Фоноархив еврейского музыкального наследия
Фоноархів єврейської музичної спадщини
Fhonoarchive of Jewish Musical Heritage

The Phonoarchive of Jewish Folklore at the Vernadsky National Library of Ukraine

1017 воскових фоноциліндрів, нотні і текстові розшифровки записів

© Людмила Шолохова, 2001
©Нацiональна бiблiотека України
iм. В.І. Вернадського, 2001

Людмила Шолохова

Фоноархів єврейської музичної спадщини


Одне з найбiльших у свiтi зiбрання фонографiчних записiв єврейського музичного фольклору зберiгається в Інститутi рукопису. Колекцiя нараховує 1017 воскових фоноцилiндрiв та значний за обсягом додатковий матерiал: нотнi i текстовi розшифровки до фонозаписiв. Матерiали фоноархiву узагальнюють умiло проведену копiтку роботу декiлькох поколiнь талановитих дослiдникiв-ентузiастiв з комплексного вивчення єврейської музичної культури України та Бiларусi - регiонiв побутування iсторично сформованої єврейської дiаспори.

Хронологiчнi рамки колекцiї - 1912 - 1947 рр. Найранiшими за часом записами є матерiали (за iнвентарним описом № 126 - 154) з приватної колекцiї Юлiя Енгеля, вiдомого єврейського композитора та музикознавця.

В iсторiї єврейської музичної фольклористики на територiї колишньої Росiйської iмперiї (згодом - СРСР) видiляються два перiоди цiлеспрямованої збирацької роботи. Перший, дореволюцiйний, перiод пов'язаний з функцiонуванням Єврейського iсторико-етнографiчного товариства в Петербурзi, товариств єврейської музики в Москвi та Петербурзi i персональними дослiдженнями С. Ан-ського, Ю. Енгеля, З. Кiсельгофа (1908 - 1914). Другий перiод - iз дiяльнiстю видатного дослiдника єврейського фольклору М. Береговського, який працював в Інститутi (Кабiнетi) єврейської культури АН УРСР в Києвi (1929 - 1949).

Дослiдницька дiяльнiсть Петербурзького єврейського iсторико-етнографiчного товариства з вивчення територiї так званої "смуги осiдлостi" Росiйської iмперiї вiдноситься до 1912 р.: 1 липня почалася перша "пробна" (як її визначив С. Ан-ський) експедицiя, фiнансована меценатом Володимиром Гiнцбургом. Учасниками її стали: вiдомий письменник та дослiдник єврейського побуту Семен Ан-ський (1863 - 1920), фотограф Соломон Юдовiн (1892 - 1954) та композитор-музикознавець Юлiй Енгель (1867 - 1927).

Згiдно з планом С. Ан-ського, центральним пунктом експедицiї мав стати Київ як найближче до регiону дослiдження велике мiсто. За час поїздки учасники експедицiї вiдвiдали мiстечка Київської та Волинської губернiй. В iнвентарнiй книзi фоноархiву висвiтленi лише деякi населенi пункти, де було виконано записи (Сквира, Ружин, Паволоч Київської губернiї), та найближчi до них села. Мiстечко Ружин вiдоме як один iз центрiв ружинсько-садигорського напряму в хасидизмi1, через що серед експедицiйних записiв центральне мiсце посiдають хасидськi пiснi та нiгунiм (наспiви без слiв). Свiтських народних пiсень було записано вiдносно небагато; зустрiчаються записи зразкiв iнструментальної музики.

Приватну колекцiю Ю. Енгеля, що складається з матерiалiв фольклорної експедицiї 1912 р., передала до Інституту єврейської пролетарської культури ВУАН у Києвi у лютому 1930 р. дочка композитора, Антонiна Енгель.

Наступним етапом дослiдницької дiяльностi Петербурзького єврейського iсторико-етнографiчного товариства стало проведення експедицiї в 1913 р. Серед учасникiв експедицiї, крiм С. Анського, були музикант та фольклорист Зiновiй Кiсельгоф (1878 - 1939) та студенти Курсiв сходознавства у Петербурзi Абрам Рехтман (дати життя невiдомi), Іцхак Фiкангур (1889 - 1957) i Шмуель Шрайєр (1883 - 1944).

Маршрут другої експедицiї вдалося частково реконструювати завдяки iнвентарнiй книзi фоноархiву, що зберiгається в Інститутi рукопису. Вченi дослiдили велику кiлькiсть населених пунктiв Подiльської (Богопiль, Летичiв, Меджибiж, Проскурiв), Київської (Тетiїв, Бердичiв) та Волинської (Олика, Ковель, Триськ, Заслав, Кременець, Деражня, Луцьк, Судилкiв, Муравиця, Шепетiвка, Славута, Аннопiль, Володимир-Волинський) губернiй.

Експедицiя провадилася у мiсцях найбiльшого розповсюдження хасидизму2, що пояснює наявнiсть у архiвi великої кiлькостi хасидських мелодiй. Записи часто супроводжуються примiтками типу: записано чи почуто вiд брацлавських, ружинських, трискерських, волинських хасидiв3, вiд Аврама Іцхока Бердичiвського4, вiд Йосифа iз Тального5, вiд чорнобильського ребе6 та iн. Крiм того, характерною ознакою саме цiєї частини колекцiї є великий обсяг матерiалiв, якi репрезентують не побутовий, а синагогальний спiв євреїв. Багато релiгiйних наспiвiв - фрагменти синагогальної лiтургiї та паралiтургiчних пiснеспiвiв, якi виконуються за спецiального приводу поза межами синагоги (наприклад, в Суботу, у днi свят Песах, Суккот, Рош ha-Шана (Новий рiк), Йом-Кiпур (День Спокути), 9-Аба - день руйнування Єрусалимського храму тощо) - нерiдко мають форму завершених музичних композицiй. Вони були записанi дослiдниками безпосередньо з голосiв хазанiв7 - єврейських канторiв (Іцхока Бермана з Оликi, Симхи Кобреника iз Заслава та iн.).

Менше у матерiалах цього роздiлу колекцiї представлено побутову єврейську народну пiсню та iнструментальну музику.

Записи експедицiї 1913 р. складають основу фоноколекцiї (за iнвентарним описом № 252 - 613). Задовiльна якiсть матерiалiв дозволила протягом декiлькох останнiх рокiв реставрувати бiльшiсть записiв, пов'язаних з дiяльнiстю Петербурзького товариства i створеного при ньому етнографiчного музею. Серед вiдновлених зразкiв є й унiкальнi, наприклад, привiтання видатного єврейського письменника Шолома-Алейхема Єврейському музею, записи голосiв видатних дiячiв єврейської культури Росiї Лазаря Саминського8, Зiновiя Кiсельгофа та iнших (записи виконанi в Петербурзi).

Окремий масив матерiалiв складають записи (за iнвентарним описом № 614 - 683), якi прямо не пов'язанi зi специфiкою колекцiї, але мають велике значення для дослiдникiв єврейського фольклору. Так, датою "июль 1913" позначенi записи, котрi, за нашим припущенням, виконав дослiдник Іцхак Лур'є 9 пiд час експедицiї до Палестини за завданням Товариства єврейської музики в Петербурзi. В iнвентарному описi є позначки про виконавцiв з Ефiопiї, мiст Шираз (Персiя), Алеппо (Сiрiя), Багдад (Ірак), Сана (Йемен). В одному iз звiтiв Петербурзького товариства мiститься запис, що пiдтверджує гiпотезу про походження даної частини колекцiї: "Не располагая соответствующими средствами, Правление, к сожалению, лишено было возможности организовывать больших размеров экспедиции для собирания и записывания еврейских народных песен. Пользуясь пребыванием З. Кисельгофа в Херсонской губернии и И. Лурье (слушателя Курсов востоковедения) в Палестине, Правление ассигновало на связанные с записями расходы (приобретение фоногрофа с валиками, доставка и др.) необходимую сумму денег. З. Кисельгофом собрано было около 100 записей, а И. Лурье записано на валиках свыше 170 йеменских и др. палестинских песен и молитв"10.

Ця частина колекцiї разом з матерiалами з фонду Єврейського iсторико-етнографiчного музею потрапила до Інституту єврейської культури в Києвi у 1930 р. пiсля закриття в Ленiнградi єврейських наукових закладiв.

Наприкiнцi 20 - на початку 30-х рокiв Київ був центром єврейської науки у Радянському Союзi: спадкоємцем традицiй єврейських фольклористiв та етнографiв, чия робота була перервана Першою свiтовою вiйною та революцiєю, стає Кабiнет музичного фольклору при етнографiчнiй секцiї Інституту єврейської культури ВУАН (вiд 1929 року). Зусиллями видатного вченого-фольклориста Мойсея Береговського (1892 - 1961) при Кабiнетi був створений власний фоноархiв, експедицiйна робота набула планомiрностi та належної дослiдницької глибини, а фiксацiя та розшифровка матерiалiв досягли найвищого рiвня наукового аналiзу. Об'єктами дослiджень М. Береговського та його колег стали як значнi центри єврейської культури (Київ, Одеса), так i невеликi мiста та мiстечка на Волинi, Подiллi, у Галичинi, старовиннi єврейськi сiльськогосподарськi колонiї пiвдня України (Днiпропетровська, Херсонська, Запорiзька, Миколаївська областi, Крим).

Вивчення матерiалiв колекцiї (фонозаписiв, текстових та нотних розшифровок) дає можливiсть проаналiзувати змiст та жанрову структуру фольклорних записiв до- та пореволюцiйних експедицiй, визначити їхнi принциповi вiдмiнностi. Так, релiгiйний елемент, властивий бiльшостi раннiх записiв, серед фольклорних зразкiв радянського перiоду практично не представлений, про що свiдчили вже матерiали першої експедицiї М. Береговського в мiстах Бiла Церква (Київська обл.) та Славута (Хмельницька обл.) iз застосуванням фонографа, яка вiдбулася влiтку 1929 р. Превалюють записи побутових народних пiсень (№ 37 - 105), якi дають повне уявлення про жанрову структуру єврейського фольклору.

У сучаснiй єврейськiй фольклористицi народнi пiснi розглядаються згiдно iз визначеною послiдовнiстю подiй у життєвому циклi людини. Так, один з найбiльш авторитетних iзраїльських дослiдникiв фольклору Дов Ной класифiкує всi пiсеннi жанри, розподiляючи їх на чотири основнi групи:

  1. lebns-tsikl [життєвий цикл];
    vig-lider [колисковi пiснi];
    kheder-lider [хедернi пiснi, тобто пiснi школярiв, якi навчаються у хедерi; дитячi пiснi];
    libe-lider [любовнi пiснi];
    khasene-lider [весiльнi пiснi];
    mishpokhe-lider [родинно-побутовi пiснi];
    toyt-lider [пiснi про смерть];
  2. yor-tsikl [рiчний цикл]: Shabes un yom-toyvim [Субота та свята];
  3. natsionale-lider [нацiональнi пiснi];
  4. farsheydene [рiзнi].

Всеосяжнiсть зазначеної жанрової схеми має i недолiки: в узагальненiй категорiї " farsheyden" штучно об'єднуються пiснi, якi, в свою чергу, також вимагають тематичної систематизацiї. Серед них:

  1. пiснi хасидських зiбрань-трапез;
  2. балади;
  3. пiснi жебракiв;
  4. кантонiстськi, рекруцькi, солдатськi пiснi;
  5. пiснi ремiсникiв, робiтникiв, соцiальнi, революцiйнi, арештантськi, емiгрантськi пiснi тощо.

Вiдзначимо, що найбiльш повно у записах 1929 р., виконаних у Бiлiй Церквi, представленi жанри любовної та родинної лiрики, менше - пiснi ремiсникiв та революцiйнi робочi пiснi. На фоноцилiндрах зберiгаються також фольклорнi зразки, якi традицiйно побутували серед "унтервелт": вуличних жебракiв, божевiльних, крадiїв. Бiльшiсть виконавцiв цього пiсенного жанру - молодь, часто майже дiти, а також люди похилого вiку - жителi "Грузiї", специфiчного району Бiлої Церкви, де традицiйно селилася єврейська бiднота та "унтервелт".

Серед матерiалiв експедицiї до Славути в серпнi 1929 р. - чудовi хасидськi наспiви, якi навiть на тлi записiв дореволюцiйного часу вражають рiзноманiтнiстю ритмiв та неповторнiстю мелодичного розгортання. Значний iнтерес становлять також рiдкiснi зразки клезмерської музики11, якi iлюструють фрагменти традицiйного єврейського весiлля ("Kale-bazetsn" /"Всаджування нареченої"/ та "Добранiч"12). Бiльшiсть записiв з архiву цього нетривалого наукового вiдрядження (№ 110 - 119) М. Береговський включив пiзнiше до третього тому своєї п'ятитомної антологiї "Еврейский музыкальный фольклор", присвяченого єврейськiй iнструментальнiй музицi.

Київськi записи 1929 р. зберiгають записанi на фонографi унiкальнi зразки голосiв видатних єврейських акторiв Соломона Мiхоелса, Бен'ямiна Зускiна, Лелi Ромм13, вiдомих лiтераторiв Ієхiєскеля Добрушина114, Нотке Лур'є15, а також iнструментальнi п'єси у виконаннi знаменитого скрипаля та композитора Лева Пульвера16, керiвника єврейського iнструментального ансамблю. Особливiсть фонозаписiв, виконаних у Києвi, мiститься в тому, що соцiальний статус спiвакiв-любителiв столицi вiдрiзняється вiд спiвакiв-провiнцiалiв: серед виконавцiв превалюють представники творчої та наукової iнтелегенцiї, студенти вузiв та технiкумiв.

У 1929 - 1936 рр. географiчний дiапазон експедицiй М. Береговського був дуже обмеженим: вiн лише iнодi виїжджав з фонографом за адмiнiстративний кордон Київської областi (експедицiї до Бiлої Церкви з метою фонографування фольклорних матерiалiв в липнi 1933 р., у квiтнi 1935 р., у березнi 1936 р.). Винятками стали поїздки до Одеси у червнi 1930 р. (№ 160 - 251) та до Уманi (Черкаська обл.) у серпнi 1930 р. (№ 695 - 705). З аналiзу зiбраних матерiалiв ясно, що у мiському мiщанському середовищi найбiльшого розповсюдження набула любовна та родинна лiрика.

Бiльшiсть записiв 1931 - 1935 рр. були зробленi в Києвi. Але навiть у межах одного мiста вiд одного виконавця дослiдниковi iнодi вдавалося записати таку кiлькiсть фольклорних зразкiв, якої вистачило б на окрему експедицiю. Так, наприклад, вiд Янкеля Вейцмана, хазана, в 1933 р. М. Береговський записав понад 37 фоноваликiв з релiгiйними пiснеспiвами (№ 757 - 793), якi можна розглядати як систематично упорядковану енциклопедiю традицiйного синагогального спiву.

Цiкавим є також компактний масив фонозаписiв iз зразками клезмерської музики, зафiксований вiд ансамблю виконавцiв-iнструменталiстiв (кларнет/ флейта, скрипка, альт) та вiд окремих музикантiв у Києвi 1935 р. (№ 831 - 846).

У 1936 р. М. Береговський намiтив новi територiї для етнографiчних дослiджень i вже у сiчнi 1936 р. виїхав з фонографом у старовиннi єврейськi сiльськогосподарськi колонiї Миколаївської областi (Калiнiндорф, Штерндорф, Львово, Бобровий Кут, Шолом-Алейхем, Фрайлебн). Експедицiйна поїздка була дуже успiшною: з iнвентарного опису видно, що жителi єврейських колонiй (ремiсники, колгоспники, учнiвська молодь) активно вiдiзвалися на прохання фольклориста - спiвали багато i з бажанням (№ 901 - 955). Поряд з загальнорозповсюдженими лiричними пiснями та баладами, серед фольклорних записiв присутнi так званi масовi радянськi єврейськi народнi пiснi, бiльшiсть з яких - частiвки, колгоспнi пiснi, пiснi про радянську армiю. Менше в записах експедицiї представленi наспiви без слiв та iнструментальна музика.

В експедицiях червня 1937 р. до Запорiзької областi (Новозлатополь, Новодаровка) (№ 979 - 992) та Криму (№ 993 - 998) М. Береговському вдалося записати зразки таких малодослiджених фольклорних жанрiв, як єврейськi народнi театральнi вистави (пуримшпiлi17). На думку вченого, саме у варiантах, зафiксованих у єврейських колонiях, форма пурiмшпiлей менш за все зазнала змiн та модифiкацiй часу. Вiдзначимо як приклад варiант "Ахашверош-шпiлю", записаний у колонiї Новозлатополь вiд Арона Лiвшица (№ 1004 - 1008).

Бiльш розгорнутi варiанти пуримшпiлей М. Береговський записав на фонограф пiд час експедицiй до Миколаївської областi у листопадi 1938 р. У Калiнiдорфвському районi вiн зафiксував декiлька фрагментiв п'єс "Ахашверош-шпiль" та "Йосиф-шпiль" (№ 1037 - 1045).

Взагалi, за ступенем накопичення iнформацiї про єврейськi традицiйнi народнi вистави експедицiї 1937 - 1940 рр. були дуже плiдними. Так, у травнi 1939 р. в колонiї Інгулець Днiпропетровської областi вiд Пiнi Лундiна вченому вдалося записати найбiльш повний вiдомий варiант п'єси "Ахашверош-шпiль" (№ 1050 - 1062) (до цього часу в iсторiї єврейської фольклористики не було здiйснено жодних спроб вiдтворити пуримшпiль не лише як лiтературний пам'ятник, але й як цiлiсну музичну виставу). Зробленi ним записи М. Береговський активно використовував для дослiдження драматургiї пуримшпiлей, а також для вивчення принципiв музичного речитативу музичних п'єс. Матерiали експедицiї стали для вченого певним iмпульсом для подальшої поглибленої наукової розробки широкого кола музикознавчих проблем, що найшли вiдображення в iсторико-теоретичнiй частинi п'ятого тому авторської антологiї "Еврейский музыкальный фольклор", присвяченого пуримшпiлям.

У червнi 1939 р. було проведено експедицiю на територiї Бiлорусi (Бобруйськ, Глуськ, Стрешин), в якiй, окрiм наспiвiв без слiв i побутових народних пiсень, фольклорист записав i варiант п'єси "Акейдас Іцхок" ("Заклання Ісака") (№ 1110 - 1115).

Захiднi регiони України (Коломия, Львiв) стають об'єктом дослiджень Береговського у серпнi-вереснi 1940 р. Серед великої кiлькостi зразкiв фольклору галицiйських євреїв слiд вiдзначити фрагменти єврейського весiлля в Галицiї - куплети бадхона18 до обряду "всадження нареченої" ("кale-bazetsn") та "вiдпiвання жениха" ("khosn-bazingen"). До архiву фольклориста потрапляють також два пуримшпилi iз Коломиї: "Ахашверош-шпiль" (№ 1229 - 1233), записаний вiд Хаїма Лейба Гайфермана, бадхона та барабанщика клезмерської капели, та "Йосиф-шпiль", записаний вiд Хаїма Лейбовича, синагогального служки.

Фонозаписи iз Захiдної України - останнi за часом фiксацiї матерiалу у довоєнному архiвi Кабiнету єврейської культури. Але в тому ж 1940 р. фоноархiв Кабiнету значно поповнився фоноваликами з приватної колекцiї З. Кiсельгофа - колеги С. Ан-ського по експедицiях Петербурзького єврейського iсторико-етнографiчного товариства (№ 1119 - 1213). Колекцiю, поряд з iншими матерiалами персонального архiву З. Кiсельгофа, передала в дар Кабiнету дочка покiйного фольклориста.

Хронологiчними межами колекцiї З. Кiсельгофа є 1922 - 1928 рр. Об'єктивно, цей перiод характеризувався тимчасовим спадом активностi у фольклорних дослiдженнях єврейських iсторико-етнографiчних товариств. Колекцiя З. Кiсельгофа заповнює понад десятирiчну паузу у загальнiй структурi фоноархiву i є результатом дослiджень ентузiаста. Бiльшiсть записiв було виконано у рiдному мiстi фольклориста Петроградi (Ленiнградi); є в колекцiї також i записи з Бiлорусi (Могилiв, Бабиновичi, Калинковичi). Великий iнтерес становлять фонозаписи з голосу спiвачки Сари Фiбiх19, композитора М. Гнєсiна20, самого З. Кiсельгофа, акторiв єврейського театру "Габiма" i т.iн. У Калинковичах З. Кiсельгоф записав повний варiант "Ахашверош-шпiля" вiд Айзика Гутмана, колишнього пуримшпiлера (№ 1200 - 1212).

Велика Вiтчизняна вiйна на чотири роки перервала процес поповнення фоноархiву новими матерiалами. Лише у 1944 р., пiсля повернення спiвробiтникiв Кабiнету єврейської культури з Уфи21, експедицiйна робота поновилася.

Про долю фоноархiву у перiод окупацiї немає єдиної версiї. За однiєю з них, колекцiя вивозилася до Нiмеччини. Едда Береговська, дочка фольклориста, базуючись на споминах свого батька, у вступнiй статтi до збiрки матерiалiв "Арфы на вербах" пише: "Фашисты расстреляли в Бабьем Яру всех киевских евреев, но тщательно инвентаризировали и эвакуировали, отступая, валики с записями еврейской народной музыки22". Про те, що ця колекцiя дiйсно перемiщувалася у перiод евакуацiї, свiдчать помiтки в iнвентарнiй книзi фоноархiву, зробленi пiд час повоєнної звiрки фонограм: навпроти iнвентарних номерiв деяких вiдсутнiх фоноваликiв є пояснюючий запис: "tsebrokhn beveys evakuatsie" ("розбитий пiд час евакуацiї"). При наступi радянських вiйськ, пише Е. Береговська, фоноколекцiю було вiднайдено в Нiмеччинi i повернуто її законному власнику.

Вочевидь, твердження Е. Береговської мають документальну основу. Так, пiсля вiйни вiддiл фольклору Кабiнету єврейської культури пiдтримував зв'язок з лiтературним музеєм Естонської РСР та Вiльнюським єврейським музеєм. Зокрема, листування з Вiльнюським музеєм цiкаве з точки зору того, що воно проливає свiтло на деякi деталi долi довоєнних архiвiв ІВО23 та Кабiнету єврейської культури. Директор Вiльнюського музею І. Гуткович з гiркотою пише М. Береговському про вцiлiлi "архивные горсти" колишнього зiбрання, сповiщає про перереєстрацiю збережених матерiалiв, про поточну роботу по органiзацiї книжкових фондiв, про складностi вiдновлювального перiоду. Вiн нарiкає з приводу несправедливого, на його погляд, вирiшення питання про розмiщення довоєнних фондiв ІВО24: "Вам повезло, вы получили назад часть ваших довоенных фондов. У Вильно нет такого счастья25".

Експедицiї повоєнних рокiв мали за мету дослiдження регiонiв єврейських гетто Транснiстрiї для вивчення специфiки фольклору колишнiх окупованих нiмцями та румунами областей України.

Перша експедицiя вiдбулася зразу пiсля повернення Кабiнету єврейської культури з евакуацiї - в листопадi-груднi 1944 р. До складу експедицiї входили М. Береговський та М. Майданський, спiвробiтник вiддiлу лiнгвiстики. В цiй експедицiї М. Береговський записував не лише музичний, але й словесний фольклор, що знайшло вiдображення в iнвентарнiй книзi архiву Кабiнету єврейської культури.

Наступним етапом цiльової експедицiйної роботи стала поїздка 1945 р. до Чернiвецької областi. У планi експедицiї, чорновий варiант якого зберiгся в архiвi, пiдкреслюється: необхiдно так розробити тематичний план експедицiї, щоб накопиченого в нiй матерiалу виявилося досить для доповнення Чернiвецької колекцiї та майбутнього вiдбору пiсень i казок (оповiдань) для збiрки фольклору Великої Вiтчизняної вiйни. До складу експедицiї увiйшли найдосвiдченiшi спiвробiтники Кабiнету: М. Береговський - керiвник, Рувiм Лернер та Хiна Шаргородська 26. Всього у серпнi-вереснi 1945 р. було записано на фонограф 36 пiсень (№ 1250 - 1265). Дослiдники побували також у Вiнницькiй областi (Бершадь, Брацлав, Тульчин, Жабокрич).

У 1946 р. була проведена нетривала експедицiйна поїздка Іди Шайкiс, спiвробiтницi Кабiнету єврейської культури та помiчницi М. Береговського, до Коростишева Житомирської областi, фонозаписи якої зберiгають чимало легенд брацлавських хасидiв, оповiдання про Баалшемтова, цадикiв ружинського та бердичевського, а також релiгiйнi наспiви (№ 1270 - 1273).

Останнiй запис (№ 1274) в iнвентарнiй книзi фоноархiву єврейського фольклору був зроблений у березнi 1947 р. у Києвi.

1949 року роботу Кабiнету єврейської культури було припинено. На щастя практично всi матерiали було передано до Центральної науковох бiблiотеки АН УРСР, де вони зберiгались у фондi концентрацiї до 1990 р., коли було вiдновлено спецiалiзований сектор сходознавства.

За останнi десять рокiв спiвробiтниками бiблiотеки було освоєно i повернуто у науковий обiг унiкальне зiбрання єврейських рукописiв i друкованих видань, складовою частиною якого є фоноархiв. Проведена велика робота по дослiдженню iсторiї фондiв, iхнього формування та побутування, пiдготовленi та вийшли друком публiкацiї з означених питань 27.

Вiдродити старi записи у їх природному живому звучаннi, тобто "перечитати" фоноцилiндри (а чимало з них - прочитати вперше) виявилося пiд силу спiвробiтникам Інституту проблем реєстрацiї iнформацiї НАН України. При перезаписi фоноцилиндрiв спецiалiсти Інституту використали новий "оптичний метод вiдтворення звуку з валикiв Едиссона", що не має аналогiв у свiтi. Перезапис здiйснювався у 1996 - 1999 рр. у межах проекту про спiвробiтництво мiж Нацiональною бiблiотекою України iменi В.І. Вернадського та Інститутом проблем реєстрацiї iнформацiї НАНУ, в наслiдок чого було створено звуковi страховi копiї з 700 фоноцилiндрiв.

Першим практичним результатом спiльної роботи стало видання у 1997 р. компакт-диску "Скарби єврейської культури в Українi", мета якого полягала у загальнiй презентацiї матерiалiв фоноархiву. У 2001 роцi пiдготовлений до видання наступний компакт-диск, присвячений фольклористичнiй дiяльностi Ю. Енгеля. На ньому репрезентовано найбiльш раннi фонографiчнi записи фольклору євреїв-ашкеназ, датованi 1912 роком. У подальшому ми плануємо продовжити iсторичний принцип при виданнi матерiалiв фоноархiву, якi дозволить пiдняти серiю публiкацiй такого роду до рiвня антологiї єврейського фольклору.


1 Ружинсько-садигорський напрям у хасидизмi - течiя у хасидизмi, яка традицiйно дотримується поглядiв так званої "садигорської династiї цадикiв" - авторитетної хасидської родини, вплив якої був дуже сильним на Буковинi, Галицiї, Румунiї. Цадик - (з iвриту "цадик" - "справедливий", "богобоязний"), голова певного спрямування в хасидизмi, а також - титул хасидського рабина. повернутися...
2Хасидизм - (з iвриту "хасидут" - буквально "учення благочестя") релiгiйно-мiстичний рух в iудаїзмi, що виник на Подiллi в кiнцi 30-х рокiв XVIII ст. i набув широкого розповсюдження на Подiллi, Волинi, Галицiї у 2-й половинi XVIII-XIX ст. повернутися...
3Брацлавськi, ружинськi, трискерськi хасиди - прибiчники рiзноманiтних течiй в хасидизмi, якi були розповсюдженi на Подiллi та Волинi. повернутися...
4Аврам Іцхок Бердичевський - нащадок Лейви Іцхока Вердичевського, Лейва Іцхок Бердичевський (1740-1810) - хасидський цадик та рабин, один з найвидатнiших представникiв хасидизму кiнця XVIII- початку XIX ст. Лiдер волинських хасидiв, до смертi обiймав посаду рабина в Бердичевi.повернутися...
5Йосиф з Тального (Йосиф Волинець, 1740-1810) - "придворний" спiвак та композитор цадика у мiстечку Тальне Київської губернiї. Один з найвiдомiших авторiв хасидських наспiвiв. повернутися...
6Чорнобильський ребе - голова так званого чорнобильського напряму в хасидизмi (вiд назви мiстечка Чорнобиль Київської губернiї, звiдки походив рiд цiєї знаменитої династiї цадикiв). повернутися...
7Хазан (з iвриту "хазо" - "бачити", "споглядати") - в сучасному значеннi слова - кантор. повернутися...
8Саминський Лазар (1882-1959) - вiдомий композитор, дослiдник iсторiї єврейської музики; один iз засновникiв Товариства єврейської народної музики в Петербурзi. повернутися...
9Лурє Іцхак (1875 - 1930-i роки) - слухач Курсiв сходознавства, один iз засновникiв Єврейського iсторико-етнографiчного товариства, його архiварiус, з 1917 р. - завiдуючий архiвом i музеєм. повернутися...
10Отчет Общества еврейской народной музыки за 1913 г. и очерк деятельности Общества за первое пятилетие (1909-1913 гг.). - Петроград, 1914. - С. 14. повернутися...
11Клезмерська музика - традицiйний репертуар клезмерiв.
Клезмери (з iвриту "клей-земер" - "музичнi iнструменти") - єврейськi народнi музиканти, якi грали на весiллях, ярмарках, святкових гуляннях. повернутися...
12Добранiч - традицiйна п,єса для слухань з репертуару єврейських народних музикантiв-клезмерiв; виконується, коли гостi повертаються з весiлля додому. повернутися...
13Мiхоелс Соломон (1890-1948), Зускiн Беньямiн (1899-1952), Ромм Леля - провiднi актори Московського Єврейського камерного театру. повернутися...
14Добрушин Ієхезкель (1883-1953) - вiдомий єврейський драматург, театрознавець та педагог. Писав мовою iдиш. повернутися...
15Лур.є Ноах (1885-1960) - вiдомий єврейський письменник. Писав мовою iдиш. повернутися...
16Пульвер Лев (1883-1970) - єврейський композитор, скрипаль. Син клезмера, брав участь у виступах клезмерських капел. Писав музику до спектаклiв Московського Єврейського камерного театру.повернутися...
17Пуримшпiль - традицiйна єврейська театралiзована вистава, яка виконується раз на рiк, весною, на свято Пурим.
Пурим (з iвриту "пур" ("пуру") - жереб) - свято на честь чудесного визволення євреїв Персiї вiд загибелi, яку приготував для них царський сановник Гаман (5 ст. до н.е.). повернутися...
18Бадхон (з iвриту "бедах" - "смiшити") - професiйний блазень, який розважає гостей на єврейському весiллi дотепними анекдотами та пiснями. повернутися...
19Фiбiх Сара - вiдома виконавиця єврейських народних пiсень. Сама збирала i записувала єврейський побутовий фольклор.повернутися...
20Гнєсiн Михайло (1883-1957) - вiдомий композитор i педагог; онук вiдомого бадхона з Вiльни (зараз - Вiльнюс) Шайке Файфера. Один iз засновникiв Товариства єврейської народної музики в Петербурзi.повернутися...
21До Уфи, столицi автономної республiки РРСФР Башкирiї, були евакуйованi пiд час вiйни установи Академiї наук УРСР.повернутися...
22Арфы на вербах: Призвание и судьба Моисея Береговского / Сост. Э. Береговская, изд. подгот. А. Эппель. - М.; Иерусалим: Гешарим, 1994. - С. 12. повернутися...
23ІВО - абревiатура науково-дослiдного iнституту "Ідише вiсншафтлехе органiзацiє" (у перекладi з iдиш - "Єврейська наукова органiзацiя"), який займався розробкою питань єврейської лiтератури, мови, iсторiї тощо. повернутися...
24Пiсля завершення Другої свiтової вiйни врятованi вiльнюськi фонди ІВО були майже повнiстю сконцентрованi у США у створеному iнститутi YIWO в Нью-Йорку. повернутися...
25 Вiльнюський єврейський музей - М. Береговському. Лист вiд 25.02.1947 р. ІР НБУВ, ф. 190, № 316, арк. 11.повернутися...
26 ІР НБУВ, ф. 190, № 312, арк. 2.повернутися...
27 Сергєєва І. З iсторiї формування колекцiї єврейської лiтератури Нацiональної бiблiотеки України (1918-1939) // Бiблiотечний вiсник. - К., 1996. - №6. - С.13-15;
Шолохова Л. Украина и еврейская музыкальная фольклористика // Jews and Slavs. - Vol.5. -Jerusalem: Hebrew University of Jerusalem, 1996. - С. 265 - 276;
Scholochova L., Sergejewa I,. Uber eine einzigartige Dokumenten- und Materialiensammlung zur judischer Historie, Ethnographie und Folklore // Ukraine: Theater untern Dach. - Berlin: Deutsche UNESCO-Kommission, 1995. - S. 36-38;
Шолохова Л. Еврейские народные песни религиозно-национального содержания (по материалам фольклорной коллекции З.Кисельгофа) // Педагогiчна наука та мистецтвознавство на межi столiть: Зб. наук. праць. - Харкiв: Каравела, 1999. - С. 85-92;
Шолохова Л. По материалам первой этнографической экспедиции М.Береговского (1929г.) // Вестник еврейского университета в Москве. - Вып.14. - М.; Иерусалим: Еврейский университет в Москве, 1997. - С. 143 - 153;
Шолохова Л. Про фоноархiв єврейського фольклору в Інститутi рукопису Нацiональної бiблiотеки України iм. В.І.Вернадського // Науковi записки Інституту полiтичних i етнонацiональних дослiджень НАН України. - Вип.4. - К.: Інститут полiтичних i етнонацiональних дослiджень НАН України, 1998. - С. 175 - 183;
Шолохова Л. Полемика Шолом-Алейхема и Ю.Энгеля по поводу песен Марка Варшавского// "Штетл" як феномен єврейської iсторiї: Зб. наук. праць. - К., 1999. - С. 306 - 309;
Гойзман (Шолохова) Л. Деякi вiдомостi про давньоєврейську музику // Програма з музики для єврейських шкiл. 1- 4 класи / Укл. Л. В. Гойзман., В. В. Угринович. - К.: ІСДО, 1995. - С. 21 - 24;
Шолохова Л. Становление еврейской фольклористики в России в контексте идей С. Дубнова о национально-культурном автономизме // Євреї України та Держава Ізраїль: Зб. статей. - К.: Євр. фонд України, Мiжнар. Соломонiв ун-т, 1998. - С. 129 - 133;
Petrov V., Onischenko A., Kryuchin A., Shanoylo S., Sholohova L. Creation of Rare Musical Compositions Database Recorder on Edison Phonograph Cylinders // Elektronic Bildverarbeitung @ Kunst, Kultur, Historie. Konferenzband "EVA' 98 Berlin", 11 - 13 November 1998. - Berlin: Gesellschaft zur Forderung angewandter Informatik e.V., 1998. - V.10;
Компакт-диск "Treasure of Jewish Culture in Ukraine" . - K.: Нацiональна бiблiотека України iм. В.І.Вернадського, Інститут проблем реєстрацiї iнформацiї НАНУ, 1997;
Шолохова Л. Вклад З.Кисельгофа в историю отечественной еврейской фольклористики // Єврейська iсторiя та культура в Українi: матерiали конференцiї, Київ, 22-23 листопада 1993 р. - К., 1994. - С. 194 - 198;
Шолохова Л. Юлий Энгель и его концепция создания национальной школы в музыке // Єврейська iсторiя та культура в Українi: матерiали конференцiї, Київ, 8 - 9 грудня 1994 р. - К., 1995. - С. 225 - 227;
Шолохова Л. О деятельности фольклорного отдела Кабинета еврейской культуры АН УССР в послевоенный период// Єврейська iсторiя та культура в Українi: матерiали конференцiї, Київ, 21 - 22 серпня 1995 р. - К., 1996. - С. 220 - 223;
Шолохова Л. Изучение М.Береговским истории еврейского народного театра // Єврейська iсторiя та культура в Українi: Матерiали конференцiї, Київ, 2 - 5 вересня 1996 р. - К.: Інститут юдаїки, 1997. - С. 230 - 238;
Шолохова Л. Наукова та експедицiйна праця фольклорного вiддiлу Кабiнету єврейської культури при АН УРСР в 1944 - 1949 рр. // Вiдродження. - 2000. - № 2. - С. 23 - 26.повернутися...


Звертатися: nlu@csl.freenet.kiev.ua

На початок
На початок