КРІЗЬ ПРИЗМУ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ

"... І що я в Господа за людина!"

У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України відкрито книжково-документальну виставку з нагоди 70-ї річниці з дня народження відомого українського письменника Григора Тютюнника (1931–1980).

На виставці представлено рукописи художніх творів, щоденники, листування, фотографії, публікації у пресі, книжки, ілюстрації до творів письменника.

Відвідувачі зможуть заглибитись у творчу лабораторію митця – переглянути рукописи оповідань "Сміхота", "Хай грають!", "Житіє Артема Безвіконного" (1970–1980). Особливо зацікавлять сторінки із щоденників, які Григір Тютюнник вів протягом свого короткого життя. Ось деякі записи: "...І що я в Господа за людина! Ні в чому немає мені ані міри, ані втіхи в любові, ні в стражданні, ні в захопленнях, ні в сумові пекельному. Неприкаяний я", або "Все б визвати в душі й оповитися, все б спочатку почати, та несила", або "Сумніве! Мій ти мучителю і помощнику. Як тяжко з тобою і як тяжко залишатися без тебе", чи "Ото щастя – написати таку книжку, щоб читач навмисне розтягав читання її надовше, мацав недочитані сторінки і думав радо, ще й на завтра зостанеться" та ін.

Серед адресатів Григора – мати Ганна Михайлівна, брат Григорій Тютюнник – відомий український прозаїк, автор роману "Вир", письменник Микола Кравчук , перекладачка Ніна Дангулова та ін. У листі з Кам'янки-Бузької, Львівської обл. від 21 листопада 1954 р. Григорій дає поради меншому братові, який перебував у лавах Радянської Армії у Владивостоці: "Оповідання твоє прочитав. Хороше. Продовжуй далі (правду говорю)...". А Олесь Терентійович Гончар 16 листопада 1975 р. звертається: "...Дорогий Григоре! Прочитав оце "Коли сходив місяць" і аж день посвітлішав. Давно не зазнавав радості від прочитаного... Ось воно, те, що треба людям і літературі. Щоб не забувала, якою вона повинна буть.

Пиши, пиши. Дай тобі Боже тверезості і здоров’я...".

Після виходу в світ збірки повістей та оповідань "Деревій" (видавництво "Молодь") Микола Кравчук пише листа: "Дорогий Григоре! Знаю, що ти далекий від сентиментів, але тримаю "Деревій" під подушкою (колись так дівчата на долю загадували, а гірші школярі тепер напам'ять так учать) і затягую до книгарні добрих людей до непримітної книжки. Хочу ще дарчі написи ставити, та своєчасно додумуюсь, що книжка Григорова,... твій Микола, 29 квітня 1969".

Не скупий на добре слово Іван Чендей пише у листі з Ужгорода від 12 червня 1972 р.: "Дорогий Григоре Михайловичу! Кланяюся Вам і щиро дякую за добре слово при нагоді мого піввіку. Дістати од Вас телеграму було справді приємно і радісно. Дякую Вам за радість.

Завжди думаю про Вас з щирим хвилюванням, як думаю про окрасу високого мистецтва літератури, як думають про того, хто в дорогу пішов і уже ніколи з неї не зійде...

Бажаю Вам великих радостей у творчості, тих самих, що не обходяться без мук, сумнівів і тривог. Тим більші ті радості.

Будьте мудрі, ощадливі, бережіть себе, своє здоров'я!..."

"Тому, кого вже немає" зібрав сніп чорнобривців, з якими летів на похорон Василя Шукшина до Москви український письменник Григір Тютюнник. На виставці представлено рукописи оповідання "Дикий", кіноповість В. Шукшина "Калина червона" у перекладі Григора (К., "Молодь", 1978), друкований нарис "Світла душа" з присвятою побратимові по духу російському письменнику, актору, режисеру В. Шукшину.

Серед перших публікацій, представлених у періодичній пресі, оповідання "Зав'язь" ("Дніпро", 1965, № 5), новела "Гвинт" ("Жовтень", 1965, № 5), оповідання "Мята взошла" ("Литературная Россия" від 18 серпня 1967, переклад В. Россельса), "Отдавали Катрю" ("Дружба народов", 1972, № 1, переклад Н. Дангулової) та ін.

Із фотографій дивляться на нас Григір з побратимами по перу, серед яких Микола Вінграновський, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Валерій Шевчук, Борис Олійник, Іван Драч, рідні – дружина Людмила Василівна із синами Васильком і Мишком, брат Григорій.

На виставці представлено ілюстрації до творів письменника у виконанні художників М. Маловського, Ю. Логвина, В. Євдокименка, видання українських письменників з автографами Григору Тютюннику. Вчитуючись в них, розуміємо найвищу оцінку послідовнику Василя Стефаника, Григорія Косинки, посмертному лауреату Державної премії ім. Т. Шевченка:

"А. Дімаров "Зінське щеня". Сільські історії. – "Дорогому Григору, якого я дуже люблю за його щиру вдачу, за його великий талант. Дай Вам боже бути великим письменником. Віруючий Анатолій Дімаров, 1969".

Д.Павличко "Хліб і стяг". Вірші. – "Смілому і дуже талановитому..." 1969, 4 березня. Олесь Гончар "Циклон". Роман. – "Лицарю та лицедію, щоб щасливо йому в літературі козаку валось!", 1970.

Б.Олійник. "Відлуння". Поезії. – "Земляку моєму з вічною симпатією, щоб наша доля нас не цуралась!", 18 листопада 1970. Харків.

Ю.Мушкетик "Жорстоке милосердя". Роман. – "... щоб доля до Вас була милосердна, щоб завжди світило у Ваші вікна щасливе і щедре сонце", 7 грудня 1972.

Російський поет М. Дудін. "Подлесок". Стихотворения и поэмы. – "В память о его прекрасном брате, с которым я имел счастье говорить о трагическом водовороте прекрасной человеческой жизни. С уверенностью в том, что два яблока с одной яблони — одинаково ароматны", 13 травня 1976. Ялта.

О.Сизоненко. "Степ". Роман. – "...з щирою любов'ю до його суворого і яскравого таланту, чистого, як слово", 12 вересня 1977.

П.Воронько "Здвиг земля". Вірші. – "... дивовижно талановитому майстрові красного слова з великою вірою в вічне майбутнє", 1977.

Є.Гуцало. "Орлами орано". Оповідання. – "... все написане тобою – це є Золотий фонд української літератури. Хай тобі, Грицю золотесенький, щастить у творчості, хай твоє серце не стомлюється орати, а талант і розум – засівати", 6 травня 1977".

Ще на початку творчого шляху Григір, переписуючи у свій щоденник слово Боже, ймовірно перечитував у Приповістях: "Ліпше добре ім'я за багатство велике" і це підтвердив, сказавши добре слово його побратим по перу поет Петро Засенко у грудні 1971: "Славний Грицьку, обнімаю тебе, сорокалітнього, хочу цілувати тебе столітнього, а "вічність прийде сама".


Науковий співробітник ЦДАМЛМ України О. Павлова


"Жінка на бойовій лінії"

Така промовиста назва щоденника Іванни Блажкевич. У цій назві сконденсовано сенс життя знаної громадської діячки і письменниці, її ідеали й прагнення. Сучасники знали Іванну Блажкевич як завзятого пропагандиста ідей кооперативної співпраці. На цій ниві у неї було чимало здобутків – і з утворенням "Подільського союзу кооператив" вона ввійшла до складу його правління. Кооперативні часописи 20–30-х років друкували чимало дописів нашої краянки. Навіть у 1942 р., коли відновила діяльність кооперація, Блажкевич – серед активних учасників цього руху. Це, а також праця у школі стали причиною звинувачень у радянські часи. Не забувалась її активна участь у таких громадських інституціях, як "Просвіта", "Рідна школа", "Товариство опіки над молоддю", "Жіноча громада" тощо.

Іванна Блажкевич була знана і як діяльний член Української соціалістично-радикальної партії, брала участь у виборчій кампанії 1928 р. За це поплатилась дуже тяжко – польські шовіністи замучили її дітей. Однак це, як і жорстоке побиття під час пацифікації у 1938 р., не зламало мужньої жінки – вона віддано служила українській справі. У свої спогадах (рукопис зберігається у держархіві) письменниця згадує: "В осені 1928 р. впав на мене страшний удар. Польська шовіністична боївка згладила зі світа мої дві донечки. Одна – 4, друга – 6 років. До трьох днів поховали обидві. А нелюди ще триумфуючого листа мені прислали... Цилющим словам авторки "Землі" завдячую, що в страшний для мене час не втратила я рівноваги духа і вернула до праці на народній ниві... І я кинулася у вир освітньої і кооперативної праці..."

Донесення поліції свідчать, що за діяльністю Іванни Блажкевич пильно стежили, вбачаючи у ній підрив основ тогочасного суспільного устрою Польщі.

Свою пристрасну любов до рідної землі вона прагнула передати дітям, тому писала і публікувала для них цікаві твори. Ідеалом для неї, як жінки і письменниці, була Ольга Кобилянська. Про зустріч з нею вона мріяла роками. І в 1928 р. омріяне здійснилось. Іванна Блажкевич побувала на ювілеї авторки "Царівни" і "Землі". Про це вона залишила надзвичайно цікаві спогади.

Про нашу краянку, що все життя віддала рідній Вітчизні, мовою документів розповідає виставка у держархіві області, яка присвячена 115-й річниці від дня її народження. Документальні джерела донесли до наших днів трепетливі пориви і незламну волю Іванни Блажкевич – патріотки і борця. В експозиції широко представлений творчий доробок письменниці, у тому числі – унікальні видання 20–30-х років XX століття.

Ця жінка була небажаною всім окупаційним владам. Лише у незалежній Україні засновано літературно-мистецьку премію її імені, а виставка – це данина шани Іванні Блажкевич. Завдяки невтомній праці подружжя Блажкевичів та їх побратимів село Денисів славилося своїми патріотичними починаннями і культурно-освітніми здобутками не лише на Тернопіллі, а й в Галичині. У державному архіві області зберігається також особистий фонд Іванни Блажкевич, започаткований ще за її життя.


Головний спеціаліст
Держархіву Тернопільської області Т. Малиміна-Базиляк


Лист до редакції

Працюю завідувачкою архівним відділом (в даний час – начальником) шість років. Пригадую свої перші дні і перші місяці роботи, коли я прийняла ключі та печатку і зовсім нічого не знала. Не знала, що таке історична довідка, як скласти опис справ, чим відрізняється справа фонду від спостережної справи, де знайти той чи інший документ, щоб видати громадянину довідку. Всьому вчилася з нуля.

Читала літературу, яка була в архівному відділі на той час, їздила за допомогою до працівників Державного архіву Київської області. Коли я зараз згадую, які ставила питання, то мені стає незручно і я дуже вдячна працівникам обласного архіву за допомогу і терпіння. Я взялась за роботу, про яку не мала найменшого уявлення, а відступати було вже пізно. Не секрет, що звичайні громадяни, а іноді навіть і керівники адміністрацій, до цього часу вважають, що в архіві немає роботи. Якщо хтось скаже, що це не так, то нехай пояснить мені, чому в районі два міста – Обухів та Українка, селище міського типу Козин та 25 сільських Рад, багато великих підприємств (приміська зона), безліч організацій та установ різної форми власності, яким теж потрібно хоча б зрідка приділяти увагу, – а в цей час в архіві один працівник за штатним розписом? Навіть прибиральниці немає. Немає охоронника, а також відсутня сигналізація. Все пояснюється відсутністю коштів або штатним розписом. Мені доводиться давати консультації, допомагати в упорядкуванні документів, видавати довідки соціально-правового характеру та ще й прибирати в архіві. А скільки часу забирають довідки про заробітну плату, коли люди йдуть на пенсію. Адже на зберіганні в архівному відділі на даний час знаходиться 1355 одиниць з особового складу. Лише одне колективне сільськогосподарське підприємство, яке реформувалось без правонаступника, здало на зберігання 576 одиниць з особового складу.

На черзі ще два колективних сільськогосподарських підприємства, але по кількості людей значно більше, то й одиниць буде близько двох тисяч.

Приймаючи цю посаду, не надіялась, що роботи буде мало, але що її буде також багато – теж не сподівалась. Не знала, що наш архів був, м'яко кажучи, у "неприглядному" стані. Всі попередні роки знаходився у підвальному сирому приміщенні, документи розміщувались на стелажах та на підлозі між стелажами. Ясно, що ні перевірка наявності, ні переробка описів та виділення документів до знищення, термін яких минув, не проводились. Так, станом на 01.01.96 були прийняті на зберігання документи в середньому за 1980–1982 рр. Окремі кілька фондів були впорядковані та прийняті на зберігання по 1986 р. але, на превеликий жаль, були й такі, що впорядковані лише по 1976 р.

На час, коли я приступила до виконання обов'язків завідувачки, архів тільки-но переїхав у інше приміщення. Стелажі стояли всі посеред залу, а документи в коробках, зв'язках, по одній одиниці, а іноді й по окремих аркушах лежали на купах під стінами. Кожен фонд перебирала по аркушику. Часто знаходились історичні довідки, описи, акти прийому-передачі на зберігання, номенклатури справ. Сортувала по видах документів, потім по фондах, а потім почала формувати справи фондів та спостережні справи.

Серед документів траплялися фотографії, вирізки з газет, підшивки старих газет. Все це я використовувала згодом при оформленні стендів, виставок: "Правда про голод 1933-го", "Історія району в довоєнний період", "Ніхто не забутий, ніщо не забуте", "Герої Великої Вітчизняної війни" (стенд, присвячений Героям Радянського Союзу – уродженцям району), "Обухівський район в окупаційний період" (про партизанський рух)", "Визначні люди Обухівщини". В процесі роботи знайомилась із цікавими людьми, краєзнавцями, вчителями історії, які дуже мені допомогли краще пізнати історію району та найповніше використати в популяризаторській роботі фотографії, статті з газет, архівні рукописи. В даний час я розпочала збір документів про репресії та голод 1947 року, який, на жаль, не оминув нашу Обухівщину. Це був тяжкий час, коли за винесені з поля два кілограми гороху або півтора кілограма картоплі колгоспникам давали п'ять років тюрми, часто прирікаючи їх дітей на голодну смерть.

Ще хочу розповісти для таких початківців, якою ще донедавна була я, яку роботу я повинна була виконати, хоч на неї і не сподівалась. Це переробка описів, експертиза та виділення до знищення документів, термін зберігання яких минув і які не мають історичного та практичного значення. В 1996 р. в районі було 17 колективних сільськогосподарських підприємств, один риболовецький колгосп та один радгосп-комбінат. Проте в архівному відділі згідно зі списком фондів значилось 65 описів колгоспів, які вже об'єднувались, роз'єднувались, приєднувались до того чи іншого села і колгоспу, і постійно перейменовувались. Якщо приходив громадянин із запитом про виділення землі або про роботу в колгоспі, то він знав лише село, а в мене було по декілька описів і фондів до 1950 р. в одному селі, а в Обухові було 8 колгоспів. Де шукати потрібну інформацію? І я вирішила вивчити історію кожного колгоспу в кожному населеному пункті. Для цього відбирались всі історичні довідки, які можна було знайти, давались розповіді старожилів цих сіл, ветеранів колгоспів, все співставлялося, вимальовувалось у схеми. А при переробці описів вже було легко скласти хронологічний опис та передмову. Така робота мені дуже сподобалась, я зрозуміла, що і людям теж буде цікаво це знати. Для громадян виготовила одну папку з схемами по кожному населеному пункту: "Колективізація і розвиток сільськогосподарських підприємств району в 1929–2000 роках".

Для більшої оперативності в роботі виготовила графічно схему відомостей про впорядкування та передачу на зберігання документів по кожному фонду. Проти кожного фонду графічно показала, по який рік впорядковано та по який рік прийнято на зберігання документи Національного архівного фонду. Коли я розмовляю з керівником підприємства по телефону, я можу зразу ж нагадати йому про заборгованість, також скромно наголосити, що цю схему бачать всі відвідувачі архіву і соромно такому керівнику, який має цей борг.

Щорічно станом на 1 січня я підводжу підсумки щодо погашення заборгованості, впорядкуванню та здачі документів в архів. Станом на 1 січня 2000 р. розрив становить 9,2 роки.

В оформленому куточку для відвідувачів розмістились різного роду інформації: про прийом громадян депутатом Верховної Ради та обласною державною адміністрацією, графіки прийому районною державною адміністрацією, номери телефонів всіх відділів райдержадміністрації та прізвища, імена та по батькові завідуючих; інформація про адміністративно-територіальний поділ району в різні роки у післявоєнний період; новини в Законодавстві про статус ветеранів війни, про звернення громадян тощо. Роз'яснення про організацію роботи з документами, про номенклатуру справ; книга обліку пропозицій та скарг громадян щодо поліпшення роботи архівного відділу райдержадміністрації.

Знаю, що в моїй роботі є багато недоліків, хоч значна частина їх зумовлена браком коштів. Але не завжди ж буде так, колись наша держава стане міцно на ноги, а документи завжди будуть потрібні людям.

Перефразовуючи прислів'я: "Не та мати, що народила дитину, а та, що виростила її", я застосовую його до своєї роботи так: "Не так важко виготовити документ, як важко його зберегти". Та молодь нехай не боїться тимчасових труднощів, адже вони є скрізь. Долаючи всілякі перепони, віддані справі архівісти живуть з почуттям чесно виконаного обов'язку і розумінням суспільної важливості своєї праці.


Начальник архівного відділу Обухівської райдержадміністрації Київської області Р. Куник


МІЖНАРОДНІ КОНТАКТИ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ АРХІВІВ УКРАЇНИ

Конференція з картографії

25–29 вересня відбулася XXI Загальнопольська конференція істориків картографії "Картографія Галичини 1772–1918". Конференція проходила у Красічині з виїзними засіданнями у Перемишлі та Львові, де можна було оглянути виставки картографічних матеріалів Австрійського періоду. Ініціатором циклу та організатором конференції є відділ історії картографії Інституту історії науки Польської академії наук, співорганізаторами – Бібліотека Яґеллонська, головна дирекція Державних архівів Польщі, Державний архів у Перемишлі та Центральний державний історичний архів України у Львові.

Програма засідань конференції включала таку тематику: топографічні карти Галичини, Галицький кадастр, використання карт Галичини у наукових працях, карти Галичини у збірках бібліотек, картографічні збірки в окремих архівах Польщі й України, Misellanea.


VII Міжнародна конференція

Сковронківські читання

27–28 вересня у Варшаві відбулася чергова VII Міжнародна конференція архівів країн Центральної і Східної Європи, як останні роки має назву "Colloquia Jerzy Skowronek dedicata". Цього разу міжнародна зустріч, організована Генеральною дирекцією державних архівів Польщі за підтримки Європейської мережі культурної спадщини та Державного комітету з наукових досліджень, присвячувалася темі "Архіви в новому столітті. Стратегічні питання автоматизації архівів". Для обговорення було висунуто широке коло питань з досвіду впровадження інформатизації в архівну справу, успіхів і прорахунків на цьому полі, перспектив архівної інформатизації в країнах Центральної і Східної Європи, визначення ролі архівів у інформаційному суспільстві. Ставилися й конкретні завдання, а саме: розглянути доцільність вироблення спільних стандартів архівного описування, застосовуваних в процесі комп'ютеризації систем архівної інформації, технічних вимог щодо інформаційних технологій, використовуваних у архівній практиці та ін.

Ґрунтовні виступи учасників конференції та жвава дискусія довели актуальність обраної для конференції тематики. Впродовж двох днів на засіданнях і під час перерв відбувався зацікавлений обмін думками представників 28 установ і організацій з 15 країн: Польщі, Швеції, Ізраїлю, Німеччини, Литви, Чеської Республіки, Румунії, Російської Федерації, Угорщини, Словенії, Естонії, Чорногорії, України, Білорусії, Латвії. Від України було представлено доповіді Г. В. Боряка, І. Б. Матяш та Н. М. Христової. Ще до початку конференції з текстами доповідей можна було ознайомитися на wеb-сайті Генеральної дирекції державних архівів Польщі. Робочими мовами конференції були англійська та російська мови. Доповідачі забезпечувалися демонстраційними засобами і синхронним перекладом.

Перше засідання присвячувалося висвітленню особливостей програми Калтивейт СЄЄ – Мережа культурної спадщини (її представила М. Сливинська) й завершилося дискусією на тему "Проект Калтивейт СЄЄ – міст до співпраці в галузі Європейської культурної спадщини".

На денному пленарному засіданні за головуванням керівника архівної служби Російської Федерації чл.-кор. РАН В. П. Козлова розглядалися ключові проблеми автоматизації інформаційних процесів в управлінні архівами. Найбільшу увагу учасників конференції привернули доповіді директора Державного архіву Ізраїлю М. Моссека "Політика і практика зберігання електронної документації в Державному архіві Ізраїлю" та співробітниці Міністерства внутрішніх справ Саксонії Т. Клюттіг "Стратегія зберігання цифрових даних в німецьких державних архівах". Досвідом роботи над проблемами, пов'язаними з підготовкою загальних правил довготривалого зберігання документів у електронному форматі, поділилася представниця Генеральної дирекції державних архівів Литви І. Нечипоренко, про автоматизовану інформаційну систему чеських архівів розповів співробітник Архівного управління Чеської Республіки О. Мачек. Дискусія висвітлила різні точки зору на перспективи створення європейської інформаційної мережі за архівними документами.

Другим пленарним засіданням, присвяченим стратегічним питанням комп'ютеризації архівів, енергійно керувала директор Державного архіву Латвії Д. Клявиня. Досвідом впровадження комп'ютерних технологій в практику роботи державних архівів поділилися А. Бернат (Польща), І. Кисельов (Росія), Л. Корменди (Угорщина), В. Жумер (Словенія), М. Певкур (Естонія), С. Йовович (Чорногорія). Дискусія щодо перспектив автоматизації архівів завершилася конкретними пропозиціями.

Виступи на засіданнях другого дня конференції висвітлювали досвід в галузі використання інформаційних технологій в архівній практиці від міжнародного рівня до конкретної архівної установи. За головуванням заступника генерального директора Національного архіву Угорщини розглядалися міжнародні проекти Архіву Комінтерну (Ж.-М. Комме), Архівів Ради Економічної Взаємодопомоги (О. Тюрина), Спільної архівної спадщини Є. Росовська). Серед країн Центральної і Східної Європи досвід роботи в галузі комп'ютерних технологій репрезентували Н. Христова (Україна), І. Ляльков, Г. Жолнеркевич та М. Єлинська (Білорусь), С. Фліс (Польща). На останньому пленарному засіданні за головування заступника директора Генеральної дирекції державних архівів Польщі було зроблено спробу окреслити основні проблеми архівів на шляху до інформаційного суспільства. Своїми думками з цього приводу поділилися І. Фельдмане та Д. Клявиня (Латвія), П. Ронковський (Польща), І. Матяш (Україна).

Одноголосно прийнята учасниками конференції ухвала відзначила важливість таких зібрань, намітила шляхи розв'язання обговорених проблем і визначила тематику наступної конференції.


Директор УНДІАСД І. Матяш


Відзначення 135-річчя М. С. Грушевського у Москві

2 жовтня в Українському культурному центрі у Москві були проведені заходи, присвячені 135-річчю від дня народження М. С Грушевського. Відбулося відкриття документальної виставки про життя та діяльність видатного ученого і державного діяча, підготовленої за матеріалами ЦДІА, ЦДАГО, ЦДКФФА, Держаного архіву служби безпеки України.

На вечорі вшанування пам'яті М. С. Грушевського українською громадськістю Москви з доповіддю виступив проф. Р. Пиріг. Учасники вечора також переглянули документальний фільм "Забута державність". Наступного дня відбулася робоча зустріч Р. Пирога з керівником Федеральної архівної служби Росії В. Козловим.


ХХХV Міжнародна конференція Круглого столу архівів (CITRA),
2-а Генеральна асамблея Європейського відділення (EURBICA)
Міжнародної ради архівів, 8-і Делегатські збори МРА

10–13 жовтня відбулася ХХХV Міжнародна конференція Круглого столу архівів (Рейк'явік, Ісландія). Тема конференції – "Архіви і суспільство: Що зберігати? Приймання і відбір".

Відбулося 4 сесії, на яких було представлено і обговорено 25 доповідей.

1 сесія: Публічні документи: Стратегія приймання й відбір;

2 сесія: Публічні документи: Правила і практика приймання й відбору;

3 сесія: Пам'ять суспільства: бізнес-архіви; архіви організацій;

4 сесія: Пам'ять суспільства: особові архіви; потенціал усних архівів.

Архівну службу України представляв заступник Голови Державного комітету архівів України Геннадій Боряк.

Під час роботи конференції відбулися зустрічі й консультації з питань двостороннього співробітництва з керівниками архівних служб Польщі, Канади, Російської Федерації, Хорватії, Латвії, Литви.

Відбулася презентація нових web-сайтів МРА та Національного архіву Ісландії.

Прийнято рішення про проведення XXXVI Міжнародної конференції Круглого столу архівів у Марселі (Франція) у жовтні-листопаді 2002 р.

12 жовтня у столиці Ісландії Рейк'явіку відбулася 2-а Генеральна асамблея Європейського відділення МРА (EURBICA).

Обговорено, зокрема, такі питання:

звіт про роботу 1-ї Генеральної асамблеї у Флоренції (29 травня 2001 р.);

інформація Виконкому про роботу над Статутом відділення. Робочу групу з доопрацювання проекту очолила Мартін де Буадефр, директор Національного архіву Франції, Президент EURBICA;

вибори нового складу Виконкому EURBICA;

прийняття Стратегічного плану EURBICA.

інформація про "Чорну книгу" (1994) щодо архівів ЄС.

питання фінансування європейських проектів в галузі культури.

13 жовтня у столиці Ісландії Рейк'явіку відбулися 8-і Делегатські збори МРА.

Візит делегації архівістів КНР

24–25 жовтня у Києві перебувала делегація архівістів Китайської Народної Республіки у складі 15 осіб. Вони представляли Державне архівне управління КНР, Перший історичний архів, редакції архівних журналів "Історичний архів" та "Архівознавство", регіональні державні архіви, архіви центральних та місцевих установ і промислових підприємств. Делегацію очолювала Лі Сяо Мін, заступник керівника департаменту Державного архівного управління.

Під час візиту китайських архівістів відбулися зустріч і зацікавлена розмова з керівництвом Держкомархіву України, відвідання ЦДІАК, ЦДКФФА ім. Г. С. Пшеничного, ЦДАГО та Держархіву м. Києва. Гості оглянули архівосховища, ознайомилися зі складом документів столичних архівів. Перед китайськими колегами виступили Голова Держкомархіву Р. Я. Пиріг, директори архівів О. В.Музичук, Н. М. Слончак, В. С. Лозицький, Б. П. Курінний.


Головний спеціаліст відділу інформації, використання НАФ
та зовнішніх зв'язків Держкомархіву України Ю. Прилепішева

Консультативна нарада
керівників державних архівних служб країн СНД

28 листопада відбулася консультативна нарада керівників державних архівних служб країн СНД в Посольстві Республіки Молдова в Москві, представник якої головував на нараді. У ній взяли участь архівісти десяти держав – Азербайджану, Республіки Білорусь, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Росії, Узбекистану, України.

Керівники архівних служб зробили інформації про стан розвитку архівної справи у своїх державах, обмінялися досвідом вирішення складних проблем архівного будівництва. обговорено також питання про хід виконання Угоди про принципи і форми взаємодії держав-учасниць СНД в галузі використання архівної інформації (Україна не бере участі у цій Угоді), про виконання робіт з автоматизації фондових каталогів державних архівних органів; про діяльність інформаційного центру з архівної справи; про стан підготовки аналітичного огляду "Архівна справа в країнах СНД. 1991–1998 рр.".

За підсумками наради був підписаний протокол. До учасників наради з вітанням звернувся Президент Республіки Молдова В. Воронін. У наступному році головувати на Консультативній нараді буде представник України.

Керівники державних служб країн СНД відвідали Всеросійський науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи, ознайомилися з новітніми науковими та науково-методичними розробками, отримали їх електронні версії.

Міжнародна науково-технічна конференція
з питань комплектування і зберігання аудіовізуальної документації

24 листопада у Москві відбулася Міжнародна науково-практична конференція з питань комплектування і забезпечення зберігання аудіовізуальної документації, організована Федеральною архівною службою та Російським товариством істориків-архівістів. В її роботі взяли участь Голова Держкомархіву Р. Я. Пиріг, директор ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного Н. М. Слончак.

Засідання Євразійського відділення МРА

30 листопада під головуванням В. П. Козлова проходило засідання Євразійського відділення Міжнародної ради архівів. Членами цього відділення є Білорусь, Вірменія, Грузія Казахстан, Киргизія, Молдова, Монголія, Росія, Україна. Як спостерігачі були представлені Азербайджан, Латвія, Польща, Узбекистан.

Була заслухана інформація про міжнародні проекти, у яких беруть участь члени відділення, схвалений план роботи на 2002 рік, здійснено прийом нових членів, вирішене питання виходу інформаційного бюлетеня, затверджена емблема відділення та визначено термін наступного зібрання.

Підписання Генеральної угоди про співробітництво
між Державним комітетом архівів України
та Генеалогічним товариством Юта (США)

18 грудня Голова Державного комітету архівів України Р. Я.  Пиріг та представник Генеалогічного товариства Юта Р. Ріос підписали Генеральну угоду про співробітництво, яка регулює співпрацю цих двох інституцій із створення страхового фонду мікрофотокопій на документи НАФ України та регулюють питання доступу і використання створених мікрофотокопій. Угода підписана на зміну раніш укладеної Угоди від 25 квітня 1996 р. та доповнення до неї від 3 лютого 1999 р.

Ділові зустрічі заступника Голови
Держкомархіву України Г. Боряка у США

19 грудня у м. Кембріджі (Масачусетс, США) відбулася зустріч заступника Голови Державного комітету архівів України Г. Боряка, директора видавництва Українського наукового інституту Гарвардського університету Роберта Делоси та виконавчого директора фонду Катедр Українознавства Романа Процика з директором Гарвардської університетської бібліотеки професором Університету Карла Г. Пфорцаймера Сідні Вербою. Під час зустрічі до Бібліотеки презентовано останні видання УНІГУ (монографію Патриції Кеннеді Грімстед "Трофеї війни та імперії. Архівна спадщина України, Друга світова війна та міжнародна політика реституції") – та Держкомархіву України (Путівник по фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань України, підготовлений за сприяння і участю та УНІГУ).

У засіданні брала участь Грижина Сланда, голова Слов'янського відділу Бібліотеки ім. Вайднера Гарвардського Коледжу.

Обговорено питання співробітництва між Гарвардською університетською бібліотекою та вказаними інституціями.

24 грудня в Інституті єврейських студій (YIVO Institute, Нью-Йорк) відбулася зустріч заступника Голови Державного комітету архівів України Г. Боряка з Виконавчим директором Інституту д-ром Карлом Й. Райнсом, під час якої обговорено перспективи співпраці у галузі опрацювання архівних джерел до єврейської історії. У розмові взяли участь головний бібліотекар інституту YIVO Е. Астрінскі, архівіст Фрума Морер, а також президент Фундації "Дорога до коренів" Міріам Вайнер.

На початок
На початок