Перелік фондів Державного архіву Закарпатської області /
Державний архів Закарпатської області. Повітовий музей Сату Маре-Румунія. - Ужгород - Сату Маре, 2004. - 186 с.

ISBN 973-99716-3-6


Виходить у світ за сприяння
ПОВІТОВОЮ РАДОЮ САТУ МАРЕ


ЗМІСТ

Передмова

Вступне слово

Перелік фондів (у форматі PDF)

Додаткова література

Іменний покажчик

Георгафічний покажчик


В С Т У П Н Е    С Л О В О

Реалісти початку XXI століття повинні сповна усвідомлювати сучасний світ як світ, що немає реальних обмежень у доступі до джерел минулих часів. Це твердження ґрунтується не стільки на звичних для всіх часів емоціях і всеохоплюючих загальнолюдських прагненнях, як на простих і разом з тим незбагненно складних, стрімко та невпинно прогресуючих і кардинально змінюючих усі сторони суспільного життя найновіших факторах планетарної глобалізації, що торкаються та глибоко впливають і будуть різносторонньо та регулююче впливати упродовж багатьох десятиліть на всі сторони людського життя.

Нині, висловлюючись найбільш узагальнюючими поняттями загальнольноцивілізаційного розуміння сучасних еволюційних процесів, людство живе у двох вимірах - реальному, все ще значно обмеженому у доступі до рушійної сили прогресу - повноцінної інформації, та віртуальному - без кордонів, такому, що існує поруч, доступ до якого обмежує тільки відсутність комп ютера та вміння ним професійно користуватися. Другу частину означеного, майже загальноприйнятого у світовому архівному середовищі твердження, необхідно суттєво уточнити. Адже ми не повинні обманювати себе явними ілюзіями - віртуальний вимір, на наш погляд, має серйозні обмеження, оскільки будь - яка база даних на нинішньому етапі не може вважатися ні повною, ні сповна об єктивно сформованою. Занадто багато суб єктивних факторів впливають на процес її формування. Та й чи всі хочуть об єктивного висвітлення історичних чи пов'язаних з життям і діяльністю конкретної, допустимо, історично вагомої особи, подій ? Цілком зрозуміло, що далеко не всі. А час об єктивної реальності, очевидно, ще не настав.

Сучасні інформаційні технології у цілому змінюють наше світосприйняття, можливості реального вивчення історичного минулого, оцінки основоположних явищ і факторів суспільно - політичного життя. За допомогою Інтернету, мобільного і супутникового зв язку можна одержати необхідні для успішної діяльності конкретні дані, які є найчастіше повнішими і якіснішими від тих, які можна одержати із звичайних джерел - книг, газет, журналів. Це означає, що цифровий фактор невпинно набуває все більшого і більшого значення. Однак, незнання або недооцінка першоджерел може призвести до формування ілюзії правди, або свідомого перекручення реальних історичних фактів, що може дати (а подібних прикладів у нинішній час неважко знайти) далеко неочікувані результати. І тут неоціненну роль повинні відіграти унікальні, що пережили війни і природні катаклізми, історичні першоджерела - АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ, місце та роль яких трансформувалися відповідно до суспільно - політичних явищ останніх десятиліть.

Впливовим став фактор наближення кордонів Євросоюзу до України. У цій ситуації щодо архівної справи важливо дотримуватися рекомендацій і принципів Ради Європи та Євросоюзу. Зокрема, Комітет Міністрів Ради Європи 13 липня 2000 року на 717 зустрічі прийняв відомі Рекомендації № R (2000) 13 Комітету Міністрів країнам - членам стосовно доступу до архівів, які рекомендують усім урядам країн - членів Ради Європи вжити всіх необхідних заходів для відкритого доступу до державних архівів 1. Питанням створення гарантованих умов збереження архівних документів з врахуванням розвитку новітніх технологій присвячена Резолюція Ради Європейського Союзу від 6 травня 2003 року стосовно архівів у державах - учасницях (2003/С 113/02) 2.

На нинішньому етапі розвитку інформаційного суспільства діяльність окремих людей, груп, колективів і організацій усе в більшій мірі залежить від повноти їхньої інформованості та здатності ефективно використовувати наявні інформаційні ресурси. Величезні обсяги ретроспективної інформації зберігаються в архівних установах, і попит на неї за останні десятиліття невпинно зростає. Помітно розширився та якісно змінився склад споживачів архівної інформації. Разом з тим використовувати необхідну ретроспективну інформацію практично неможливо без необхідних професійно підготовлених орієнтирів - довідково - інформаційного апарату.

Нині фактично сформувалася своєрідна кризова ситуація - з явилися протиріччя між обмеженими можливостями людини щодо сприйняття і переробки інформації та існуючими великими обсягами інформації, що зберігаються, у даному випадку в архівних установах. І це не беручи до уваги певні економічні, політичні та інші соціальні перепони, що перешкоджають якнайширшому доступу до інформації. Саме з урахуванням нового еволюційного процесу - інформатизації суспільства - у 2001 році в Україні прийнято Закон "Про внесення змін до Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", який проголосив основний принцип організації архівної справи незалежної української держави - загальнодоступність документів Національного архівного фонду. Закон гарантує доступ до архівних документів із моменту їх надходження до архівної установи та право користування документами НАФ усім громадянам України, іноземцям та особам без громадянства 3. Разом з тим, як і законодавство кожної суверенної держави, українське національне законодавство передбачає певні обмеження в доступі до документів у зв язку з науково - технічним опрацюванням, перевіркою наявності та стану або реставрацією документів, забезпеченням державної або іншої передбаченої законом таємниці, охороною законних прав та інтересів громадян 4. Крім того, на вимогу власника документів обмеження можуть встановлюватися на доступ до архівних документів, створених архівними підрозділами об єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ і організацій, заснованих на приватній формі власності 5.

Для виконання важливої суспільної функції архівних установ щодо реалізації інтелектуального доступу до документів Національного архівного фонду неоціненне значення мають різноманітні довідники, що значно полегшують орієнтацію дослідників у неосяжному масиві першоджерел.

Історично так склалося, що сховища нинішнього Державного архіву Закарпатської області України містять першоджерела, які стосуються історії багатьох країн європейського континенту. Тому європейські принципи вимагають від нас зробити все можливе, щоб забезпечити гарантоване збереження історичної пам яті багатьох європейських народів та створити доступнішими умови для вивчення означених скарбів багатогранної та багатонаціональної людської діяльності впродовж багатьох століть.

ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ УКРАЇНИ (далі - ДАЗО) - в числі найдавніших та найбагатших архівів України. Його історія є складною та, як і багатющий зміст великого масиву документів, малодослідженою. Зібрані в архіві документи містять на своїх вікових сторінках багаточисленні факти щодо дуже складної і важкої історичної долі русинсько - українського населення Карпатського регіону, яке впродовж майже тисячоліття робило всілякими формами і методами опір чужоземному пануванню та непосильному гніту. Зміст документів сивої давнини відображає також чимало сторінок з історії Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Польщі, Австрії, Німеччини, Сербії, Ватикану, Трансільванії, Росії та інших європейських країн.

Замість нераціонально розформованого угорсько - фашистськими окупаційними властями Крайового архіву та відновлених, але доведених до хаотичного стану 6 і значною мірою ними ж пограбованих на завершальному етапі Другої світової війни жупних архівів, у 1945 році в Закарпатті розпочалося архівне будівництво радянського зразка. З цією метою Управлінням державними архівами Народного комісаріату внутрішніх справ (УДА НКВС) Української Радянської Соціалістичної Республіки на Закарпаття був направлений спеціаліст - архівіст Григорій Неклеса.

Відповідно до розуміння стану справ та прагнення тодішніх керівників краю у 1945 році була зроблена цілком обґрунтована спроба створити Центральний державний історичний архів Закарпатської України. Вперше проект Декрету про утворення централізованого державного архіву Закарпатської України підготував і вніс на розгляд Президії Народної Ради Закарпатської України (НРЗУ) вже 23 січня 1945 року уповноважений НРЗУ у комунальних справах, відомий краєзнавець Петро Сова 7.

Центральний державний історичний архів Закарпатської України утворено згідно з ухвалою секретаріату Центрального Комітету Комуністичної партії Закарпатської України від 25 серпня та постановою Народної Ради Закарпатської України від 6 листопада 1945 року 8. До 1961 року архів підпорядковувався обласному Управлінню внутрішніх справ, в 1961 - 1988 роках - архівному відділу обласного виконавчого комітету; з 1989 року Державний архів Закарпатської області входить до системи Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України. В ході реформування національної архівної справи за роки незалежності України колишнє Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України у 2000 році реорганізоване у Державний комітет архівів України 9. З 1946 по 1982 рік діяв філіал архіву в м. Мукачеві. У 1991 році після розпаду Радянського Союзу архіву передано приміщення і документи колишнього архіву обласного комітету комуністичної партії України.

Створений Держархів на базі колишніх комітатських і міських архівів, зібрань документів церковних установ періоду входження Закарпаття до складу Угорського королівства та Австро - Угорщини, Чехословацької республіки, Земського архіву, документів окремих установ і організацій, політичних партій, громадських організацій та документів органів влади періоду гортистської Угорщини, місцевих органів влади і їх структур за роки існування Закарпатської України.

Першу спробу охарактеризувати найбільші архівні зібрання краю зробив у 1922 році тодішній керівник земської архівної служби, уродженець Словаччини Ніколаус Радвані 10. Книга під назвою "Архіви Підкарпатської Русі" ("Die archive in der Podkarpatskaja Rus") обсягом 145 сторінок побачила світ на німецькій мові і була схвально прийнята у Європі 11. А рівно через п'ять років - у 1927 році вийшло у світ дослідження Андрія Шаша "Архів привілейованого міста Мукачева" (на російській та угорській мовах) 12.

Територія Закарпаття до розпаду Австро - Угорщини поділялася на чотири комітати (жупи). Нинішній Ужгородський, Перечинський, Велико - березнянський райони, а також частина території нинішньої Словаччини (з містами Собранці, Михайловці, Капушани ) входили до складу Ужанського комітату з адміністративним центром спочатку в м. Капушанах, а з середини XVIII ст. - в Ужгороді, де знаходилися комітатський та міські архіви.

Територія нинішніх Мукачівського, Берегівського, Свалявського, переважна частина Іршавського, Воловецького та Міжгірського районів, а також невелика північна частина території Вашарошнаменського району сучасної Угорщини належали до Березького комітату з центром у м. Берегові з відповідними архівами. У м. Мукачеві зберігалися архівні зібрання Мукачівсько - Чинадіївської домінії династії Шенборнів та Мукачівського чернечого монастиря отців Василіан.

Територія нинішнього Виноградівського району, села Рокосово та Велятино Хустського району, як також і північна частина ( з центром у селі Холмеу) території, що нині знаходиться у складі Румунії, належали до Угочанського комітату з центром у м. Нодьселлеш ( нині - м. Виноградово, районний центр Закарпатської області України). У Нодьселлеші ( Виноградові ) також знаходився комітатський архів.

Територія Хустського, Тячівського, частина території Міжгірського, Рахівського районів, а також частина території, що нині є складовою частиною Румунії з містом Сігет включно, входили до складу Мараморошського комітату. Його центр і архів знаходилися у м. Сігет. Нині, за нашими даними, архів Мараморошського комітату знаходиться у м. Бая - Маре ( Румунія ). У Державному архіві Закарпатської області також зберігається певна кількість документів цього регіону. Серед них є, зокрема, і унікальна колекція документів під назвою "Архів п яти коронних міст Мараморощини" 13.

Різнобарвною є мова документів. До початку XVIII ст. більшість із них написана латинською, хоча є і на угорській та німецькій мовах. З 30 - 40 - х років XIX століття переважна їх частина - на угорській мові, але є чимало й на русинській мові. У 20 - 30 -х роках XX століття - на чеській та словацькій, але є чимало й на русинській, російській, українській, німецькій, а з давнішої доби трапляються на старослов янській, румунській та мові ідіш.

Найдавніший оригінальний документ датовано XIV століттям. Мова йде про грамоту короля Угорщини Жигмонда (Zsigmonda) щодо підтвердження прав і свобод м. Мукачеву та заборону будь - яких нововведень від 9 травня 1391 року 14.

За період з XV по XVI століття збереглася незначна кількість документів. Значно більше документів збереглося починаючи з XVII століття. Неможливо переоцінити історичне значення документальної спадщини того вже далекого періоду розвитку суспільства для глибшого дослідження історії Карпатського регіону, зокрема нинішнього Закарпаття, Угорщини, Словаччини, Румунії, Ватикану. Особливо цінні документи відображають, до прикладу, і таке своєрідне становище Закарпаття, коли західна його частина входила до складу Габсбургської імперії, а східна - до складу Трансільванського князівства, що формально було підпорядковане турецькому султану (1526 - 1699 рр.).

Найважливішими фондами Державного архіву Закарпатської області України періоду Угорського королівства та Австро - Угорської монархії є документальні зібрання наджупанів і піджупанів Ужанської, Березької, Угочанської, Мараморошської жуп, жупних дворянських судів, урбаріального суду, бургомістрів міст Ужгорода, Мукачева, Берегова, експозитури гірських районів, латифундії графа Шенборна, Мукачівської греко - католицької єпархії, монастиря святих отців Василіан та багато інших. Збереглися королівські грамоти щодо прав дворян, копії та оригінали протоколів засідань Національних зборів у м. Пожонь (нині - Братислава, столиця Словаччини) та трьох комітатів, що їх затверджували ці збори. Важливим джерелом вивчення суспільно - політичного життя, відносин між представниками органів влади та простолюдинами, юридичних норм, що регулювали зазначені відносини і т. ін. є рішення курії із спірних питань між власниками кріпаків та самі списки кріпосної частини населення, численні звіти щодо зборів королівських податків та "десятини".

Дуже цінними, на наш погляд, для вивчення історії Карпатського регіону є протоколи комітатських зборів (XVI - XVII ст.), але вони майже не вивчалися дослідниками.

Допитливих дослідників обов язково зацікавлять оригінальні документи про історичне повстання Імре Текелі (Imre Tokoly) (1682 - 1688 рр.), зокрема його військові розпорядження і листи про забезпечення та дії армії повстанців (1682, 1683 рр.), договір про перемир я з австрійським урядом (1679р.). Малодослідженими продовжують залишатися оригінальні документи про селянське повстання в Угочі (1697 р.), в числі яких досить добре збереглися відозва угорського короля Леопольда I та звернення графа Міклоша Берчені (Miklosa Bercsenyi) до дворян робити всілякий опір повсталому народу.

Як добре відомо, загальноєвропейські відгуки мала національно - визвольна війна проти Габсбургів під керівництвом Ференца Ракоці II (II. Rakoczi Ferenc) (1703 - 1711 рр.). Про ці незабутні історичні події, що стосуються народів усього Карпатського регіону, збереглося чимало оригінальних архівних документів. У їх числі лист представників Ужанської жупи щодо згоди приєднатися до повстання, повідомлення депутатів відповідних адміністративно - територіальних органів влади - жуп, які вели переговори з Ф. Ракоці II (1705р.), відозва Ференца Ракоці II до населення Угорщини (1706 р.), укази, розпорядження, скарги мешканців міст та сіл до Ф. Ракоці про важке матеріальне становище, списки учасників національно - визвольного повстання та багато інших історично значимих унікальних оригінальних документів зазначеного періоду.

Певний масив оригінальних документів зберігся з історії сусідніх народів, які нині мають незалежні державні формування. Зокрема, у фондах комітатів та Мукачівської греко - католицької єпархії збереглися документи про події 1784 року в Трансільванії ( циркуляри щодо розшуку керівників повстання Хорії, Клошки та Крішана), про направлення війська, вилучення зброї у селян та інші. Збереглися дані про голод у 80 - х роках XVIII століття, про так звані "холерні бунти" у 1831 році.

Для дослідників нинішньої Румунії певний інтерес становитимуть документи фонду "Архів п яти коронних міст". З численних історичних джерел відомо, що у XIV столітті угорський король Карл I своїм спеціальним декретом відніс Вишково, Довге Поле, Сігет, Тячево і Хуст до розряду "коронних міст". Для зазначених населених пунктів характерними були привілеї та права, одержані від угорських королів, спільні інтереси щодо добування, транспортування та продажу солі. Найдавніші документи "Архіву п яти коронних міст" засвідчують, що міста вели наполегливу боротьбу за збереження своїх середньовічних прав та привілеїв, а зазначені привілеї неодноразово підтверджувалися королівськими грамотами та грамотами князів Трансільванії. Окремі документи стосуються історичної долі хустського замку, історія якого супроводжується цікавими подіями та численними легендами і народними переказами. Згодом, поступово, з розвитком інших промислових центрів більш впливового характеру, виняткове значення зазначених п яти коронних міст відчутно підупало.

Багaтий за змістом фонд "Головний староста міста Мукачево" містить у собі також колекцію грамот Владислава Варі (Laszlo Vary), яка нараховує згідно з описом 62 грамоти, укази, розпорядження королів, імператорів та князів щодо підтвердження різноманітних привілеїв мукачівців. Окремі грамоти мають підвісні воскові печатки, що зберігаються в дерев яних чи латунних футлярах.

"Архів кадастральних карт" містить колекцію унікальних документів про власність на землі округів, міст і сіл з описами їх кордонів, з реєстрами ділянок конкретних власників, книгами записів повторних обмірів земельних володінь, окремими картографічними матеріалами.

Численні документи свідчать про розвиток ремесла і торгівлі на обширних просторах, що нині становлять територіальні володіння країн Центрально - Східної Європи. Тут же збереглися важливі документи щодо організації цехів, зокрема їхні статути. Є цікаві документи про перші підприємства на Закарпатті, які поставляли свою продукцію до багатьох європейських країн, до прикладу, про чавунно - ливарний завод (1672 р.), пивоварний завод (1728 р.), хімічні заводи у Сваляві та Перечині. Документи міських управлінь містять інформацію щодо будівництва доріг, залізниць, електростанцій, комунального господарства та інше.

Постійний інтерес дослідників викликають документи фонду "Урбаріальний суд", який містить багаті відомості про реформи Марії Терезії (1740 - 1780 рр.), а також імператора Австрійської імперії Франца Йосифа II (1780 -1790 рр. ).

За подальший історичний період у фондах Державного архіву Закарпатської області України зберігаються документи про реформи початку XIX століття в Угорщині, про революційні події 1848 - 1849 років. Безсумнівно, увагу дослідників привернуть офіційні листи про пожертви у грошовому виразі, а також коштовностями та продовольством населення Ужанської жупи учасникам визвольного руху 1848 року, рішення національних зборів у м. Пешт щодо призначення Лайоша Кошута (Lajos Kossuth) керівником зазначеного руху, його розпорядження про підняття угорського прапора на всіх фортецях Хорватії і Трансільванії, організацію національної армії. Окремо слід виділити наявність заповіту та інших документів Жигмонда Перені (Zsigmond Perenyi) (1783 - 1849 рр.), голови верхньої палати парламенту Угорщини (1848 - 1849 рр.), члена комісії з оборони, страченого австрійцями у 1849 році.

Надзвичайно багаті та цікаві за змістом фонди "Правління Мукачівської греко - католицької єпархії", "Мукачівського чернечого монастиря отців Василіан" (діяльність зазначених релігійних інституцій поширювалася на значні території, що нині є складовими частинами Румунії, Словаччини, Угорщини) та інші, які містять інформацію про багатогранну діяльність зазначених впливових організацій, про монастирські володіння, декрети королів щодо актів дарування монастирям сіл і таке інше, документи про діяльність інших монастирів, документи, що відображають непростий історичний шлях греко - католицької та православної єпархій (стосовно останньої збереглося дуже мало документів). У зазначених фондах збереглися грамоти угорських королів від 1378 та 1562 років щодо заснування Мукачівського чернечого монастиря отців Василіан та надання привілеїв навколишнім селам 15, грамота короля Угорщини Матяша про звільнення від податків православних священиків Мараморощини (1479 р.) 16, грамота Трансільванського князя Георгія Ракоці (György Rákóczi) про призначення Василя Тарасовича православним єпископом (1634 р. - копія) 17. Збереглися оригінальні документи примаса Угорщини про надання привілеїв греко - католикам , виписки з імператорських та архієпископських грамот щодо надання певних переваг русинам, які прийняли унію . У фонді представлено чимало інструктивних документів щодо впровадження унії. Серед них - лист віденського папського нунція Колонича про закріплення унії серед русинів, Інструкція ректора єзуїтських монастирів Клавдіополя і Трансільванії для священиків - уніатів про користування королівськими привілеями 20 та інші.

Цікавими є документальні свідчення про утворення спеціального єпископату для пропаганди унії та лист агента Мукачівської єпархії у Відні Антонія Рімоновці про забезпечення священиків платою і літературою для пропаганди унії в Трансільванії 22.

Також є певна кількість документів також про діяльність окремих єпископів, Ужгородську духовну семінарію, про будівництво та відкриття шкіл, призначення вчителів, щодо обмеження вживання церковнослов янської мови в церковних школах і діловодстві єпархії, про спроби замінити кириличний алфавіт латинським, про візитацію приходів та шкіл і багато - багато інших. Тут же містяться документи про відомих народних будителів та письменників, зокрема, заповіт М. Лучкая (1789 - 1843 рр.) від 11 серпня 1831 року, оригінальний рукопис його "Історії карпатських русинів"(1842 р.) і чорнові записки (?) до нього (1843 р.), повідомлення О. Духновича (1803 - 1865 рр.) про видання календаря на руській мові (1849 р.), про уродженців Закарпаття, відомих діячів науки і освіти Росії Ю. Венеліна - Гуцу (1802 - 1839 рр.), А. Дешка (1821 - 1874 рр.), І. Зейкана (1658 - 1684 рр.) та інших. Цікавими є документи щодо впливу Великої французької революції (1789 - 1794 рр.) на Угорщину, зокрема про рух так званих "угорських якобінців"(обвинувачення та інші судові документи "політичної справи" І. Мартиновича, Й. Хайноці і Ф. Казінці (1795 р.) ).

Крім зазначеної греко - католицької конфесії, серед документів численних фондів є вагомі свідчення щодо діяльності також православної, римо - католицької, реформатської, іудейської конфесій та окремих сектантських об єднань.

Неоціненне значення мають зібрання документів особових фондів, зокрема, "Латифундія графа Шенборна", "Сімейний фонд баронів Перені", "Сімейний фонд поміщиків Прібек", "Особовий фонд адвокатів Ружаків". У зазначених фондах зберігаються важливі документи щодо власності, поділу майна між спадкоємцями, акти оцінки майна, листування з приводу та про хід судових процесів із спірних питань; договори між кріпосними селянами та членами сімей поміщиків щодо врегулювання суперечок з приводу умов праці, а також русальні листи і боргові записки; тут же містяться документи генеалогічного змісту. Безсумнівний інтерес становлять документи щодо переселення на Закарпаття німців та їх вплив на розвиток, зокрема, ремесел. Взагалі, найбільше документів цієї тематики зберігається у фондах "Латифундія графа Шенборна", наджупанів і піджупанів Березького та Угочанського комітатів, на території яких опинилася переважна частина німецьких переселенців у XVIII - XIX ст. Серед документів, що розповідають про переселення німців із західнонімецьких земель та їх місце у соціально - економічному розвитку Мукачівсько - Чинадіївської домінії необхідно назвати паспорти жителів міста Бамберга на поїздку до Угорщини (1731 - 1738 рр.) та справу щодо переселення німецьких поселенців з князівств Бамберг і Харбітолен на землі латифундії (1730 - 1737 рр.)

Якщо у першій половині XVIII ст. процес заселення німецькими переселенцями території Березького комітату регулювався так званими "переселенськими патентами" ("Siedlungspatent"), які видавалися представниками родини Шенборнів, то наприкінці XVIII - на початку XIX ст. переселенські процеси вже регулювалися відповідними державними актами. Таким прикладом може служити "Циркуляр угорського королівського намісництва в м. Пожоні (Братиславі) щодо організації переселення німецьких колоністів з Лотарингії, Ельзасу та Сілезії" (1802 р.), що зберігається у фонді "Наджупан Угочанської жупи". У циркулярі подано перелік осіб, які переселялися з німецьких земель до Угорщини і Банату з вказівкою їх віросповідання, професії, віку та сімейного стану.

Серед документів фондів "Латифундія графа Шенборна" та "Наджупан Березької жупи" міститься чимало документів, що відображають події, пов язані із закріпленням Мукачівсько - Чинадіївської домінії за родиною Шенборнів. У цих документах є також інформація щодо закріплення адміністративної і політичної влади у Березькому комітаті за представниками роду Шенборнів.

Дещо менше у зазначених фондах документів, що відображають духовне життя німецьких переселенців. За XVIII - XIX ст. зазначених документів збереглося зовсім мало. Більше документів збереглося за 20 - 30 -ті роки XX ст. Серед них, зокрема, чимало документів, що розповідають про розвиток шкільної справи, які знаходяться у фонді "Реферат освіти Цивільного управління Підкарпатської Русі в м. Ужгороді". У зазначеному фонді містяться: "Прохання Мукачівського шкільного інспекторату про відкриття німецької початкової школи у селі Паланок" (1927 - 1928 рр.), "Звіт Мукачівського шкільного інспекторату про стан дитячих садків з німецькою мовою навчання" (1927 - 1928 рр.) та багато інших.

Цікаву різносторонню інформацію містить і особисте листування членів зазначених сімей, зокрема про свою політичну та державну діяльність, окремі важливі епізоди особистого життя і т. ін.

В особистих фондах адвокатів М. Бращайка, А. Світанича, І. Хельмеці (I. Helmeczy), М. Терека (M. Torok) та інщих містяться дані про розподіл спадщини, банкрутство торговців, надання громадянства емігрантам, змістовні документи щодо листування.

Чималий науковий інтерес становить і матеріал, на якому писані документи XIV - XVII століть та папір, на якому створені документи XVIII - початку XIX століть. До прикладу, для підготовки багатьох документів використано папір із філігранними водяними знаками Мукачівської та Довжанської фабрик з виготовлення паперу.

Архівні першоджерела містять чимало інформації та конкретних фактів щодо геральдики і сфрагістики, що, зокрема засвідчують оригінальні сургучні печатки та відбитки печаток міст і сіл. Також збереглися відбитки та зображення гербів аристократичних родин Естергазі (Esterhazy), Другетів (Drugeth), Баторі ( Batori), Перені ( Perenyi), Шенборн ( Schonborn) та інших.

Унікальні ілюстративні матеріали зібрано у фонді "Музей імені Легоцького". Тут збереглися фотографії краєвидів, околиць та вулиць, окремих об єктів Мукачівського замку, дерев яних церков Закарпаття. Частина дерев яних церков на нинішній час існує уже тільки на фото, що збереглися.

Дуже змістовним і цікавим є фонд "Бургомістр міста Ужгорода" у якому містяться рукописні матеріали до монографії Ужанської жупи Мочарі Міклоша (Mocsari Miklos), документи про роботу державного конгресу представників угорських міст; листи вождя угорської революції Лайоша Кошута ( Lajos Kossuth) про збір коштів для створення музею революції 1848 - 1849 рр. та лист його сина Ференца з повідомленням про смерть батька. Тут же містяться унікальні документи про діяльність М. Фінцицького ( 1842 - 1916), збирача місцевого фольклору, перекладача і популяризатора російської літератури в Угорщині.

У фондах архіву є багато документів, у яких міститься інформація про події Першої світової війни, перебування російської армії на території краю, поховання німецьких солдатів у місті Мукачеві ( 1915 рік).

Оригінальні документи фондових зібрань "Правління Руської Крайни", "Політичний уповноважений по місту Берегово Угорської Радянської Республіки", "Директоріум Угочанської жупи", "Директоріум Березької жупи", "Директоріум міста Мукачево" та інші засвідчують важкі та суперечливі події часів розпаду Австро - Угорської імперії та існування Угорської Радянської Республіки ( березень - квітень 1919 року).

Багаточисельні документи представлені в архіві за період входження Закарпаття до складу Чехословацької республіки (1919 - 1939 рр.). За цей період збереглися оригінальні першоджерела щодо переговорів із сусідніми державами про врегулювання територіальних проблем, установлення кордонів. Численними та інформаційно насиченими є документи державних органів влади, судових органів, прокуратури, навчальних закладів, органів управління промисловістю, сільським господарством, землеупорядкуванням, фінансовими справами, громадських організацій, культурно - освітніх установ, у тому числі національних меншин, окремих партій і т. інше. Найбільшими за обсягом та найбагатшими за змістом цього періоду є фонди: "Президія Цивільного управління Підкарпатської Русі", "Цивільне управління Підкарпатської Русі", "Президія крайового управління Підкарпатської Русі" та інші. Зміст документів зазначених фондів засвідчує компетенцію цивільної адміністрації та її стосунки з військовим командуванням. Добре збереглися такі важливі документи з історії краю та міжнародних відносин, як повідомлення міністерства внутрішніх справ Чехословаччини про політичне становище в Німеччині, Австрії, Угорщині, Польщі та Румунії, "Генеральний статут для організації і адміністрації Підкарпатської Русі" (18 листопада 1919 року), листування з міністерством внутрішніх справ Чехословацької республіки, жупними та окружними управліннями щодо змін в адміністративно - територіальному поділі краю; узагальнююча інформація щодо результатів виборів до парламенту Чехословаччини та місцевих представництв; про надання громадянства іноземцям, звіти підпорядкованих установ щодо їх діяльності; щодо процесу формування різних політичних партій, селянських та робітничих організацій, про реєстрацію статутів товариств, спілок і таке інше. Деякі політичні партії представлені окремими архівними фондами ("Крайовий секретаріат партії Автономно - Земледільський Союз", "Крайовий секретаріат чехословацької соціал - демократичної робітничої партії, м. Мукачево", "Секретаріат республікансько - землеробської партії, м. Берегово" та інші).

Інформацію щодо діяльності політичних партій та окремих громадських об єднань, дозволи на вихід у світ періодичних видань та їх цензурування, окремі конфісковані номери газет та брошур, зокрема такі, що розповсюджувалися нелегально, зберігають фонди судів та прокуратури.

У нинішній час невпинно зростає інтерес, що має чисто прагматичний характер, до багаточисленних документів поземельно - книжкових відділів окружних судів, які здійснювали реєстрацію, згідно своїх функціональних повноважень, нерухомого майна окремих громадян та юридичних осіб, зокрема церковних общин і культурно - освітніх товариств.

У фондах Земського уряду, рефератів (відділів) землеробства, освіти, охорони здоров я, громадських робіт, сільськогосподарських та шкільних інспекторатів, лісової дирекції і таке інше, зібрані значні за обсягом статистичні дані про земельні угіддя, ліси, їх меліорацію, дослідження полонин та конкретні пропозиції щодо розширення їх практичного використання для поліпшення умов життя багатостраждального населення гірської місцевості, проекти, плани та кошториси промислового будівництва, спорудження електростанцій, мостів, нових доріг, шкільних приміщень та культурно - освітніх установ. Дуже цікавими, такими що і понині не втратили практичне значення, є документи, включаючи плани і схеми та конкретні розрахунки, щодо регуляції річок.

В документах знайшли відображення діяльність акціонерних фірм і товариств, театрів та читальних хат краю, політичні та економічні демонстрації, страйки і таке інше.

Для вивчення етносу Карпатського регіону важливе значення мають переліки питань для збирачів народного одягу, писанок, домашнього ткацтва, фольклору, що знаходяться у фонді " Етнографічне товариство Підкарпатської Русі, м. Мукачево", а також газети "Вісті Етнографічного товариства Підкарпатської Русі" (№ 1 за липень 1935 року, чорнові матеріали 2 - го та 3 - 4 номерів за 1936 рік, № 5 за квітень 1937 року і № № 6 - 7 за грудень 1937 року), "Молодий етнограф", № 1 за квітень 1936 року.

Важливим джерелом різноманітної інформації щодо конкретних осіб та сімей є переписні листи Першого загального перепису населення Чехословаччини від 15 лютого 1921 року. У переписних листах зазначено національність, віросповідання, місце народження та проживання, сімейний стан, рід занять та освітній рівень жителів краю. До цього джерела часто звертаються як численні громадяни України, так і громадяни багатьох країн Європи, Сполучених Штатів Америки, Канади, Австралії, Ізраїлю та інших країн світу.

За період Карпатської України (жовтень 1938 року - 15 березня 1939 року) збереглася незначна кількість неповних фондів - "Президія уряду Карпатської України", "Президія міністерства внутрішніх справ Карпатської України", "Міністерство господарства Карпатської України" та інші. У зазначених фондах містяться оголошення і розпорядження автономного уряду щодо компетенції окремих міністерств, інформація про евакуацію уряду А. Волошина до Хуста, передвиборні листівки єдиної на той час партії Українське національне об єднання та протоколи про результати голосування по виборах до Сойму Карпатської України (12 лютого 1939 року), документи щодо діяльності Карпатської Січі, прохання емігрантів про громадянство, дозволи на державну роботу. Певний інтерес становить проект закону міністерства внутрішніх справ Чехословаччини щодо публікації нормативних документів, прийнятих законодавчим органом Карпатської України у збірнику законів Чехословацької республіки (20 грудня 1938 року). Серед документів зазначених фондів зберігаються і копії договорів Чехословаччини з Німеччиною, що направлялися для ознайомлення уряду Підкарпатської Русі з питань громадянства і оптації (20 листопада 1938 року), про чехословацьких сезонних сільськогосподарських робітників, як зміну до договору від 11 травня 1928 року (19 січня 1939 року), є списки тих, хто мав виїхати на роботи до Німеччини (9 березня 1939 року) та чимало інших юридичних актів і інших важливих документів міжвоєнного періоду.

Складний та жахливий для місцевого населення період окупації краю гортистською Угорщиною відображають документальні зібрання, сконцентровані у фондах наджупанів і піджупанів Ужанської, Угочанської та Березької жуп, нотаріатів та адміністративних експозитур, регентського комісаріату Підкарпатської території, головного радника регентського комісара, окружних начальників, бургомістрів міст Ужгорода, Берегова та Мукачева, Підкарпатського общества наук та інших. Серед документів зазначених фондів - інформація про економічне та політичне становище краю у період Другої світової війни, документи організаційно - розпорядчого характеру міністерств фінансів, промисловості, землеробства, торгівлі, шляхів сполучення, внутрішніх справ, військового міністерства Угорщини, регентського комісара, бургомістрів та багато іншої. Збереглися відомості щодо обліку військовослужбовців, діяльності фашистської військово - молодіжної організації "Левенте" (Levente), поліцейські донесення про нагляд за єврейським населенням та його депортацію.

Метричні книги, яких в силу різних обставин збереглася незначна кількість, а також велика кількість шкільних документів, особливо за період Чехословацької республіки, дають можливість здійснювати досить масштабні за обсягом генеалогічні пошуки, поглиблено досліджувати соціоетнічні процеси на території Карпатського регіону.

У сховищах архіву збереглася багата колекція підшивок періодичних видань, починаючи із середини XIX століття. Серед них газети та журнали, календарі на русинській, німецькій, латинській, чеській, словацькій, угорській, румунській, польській та інших мовах. Збережено окремі номери та річні підшивки газет різних партій, спілок, товариств, окремих видавців ( "Церковный вьстникъ для русиновъ австрийской державы", "Церковная газета в пользу восточно - кафолической церкви, соединенной съ римскимъ патриаршескимъ престолом", "Сборникъ", "Слово", "Наука", "Felvidék" ("Верховина"), "Kárpati lapok" ("Карпатські листи"), "Kelet" ("Схід"), "Ung" ("Унг"), "Bereg" ("Берег"), "Ungvári Közlöny" ("Ужгородський вісник"), "Görög katholikus zemle" ("Греко - католицька хроніка"), "Uj Közlöny"("Новий вісник"), "Русинъ", "Наша земля", "Українське слово", "Podkarpatske Hlasy" ("Підкарпатські голоси"), "Podkarpatska Rus" ("Підкарпатська Русь"), "Zidovske narodni listy" ("Єврейські народні лирсти"), "Zsidó Néplap"("Єврейська народна газета") та багато інших).

Неприхований інтерес викликає у дослідників повідомлення про підготовку до виходу у світ "Вісника" ("Въстникъ") для русинів австрійської держави", видане друкованим способом у Відні від імені редакції 19 (31) грудня 1849 року, а також лист відомого тогочасного культурного діяча Георгія Гомічкова щодо підтримки зазначеного видання 23.

Німецькомовна періодика представлена газетами 50 - 90 - х років XIX століття, що видавалися у Берліні, Відні та інших містах Німеччини і Австро - Угорщини. Зокрема, варто зазначити, що збереглася австрійська щоденна газета "Der Wanderer" ("Мандрівник"), що видавалася у Відні у 1809 - 1866 роках (офіційний орган конституційних монархістів) 24. Цікавими є сторінки зазначеної газети, на яких друкувалися повідомлення про хід військових дій за часів Угорської революції 1848 - 1849 років. Згодом газета досить широко висвітлювала баталії Кримської війни 1854 - 1855 років. Не менший інтерес становлять публікації щодо історії країн Центральної та Східної Європи, що друкувалися на сторінках інших німецькомовних, чеськомовних та угорсько- мовних газетних видань XIX - XX століть.

Документи фонду "Крайовий архів Підкарпатської Русі" характеризують розвиток архівної справи у краї у 20 - 30 - ті роки XIX століття. У їх числі - документи про організацію Крайової архівної комісії та її роботу, про міжнародну архівну комісію з питань обміну архівними документами між Чехословаччиною та Румунією. До речі, Н. Радвані входив до складу чехословацької частини зазначеної міжнародної комісії. У Державному архіві збереглися протоколи засідань комісії у м. Кошице та у с. Холмеу 25.

В архіві працюють три, хоч і невеликі за кількістю робочих місць, читальних зали, каталог, науково - довідкова бібліотека. Ефективнішому використанню документів служить система науково - довідкового апарату: описи, каталоги, огляди, покажчики. Крім означеного Путівника, на стадії завершення перебуває підготовка до видання повного Переліку усіх фондів Держархіву.

Довідковий апарат побудовано відповідно до структури Національного архівного фонду. Архівні довідники містять інформацію щодо складу і змісту документів. Довідником, що служить основою для створення всіх інших видів довідкового апарату, є архівний опис. Опис розкриває склад та зміст документів у рамках конкретного фонду, вказує його структурні частини на рівні одиниці зберігання, яку ще називають справою.

Державний архів має також систему каталогів - систематичний, предметно - тематичний, предметний, іменний, географічний, з особового складу та систематичний до фотодокументів. На нинішній період у архіві тематично опрацьовано 471 фонд, 146 788 справ, складено 318 949 тематичних карток 26. У каталогах інформація згрупована у логічній, алфавітній або хронологічній послідовності. Зазначена систематизація дає можливість дослідникам здійснювати багатоаспектний пошук необхідної інформації на рівні документа. Основною складовою частиною науково - довідкової системи є систематичний каталог. Він служить вирішенню питань між фондового пошуку і надає інформацію за широкою тематикою, дає можливість встановлювати логічні зв язки між подіями, відображеними в документах. Поширеними видами каталогів є також іменний, який містить інформацію щодо осіб, які є авторами документів або згадуються в документах, а також географічний каталог, котрий містить інформацію про географічні та топографічні об єкти.

Крім описів і каталогів в архіві складено тематичні, предметні, географічні, іменні та хронологічні покажчики, а також фондові і тематичні огляди.

На порядку денному - створення електронної версії повного переліку фондів Держархіву та створення комп ютерної бази даних.

За роки незалежності української держави розширився доступ до архівних фондів, що були на таємному зберіганні. Підготовка науково - інформаційних видань щодо складу та змісту розсекречених фондів, які забезпечують оперативний пошук інформації, передбачена Програмою "Архівні зібрання України", яка здійснюється з 2000 року. Рішенням Колегії Державного комітету архівів України затверджено Перспективний план підготовки архівних довідників за цією програмою на 2001 - 2005 роки. План передбачає підготовку довідників "Анотовані реєстри описів державних архівів", "Реєстр розсекречених архівних фондів. 1991 - 2000", "Національний реєстр втрачених архівних фондів", "Празькі архіви": Зведений каталог архівів української еміграції у міжвоєнний період", "Еліта України XX ст.: Національний реєстр особових фондів" та інших 27.

Необхідно зазначити, що шлях до виходу у світ першого, скромного варіанту Переліку фондів Державного архіву Закарпатської області України був тривалим і нелегким. А головне, на жаль, до цих пір безрезультатним.

За радянських часів завдання щодо підготовки довідника та путівника по фондах Державного архіву Закарпатської області ставилося неодноразово. Для їх підготовки створювалися спеціальні робочі групи, зусилля яких, через низку об єктивних та суб єктивних причин, закінчувалися невдачею. Незважаючи на те, що упродовж багатьох років у щорічних планах роботи архіву незмінно ставилося завдання щодо підготовки путівника по фондах архіву, робота над його підготовкою здійснювалася несистематично, а згодом і зовсім була припинена. До прикладу, вже у планах роботи архівного відділу Управління внутрішніх справ виконкому Закарпатської обласної ради на друге півріччя 1958 та перше півріччя 1959 років ставилися відповідно завдання щодо обговорення плану путівника (грудень 1958 року) і схеми та характеристики зазначеного довідкового видання (лютий 1959 року) 28.

Важливим кроком на шляху до відкритості архіву у нових умовах незалежної української держави слід вважати вихід у світ, вперше, у 1995 році короткого рекламно - інформаційного проспекту "Державний архів Закарпатської області" 29.

Відомості щодо основних наявних в Держархіві області елементів довідкового апарату подано у спеціальному короткому міжвідомчому довіднику "Національний архівний фонд: засоби інтелектуального доступу до документів", виданому у 2002 році Державним комітетом архівів України та Українським науково - дослідним інститутом архівної справи та документознавства 30. Короткий довідник надає інформацію щодо складу та змісту наявного в архіві довідкового апарату і допомагає дослідникам визначити основні напрями пошуку інформації.

Описові статті містять загальну інформацію щодо архіву, кількісні характеристики та хронологічні межі документів архіву, характеристики складових частин науково - довідкового апарату (описів, каталогів, картотек, покажчиків, оглядів). Бібліографічну частину описової статті представлено тільки основними довідниками, що розкривають склад і зміст документів архіву та опубліковані окремими виданнями 31.

На шляху до виходу у світ зазначеного Переліку слід згадати таку важливу, на наш погляд, подію, як перше в історії Державного архіву Закарпатської області України видання опису документів окремого фонду. У результаті реалізації міжнародного проекту - відповідної домовленості між директорами - Держархіву Закарпатської області України та Соболч - Сотмар - Березького обласного архіву Угорщини у 1998 році було опубліковано перший опис документів фонду "Наджупан Березької жупи" 32. Шкода тільки, що через порушення домовленості україномовний варіант опису так і не вийшов у світ. І все - таки, в нинішніх умовах інформатизації суспільства та з врахуванням історичних особливостей Карпатського регіону, слід вважати дуже позитивним цей перший досвід створення довідкового посібника для дослідників, насамперед України та Угорщини, з історії колишньої Березької жупи. Нині, як відомо, територія колишньої Березької жупи перебуває відповідно певними частинами у складі України та Угорщини.

Перший варіант Переліку фондів Державного архіву Закарпатської області України виходить у світ у рамках реалізації вимог Угоди про співробітництво між Держархівом та повітовим музеєм Сату - Маре (Румунія), підписаною в Ужгороді у 2003 році. Видання охоплює хронологічний період від XIV століття до 1945 року. Важливо підкреслити, що це перше видання є двомовним: воно виходить українською та румунською мовами.

Ми висловлюємо щиру вдячність румунській стороні в особі генерального директора музею Сату - Маре, доктора Віорела Чуботи за надану фінансову підтримку щодо видання Переліку.

Переклад з української на румунську мову старанно і кваліфіковано здійснила співробітник музею Сату - Маре, кандидат історичних наук Люба Горват та співробітники Державного архіву Закарпатської області.

У підготовці до виходу у світ Переліку активну участь брали: заступник директора Держархіву Закарпатської області О. Й. Куташі, начальники відділів М. Г. Єрьомкіна та В. М. Писаренко, провідний науковий співробітник, кандидат історичних наук С. А. Вискварко, головний спеціаліст М. В. Мигович. Усім їм, а також іншим працівникам архіву, які посильно сприяли підготовці до виходу у світ вперше в історії архівної справи області Переліку фондів, висловлюємо найщирішу вдячність.

Сподіваємось, що видання стане необхідним засобом для дослідників та істориків всім, хто проявляє підвищений інтерес до історичного минулого України і сусідніх країн.

  1. Рада Європи. Комітет Міністрів. Рекомендація № R (2000) 13 Комітету Міністрів країнам - членам стосовно європейської політики доступу до архівів // Архіви України. - 2004. - № 3. - С. 116 - 119.
  2. 2. Рада Європейського Союзу. Резолюція Ради від 6 травня 2003 р. стосовно архівів у державах - учасницях (2003/С 113/02) // Архіви України. - 2004. № 3. - С. 120 - 121.
  3. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" // Архіви України. - 2002. - № 1 - 3. - С. 10.
  4. Там же. - С. 11
  5. Там же.
  6. Місюра В. П. До історії архівів і архівної справи на Закарпатті // Ужгородський державний університет. Доповіді та повідомлення. № 2. Серія історична, 1958. - С. 31. Див також: Делеган М. В. Архівна справа на Закарпатті у 1945 - 1991 роках // Нариси історії Закарпаття. Том III (1945 - 1991). - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно - видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2003. - С. 512.
  7. ДАЗО. - Ф.Р. - 14. - Президія Народної Ради Закарпатської України. - Оп. 1. - Спр. 702. - Постанова НРЗУ та виписка із протоколу засідання секретаріату ЦК КПЗУ про утворення Центрального державного історичного архіву в м. Ужгороді та філіалу в м. Берегові, про затвердження штатного розкладу архівів, про виділення приміщень та про упорядкування архівного господарства (збережено стиль оригіналу документа). - Арк. 1. Про Сову Петра див.: Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття: Малий енциклопедичний словник. - Ужгород, 1999. - С. 159. Див також: Делеган М. В. Архівна справа на Закарпатті у 1945 - 1991 роках. - С. 512.
  8. Делеган М. В. Архівна справа на Закарпатті у 1945 - 1991 роках. - С. 512; Державний архів Закарпатської області / Відповідальний за випуск Делеган М. - Ужгород, 1995. - С. 3, 31.
  9. Про Положення про Державний комітет архівів України. Указ Президента України від 22 березня 2000 року № 486/2000 // Вісник Державного комітету архівів України (січень - березень 2000 року). - Вип. I. - К., 2000. - С. 9.
  10. Про Радвані Н. див.: Делеган М. В. Радвані Ніколаус // Українські архівісти: бібліографічний довідник. У 3 - х вип. Вип. 1: (XIX ст. - 1930 - ті рр.) // Держкомархів України, УДНДІАСД; Упоряд.: О. М. Коваль, І. Б. Матяш, В. С. Шандра. - К., 1999. - С. 279 - 280; його ж: Микола Радвані - організатор і дослідник архівної справи Підкарпатської Русі (До 75 - річчя з дня смерті) // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: "Історія". - Ужгород: Вид - во УжНУ, 2003. - Вип. 9. - С. 54 - 67.
  11. 11.Radvani Nikolaus. Die archive in der Podkarpatskaja Rus. - Uzhorod - Ungvar, 1922. - Buchdruckerei "Viktoria". - 145 s. Див також: Делеган М. В. До питання про історію архівної справи на Закарпатті // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи. Наук. доп. Всеукр. конф. (Київ, 19 - 20 листопада 1996 р.): У 2 ч. - К., 1997. - Ч. I. - С. 142.
  12. 12. Шашъ Андрей, д - ръ. Архивъ привилегированного города Мукачева 1376 - 1850 г. г. Справочная книга по истории, матеріаламъ и устройству старого городского архива. - Мукачево: издание города Мукачева, 1927. - 159 с. У 1933 році книга вийшла у світ також на чеській мові: Sas Ondrej. Archiv privilegovaneho mesta Mukaceva 1376 - 1850. S prilozenymi reprodukcemi darovacich listin, peceti a mestskych planu ua ctyrech tabulkach. - Mukacevo, 1933. - 153 s. Див також: Делеган Михайло. Скарби культури чи макулатура? // Карпатський край. - 1997, січень - травень. - № 1 - 5. - С. 55 - 58.
  13. Державний архів Закарпатської області / Відповідальний за випуск Делеган М. - Ужгород, 1995. - С. 3.
  14. ДАЗО. - Ф. 1589. - Головний староста м. Мукачева. - Оп. 3. - Спр.1. - Грамота короля Угорщини Сигізмунда про підтвердження прав та свобод міста та заборону будь - яких нововведень. Оригінал. Мова латинська. 9 травня 1391 року. Три аркуші. На двох аркушах - копії.
  15. Там же. - Ф. 151. - Правління Мукачівської греко - католицької єпархії. - Оп. 25. - Спр. 9. - Грамоти угорських королів про заснування Мукачівського монастиря ордену Василіан та про надання привілеїв сусіднім селам 1378 - 1562 рр. Див також: Делеган М. Документи Державного архіву Закарпатської області про уніатську церкву на Закарпатті. Загальний огляд // Ужгородській унії - 350 років. Матеріали міжнародних наукових конференцій. Ужгород, квітень 1996 р. - Ужгород, 1997. - С.139 - 144.
  16. ДАЗО. - Ф. 151. - Оп. 25. - Спр. 12. - Грамота короля Угорщини Матяша про звільнення від податків православних священиків Мараморошу, 1479 р.
  17. Там же. - Спр. 61. - Грамота Трансільванського князя Георгія Ракоці щодо призначення Василя Тарасовича православним єпископом. Копія, 05. 01. 1634 р.
  18. Там же. - Оп 1. - Спр. 82 - Декрети примаса Угорщини про надання привілеїв греко - католикам (описи фонду складено на російській мові), 1686 -1687 рр., та інші.
  19. Там же. - Спр. 99. - Виписки з імператорських та архієпископських грамот про надання привілеїв русинам, які прийняли унію, 1690 -1743 рр.; Спр. 108. - Декрет австрійського імператора Леопольда про надання привілеїв русинам, які прийняли унію, 1692 р.
  20. Там же. - Спр.156. - Листи віденського папського нунція Колонича про закріплення унії серед русинів, 1701 р.; Спр.440. - Інструкція ректора єзуїтських монастирів Клавдіополя і Трансільванії для священиків - уніатів про ви -користання королівських привілеїв. Копія, 1729 р.
  21. Там же. - Спр. 580. - Звернення імператорської ради до імператора про організацію греко - католицького єпископату в Молдавії з метою пропаганди унії серед молдаван, 1738 р.
  22. Там же. - Спр. 859. - Листи агента Мукачівської єпархії у Відні Антонія Рімоновці про забезпечення священиків платою, літературою для пропаганди унії в Трансільванії та інше, 1745 р.
  23. ДАЗО. - Ф.151. - Правління Мукачівської греко - католицької єпархії у м. Мукачеві. - Оп. 22. - Спр. 124. - Объявление о подписке на газету "Въстник"(Назва справи записана російською мовою).
  24. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. Т. 43. - М., 1976. - Стр. 596.
  25. ДАЗО. - Ф. 298. - Крайовий архів Підкарпатської Русі, м. Ужгород. - Оп 1. - Спр.18. - Протокол засідання чехословацько - румунської архівної комісії щодо обміну архівними документами, 1926 рік. Див. також: Делеган М. В. Архівна справа в Закарпатті у XIX - на початку XX ст. // Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Б. Матяш та К. І. Климової. - К.: Видавн. Дім "КМ Академія", 2002. -С. 327.
  26. Делеган М. В. Державний архів Закарпатської області // Національний архівний фонд України: засоби інтелектуального доступу до документів. Короткий довідник. Упорядники: Христова Н. М., Бездрабко В. В. - К., 2002. - С. 67.
  27. Національний архівний фонд України: засоби інтелектуального доступу до документів. Короткий довідник. Упорядники: Христова Н. М., Бездрабко В. В. - К., 2002. - С. 8.
  28. ДАЗО. - ФР. 229. Архівний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ виконкому Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих. - Оп. 7. - Спр. 99. - Піврічні плани роботи Архівного відділу УВС по Закарпатській області і заключення на плани Архівного Управління МВС на 1958 рік. - Арк. 15; Спр.116. - Піврічні плани Архівного відділу Управління внутрішніх справ Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих на 1959 рік. - Арк. 5.
  29. Державний архів Закарпатської області / Відповідальний за випуск Делеган Михайло. - Ужгород, 1995. - 31с. Див також: Делеган М. В. Архівна справа на Закарпатті у 1945 - 1991 роках. - С. 533.
  30. Делеган М. В. Державний архів Закарпатської області // Національний архівний фонд України: засоби інтелектуального доступу до документів. - С. 67 - 69.
  31. Національний архівний фонд України: засоби інтелектуального доступу до документів. - С. 9.
  32. Felelos kiado: dr. Nagy Ferenc, Delegan Mihail. Kiadja a Szabolcs - Szatmar - Bereg Megyei Onkormanyzat Leveltara es a Karpatalyai Allami Leveltar. Bereg varmegye foispanjana kiratai 1342 - 1800. Iratjegyzek. - Nyiregyhaza, 1998. - 110 o. (Відповідальні за випуск: Нодь Ференц, Делеган Михайло. Видали: Архів Соболч - Сотмар - Березької області Угорщини та Державний архів Закарпатської області. Документи наджупана Березької жупи 1342 - 1800. Опис документів. - Ніредьгаза, 1998. - 110 с.). Рецензію на видання див.: Хланта Олексій. Унікальне видання // Карпатський край. - 1999, січень - березень. - № 1 - 3. - С.108 - 109.

Довідкові видання

Государственные архивы Украинской ССР: Справочник. - К., 1988. - С. 136 - 139.

Государственные архивы СССР: Справочник: В 2 ч. - М., 1989. - Ч. 1. - С. 506 - 510.

Державний архів Закарпатської області: Рекламно - інформаційний проспект. Відповідальний за випуск Делеган Михайло. - Ужгород, 1995. - 32 с.

Архівні установи України: Довідник. - К., 2000. - С. 71 - 75.

Grimsted Patricia Kennedy. Archives and Manuskript Repositories in the USSR. Ukraine and Moldavia. - Princeton, 1988. - B.1. - P. 825 - 832.

Національний архівний фонд України: засоби інтелектуального доступу до документів. Короткий довідник. Упорядники: Христова Н. М., Бездрабко В. В. - К., 2002. - С. 67 - 69.

Felelos kiado: dr. Nagy Ferenc, Delegan Mihail. Kiadja a Szabolcs - Szatmar - Bereg Megyei Onkormanyzat Leveltara es a Karpatalyai Allami Leveltar. Bereg varmegye foispanjanak iratai 1342 - 1800. Iratjegyzek. - Nyiregyhaza, 1998. - 110 o. (Відповідальні за випуск: Нодь Ференц, Делеган Михайло. Видали: Архів Соболч - Сотмар - Березької області Угорщини та Державний архів Закарпатської області. Документи наджупана Березької жупи 1342 - 1800. Опис документів. - Ніредьгаза, 1998. - 110 с.).

Делеган М. Документи Державного архіву Закарпатської області про уніатську церкву на Закарпатті: Загальний огляд // Ужгородській унії - 350 років. - Ужгород, 1997. - С. 139 - 144.

Делеган Михайло. Документи Державного архіву Закарпатської області як джерело дослідження історії поліконфесійного розвитку краю // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2001. - Т. 7. - С. 46 - 49.

Delehan Mihajlo. A Karpatalja Megyei Allami Leveltar vallassal kapcsolatos iratai // Magyarorszagi Egyhazi Leveltarosok Egyesulete konferenciaja. Nyiregyhaza, 1997. augustus 27. - Nyiregyhaza, 1998. - о. 49 - 54. (Делеган Михайло. Документи Державного архіву Закарпатської області, які стосуються релігійних конфесій // Конференція Спілки церковних архівістів Угорщини. Ніредьгаза, 27 серпня 1997 р. - Ніредьгаза, 1998. - С. 49 - 54).

На початок
На початок