Наталія Черкаська

ДОЛЯ ПЕЧЕРСЬКОГО АРХІВУ ПОТОЦЬКИХ

Наприкінці 1927 р. в Одесі, колишньому будинку Анатра1, промисловця грецького походження, в замурованій стіні знайдено було документи XVIII - початку XХ ст., що належали дворянським родинам польського походження, які мали маєтки та мешкали до 1917 р. у Подільській та Київській губерніях, а саме: фрагменти родових архівів нащадків графів Ігнатія Сцібор-Мархоцького (власника маєтку Міньківці в Ушицькому пов. Подільської губ.), Константи Юзефа Потоцького (власника маєтку Печера в Брацлавському пов. Подільської губ.) та його зятя Адама Міхала Замойського. Деякі з документів, що їх вилучено в Одесі, стосувалися представників козловецької гілки роду Замойських і вже нами опубліковано2. За яких обставин ці папери, серед інших документів Печерського архіву Потоцьких, були замуровані разом з родинними документами графів Сцібор-Мархоцьких у стіну будинку промисловця Анатра в Одесі, невідомо.

Проте місцезнаходження не є випадковим. Так, з листування ЦАУ УСРР дізнаємося про перебування документів Сцібор-Мархоцьких (1774-1905) і Потоцьких (1907-1912) на зберіганні в Одеському крайовому історичному архіві (станом на червень 1927 р.)3. Слід зауважити, що Потоцькі мали власність у Одесі. Як відомо, дружина Францишека Потоцького, сина графа Константи Юзефа Потоцького з Печери, 1917 р. мешкала у будинку № 11 по вулиці Гоголя (належав генералу Трощинському, родичу письменника). У Новоросійській губ. мали маєтності й Сцібор-Мархоцькі. Можна припустити, що документи Сцібор-Мархоцьких надійшли до родинного архіву Потоцьких від державців маєтку Вчорайше, Липковських, родичів Жевуських. З цього дому походила, зокрема, бабуся Константи Юзефа Потоцького, власника Печери, Марія Жевуська, донька коронного польного гетьмана Северина Жевуського4. Липковські мали шлюбні стосунки, майнові інтереси з Жевуськими, Потоцькими та Сцібор-Мархоцькими. Саме Липковські, на нашу думку, були "єднальною ланкою" між архівами Сцібор-Мархоцьких і Потоцьких.

Про знаходження "польських архівів" у Одесі ЦАУ УСРР сповістив заступник Уповноваженого Наркомату закордонних справ СРСР при Уряді УСРР у Харкові І. Кулик. Листування Центрального архівного управління УСРР з цього приводу пропонуємо увазі читача.

Документи, що публікуємо, становлять науковий інтерес, оскільки не тільки розкривають аспекти тогочасної політики щодо дворянських архівів, а, як спробуємо довести, дають уявлення про майнові та генеалогічні зв'язки Потоцьких і пов'язаних з ними майновими відносинами шляхетських родин; уможливлюють реконструкцію фрагменту магнатського родового архіву.

Агент НКЗС СРСР у Одесі (прізвище не встановлено) виявив і першим дав оцінку документів, потрактувавши їх як родинний архів графів Сцібор-Мархоцьких, Константи Потоцького та Адама Замойського, зятя Потоцького. "Архив находится в порядке, и я буду ждать Вашего распоряжения, что с ним делать. Если он нам не нужен, я могу передать его в Одесскую научную библиотеку, которую такие материалы интересуют" (див. документ 1).

Характеризуючи архівні матеріали, агент наркомату зауважив, що більшість із них належала графам Сцібор-Мархоцьким, окремо вирізнивши документи за підписом Станіслава Августа Понятовського, останнього короля Речі Посполитої. На його думку, переважали документи генеалогічного характеру. Графів Потоцьких і Замойських стосувалася невелика кількість документів майнового характеру, "имеющих значение и в настоящее время", зокрема щодо виділу спадщини дочці графа Потоцького, "нынешней графине Замойской (жене Адама)" (курсив наш; документ 1). Остання обставина (Замойські мешкали на той час у Польщі в Люблінському воєв.) дала привід НКЗС СРСР припустити можливість використання документів "по своїй лінії" у майбутньому.

Завідатель ЦАУ УСРР М. А. Рубач5, у відповідь на пропозицію передати документи до Одеської наукової бібліотеки, категорично зауважив, що "згідно з обіжником Наркомосвіти з 4-го грудня 1926 року Ч-6800 (Ії)6 , якого погоджено з ЦАУ, - сімейні (фамильні) архіви до бібліотек не передаються, а мусять переховуватися в архівосховищах архівних органів" (документ 2). Майже водночас дирекція Одеського крайового історичного архіву висловила бажання одержати документи, вилучені з будинку Анатра, аби долучити їх до існуючого вже фонду Сцібор-Мархоцьких (документи 3, 6).

Для прийняття остаточного рішення про місце зберігання виявлених фрагментів родинних архівів М. А. Рубач просив НКЗС СРСР надіслати їх до Харкова, на адресу ЦАУ УСРР (документ 4). Актуальність розв'язання цієї проблеми посилювалася у контексті вимог Польщі щодо повернення приватних архівів і колекцій згідно з XI статтею (п. 1) Ризького договору 1921 р. Це був період, коли Центральне архівне управління УСРР намагалося врятувати від загибелі якомога більше "фамільних архівів" на території УСРР, зважаючи на їх історичне значення та наукову цінність ("для вивчення історії великого землеволодіння й соціяльно-економічних відносин поміщиків і селянства")7. Таке завдання було сформульоване 1926 р., у зв'язку із завершенням терміну вислання колишніх поміщиків з маєтків на території Української СРР8.

Засади архівної політики лишалися незмінними до початку 1930-х років, коли розгорнулася боротьба з "українським буржуазним націоналізмом" і в архівній галузі запроваджено було "класовий підхід", через що першорядне значення надавалося описуванню історико-революційних документів.

Але повернімося до квітня 1928 р. Документи з Одеси надійшли до Харкова, в Управління Уповноваженого НКЗС СРСР при Уряді УСРР (документ 5). Долю фрагментів архівів родин великих землевласників польського походження мала вирішити, за сучасною термінологією, експертиза цінності, що її доручили провести в Харкові Є. М. Іванову, тодішньому завідувачу Харківського центрального історичного архіву (документ 7). Тут доречно згадати, що саме архівісти Харкова наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років, за ініціативою ЦАУ УСРР, розробили методику розбору, описування, обліку документів приватного походження і втілювали її на практиці. Крім Є. М. Іванова9 , який невдовзі помер, ці питання опрацьовували такі відомі харківські архівісти, як В. І. Веретенніков, В. О. Барвінський, О. К. Цвєтков та інші10.

Офіційне листування керівництва ЦАУ УСРР і Управління Уповноваженого НКЗС СРСР при Уряді УСРР про подальшу долю вилучених у Одесі документів відклалося в ЦДАВО України (ф. 14). Для того щоб оцінити належним чином зміст знайдених 1927 р. документів, вважаємо доцільним долучити підготовчі матеріали Є. М. Іванова до звіту про відрядження у квітні-червні 1928 р. в Управління Уповноваженого НКЗС СРСР при Уряді УСРР. Вони зберігаються у ЦДІАК України в особовому фонді завідувача Харківського центрального історичного архіву (ф. 1672). Йдеться про складені Є. М. Івановим заголовки документів по в'язках, систематизованих за родовою приналежністю, як доповнення до переліку, підписаного 28 лютого 1928 р. секретарем Агентства НКЗС СРСР М. Тимковським (у ньому зазначено лише загальний обсяг в'язок і книг). Датовані 2 червня 1928 р., підготовчі матеріали Є. М. Іванова розкривають зміст документів по кожній з 19 позицій переліку (документ 8).

З підготовчих матеріалів і звіту (документ 9) Є. М. Іванова довідуємося, що всі документи містилися в одному металевому ящикові та являли собою 16 в'язок загальною кількістю 1533 аркуша; одну рукописну книжку 1888 р. на 316 сторінках (покажчик документів з 1398 р. про рід Мархоцьких, що зберігалися в Краківському архіві, укладений Мощинським); одну друковану книжку 1772 р. ("Жизнь и труды кардинала Кортезия"); один план - маєтку Захаркаді в Ізмаїльському пов. в Бессарабії, одну грамоту - на дворянство, надану Київським дворянським депутатським зібранням Самборським - "священикові та його синам" (документи цієї родини на той час вже зберігалися в Харківському ЦІА11), один малюнок герба роду Сцібор-Мархоцьких.

Є. М. Іванов підтвердив, що документи здебільшого стосувалися Сцібор-Мархоцьких (12 з 16 в'язок) і датувалися XVIII - початком XX ст., "причому в копіях є документи XV-XVII ст." Серед копій документів виявленого фрагменту родового архіву Мархоцьких найдавніші датувалися 1412 р. - матеріали до родоводу Мархоцьких і договір між угорським королем Сиґізмундом Люксембурзьким і Владиславом II Яґайлом (Польща дістала в заставне володіння територію т. зв. Спішських ґродів у складі Любовлянського староства і 13 міст, серед яких головним був Спіш; тепер прикордоння Чехії з Польщею)12. Верхня хронологічна межа документів сягала 1918 р.

За змістом архів становили генеалогічні, майнові документи та приватне листування Сцібор-Мархоцьких і споріднених родин. Їхній родовід досліджували К. Несецький, С. Уруський. Копія фрагменту про рід Сцібор-Мархоцьких з праці К. Несецького зберігалася в родовому архіві (документ 8, в'язка № 3)13.

Мархоцькі герба "Остоя" називалися ще в XV ст. Сцібор, і це ім'я зберегли як прізвисько. Мешкали на польських етнічних землях (Краківське, Сандомирське, Каліське та Сєрадзьке воєводства), а також на "кресах". Зокрема, з середини XVIII ст. оселилися на Поділлі. Сцібор-Мархоцькі підтвердили графський титул, наданий імператором Олександром І14. Проте в родовідних книгах дворянства Київської та Подільської губерній, виданих наприкінці XIX - на початку XX ст., Сцібор-Мархоцьких не зафіксовано15.

Серед української гілки Мархоцьких відомою постаттю, яка привернула увагу багатьох сучасників, був Ігнатій Сцібор-Мархоцький (бл. 1750-1828). Йому присвятили спогади та твори А. Пшездецький, А. Ролле, Т. Боровський та ін. Документи Ігнатія та його сина Кароля також перебували серед матеріалів, знайдених у Одесі. Вони стосувалися позбавлення Ігнатія Сцібор-Мархоцького графської гідності та його намагань повернути титул (1822-1826). Антоній Ролле вважав Ігнатія високоосвіченою людиною: "був освіченим, багато читав, ґрунтовно знав мови, латинську та французьку, напевно, й німецька не була для нього чужою, хоча нею нерадий був писати, а щодо тубільних законів, то вивчав їх ґрунтовно, як будь-який шляхтич у тогочасній Речі Посполитій" (переклад наш - Н. Ч.)16. Сцібор-Мархоцький відбув військову службу в прусській армії, дослужившись до майора. Мешкаючи в Берліні, за свідченням А. Ролле, Ігнатій пройнявся ідеями Руссо і Вольтера. Повернувшись додому, 1791 року став цивільно-військовим комісаром Кам'янецької землі у Подільському воєв., а згодом оселився у Міньківцях (поблизу сучасного м. Дунаївці у Хмельницькій обл.). Міньковецький ключ в Ушицькому пов. дістав у спадок від стрия Войтеха († 1788), саноцького каштеляна (докладніше див. коментарі до документів 8, 9).

Син Ігнатія, Кароль був учасником повстання 1831 р. Його маєтки були конфісковані урядом17. Зі смертю Ігнатія Сцібор-Мархоцького та виселенням Кароля до Курська Міньковецький ключ занепав і наприкінці 1830-х років перейшов до уряду (крім кількох сіл, що їх відсудили Стадницькі).

У цій групі документів одна в'язка (див. документ 8, в'язка № 9) мала відношення до графів Ронікерів герба "Гриф", з якими шлюбних зв'язків Мархоцьких не виявлено (принаймні до 1908 р.)18. Йдеться про матеріали громадської діяльності у 1852-1867 рр. графа Едварда Ромуальда Теофіла Ронікера (1824-1878), полковника російської гвардії, делегата від Балтського пов. у Подільському губернському комітеті з поліпшення побуту селян (1858), дворянського предводителя Ольгопільського пов. Подільської губ. (1860)19. Документи відбивали політичні настрої подільської шляхти у період підготовки селянської реформи 1861 р. та січневого повстання 1863 р. Зокрема, 1862 р. місцева шляхта порушила клопотання про адміністративне об'єднання Поділля та Волині зі Царством Польським. У результаті дізнання, здійсненого через місцеві органи влади, графа Е. Р. Ронікера як учасника подій було виселено.

Напевно, документи з архіву Сцібор-Мархоцьких потрапили до Липковських разом з майновими паперами на маєтки. На жаль, не встановлено, які саме маєтки були записані Липковським - є лише констатація факту в звіті Є. М. Іванова. Липковські були державцями або власниками маєтків, зокрема на Поділлі та Київщині. Їхній родовід прослідковується з середини XVIII ст. (див. коментарі до документів 8, 9). До речі, у Тульчинському окрарху 1926 р. зафіксовано документи "бувшого поміщика Ліпковського в кількості в одну в'язку, до шести вершків обсягом по корінцю"20.

Матеріали, знайдені в Одесі, на нашу думку, пов'язані з архівом тульчинської гілки Потоцьких у Печері. Потоцькі з Печери були нащадками Ярослава, сина Станіслава Щенсного Потоцького. Від них походив Францишек Потоцький (1877-1949), останній власник маєтку, син Константи Юзефа (1846-1909), єдиного з Потоцьких, хто дістав у Російській імперії графський титул. Містечко Печера належало до дідичних маєтностей Потоцьких. Через шлюб Октавії Потоцької зі Свейковським маєток як віно перейшов у його рід, але Печеру викупила Юзефина з Тизенгаузів Потоцька, бабця Францишека Потоцького. Останній власник Печери, перебуваючи за Першої світової війни в Києві, як член Центрального громадського комітету для дітей вигнанців у Південно-Західному краї, використовував особисті зв'язки у вищих польських, російських і німецьких колах для збирання благодійних коштів. Після Лютневої революції 1917 р. у Петрограді Потоцький як співголова "Польського товариства охорони пам'яток старовини на Русі" у Києві сприяв взяттю на облік польських історичних цінностей на етнічних українських землях з метою можливого вивозу найцінніших з них до Польщі (йшлося не тільки про приватні колекції творів мистецтва та архіви). З 1919 р. Францишек Потоцький разом з родиною мешкав у Кракові та Варшаві. З листування Потоцьких відомо, що 1918 р. печерський родинний архів вивезли до Кракова. У травні 1918 р. Францишек Потоцький або хтось із його родини, напевно, відвідав Одесу. Можна припустити, що частину документів стосовно українських маєтків Потоцький доручив зберігати родині Анатра.

До висновку про зв'язок з Потоцькими "одеських" документів наштовхує послідовність в'язок, що належали п'ятьом родам:
Мархоцькі-Ронікери-Липковські-Потоцькі-Замойські, які перебували у шлюбних відносинах або мали спільні майнові інтереси та мешкали на території Подільської губ. Документи кількох родів до спільної схованки міг покласти хтось із родини Анатра, як довірена особа.

Склад архіву Потоцьких у Печері потребує спеціального дослідження. В Одесі зберігалися документи, що характеризували майнові відносини членів родини графа Константи Юзефа Потоцького, а саме дружини та дітей (купчий запис на маєток Печера, духівниця графа, документи про шлюб його доньки Марії Пелагеї та графа Адама Міхала Замойського, виділ їй спадщини, свідоцтва про народження дітей тощо). Деякі з документів, згадані Є. М. Івановим, вдалося ідентифікувати, проте це тема іншої публікації.

Документи з Печерського архіву після Другої світової війни опинилися в відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (тепер - Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України), звідки разом з іншими колекціями документів 1979 р. були передані до ЦДІА УРСР у Києві (тепер - ЦДІАК України). На сьогодні "одеські" документи почасти відклалися в родових фондах Замойських (ф. 256) і Потоцьких (ф. 49). Документи Сцібор-Мархоцьких у невеликій кількості є у фонді 2228: Колекція документів на право власності, створеному 1985 р. з архівних матеріалів, що надійшли з ЦНБ АН УРСР 1979 р. Частина родинного архіву Потоцьких з Печери зберігається тепер у Бібліотеці ПАН у Кракові21.

За результатами відрядження Є. М. Іванова було ухвалено рішення, узгоджене з Управлінням Уповноваженого НКЗС СРСР при Уряді УСРР, - залишити в Харківському центральному історичному архіві матеріали, виявлені в Одесі. У звіті ХЦІА за 1928 р. було зафіксовано, що прийнято на зберігання архів Сцібор-Мархоцьких, "надісланий в Харків з Н[аркомату] зак[ордонних] справ із Одеси"22.

Не всі документи з Одеси вціліли й збереглися до наших днів. Доля більшості з них невідома.

Документи написано українською мовою за правописом, офіційно затвердженим у 1928-1929 рр., згідно з яким запозичені слова писалися відповідно до західноукраїнських правописних традицій. Публікацію підготовлено за дипломатичним методом передачі текстів. Явні помилки виправлено, правопис географічних назв уточнено в посторінкових примітках. Не розкриваємо скорочення географічних термінів, що становили назви судів, - Житомирск., Киевск. (документ 8), за відсутності уточнення (ґродський чи земський суд). Російською мовою була підготовлена доповідна записка агента НКЗС СРСР в Одесі та підготовчі матеріали до звіту Є. М. Іванова (документи 1, 8). У шапці документа курсивом відображено слова, вписані від руки у друкований текст. Коментарі розкривають біографічні дані архівістів 1920-х рр., підписи яких є в документах, і містять генеалогічні відомості основних родів, які склали архів. Пагінація посторінкових археографічних приміток - у межах документа.


  1. У документі адреси не зазначено. Анатра був власником двоповерхового будинку № 29 по вул. Пушкінській, на розі вул. Єврейської (колишня вул. Скобелєва). Фасад будинку № 13 по вул. Жуковського, приміщення банку родини Анатра, прикрашав їхній герб.

  2. Див. додаток до статті: Черкаська Н. О. Графи Замойські - власники Козловецької ординації у документах ЦДІАК України: (До генеалогічних зв'язків однієї з гілок роду) // Арх. України. - 2002. - № 1/3. - С. 205-231. У статті вони помилково віднесені до документів з Вінницької філії ВБУ, де на початку 1920-х років зберігався Немирівський архів Потоцьких і Строганових. На час публікації статті автору було невідомо про знахідку в Одесі 1927 р.

  3. Перелік фондів Одеського крайового історичного архіву див.: Архівна справа. - 1928. - Кн. 5/6. - С. 85. Див. також звіт цього архіву станом на червень 1927 р.: ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 468, арк. 4-5.

  4. Онук Станіслава Фердинанда, старшого брата гетьмана, Ернест (1812-1862) мав доньку Ернестину, яка успадкувала маєток Вчорайше від бездітної сестри матері Констанції Івановської - Діонісії Понятовської. Документи Понятовських і Жевуських тепер фрагментарно зберігаються в ЦДІАК України.

  5. Так офіційно називалася посада голови Укрцентрархіву. М. А. Рубач, історик, архівіст, археограф, очолював ЦАУ УСРР у 1925-1931 рр. Докладніше про нього див.: Українські архівісти: Біобібліограф. довідник. - К., 1999. - Вип. 1: XIX ст. - 1930-ті рр. - С. 288-290 (автор статті про М. А. Рубача - В. С. Шандра); Михайло Рубач: архівіст, історик, педагог / Редкол.: В. П. Ляхоцький (гол. ред.) та ін. - К., 2000. - (Серія: "Історія архівної справи: спогади, дослідження, джерела". - Вип. 3.)

  6. Насправді йдеться про "Обіжник НКО УСРР до всіх окрінспектур Наросвіти і до всіх державних музеїв і бібліотек, в копії до окружних архівних управлінь з 4-го грудня 1926 р., № 6900/1" // Арх. справа. - 1927.- № 4. - С. 97.

  7. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 323, арк. 22.

  8. Там само, арк. 32; Черкаська Н. О. До історії "магнатських" фондів Центрального архіву давніх актів у Києві (1921-1945) // Арх. України. - 2002. - № 4/6. - С. 77-92.

  9. Чернетки рукопису Є. М. Іванова див.: ЦДІАК України, ф. 1672, оп. 1, спр. 191.

  10. Див.: Веретенніков В. І. Уваги з досвіду по архівному будівництву // Арх. справа. - 1925. - № 1. - С. 1-23; Веретенніков В. І. До принципових питань з розборки та клясифікації архівних матеріялів // Там само. - 1930. - № 2 (12). - С. 30-31; Веретенніков В. І. Підручник. Лекція IV, V: Розгляд основних систем клясифікації - упорядкування архівних матеріялів / За ред. В. І. Веретеннікова. - Х., 1932. - С. 17; Цвєтков О. До питання про розбір матеріялів приватного архіву // Арх. справа. - 1930. - № 3 (13). - С. 102-106 та ін.

  11. Йдеться про протоієрея А. А. Самборського - духівника імператора Олександра І. Самборські були родичами дружини В. Ф. Малиновського - директора Царськосельського ліцею. Яким чином грамота на підтвердження дворянського походження Самборських, видана Київським дворянським депутатським зібранням, опинилася в Одесі, серед паперів Мархоцьких, не з'ясовано.

  12. Див. заголовки Є. М. Іванова до документів (в'язки 5, 12). Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Від найдавніших часів до наших днів. - Л., 2002. - С. 73.

  13. Niesiecki K. Herbarz Polski. - Lipsk, 1841. - T. VI. - S. 543-544; Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty Polskiej. - Warszawa, 1917. - T. X. Дані про українську гілку Мархоцьких викладено в оповіданні А. Ролле "Hrabia Redux", присвяченому Ігнатію Мархоцькому. А. Ролле при написанні твору користувався документами з архіву Мархоцьких. (Dr. Antoni J. Opowiadania. Serya IV. - Warszawa, 1884. - T. 2. - S. 3-75). Див також: Bartoszewicz J. Marchocki Ignacy // Encyklopedia Powszechna. - Warszawa, 1864. - T. XVII. - S. 966-968. Вважав Ігнатія братом Войтеха, саноцького каштеляна.

  14. Polska encyklopedia szlachecka. - Warszawa, 1994; repr. 1936. - T. 1. - S. 199; T. 8. - S. 152-153.

  15. Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Киевской губ. - Киев, 1906; Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Подольской губ. - Каменец-Подольский, 1897.

  16. Dr. Antoni J. "Hrabia Redux" // Opowiadania. Serya IV. - Warszawa, 1884. - T. 2. - S. 17.

  17. ЦДІАК України, ф. 442, оп. 72, спр. 441. Опубл.: Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор: Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831-1863) / Переклад з француз. З. Борисюк. - К., 1996. - С. 329.

  18. Dunin-Borkowski J. Almanach Blekitny. - Lwow, 1908. - S. 806-809.

  19. Ibidem. - S. 808.

  20. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 323, арк. 16; спр. 515, арк. 241.

  21. Biblioteka PAN w Krakowie, Potoccy z Pieczary (XVI-XIX w.) // Zbiory rekopisow w bibliotekach i muzeach w Polsce / Oprac. D. Kamolowa. - Warszawa, 1988. - S. 295.

  22. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 661, арк. 16 зв., 21.



А. Замойського, І. Сцібор-Мархоцького, виявлених у Одесі (1927-1928)

№ 1

ІНФОРМАЦІЯ ЗАСТУПНИКА УПОВНОВАЖЕНОГО НКЗС СРСР ПРИ УРЯДІ УСРР У ХАРКОВІ І. КУЛИКА ДЛЯ ЗАВІДАТЕЛЯ ЦАУ УСРР М. А. РУБАЧА ПРО ЗНАЙДЕНІ В ОДЕСІ "ПОЛЬСЬКІ АРХІВИ" 22 грудня 1927 р. [Штамп] Секретно По поручению тов. КУЛИКА1 при сем препровождается выписка из письма Агента НКИД СССР в Одессе о польских архивах. Приложение: Упомянутое на 1 л. Зав. СШД Управления Упол[номоченного] НКИД в УССР Чумало [Штамп] 2 экз. от 22. XII. 27 г. [Резолюція Рубача:] "Ц[ілком] таємно. ЦАУ рахує необхідним ці архіви направити в Харьков* в наш адрес. Рубач. 29. XII." Выписка из отношения Агента НКИД в Одессе от 14. XII. 27 г. за № 309/с Среди архивов я нашел большой польский архив семьи графа Сцибор-Мархоцкого, графа Константина Константиновича Потоцкого и графа Адама Замойского. Документы графа Мархоцкого носят генеалогический характер, среди них имеется* подлинники за подписью Станислава-Августа ПОНЯТОВСКОГО, между прочим, очень любопытный документ за собственноручною подписью короля, представляющий собой воззвание, рассылавшееся отдельным магнатам и дворянам с целью агитации за себя в Сейме. Архив графов ПОТОЦКИХ носит чисто имущественный характер, имеющий значение и в настоящее время и говорящий о выделении наследства дочери графа ПОТОЦКОГО, нынешней графине Замойской (жены** Адама). Среди бумаг имеется обязательство как графа Замойского, так и его жены, урожденной графини Потоцкой - тестю первого и отцу второй. Архив находится в порядке, и я буду ждать Вашего распоряжения, что с ним делать. Если он нам не нужен, я могу передать его в Одесскую Научную Библиотеку, которую такие материалы интересуют. [Штамп:] Верно: [підпис нерозбірливий] Зав. СШД (підпис) 1 экз. от 20. XII. 27 г. [Резолюція Рубача червоним чорнилом:] "Среди архивов я нашел большой польский архив" - в яких архивах це було знайдено? Відмітити, що в бібліотеки архиви не передаються. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 65-66. Машинопис. № 2 Відношення завідателя ЦАУ УСРР М. А. Рубача до НКЗС СРСР з проханням надіслати виявлений родинний архів графів І. Сцібор-Мархоцького, К. Потоцького й А. Замойського до ЦАУ УСРР у Харкові 30 грудня 1927 р. У відповідь на Ваше відношення з 22. XII. б[іжучого] р[оку] під Ч-1425/с Центральне Архівне Управління повідомляє, що згідно з обіжником Наркомосвіти з 4-го грудня 1926 року Ч-6800 (Ії)3*, якого погоджено з Центральним Архівним Управлінням, - сімейні (фамильні) архіви до бібліотек не передаються, а мусять переховуватися в архівосховищах архівних органів. Повідомляючи про це, ЦАУ вважає за необхідне, аби фамильний архів графів Сцибор-Мархоцького, К. К. Потоцького та А. Замойського, що його знайдено Агентом НКЗС СРСР в м. Одесі2, було направлено до м. Харкова в адресу Центрального Архівного Управління. Крім того, ЦАУ зазначає, що в повідомленні Агента НКЗС СРСР м. Одеси4* вказано: "среди архивов я нашел большой польский архив", але не зазначено, серед яких саме архівів, а тому прохання, повідомити, в яких архівах було знайдено фамильний архів вищезгаданих графів. Завідатель Центрального Архівного Управління УСРР Рубач Друк. 2 прим. 1 - до адресата 2 - до справи Н.Б. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 67. Машинопис. № 3 Лист заступника завідувача Одеського крайового історичного архіву О. О. Рябініна-Скляревського3 до ЦАУ УСРР з повідомленням про переховування частини родинного архіву Сцібор-Мархоцьких у Одесі 15 березня 1928 р. [Штамп] На початку поточного року в Одесі в будинку Анатра в замурованої стіні знайдено було і розпорядженням *-Одеського Агента Комісаріяту Закордонних Справ-* недавно надіслано в Харків до Уповноваженого Наркомзакордонних справ УСРР** тека фамільного архіву СЦІБОР-МАРХОЦЬКИХ XVIII ст. Фамільний архів Сцібор-Мархоцьких мається і переховується в Одеському краєвому архіві і бажано було б об'єднати і нову находку, повернув останню до Одеського крайістарху. Заст. зав. Крайістарху Рябінін Секретар Обідін [Резолюція М. А. Рубача червоним чорнилом:] "т. Роднянський Докласти, як буде одержана відповідь від Н. К. З. Спр. 30. III. Рубач". ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 68. Машинопис. № 4 Відношення завідателя ЦАУ УСРР М. А. Рубача до НКЗС СРСР з проханням прискорити рішення щодо долі родинного архіву графів Сцібор-Мархоцького, К. Потоцького та А. Замойського 22 березня 1928 р. Таємно Центральне Архівне Управління прохає прискорити відповідь на його відношення з 30. XII. 27 року № 420/т в справі передачі до нього фамильного архіву графів Сцибор-Мархоцького, К. К. Потоцького та А. Замойського, що його знайдено агентом НКЗС ССРР****** в м. Одесі. Завідатель Центрального Архівного Управління УСРР Рубач Друк. 2 прим. 1 - адресату 1 - до справи Н. Б. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 70. Машинопис. № 5 Відповідь заступника Уповноваженого НКЗС СРСР при Уряді УСРР І. Кулика на відношення завідателя ЦАУ УСРР М. А. Рубача, з вимогою відрядити представника ЦАУ УСРР для визначення наукової цінності "польських архівів" 20 квітня 1928 р. Таємно Архиви вже прибули до Харкова і знаходяться в помешканні Управління. Просимо прислати Вашого представника, що міг би визначити, чи мають ці архиви будь-яку цінність для УСРР. Коли б вони не становили для Архивного Управління значної цінности, то ми знайшли б для них инший вжиток по своїй лінії. Заст. Упов. НКЗС в УСРР І. Кулик Надр. 2 пр. ОТ/1К 20. IV.28 р. - адресатові - до справ ТШД [Резолюція М. А. Рубача червоним чорнилом:] "Командирувати для огляду Є. Іванова. 20. IV. Рубач". ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 69. Машинопис. № 6 Лист завідувача Одеського крайового історичного архіву Александрова до ЦАУ УСРР з повторним запитом щодо долі знайденого в Одесі родинного архіву графів Сцібор-Мархоцьких 25 квітня 1928 р. [Штамп] Одеський Краістарх просить повідомити на наше відношення від 15. III. 28 р., № 67 відносно текі фамільних архівів Сцібор-Мархоцьких XVIII століття. Зав. Крайістарху Александров Учений архівіст Рябінін ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 71. Машинопис. № 7 Мандат ЦАУ УСРР, виданий Є. М. Іванову4 для відрядження до НКЗС СРСР з метою огляду знайденого родинного архіву 30 квітня 1928 р. Таємно Мандат Пред'явник цього, тов. Іванов Є. М., командирується Центральним Архівним Управлінням УСРР до Народнього Комісаріату Закордонних Справ (згідно його відношення з 20. IV. б. р. № 17/т) для огляду та визначення цінности з історичного боку фамильного архіву Сцибор-Мархоцького, К. К. Потоцького та А. Замойського, що й свідчиться. Завідатедь Центрального Архівного Управління УСРР Рубач ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 72. Машинопис. Відпуск. № 8 КОПІЯ ОПИСУ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ, СКЛАДЕНОГО М. ТИМКОВСЬКИМ, СЕКРЕТАРЕМ АГЕНТСТВА НАРКОМАТУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ СРСР В ОДЕСІ, З НОТАТКАМИ Є. М. ІВАНОВА 2 червня 1928 р. Секретарь Управления Уполномоченного Народного Комиссариата Иностранных Дел СССР в УССР [Відбиток печатки] Центральний архів давніх актів Опись архива польских документов и других документов графа Сцибор-Мархоцкого5 и других 1. Книга старинных писем на польском языке...................277 листов 2. [Книга старинных писем на польском языке]...............225 [листов] 3. Папка...............................................................................43* [листа] 4. [Папка]...........................................................................135 [листов] 5. [Папка]............................................................................47 [листов] 6. [Папка]............................................................................66 [листов] 7. [Папка............................................................................129 [листов] 8. [Папка]............................................................................30 [листов] 9. [Папка]............................................................................46 [листов] 10. [Папка]...........................................................................35 [листов] 11. [Папка].........................................................................177 [листов] 12. [Папка]............................................................................141 [лист] 13. [Папка]...........................................................................98 [листов] 14. [Папка]..........................................................................50 [листов] 15. [Папка]............................................................................6 [листов] 16. [Папка]..........................................................................38 [листов] 17. 3 карты (1 карта, 1 грам[ота] и 1 герб) 18. Книга в цветном переплете 19. Книга в красном переплете Секретарь агентства НКИД СССР М. Тимковский. 24 февраля 1928 г.2* № 2. С 1819-1822 г. Переписка Мархоцкого с3* Пульх[ерией] Малаховской, урожд[енной] Мархоцкой, и Малаховским. 148 шт. N ! Копия частн[ого] письма маршалку К[аменец]-Подольскому Любомирскому графа Пшездецкого 1821 [г.] № 3 (Печатная) выпись 1788 г. с книг гродских Каменец-Подольских по поводу жалобы Игнатия Мархоцкого на [?]. Выпись 1788 [г.] Подлинная грамота (с подписью и гос[ударственной] печатью) Станислава Августа с приглашением Мархоцкого на сейм. 1780 г. 1795 г. О выборе Игнатия Сцибор-Мархоц[кого] старостой Каменецким. Выпись из геральдич[еской] работы Несецкого о роде Мархоцких. 1815 [г.] О расторжении4* брака (стр. 31) Карла Мархоцкого с Боной Тресниской и др. План имения Захаркади в Бессарабии в Измаиловском уезде. Грамота5* на дворянство Самборским (свящ[еннику] и его сыновьям, выданная Киев[ским] двор[янским] деп[утатским] собр[анием]) 1802 г. Рисунок масл[яными] красками герба (Сцибор-Мархоцких). № 16* С 1826 г. Переписка графа Мархоцкого с граф[иней] Пульх[ерией] Малаховской. Есть в письмах о хозяйств[енных] делах, о постройке школы и т. д. Адрес депутации палаты пэров, адрес франц[?], стр. 88-[8]9. N ! Стр. 41: настроение перед выборами дворянского маршалка 1826 г. № 13 Из фонда гр[афа] Конст[антина] Потоцкого Acta kardynalne, dotyczace actow osobistych i wladan JW Hr. Potockich (имение в Печаре7* Немиров[ского] у[езда] Под[ольской] губ.) С начала ХХ ст. содержит: Копии метр[ических] свид[етельств] Конст[антина], Франциска, Томаша, Софьи Потоцких, копия акта, выдела Мар[ии] Замойской. Копии свид[етельств] о составе семьи Потоцких. Копии судебн[ых] решений, завещания Конст[антина] Потоцкого, [копии] раздельных актов, вводных листов и пр. № 14 С полов[ины] XIX в. - 1908 [г.] Акты кардин[альные], касающ[иеся] ввода и доказательств на Печарское имение Конст[антина] Потоцкого. № 15 Акт 1918 г. о ссуде Захаркади 60000 руб. Захаровичем под покупаемый им в Бендерах фруктово-виноградный сад на 37 Ѕ дес. № 16 Нач[ало] XX в. Докум[енты], касающ[иеся] имущ[ественных] отношений граф[ини] Замойской (урожд. Потоцкой) с гр[афом] К. Потоцким. Лист 64. 1782 [г.] Киевск. О том же. Prorogacio Л[ист] 66. 1783 г. Киев. О том же. Л[ист] 68. 1784 г. Киев[ский] приговор по тому же делу. Л[ист] 71. 1781 [г.] Винница. Заёмный контракт. Л[ист] 73. 1782 [г.] В[оеводства] Брацлавского. Пожалование на пожизненное владение сел[ом] Охрымовым от Туркумов[?] Липк[овскому]. Л[ист] 74. 1785 [г.] Дубенск[их] контр[актовых] книг. Денежн[ая] запись на 45000 руб. 1782 [г.] Дубно*. Документ на Охрымово. 1782 [г.] Дубно. Денежная квитанция. Л[ист] 80. 1784 [г.] Дубно. Передача своего права на 5000 злот[ых]. Л[ист] 82. 1784 [г.] Киевск. Денеж[ная] запись и запись арендовая** на имущество. 1785 [г.] Дубно. Уступ[ная] запись на то же самое. Л[ист] 85. 1788 [г.] Киев. Судебн[ое] определ[ение] по делу Метельск[ого] с Липковскими о порубке леса и о избиении людей. 1786 [г.] Киев. О том же. 1784 г. Киев. Исполнит[ельный] лист Мет[ельского] и Липковск[их] о деньгах. 1785 [г.] Винница. Заставн[ой] лист*** на Охрымово Липковскому. 1785 [г.] Винница. Введен[ие] во владен[ие] Охрымова Липковск[ого]. 1785[г.] Дубно. Квит[анция] [на] 45000 злот[ых] польск[их]. 1786 [г.] Винница. Об Охрымове. 1787 [г.] В[оеводство] Брацлавск[ое]. Об Охрымове. 1787 [г.] Киевск. Об Охрымове. Письмо Зборовского Липковскому о том, что крестьяне не хотят везти хлеб. 1787 [г.] Винница. О пожалов[ании] Туркум[ами?] Охрымова. 1787 [г.] Киевск. Позыв про Охрымово Липковскому. 1787 [г.] Киевск. Извещение об Охрымове от Липковского Туркумам [?]. 1787 г. Суммар[ная] запись бумаг об имен[ии] Охрымовом. 1788 [г.] Договор Липк[овского] [и] Туркум[ов] [?] об Охрымове. 1763 [г.] Житомирск. Между Збор[овским] и Липков[ским] отн[осительно] 18000 злотых. 1764 [г.] Киевск. Между Зб[оровским] и Лип[ковским] экстракт с приговора о 18000 злот[ых]. 1765 [г.] Житом[ир]. О тех же деньгах. № 5 1725 г. 1746 г. 1694 г. (копия, перевед[енная] в 1895 г.) Назначение Сциб[ор]-Марх[оцкого] каштеляном. 1713 [г.] (копия, [переведенная в 1895 г.) Назначение Сцибор-Мархоцкого каштеляном]. 1412 [г.] (копия в 1896 г.) Договор кор[оля] Сигизм[унда] на Любл[инском] съезде4*. […]5* № 9 (интересн.) 1863 г. Опроверж[ение] графа Роникера, предвод[ителя] подольск[ого] дворянства, подателя прошения от дворянства на высоч[айшее] имя. Копия прошения6* (интересн.), л. 2. 1862 [г.] Запрос губерн[атора] по поводу прошен[ия] на выс[очайшее] имя. 1867 [г.] Паспорт Роникеру. 1864 [г.] Разрешен[ие] [Роникеру] вернуться на родину. 1862 г. Опровержение и объяснение гр[афа] Роникера. […]7* 1858 г. Роникер как депут[ат] Под[ольского] ком[итета] по улучш[ению] быта крестьян. 1748 г. Брацл[ав]. Жалоба Липковск[ого] на Потоцкого. 1749-1750 [гг.] Бумаги о расходах на поминки, панихиды и т. д. по Зигмунте Липковском. № 7 1767 г. Письмо Метельского Липковск[ому] об отделен[ии] земель. 1781 г. Киевск. О порубке леса, изб[иении] людей и забран[ии]8* волов между Липков[ским] и Метельск[им]. 1749 г. Житомирск. Запись на имущество Липковскому на село "Вчорайше"9*. 1749 г. Житом[ир]. О том же. 1749 г. Киевск. Завещание Людовики Гжибовской Липковскому. 1749 г. Киевск. Контракт между Радзивил[лом] и Липковск[им] на разные сёла. 1749 г. Киевск. Запись на имущество на разн[ые] добра10*. 1749 г. Винница. Дело о евреях - арендаторах имений Липк[овского] и Потоцкого. 1750 г. Киевск. Завещание Людовики Гжибовской с перечислением, куда она жертвует. 1750 г. Житомир. О *-разделе скота после Люд[овики] Гж[ибовской] между наследниками-*. 1750 г. Киевск. Запись на село "Вчорайше". 1751 г. Луцк. Обеспечительная запись с расчетом Липковского. 1755 [г.] Винница. Контракт между Радзив[иллом] и Чернявск[им] об имениях. 1759 [г.] Реестр стада Липковского. 1759 [г.] Расходы по болезни и смерти жены Липковского, Дзентиловской (на поминание). 1759 [г.] Расходы денежн[ые] от смерти жены Липковск[ого], Дзентил[овской]. 1759 [г.] Реестр бумаг, оставшихся после смерти жены Липковского - Дзентиловск[ой]. 1759 [г.] Реестр вещей, оставшихся после смерти Липковской-Дзентиловской. 1759 [г.] Житом[ир]. Раздел между наследн[иками] Липковск[ими] и Дзентиловскими. 1758 [г.] Киев. Запись Липковских на имение. 1758 [г.] Завещание Липковск[ому] Дзентил[овской]. 1756 г. Инвентарь села Карапкиевой** Дзентилов[ских]. 1756 г. Киевск. Закладн[ой] лист на имущество Дзентиловск[их] и Любомирского. 1756 [г.] Киевск. То же самое. 1756 [г.] Луцк. Подтвердительн[ая] запись на то же самое. 1756 [г.] Обеспечительн[ая] запись тех же лиц. 1756 г. Ровно3*. Закладн[ой] контракт на местечко Паволочь между Любомирск[им] и Дзентиловским. 1746 [г.] Киевск. Денежная запись на 20000 злот[ых] между Радзивил[лом] и Липковск[им]. Родословная Липковских. 1746 г. Запись на имение "Вчорайше". 1746 г. Киевск. Запись на разные имения. 1747 [г.] Киев. Запись на разн[ые] имения. 1748 [г.] Киевск. Квитанция на имения Липковск[ого]. 1749 [г.] Бердичев[ский] монастырь. Квитанция на 2000 злот[ых] Зигмун[ту] Липковск[ому], получ[енная] от кармелит[ского] монастыря в Бердичеве. 1738 г. Кременецк. Предбрачная запись4* на 3000 зл[отых. 1731 г. Бел[ый] Камень*. Сдача в аренду за 3000 рубл[ей] Межирича, Бабич и др. 1740 [г.] Кременецк. Квитанция о 360 злот[ых], данн[ых] Липковскому. 1744 [г.] Брацлавск. Вызов в суд Потоцкого от Липковского. № 11** 1909 г. Копии и выписи документов и подлинники (посл[едние] с 1820-х гг.) [документов], подтверждающих древность рода Мархоцких, и форм[уляр] Роникера (1860 г.). Родосл[овное] древо. Переписка 1906-1909-1918 [гг.] Отд[ельные] докум[енты], касающиеся Мархоцких (извещ[ение] о смерти, о передаче им докум[ентов] в Б[иблиоте]ку Львова, о конфликте между Роникером и Крачковским 1918 г., о возвращении ему титула и имения, суд чести), документы 19-20-го века, касающиеся назначения конкурса о взятии в конкурс управления над имением Роникера. N ! Дело касается конфискации имения Мархоцкого и лишения графского титула, ссылки в Сибирь, как дерзкого, беспокойного челов[ека]. (См. еще № 12.) № 10. Документы, касающиеся продажи части имения в Прилуках (К[аменец]-Под[ольской] г[уб].)*** Мархоцкого Липковскому. № 11 1860 г. Формуляр[ный] список гр[афа] Роникера. 1814 г. Прошение графа Сц[ибор]-Мархоцкого о вн[есении] в двор[янские] книги и о даче граф[ского] достоинства. 1893 г. Перевод и копия. 1872 г. Командировка пор[учика] Матусовского на топогр[афические] работы в Зайсанский пост. 1872 г. О том же. 1881 г. О графск[ом] титуле Мархоцкого. 1904 г. Копия: выпись из герб[овника] польск[ого] к Мархоцк[им]. 1656 г. К родосл[овной] Мархоц[ких] подтверд[ительная] запись. 1868 г. О том же. 1868 г. Письмо (на итальян[ском]). 1879 г. [Письмо (на итальянском).] 1764 г. О Мархоцком. 1724 г. О род[ословной] Мархоцких. 1910 [г.] Векселя на фр[анцузском] языке. 1910 г. Письмо адвоката на фр[анцузском] яз[ыке]. 1909 [г.] Извещ[ение] о смерти Мархоцкой. 1910 [г.] Греческие документы. 1819 [г.] Метрика Иосифа Визановск[ого], род[ившегося] в 1796 г. 1859 [г.] Черновик прошения в палату государств[енных] имуществ. Интересн[ый] лист 66 и 67. 1823 [г.] Прошение Мархоцкому*. 1832 г. и 1796 г. Сведения о семействе Мархоцких. 1818, 1878 [гг.] [Сведения о семействе Мархоцких.] 1788 г. [Сведения о семействе Мархоцких.] 1905 [г.] [Сведения о семействе Мархоцких.] 1896(?)* [г.] Письмо Мархоцк[ого] предводителю Одесск[ого] дворянства. 1845 [г.] Удостоверение Мархоцкого. 1918 [г.] Письмо Роникера. 1670 [г.] По-итальянски. 1751 [г.] О Михаиле Мархоцком. 1878 [г.] Метр[ическая] выпись. 1811 [г.] Экстракт метрики. 1813 [г.] Просьба гр[афа] Мархоцкого. 1891 г. Вырезка из газеты - "Конф[искация] земель гр. Стибор-Мархоцкого" […]2*. 1662 г. Графу Роникер о завещан[ии] на полов[ину] мает[ности]. 1825 г. Введение во владение. Докум[енты] к родосл[овной] Ст[ибор]-Мархоцкого. […]3* 1828 г. Раздел имений Надмойских [?]. 1790 г. Оригинал и перевод. 1851 г. Определ[ение] герба Роникеров4*. 1804 г. Пожизненная запись Мархоцких. № 12 Копия док[умента] 1412г. - договора короля Сигизм[унда] и кор[оля] Владислава на Любл[инском] съезде. 1824 (?) [г.] Письмо Роникеру. Копия док[умента] 1412 г. Из родословн[ой] Стибор-Мархоцких. 1781 г. Разрешение на выезд за границу Мархоц[ко]му. 1782 г. Денежн[ый]контракт Мархоцк[ого] с Кучинским. […]5* 1836 р. Из Подольск[ого] депут[атского] двор[янского] собрания выпись о прошении Мархоцкого. 1904 г. Письмо. 1893 г. Копия с копии о признании в правах наследства на имущество Сциб[ор]-Мархоцких. […]6* 1802 [г.] Денежн[ая] квитанция. 1802 [г.] Постановление по делу Мархоцкого. 1723 [г.] 1724 [г.] 1769 [г.] 1784 [г.] 1792 [г.] 1748 [г.] 1751 [г.] Выписи из конституции 1620, 1628, 1674, 1676, 1690 гг. 1836 г. Список дворян, выбранных для участия в коронации. 1836 [г.] Выпись из Подольск[ого] деп[утатского] двор[янского] собрания относит[ельно] прошения. Копия 1617 г. Предбрачная запись (условия о приданном) Стибор-Мархоцкого. Перевод выписи акта 1694 г. о назначении каштеляном Жарновским Сцибор-Мархоцкого. Перевод выписи акта 1713 [г.] о назначении Александра Сцибор-Мархоцкого. 1789 г. Договор между тяжущимся Сцибор-Мархоцким и Трембецким. 1829 г. Ответ из канц[елярии] императора на прошение Сц[ибор]-Мархоцк[ого]. 1896 г. Копия. 1893 г. Копия документа об аресте гр[афа] Мархоцкого и ходатайстве за него со стороны крестьян его и еврейск[ого] о[бщест]ва в 1823 г. и причинах его ареста. […]* Копия договора 1412 г. между королем Сигизмундом и Владиславом. [Пояснення Є. М. Іванова:] Оповідання під назвою "Hrabia Redux" належить відомому історику Поділля Ролле, що підписувався Antoni; спочатку надруковано було в газеті "Czas" 1883 р., ввійшло також і у збірку його творів. "Karol Scibor Marchocki" - це є посмертні спогади про Мархоцького, які написав Дубецький**, надруковані були в журн[алі] "Klosy" 1892 р. "Krol Ladawy" - це є переклад на польську мову історичного роману Словацького. ЦДІАК України, ф. 1672, оп. 1, спр. 133, арк. 1-12. Рукопис. № 9 Звіт завідувача Харківського центрального історичного архіву Є. М. Іванова ЦАУ УСРР щодо змісту родинних архівів графів Сцібор-Мархоцьких, К. Потоцького та А. Замойського, знайдених в Одесі 18 липня 1928 р. [Штамп] Ознайомившись зі складом матеріялів, що надіслані були з Одеси до Нарк. Зак. Справ, ЦІА надсилає нижчезазначені короткі відомості про них. Усі матеріяли містяться в 1-му метальовому ящикові обіймою 41 д[овжини] x 28 в[исоти] х 26 ш[ирини] сант[иметрів] і складаються з 16 в'язок документів загальною кількістю на 1533 аркуш., 1 - рукописної книжки 1888 р. на 316 стор., 1 друков. книжки 1772 р. ("Cortesii var. opus" - "Жизнь и труды кард[инала] Кортезия"), 1 плана маєтку, 1 грамоти та 1 малюнка герба. Більшу частину матеріялів складав фамільний архів (точніше - деяка частина його) графів Сцибор-Мархоцьких. Крім того, тут є 2 в'язки документів гр. Кост[янтина] Потоцького, 1 в'язка документів його дочки - граф. Замойської1* та окремий акт 1918 р. про позичення грошей під маєток. Головнішу та найцікавішу частину матеріялів складають матеріяли Мархоцьких, особливо згадані в'язки документів. Ці в'язки, числом 12, містять листування та різні документи XVIII, XIX та початку XX ст.2*, причому в копіях є документи XV-XVII ст. Що-до змісту документів, то значна частина їх відноситься до володіння маєтками Мархоцьких на Поділлі (купівля, продаж, здача в оренду3* позичення грошей під маєтки та заборгованність, розподіл маєтків та інш.). Тут ми маємо багато виписів різного часу з книг гродських та земських про земельну власність Мархоцьких, різні судові справи та позови, духівниці, роздільні акти, орендні умови, описи майна та живого й мертвого інвентарю, прибуткові відомості з даними про повинности та обов'язки "підданних" селян. Є тут також передшлюбні записи та умови XVII-XVIII вв. Є багато даних про родовід Мархоцьких та про службу представників їхнього роду за різні часи. Де-які в'язки документів стосуються не тільки до роду Мархоцьких, але й інших фамілій, напр. Липковських (в'язка 7 та інш.), що володіли в XVIII ст. частиною маєтків Мархоцьких7 (маєток "Вчорайше" на Поділлі), а також деяких споріднених фамілій (напр. гр[афа] Роникера). Дві справи (№ 11 та 12) торкаються позбавлення графського титулу графа Гн. Мархоцького4* та конфіскації маєтків за різні його провинности ("неспокійний нрав", сутяжництво та різні відозви про уряд), а також його клопотань про повернення своїх прав. Інтересна справа (в'язка № 9) про гр. Роникера8 1852-1867 рр. Тут є цікаві документи що-до заходів та проєктів місцевого Подільського шляхетства про поліпшення економічного стана краю, дуже цікаві листування в зв'язку з клопотаннями в 1862 р. шляхетства (з участю й Роникера) про адміністраційне об'єднання Поділля та Волині з Польщею (це клопотання викликало з боку уряду дознання через місцеву адміністрацію й висилку Роникера), є також 5*-де-які документи про діяльність Подільського губ[ернського] "Комитета по улучшению быта крестьян", в якому брав участь гр. Роникер-5*. В'язки 1-2 містять майже виключно листування гр. Мархоцького з граф. Малаховською та деякими іншими особами (1819-1826 рр.). В листуванні іноді трапляються відгуки настрою місцевого шляхетства. В'язки №№ 13, 14 та 16 (другої половини XIX та початку XX ст.) мають документи виключно фамілії гр. Потоцьких. Тут є метричні виписи Потоцьких, духівниця гр. Кост[янтина] Потоцького, дані про склад сім'ї6* Потоцьких, копії судових вироків, роздільних актів, вводчих листів і т. п. Ці документи являються, з одного боку, доказами прав на маєток Потоцьких в Немирівськом7* пов. Подільської губ., а з другого, звязані з розподілом його поміж спадкоємців К. Потоцького. В'язка 16-та торкається майнових взаємовідносин гр. К. Потоцького та його дочки (гр. Замойської). Всі документи та листування писано переважно польською мовою, значна частина з них латинською, а інші - російською, италійською та грецькою. Рукописная книга 1888 року містить складений Мощинським покажчик документів з 1398 р. про фамілію Мархоцьких, що зберігаються в Краківськом Архіві. Крім того, тут є літературні твори, що звязані з фамілією Мархоцьких або з їх маєтком: а) оповідання під назвою "Hrabia Redux", що належить відомому історику Поділля Ролле (було надруковано спочатку в газеті "Czas" 1883 р. і ввійшло також в збірку його творів), б) "Karol Scibor Marchocki" - посмертні спогади про Мархоцького, які написав відомий польський історик Дубецький9 (було надрук[овано] в газ[еті] "Kіosy" 1892 р.) та інш. На підставі цього побіжного ознайомлення зі складом вищезгаданих матеріялів можна вважати їх за науково цінні, причому ці матеріяли бажано було б передати до Центр[ального] Історичн[ого] Архіву 8*-в Харкові або до Київського Арх[іву] давніх актів. Туди ж треба було б передати й матеріяли Мархоцьких та Потоцьких з Одеського Краєвого Історичн[ого] Архіву (див. Список фондів цього Архіву в "Архівній справі")-8*. Зав. ЦІА Є. Іванов [Резолюція М. А. Рубача на початку звіту:] "Ц[ілком] таємно: а) Поки нехай ці документи лежать в Х[арківському] Ц[ентральному] І[сторичному] Архиву. Рахувати їх таємними: для науково-історичної роботи не давати - до особливого распорядження. Скласти охоронну9* опись (найбільш просту). б) Повідомити НКІД10* про те, що ці матеріяли мають науково-історичне11* значіння та що ЦАУ рахує необхідним залишити їх на "постійне" переховування в ХЦІА. в) Що торкається об'єднання цих архивн[их] матеріялів з одеськими, то це питання поки відкласти. 5. VIII. Рубач". ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 73-76. Рукопис. № 10 Повідомлення заступника завідувача ЦАУ УСРР до завідувача Харківського центрального історичного архіву Є. М. Іванова про рішення ЦАУ УСРР залишити документи на тимчасовому таємному зберіганні в Харківському ЦІА 10 вересня 1928 р. Таємно Згідно з надісланими вами відомостями про матеріяли фамильного архіву графів Сцибор-Мархоцького, К. К. Потоцького та Замойського, Центральне Архівне Управління повідомляє, що цей архів тимчасово переховуватиметься в ХЦІА як таємний* матеріял і для роботи з науково-дослідчою метою до особливого розпорядження ЦАУ його не слід давати. Разом з цим ЦАУ прохає скласти на згаданий архів **-охоронену опис-** (найбільш просту)10. Про виконання прохання сповістити. Заст. зав. Центрального Архівного Управління УСРР Токарев Друк. 2 прим. 1 - до адресату 2 - до справи Н. Б. [Розписка в одержанні фіолетовим чорнилом:] "Оригінал одержав. Є. Іванов. 11. IX. 28 р." ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 78. Машинопис. № 11 Відношення заступника завідувача ЦАУ УСРР до НКЗС СРСР про доцільність зберігання родинного архіву графів І. Сцібор-Мархоцького, К. Потоцького та А. Замойського у Харківському ЦІА 11 вересня 1928 р. У відповідь на Ваше відношення з 20. IV. б[іжучого] р[оку] № 317/т Центральне Архівне Управління повідомляє, що матеріяли фамильного архіву Сцибор-Мархоцького, К. К. Потоцького*** та А. Замойського мають науково-історичне значіння, а тому Центральне Архівне Управління вважає за необхідне залишити їх в Харківському Центральному Історичному Архіві для переховування. Заст. зав. Центрального Архівного Управління УСРР Токарев Друк. 2 прим. 1 - адресату 2 - до справи Н. Б. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 79. Машинопис. № 12 Відношення Управління Уповноваженого НКЗС СРСР при Уряді УСРР до ЦАУ УСРР про згоду на тимчасове зберігання родинного архіву Сцібор-Мархоцького в Харківському ЦІА 25 вересня 1928 р. Управління Упов[новаженого] НКЗС в УСРР сповіщає, що воно погоджується на тимчасове переховування згаданих у відношенні ЦАУ матеріялів фамильного архиву Сцибор-Мархоцького, з тою умовою, аби в разі потреби Управління мало змогу їх одержати. Секретар Управління С. Кац Надр. 2 пр. от4* 24. IX. 28 р. 1 - по адресі 2 - до справ ТШД ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 524, арк. 80. Машинопис.

КОМЕНТАРІ

  1. Кулик І. - до 6. 02. 1924 р., виїзду з України, був представником Наркомату освіти УСРР у Раді Укрцентрархіву (підстава - Постанова ВУЦВК від 3. 01. 1923 р.). Див. лист заступника Укрцентрархіву Д. Багалія до Колегії Наркомосу від 6. 02. 1924 р. (ЦДАВО України, ф. 14, оп. 1, спр. 119, арк. 1.) У 1927 р. був заступником Уповноваженого НКЗС СРСР при Уряді УСРР у Харкові.

  2. Вул. Щепкіна, 10 - адреса Одеського крайового історичного архіву; до 1921 р. - вул. Єлизаветинська. Вулицю було перейменовано на честь Євгенія Миколайовича Щепкіна (1860-1920), губернського комісара освіти в Одесі (1919), історика, професора Новоросійського університету. (Див. про нього в кн.: Деятели СССР и революционного движения России: Энциклопед. словарь Гранат. - Репринт. изд-е. - М., 1989. - С. 773-776). На сьогодні в Одесі відновлено дореволюційну назву вулиці.

  3. Рябінін - О. О. Рябінін-Скляревський (1878-1942), військовий діяч, історик, архівіст. Звільнений із військової служби 1917 р., в чині генерал-лейтенанта. У 1921-1937 рр. - викладач Одеського ІНО на кафедрі історії культури, науковий працівник Одеського губарху, Одеського крайового (з 1932 р. обласного) історичного архіву, помічник завідувача Одеського відділення Єдиного державного архівного фонду (ЄДАФ), правитель Одеського обласного відділення ЄДАФ. 1931 року був заарештований ОГПУ за звинуваченням у зв'язку з військовою організацією та СВУ; звільнений за недостатністю доказів. У 1937 р. його заарештовано вдруге за ст. 54-1, як "агента польсько-петлюрівської розвідки". Ув'язнений на 10 років у ВТТ, де помер. Реабілітований Військовим трибуналом Одеського військового округу 1966 р., за відсутністю складу злочину. (Див.: Українські архівісти: Біобібліогр. довідник. - К., 1999. - Вип. 1: XIX ст. - 1930-ті рр. - С. 291-292; авт. статті - Г. Малинова).

  4. Іванов Є. М. - історик-архівіст; з 1922 р. завідувач Харківського центрального історичного архіву. З 1925 р. - член редколегії фахового часопису "Архівна справа". Сприяв поверненню з Росії вивезених українських архівних колекцій, зокрема документів установ Слобожанщини, а також Правобережної України часів польського панування та царювання Катерини II. Помер 1929 р.

  5. Мархоцькі герба "Остоя", на прізвисько Сцібор, переселилися на українські землі в середині XVIII ст. На Поділлі оселилися два брати - Міхал, брацлавський чашник (про нього документи 1751 р.) та Войтех, згодом саноцький каштелян. Обидва брати, напевно, мали родинний зв'язок з Миколаєм та його сином Александром Мархоцькими, жарновецькими каштелянами (відповідно у 1694 та 1713 рр.), оскільки документи їх у копіях зберігалися в родовому архіві.

  6. Син Міхала, Ігнатій Мархоцький був знаний своїми "дивацтвами" як власник (засновник і "правитель") т. зв. Міньковецької держави. Проте А. Ролле вважав, що в час, коли ламалися давні звичаї та порядки, і зем'яни змушені були пристосовуватися до нових історичних умов, Мархоцький замислив панувати на клаптику землі Міньковецького ключа як король, котрий дбає про підданих, утворив державу з власними кордонами, законами та печаткою. Своєю волею він поширив на маєтки маґдебурзьке право. Називав себе: "Hrabia Jan Scibor Marchocki herbu Ostoja, Dux i Redux na Minkowcach, Belmoncie, Otrokowie i ogrodach przytulijskich Pan" Ігнатій виявився дбайливим господарем, піклувався про благоустрій маєтностей і стан підданих. До того ж, придбав та успішно колонізував землі над Чорним морем - над Дністровським і Куяльницьким лиманами.

  7. Частину маєтків Мархоцькі записали Липковським. Липковські герба "Брохвіч" - польська шляхта, що підтвердила дворянське походження й була внесена до VI частини родовідних книг Подільської та Волинської губ. З них відомий Зигмунт Липковський, син Міхала, ліфляндський підстолій, документи якого описував Є. М. Іванов. За А. Бонецьким, З. Липковський 1728 р. заорендував у князів Вишневецьких Межиріч (Київське воєв.). Отож, нічого дивного, що серед інших були папери, що стосувалися Межиріча (див. в'язку 10). Липковський провадив майнові судові справи з Яблоновськими та Санґушками. З документів, що їх вивчав і описував Є. М. Іванов, з'ясовуємо дату смерті З. Липковського (А. Бонецькому вона була не відома) - 1749 р. (див. заголовки до документів в'язки 7). Більшість документів стосувалася родинних і майнових зв'язків нащадків Липковського та Дзєнцьоловських - їх родичів по жіночій лінії. Останні були пов'язані з Любомирськими (орендували їх маєтки), що також відбилося в документах.

  8. Ронікери герба "Гриф", які походили із Сілезії й осіли на Жмуді в XVII ст., були остаточно затверджені в дворянській гідності та переведені з дворян Ковенської губ. до V частини родовідної книги дворянства Волинської губ. за указом Правительствуючого Сенату від 27 березня 1850 р. за № 2453, а у 1860 та 1896 рр. за постановою дворянського зібрання - до родовідної книги дворянства Подільської губ. Йдеться про нащадків Міхала Александра (1725-1803), прибічника саської партії, генерала коронних військ, литовського чашника.

  9. Дубецький - Дубецький Маріан Кароль (1838-1926), секретар Русі в Тимчасовому національному уряді народовому (1863), польський історик, автор спогадів про Кароля Сцібор-Мархоцького. За політичні уподобання зазнав репресій з боку російських властей. Автор праць з історії та історії літератури. Працював у Одесі з архівом Коша Запорозької Січі А. Скальковського (у 1880-1883 рр.).

  10. Охоронний опис - найпростіший опис документів, форма № 1, мав лише охоронне значення й передбачався (у нашому випадку) для попередньої досить швидкої і водночас наукової фіксації матеріалу. Згідно з чинною 1928 р. тимчасовою інструкцією "Про складання описів на архівні матеріяли", у описовій статті зазначалися крайні дати, попередній номер справ, примітка про стан збереженості документів. Одиницею виміру фонду був лінійний метр по корінцю - л. м. За звітом 1928 р. для описування фонду Сцібор-Мархоцьких було виділено 10, 5 робочих днів.

На початок
На початок