, арк. 14: AGAD, ASK, Dz. L, ks. 31, к. 133.повернутися...
  60. ЦДІАК України, ф. 44, оп. 1, спр. 1, арк. 790 зв. повернутися...
  61. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 23, л. 43. повернутися...
  62. Volumina legum. - Т. 2. - C. 375; ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 51, арк. 151. повернутися...
  63. АЮЗР. - Ч. 8, т. 5. - С. 247. Про це свідчать згадувані попередньо слова короля: "бо ярмарки и торги, то само розницу межи месты и селы чинять" (1589). повернутися...
  64. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 207, л. 77 об. повернутися...
  65. Якщо відійти від локаційних привілеїв, то взагалі щосереди торги мали Добрятин та Дорогобуж (РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 38, л. 219 об.; д. 12, л. 451). У суботу торги відбувалися ще в Дубні та Горохові (там же, д. 12, л. 451; д. 197, л. 123; AS. - Т. 3. - S. 300). повернутися...
  66. РГАДА, ф. 389, оп. l, д. 38, л. 491 об.; д. 204, л. 63 об.; д. 195, л. 312 об.; д. 38, л. 17 об. повернутися...
  67. Там же, д. 38, л. 219 об. повернутися...
  68. ЦДІАК України, ф. 25, оп. l, спр. 172, арк. 828 зв. повернутися...
  69. На такі випадки звертав увагу М. Ковальський. Див.: Ковальский Н. П. Источниковедение социально-экономической истории Украины (XVI - первая половина ХVІІ в.): Акты о городах. - Днепропетровск, 1983. - C. 15. Див. також: Szczygie R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. - S. 114. повернутися...
  70. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 195, л. 85 об., 311 об. повернутися...
  71. Wawrzyńczyk A. Rozwój wielkiej własności na Podlasiu w XV i XVI wieku. - Wrocław, 1951. - S. 228-229; Wyrobisz A. Polityka Firlejów wobec miast w XVI w. i załośenie Janowca nad Wisłą // PH. - 1970. - T. 61. - S. 599; Ejusdem. Badania nad historią małych miast w Polsce // PH. - 1968. - Т. 59. - S. 127-128; Ejusdem. Typy funkcjonalne miast polskich w XVI-XVIII w. // PH. - 1981. - Т. 72. - S. 27-29. повернутися...
  72. Ковальский Н. П. Источниковедение социально-экономической истории Украины. - С. 11. повернутися...
  73. РГАДА, ф.389, оп. 1, д. 200, л. 73 об.-74, 110 об.-111; ЦДІАК України, ф.25, оп. 1, спр. 41, арк. 406-408. повернутися...
  74. РГАДА, ф.389, оп. 1, д. 39, л. 709. повернутися...
  75. Там же, д. 12, л. 519: АS. - Т. 3. - S. 358. повернутися...
  76. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 49, л. 32 об.; д. 191, л. 1. повернутися...
  77. ЦДІАК України, ф. 28, оп. 1, спр. 46, арк. 536 зв.-537; спр. 82, арк. 328. повернутися...
  78. ІР НБУ ім. Вернадського, ф. 2, спр. 21488, арк. 4; АЮЗР. - Ч. 5, т. 1. - C. 111; ЦДІА України, ф. 35, оп. 1, спр. 1, арк. 11 зв.-12; РГАДА, ф. 389, оп. 1, спр. 214, арк. 111 зв.; AGAD, ASK, Dz. XLVI, nr. 17, k. 129 v. повернутися...
  79. РГАДА, ф.389, оп. 1, д. 202, л. 54; ЦДІАК України, ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 393, 431; спр. 82, арк. 328; ф. 22, оп. 1, спр. 23, арк. 557; ф. 25, оп. 1, спр. 172, арк. 828. повернутися...
  80. РГАДА, ф.389, оп. 1, д. 222, л. 157 зв.-158. повернутися...
  81. Там же, д. 197, л. 123; АЮЗР. - Ч. 5, т. 1. - C. 95. повернутися...
  82. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 197, л. 123 об. повернутися...
  83. АЮЗР, Ч. 8, т. 1. - C. 129. повернутися...
  84. АЮЗР. - Ч. 5, T. 1. - C. 90-97, 60-63, 109-117, 106-108; Ч. 8, т. 4. - C. 55; РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 37, л. 340-340 об.; д. 51, л. 211-212 об.; д. 195, л. 122; д. 197, л. 121-122; д. 198, л. 26 об.-27; д. 204, л. 79 об.-80 об.; д. 205, л. 28 об.-30; д. 209, л. 339-340; д. 211, л. 55-55 об.; ІР НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 2, спр. 1429, арк. 288-290; ф. 61, спр. 769, арк. 1-7; ЦДІАЛ України, ф. 52, оп. 2, спр. 17, арк. 735-740. повернутися...
  85. РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 214, л. 27-27 об. повернутися...
  86. Там же, д. 199, л. 142-144; д. 203, л. 27 об.-28; д. 218, л. 2 об.-3 об.; д. 32, л. 23 об. повернутися...
  87. Kutrzeba S. Podwody miast polskich do roku 1564 // Przewodnik naukowy i literacki. - Lwów, 1900. - Т. 28, z. 5. - S. 796. повернутися...
  88. Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje... - S. 41-42, 45, 65. повернутися...
  89. Kiryk F. Z badań nad urbanizacją Lubelszczyzny... - S. 109; Wiesiołowski J. Sieć miejska w Wielkopolsce w XIII-XVI wieku... - S. 386; Szczygieł R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. -S. 118-119; Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego... - S. 279-280; Kuraś S. Przywileje... - S. 112; Samsonowicz H. Miasto i wieś na prawie niemieckim w późnym średniowieczu Polski // PH. - 1972. - Т. 63, z. 3. - S. 494. повернутися...
  90. Łysiak L. Recenzja // Kwartalnik Historyczny. - 1973. - nr. 1. - S. 127. повернутися...
  91. Kulejewska-Topolska Z. Nowe lokacje... - S. 41. повернутися...
  92. Samsonowicz H. Miasto i wieś na prawie niemieckim... - S. 494. повернутися...
  93. Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego... - S. 279-280. повернутися...
  94. Sobociński W. Z badań nad miastami prywatnymi w Polsce // CPH. - 1955. - Т. 7, z. 2. - S. 316; Kuraś S. Przywileje... - S. 112; Szczygie R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. - S. 118. повернутися...
  95. Szczygie R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku. - S. 119. повернутися...
  96. Статут Вялікага князства Літоўскага 1588: Тэксты. Давед. Камент. - Минск, 1989. - С. 98-99; Ю.Бардах відзначав, що "на практиці Волинський Статут з часом поступився місцем III Статуту" (Bardach J. O dawnej i niedawnej Litwie. - Poznań, 1988. - S. 62). повернутися...
  97. Alexandrowicz S. Powstanie sieci... - S. 418. повернутися...
  98. Biblioteka Zakadu Narodowego im. Ossolińskich we Wrocawiu, rkps. - 3669/II. - K. 143, 286, 306, 323, 373; Archiwum Państwowie w Krakowie, Archiwum Sanguszków, nr. 64/13. - K. 51, 59. повернутися...
  99. РГАДА, ф.389, оп. 1, д. 215, л. 36 об.-38; д. 219, л. 82-83 об.; ІР НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 2, д. 21638, арк. 36-40; ЦДІАК України, ф.26, оп. 1, спр. 40, арк. 712-715. повернутися...
  100. Див. спостереж.: Bogucka M. Samsonowicz H. Dzieje miast i mieszczaństwa... - S. 50-52. повернутися...
  101. ЦДІАК України, ф. 26, оп. 1, спр. 40, арк. 712 зв.-714; ІР НБУ м. В.І. Вернадського, ф. 2, спр. 21638, арк. 36-40. повернутися...
  102. РГАДА, ф.389, оп. 1, д. 215, л. 36 об.-38; д. 219, л. 82 об.-83 об. повернутися...
  103. Мейлус З. Привилеи местечкам Литвы на локацию и торги в Литовской метрике (вторая половина XVII-1795 г.) // Литовская Метрика. Тезисы докладов межреспубликанской научной конференции (апрель 1988 г.). - Вильнюс, 1988. - C. 25. повернутися...
На початок
На початок