Відродження й поширення рідної мови на всі сфери жит-суспільства актуалізує одну з основних проблем сучасної української лексикографії - складання термінологічних словників. Терміни - це слова або сталі словосполучення, за якими закріплено наукові або спеціальні поняття певної науки, наукової дисципліни, галузі діяльності. Сукупність термінів, пов'язаних між собою понятійними зв'язками, складає термінологію, або термінологічну систему. В ній зосереджено понятійний апарат даної науки чи галузі. Це засіб професійного спілкування і водночас інструмент наукової думки.
Архівознавство як наукова дисципліна та архівна справа як галузь державної й суспільної діяльності користуються своєю терміносистемою - архівною термінологією. Українська архівістика тривалий час послуговувалася російською мовою. Коли бути точнішим, можна зазначити: в Україні існувала радянська архівна справа і радянське архівознавство, одним із робочих інструментів яких, зокрема, виступала російськомовна архівна термінологія. Відсутність, у кращому випадку - нерозвиненість, української термінології в будь-якій галузі наукової і професійної діяльності обумовлювалися загальною мовною політикою в Радянському Союзі й свідчили про одноканальність розвитку цих галузей і наук на теренах усієї держави без найменших національних "відхилень".
Показово, що за радянських часів жодного разу не поставало питання про видання словника архівної термінології національними мовами союзних республік. Ідея видання архівного термінологічного словника на початку 30-х років не була зреалізована. Так було навіть в 70-80-х роках, коли готувався подібний словник мовами соцкраїн. Нормативно-методичні документи, наукові статті з архівознавства, довідково-обліковий апарат архівів, планово-звітна документація - все це укладалося майже виключно російською мовою. Так само, як і безліч діловодних документів тогочасних установ і організацій, що згодом ставали архівними документами й потрапляли на зберігання до архівів. Таким чином, розпад СРСР архівна справа України зустріла з нерозвиненим і невпорядкованим понятійним апаратом, викладеним українською мовою.
Процеси розбудови незалежної України, розвитку всіх сфер і галузей суспільного та державного життя на національному ґрунті стали найголовнішою передумовою відродження вітчизняної архівної термінології.
Власна термінологія є не тільки ознакою самоідентифікації певної сфери суспільного життя чи галузі наукового знання, а й одним із потужних рушіїв їх поступу (водночас і засобом збагачення національної мови загалом). Не випадково певні напрацювання українського архівного термінотворення і термінозастосування припали саме на 20-ті роки, коли робилися перші самостійні кроки в розвитку теорії і практики архівної справи в Україні.
Потреба в цій роботі викликана також, з одного боку, неухильним розвитком і вдосконаленням самих об'єктів термінотворення - архівної справи та архівознавства, виникненням нових способів документування, зберігання, передавання, використання документної інформації, а з другого - пов'язаною з цим наявністю в обігу численних невпорядкованих термінів, частина з яких уже застаріла, змінила свій первісний зміст.
Серед причин необхідності впорядкування архівного понятійного апарату - вплив на термінологічну систему архівознавства суміжних наук і галузей знань, пов'язаний із загальними процесами перенесення знання та інтеграції наук.
Особливої актуальності унормування мовних засобів, що використовуються в архівній галузі, набуває, зокрема, у зв'язку з необхідністю лінгвістичного забезпечення інформатизації архівної справи.
Важливою передумовою впорядкування професійної мови українських архівістів є все активніше входження вітчизняної архівної служби до світової архівної спільноти, розширення й поглиблення контактів з колегами з інших країн, зростання уваги до їхнього досвіду. При суттєвих відмінностях у структурі та технології архівної справи в різних державах велике значення має пошук мовних засобів визначення еквівалентних архівних понять з метою подолання термінологічних перешкод у діловому фаховому спілкуванні архівістів.
Брак упорядкованої, унормованої і кодифікованої сучасної архівної термінології став особливо відчутним при розгортанні нормотворчої роботи в галузі архівної справи, яка є складовою частиною реформування архівної системи згідно з Законом України "Про Національний архівний фонд і архівні установи". Навіть розроблення самого Закону (в якому, до речі, застосовано понад 70 архівних термінів) ускладнювалося через термінологічні проблеми, оскільки, як відомо, будь-який нормативний акт має спиратися на чіткі, однозначні поняття й терміни.
Усі ці обставини сприяють визнанню термінознавчих розвідок пріоритетними архівознавчими дослідженнями. Архівознавче термінознавство - нова наукова дисципліна в рамках архівознавства, предметом якої є виявлення та описування норми архівної термінології (кодифікація), дотримання цієї норми, розвиток та вдосконалення (нормалізація) термінології на основі дослідження її історії й теорії. Основним засобом кодифікації та внормування термінології є термінографічна діяльність, тобто розробка різного виду термінологічних словників.
Даний словник є коротким архівним українським термінологічним тлумачним нормативним словником.
Таке визначення жанру цієї праці обумовило включення до словника лише частини термінів, що зустрічаються в професійній діяльності архівістів і архівознавців (понад 800 одиниць, рахуючи терміни-синоніми). Архівна справа - комплексна галузь діяльності, а архівознавство - комплексна наукова дисципліна, які в загальному контексті людської діяльності й знань межують з багатьма іншими науковими і професійними сферами, послуговуються їх здобутками й інструментарієм, у тому числі, звичайно, і термінологічним. До словника не ввійшов (та й не міг бути включеним) увесь репертуар термінів, які побутують в архівній справі та архівній науці.
Логіка першого кроку в архівній термінографії підказувала доцільність обмеження реєстру термінів словника суто архівними і переважно базовими термінами, основоположними для архівістів. Проте у процесі практичної роботи, виявлення й розбудови термінології як системи стала очевидною неможливість послідовного дотримання такого обмеження.
До словника насамперед включено терміни, що називають об'єкти й процеси архівної діяльності, зокрема види архівних установ та професій, носіїв документної інформації, обліково-пошукових документів, види робіт, а також поняття архівознавства, способи забезпечення збереженості документів тощо. Із суміжних галузей знань включено назви та окремі основні поняття низки спеціальних історичних дисциплін. Є групи термінів, загальні для архівознавства і бібліотекознавства, книгознавства, документознавства. Два блоки термінів подано ширше. Враховуючи спадковий характер архівної справи щодо сфери документотворення, перший з них пов'язаний з діловодством. Виходячи з сучасної концепції архівних документів і архівних технологій як складової частини національних інформаційних ресурсів, повніше подано блок основних інформаційних термінів, котрі нині все активніше входять до професійної лексики архівістів.
Питання про ступінь входження до архівної термінології лексичних одиниць із суміжних терміносистем є загалом одним із складних питань підготовки словника. Так, у процесі роботи стала очевидною доцільність підготовки окремого термінологічного словника з документознавства. Тому до даного словника включено лише частину діловодних термінів, а з назв видів і різновидів документів подано лише суто архівні, тобто облікові форми та інші види документів, безпосередньо пов'язаних з архівними технологіями.
Не внесено до словника, зокрема, і терміни, що деталізують основні поняття й процеси, позначають спеціальну архівну техніку та обладнання, такі, що пов'язані з виготовленням і обробленням машиночитаних документів, документів з плівковими носіями інформації тощо.
Українським словник є не лише тому, що викладений українською мовою, подає її лексичну норму, а й тому, що в ньому розкрито основну проблематику саме української архівістики з особливостями і відмінностями, відсутніми в інших країнах.
Термінологічним даний словник є тому, що його об'єктом є спеціальні поняття, терміни, а не загальнолітературна лексика.
Його функція як тлумачного полягає у тому, що подається не просто перелік термінів, а й тлумачення їхніх значень у дефініціях. Термін, понятійна сторона якого підлягає визначенню, та дефініція складають словникову статтю термінологічного тлумачного словника. Словникові статті систематизовано за алфавітом заголовних термінів.
Як правило, знакова сторона термінів у словнику подається в однині. Терміни, що складаються з кількох слів - терміноелементів, подано з прямим, а не інверсійним порядком слів (родинний архівний фонд, а не архівний фонд родинний). Крім власне термінів з одного чи двох терміноелементів (архів, розсип документів) до словника увійшла частина словосполучень із трьох-п'яти слів, що називають переважно процеси архівних робіт або види архівно-облікових документів (включення документів до Національного архівного фонду, картка обліку форм використання архівної інформації).
Дефініції, як у будь-якому термінологічному словнику, побудовані за принципом відображення мінімально необхідних і достатніх ознак для ідентифікації предметів, явищ, процесів, для розкриття їхньої сутності і відмінності від інших, близьких за характером предметів, явищ, процесів. При конструюванні дефініції максимально використано терміни даної терміносистеми, що дозволило не лише скоротити текст визначення, розкрити взаємозв'язок між термінами, показати їх як систему, але й уникнути логічного кола у визначенні. Такі терміни в тексті дефініцій виділено курсивом (автентичний текст - справжній текст оригіналу документа).
У словнику наведено лише ті значення багатозначних термінів, з якими ці терміни застосовуються в архівній термінології. Коли таких значень більше одного, вони подаються під номерами (Документування -
При застосуванні багатозначного терміна в дефініції іншого - в дужках зазначається його конкретне значення (Виконання документа - вид управлінської діяльності, зміст, характер та виконавці якої обумовлені текстом документа (1). Значення, з якими терміни застосовуються в загальновживаній лексиці або в інших терміносистемах, у даному словнику не відбито.
Терміни-синоніми подаються у загальному реєстрі за алфавітом, але дефінується лише один, як правило, поширеніший варіант, із зазначенням через кому синоніма (Принцип походження, провенієнцпринцип - принцип організації архівних фондів, який вимагає врахування генетичних зв'язків документів з фондоутворювачем (фондоутворювачами); від терміна-синоніма робиться посилання на дефінований термін (Провенієнцпринцип див. принцип походження).
Враховуючи можливість застосування даного словника як посібника з архівознавства у навчальних закладах, для полегшення засвоєння матеріалу після дефініцій багатьох термінів, що називають споріднені або протилежні поняття, зроблено посилання: "порівняй" або "дивись також" (Негатив - оригінал кіно-чи фотодокумента, що являє собою фотографічне зображення зі зворотним розподілом світлих і темних тонів та кольорів об'єкта знімання відносно їх розподілу в зображувальному об'єкті; порівн. позитив.).
Нормативним даний словник є тому, що він визначає та фіксує норму в розумінні й написанні архівних термінів, тобто визначає актуальний склад термінів архівіста, а також моделі, за якими створюються ці терміни.
При цьому під нормалізацією термінології розуміється не просто виявлення та описування норми, а й цілеспрямоване втручання в мовні процеси, введення або виключення певних термінів. У процесі розвитку архівної справи й архівознавства, як уже зазначалося, збагачується їхній понятійний апарат. Поява нових понять викликає термінологічну недостатність. Поповнення термінології здійснюється шляхом словотворення або запозичення з іншомовних термінологій або з інших терміносистем. При залученні термінів обсяг і зміст понять, переданих такими термінами, не завжди збігається з їхнім первісним значенням у тих терміносистемах, звідки їх запозичено. Одним із шляхів поповнення актуального складу терміносистеми є відродження термінів, котрі не застаріли за змістом, але широко не вживаються.
Унормуванню термінології сприяє ретельний відбір термінів для реєстру словника, в якому відбито сучасну проблематику української архівістики, застарілі терміни не включено. Частково не включено й терміни-дублери, хоча подано ті варіанти термінів і терміни-синоніми, які, на погляд укладачів, є актуальними і нормативними для сучасної вітчизняної архівної терміносистеми. Не включалися ненормативні терміни й ті, що неправильно орієнтують, як наприклад, "схоронність документів", "відомчий архів", "використання документів", "дослідник документів" тощо. Не потрапили до словника й терміни чи цілі словосполучення, котрі не потребують пояснень, а також ті, що не можуть бути визначені без повторення в дефініції знакової сторони терміна. Окремі терміни не подано у словнику через їх дискусійність у сучасному архівознавстві.
Водночас читачам словника запропоновано й такі терміни, які ще не набули серед архівістів достатнього поширення, але, на думку укладачів, мають таку перспективу. Зокрема, це група термінів у галузі архівного описування, наближених до міжнародне визнаних стандартів та інформаційних технологій.
Крім основної частини - алфавітного переліку дефінованих термінів - у словнику подано двомовний російсько-український реєстр термінів-еквівалентів. Доцільність його включення до складу словника обумовлена непростими шляхами вітчизняного архівного будівництва, а також найбільшою прийнятністю російської мови як містка до міжнародного спілкуванні українських архівістів, враховуючи те, що вона визнана однією з робочих мов Міжнародної ради архівів і репрезентована у багатомовних архівних словниках. Ця частина словника наочно демонструє як близькість української і російської архівних термінологій, так і наявні розходження.
Терміни, знакова сторона яких має загальноприйняті скорочення-абревіатури, подано в алфавітному переліку, з абревіатурами в дужках після повного терміна (Національний архівний фонд (НАФ). Крім того, абревіатури термінів з їх розшифруванням подано в окремому переліку. Вони використані також у текстах дефініцій замість повних термінів.
Цей словник є однією з перших науково-дослідних розробок, включених до планів створеного 1994 року Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Авторському колективу впродовж відносно короткого часу (1995-1997 рр.) довелося вирішувати проблеми, пов'язані Передусім з нерозвиненістю сучасної української архівної термінології, практичною відсутністю у вітчизняному архівознавстві будь-яких термінознавчих напрацювань і відповідно фахівців з даного напряму. Тому словник відбиває об'єктивну ситуацію, яка існує нині в українській архівній термінології та вітчизняному архівознавчому термінознавстві.
Джерелами даного словника були законодавчі акти, нормативно-методичні документи, державні й галузеві стандарти з архівної справи, діловодства, реставрації і консервації документів, тлумачні, термінологічні та енциклопедичні словники, наукова література і навчальні посібники з архівознавства, архівознавчого термінознавства та суміжних дисциплін. Окремо слід згадати архівні термінологічні словники, підготовлені Міжнародною радою архівів, архівістами країн соціалістичної співдружності, у СРСР, НДР, Польщі, Росії. Вони вивчалися не лише як термінологічні джерела, а й з точки зору їхньої структури та оформлення, тобто як джерела лексикографічні. Наприкінці словника подано список його основних термінологічних джерел. При укладанні словника використано орфографічні норми, закріплені у виданнях: Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. - К.: Вища школа, 1995; Новий російсько-український словник-довідник / Єрмоленко С.Я. та ін.- К.: Довіра, 1996; Орфографічний словник української мови. - К.: Довіра, 1994.
Структурно словник складається з передмови, основного реєстру термінів з дефініціями, російсько-українського словника термінів, списка абревіатур. У словнику використано такі умовні скорочення: див. -дивись, порівн. - порівняй.
Вироблення концепції словника й основну роботу по його складанню здійснили К.Є.Новохатський (Головархів України); к.пед.н., доц. К.Т.Селіверстова (УДНДІАСД). Формування окремих термінологічних блоків та експертизу словника здійснили: к.е.н., доц. Н.І.Гончарова (Київський державний університет культури і мистецтв); д.і.н., проф. Я.С.Калакура (Київський університет імені Тараса Шевченка); д.і.н. С.Г.Кулешов, к.і.н., с.н.с. І.Б.Матяш, З.О.Сендик, Н.М.Христова, к.і.н. В.С.Шандра, к.х.н. А.К.Шурубура (УДНДІАСД); Н.М.Слончак (ЦДКФФА України); к.філол.н. О.Г.Тодор (Інститут української мови НАМ України); к.ю.н. І.Б.Усенко (Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАМ України).
Важливе значення для доопрацювання складу термінів та їх дефініцій мала участь в обговоренні проекту словника на термінологічних семінарах О.М.Базанової (ЦДКФФА України); Л.М.Васько, Т.М.Захарченко, Т.П.Прись, Г.П.Рижкової, Т.М.Рокитенець (Головархів України); к.і.н. О.М.Гальченко (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського); Л.З.Гісцової (ЦДІАК України), Н.С.Дужик, д.філол.н. С.Я.Єрмоленко, д.філол.н. В.В.Жайворонка (Інститут української мови НАЙ України); С.Ф.Лозової (Держархів Київської області); О.М.Коваль, к.ф-м.н. В.М.Юрченка (УДНДІАСД).
Суттєво допомогло укладачам словника обговорення реєстру термінів і проекту першої редакції словника в державних архівах України, архівознавчих науково-дослідних установах Білорусії та Росії, наукових установах НАН України, на засіданнях науково-методичного семінару УДНДІАСД, присвячених термінологічним проблемам у галузі архівної справи.
Значення цієї праці не обмежується лише тим, що зроблено першу серйозну, цілеспрямовану спробу (попри наперед відомі недосконалості й ще не виявлені прорахунки) упорядкувати сучасну українську архівну термінологію. Початок систематичних студій у цьому напрямку виявив низку нерозв'язаних теоретичних питань архівознавства, сприятиме розвитку його понятійного апарату. За звичайних умов складання словників такого типу ґрунтується на попередніх термінознавчих розробках. Але даним словником фактично розпочинається вітчизняне архівознавче термінознавство. У зв'язку з цим особливе значення має проведення аналізу сучасної термінологічної ситуації, набуття досвіду термінологічної роботи, який може бути використано при підготовці різних видів словників: сучасної діловодної і документознавчої термінології, історичної архівної і діловодної термінології, що побутувала на теренах України, двомовних чи багатомовних архівних словників тощо.
Саме як перший із цієї майбутньої серії і слід сприймати даний словник.
Начальник організаційно-аналітичного відділу
Головного архівного управління
при Кабінеті Міністрів України Костянтин Новохатський
Головна сторінка | Nota Bene | Генеалогія | Новини | Публікації | Архіви в Україні | Архіви в світі | Контакти | Карта порталу
Copyright © 2008 - Державний комітет архівів України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@archives.gov.ua