Голод 1932-1933 років на Черкащині. Документи і матеріали

Документи розповідають
1932 р.

№ 1
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
ПРО ХЛІБОЗАГОТІВЛІ*

3 січня 1932 р.

Надіслати міськкомам та райпарткомам і уповноваженим ЦК таку телеграму:

"Не зважаючи на рішення Політбюро ЦК [ВКП(б)] від 29 грудня про оголошення січня місяця бойовим ударним місяцем закінчення хлібозаготівель, виділення спеціально для стимулювання хлібозаготівель краму на 70 млн. крб., який вже на 60 % відвантажений й прибуває до районів, надсилку на допомогу районам значної кількості робітників на чолі з членами Політбюро,- становище з хлібозаготівлями на Україні залишається надзвичайно тривожним.

Подальше падіння заготівель першої п'ятиденки січня (2 млн. 800 тис. пудів проти 3 млн. 500 тис. пудів останньої п'ятиденки грудня) вказує, що районні організації, місцеві робітники не уявили собі, а часто не хотять зрозуміти всієї важливості й потреби закінчення заготівель саме в січні.

Таке становище хлібозаготівель вважаємо за ганьбу для Української парторганізації й вимагаємо від уповноважених ЦК, всіх парторганізацій і всіх членів партії негайного вжиття таких заходів, що забезпечили б Україні виконання цілком і безумовно рішення Жовтневого пленуму ЦК ВКП(б) про хліб".

Голод 1932-1933 років на Україні. - К. 1990. - С.100.

* На засіданні Політбюро ЦК КП(б)У від 3 січня 1932 р розглядалося питання про хлібозаготівлі у зв'язку з телеграмою Й. В. Сталіна і В. М. Молотова з цього питання.

№2
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
ПРО ХЛІБОЗАГОТІВЛІ

11 січня 1932 р.

1. Обязать нац. ЦК, крайкомы и обкомы по выполнении установленного для области (края, республики) годового плана хлебозаготовок продолжать заготовки сверх плана.

2. Разрешить Наркомснабу оставлять в распоряжении облкрайисполкомов для использования на местные нужды 40 % из количества хлеба, заготовленного сверх годового плана.

3. Весь хлеб, заготовленный сверх годового плана, за исключением 40%-го отчисления, зачислять в централизованные ресурсы.

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С. 112.

№3
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
ПРО ХЛІБОЗАГОТІВЛІ

25 січня 1932 р.

а) Внести пленуму ЦК пропозицію: Об'явити лютий місяць ударним місяцем закінчення хлібозаготівель. В зв'язку з цим відкласти скликання Всеукраїнської партконференції на 10-12 березня*.

б) Попередити райони, що коли до 20 лютого товари, що їх призначено для стимулювання хлібозаготівель, не будуть реалізовані (відповідно з постановами ЦК про порядок заохочування хлібоздаванців) - ці товари буде вивезено з районів для продажу в міських центрах.

в) Надати керівникам груп районів право, в разі явної невідповідності асортименту товарів для стимулювання хлібозаготівель і встановлення, що той або інший товар було включено до так званого хлібного фонду неправильно, списувати його з цього фонду і реалізовувати звичайним порядком.

г) Доручити ЦК ЛКСМУ разом з т. Строгановим* негайно вжити ряд рішучих заходів щодо посилення участі комсомолу в практичній роботі по хлібозаготівлях.

Голод 1932-1933 років. - К., 1990. - С. 113-114.

* Йдеться про III Всеукраїнську конференцію КП(б)У, яка відбулася 6-9 липня 1932 р.

** В. А. Строганов - другий секретар ЦК КП(б)У.

№4
ЛИСТ КОМСОМОЛЬЦЯ ПАСТУШЕНКА З с. ПОЛОНИСТЕ БАБАНСЬКОГО РАЙОНУ
Й. В. СТАЛІНУ ПРО ВИВІЗ ХЛІБА В ХЛІБОЗАГОТІВЛЮ Й
ГОЛОДУВАННЯ КОЛГОСПНИКІВ

10 лютого 1932 р.*

Добрий день,
шановний секретар ВКП(б), товариш Сталін!

До Вас пишу листа з України, з глухого закутка села. Візьміть військову карту і знайдете село на річці Ятрань, зветься Полонисте на Уманщині Бабанського району. Ось таке вислухайте, тов. Сталін! Село має 317 дворів, колективізоване на 100 %. А що, тут думаєте радянська влада? Ні, не радянська, а чисто буржуазний строй. Пригадайте панщину, 6 днів роби панам, а 7-й - неділя, в яку не можна робити, бо свято. Так і на селі, щодня роблять в артілі. Коло дому нічого, крім будівель, а ти податок із дому дай за те, що робили в колгоспі, самообладания віддай, позику підписався в колгоспі на 40 крб. - віддай із дому. Третій рік в колгоспі усуспільнено все, та ще й хлібозаготівлю дай за ту землю, що здав у колгосп [за] 3 роки. Не йди до колгоспу за хлібом, бо ще й сам здай пудів 45 з 3 дес. поля, ну і пай у кооперації 28 крб., аванс і будівництво теж до 15 крб. здай з дому, а [за] продукти за три роки - копійки грошей, отаке життя.

Село виконало план на 65 % Колгосп вивіз весь хліб до фунта, всі культури. Зараз коням ні в зуб, лише пшенична січка і кроплять мелясом, вже загинуло 56 коней. На селі щоденно гине з голоду 3-4-6 коней, нема ні зернини. Свиней було розвели 500 штук, вже подохло з голоду 184 штуки, їдять жом за січку. Лише мається 60 корів, з яких в м'ясо йде 46 штук, а на все село лишається на 1932 р. 14 штук.

Оце вам розплід скота, бо район буряково-скотарський і є передбачення, що протягом двох місяців погине вся худоба. І починають вмирати з голоду люди, пухнуть, діти кажуть - "хліба, хліба". Не думайте, шановний керівник, що не робили люди (і вдарно), але [був] недорід, який до уваги ніхто не бере. Прошлий рік урожай був середній і то ледве прожило населення і план був 38 тис. пуд., а зараз 57 тис пуд. Зараз буксир над буксиром, бригада 86 осіб ходить 3 місяці і нічого не зроблять, день у день ходять під кожну хату. Від початку кампанії уже перешпарили разів 60 кожну хату. Забрали до фунта всі городні [культури], в колгоспі, в колгоспників [залишили] на душу 2 пуда картоплі, а всю до фунта - в заготівлю. Ніякого передбачення на весняний посів, насіння ні фунта [немає], ніякої культури - ні картоплі, ні фасолі, ні віки, ні чечевиці, ні гороху, ні гречки, ні проса, ні ячменю, ні вівса, ні сої - все до фунта. І буряки, і капусту квашену забрали, і забирають курей. І здають селяни, бо нічим годувати, іде таємний забій кролів. Оце таке, товаришу Сталін.

Трудодень обійшовся 37 коп., [а] пара чобіт - 36 крб., пара черевиків - 26-22 крб., костюм - 80 крб., який був 25 [крб.] прошлий рік. Ви розумієте, що і пачка папірос 35 коп. розкурочних. Отак, тов. Сталін, сто день на одну пару чобіт, урівнялка, довели владу рад. Керують [не] робітники і селяни, [а] поміщики та буржуї, тому що робітник не буде висисати останньої крові й серця, тому що він розуміє голод і холод. Фунта соломи не дають, в хатах холод, розкуркулюють бідняків, колгоспників викидають з колгоспу за те, що хліба не дають. Зажим - не дають селянові балакати на зборах, садять в БУПР. [Кажуть], ми тюрем не будуємо, а руйнуємо", а в нашому районі уже 9 кулацьких хат повних. З будинка збудували нових, садять і судять нізащо. Що захотіли активісти, то й зробять, а маса ні при чому. Сільраду вибрали, але й жодного члена вибраного, всі нові й нові чужі люди, не вибрані, і та ж кооперація, і все.

Маса населення підбурена проти радвлади, немає ніякої культроботи, одна хлібозаготівля й годі, сільбуд закритий, ніхто не йде, чекаючи з дня на день смерті. Робітникам, які працювали колись у колгоспі, а зараз пішли на промисловість, їх дітям і дружинам нема спокою. Пайок, який привозять, забирають голодні. Вечором не можна вийти в село, б'ють каміннями, зкидають чоботи, в кого є, населення босе, голе, голодне, діти не відвідують школи, тоже босі, голі і голодні, [без] гарячих сніданків [не] один місяць і хліба, лише чай без цукру. В селі ні гасу світить, ні мила, про жири, то й не згадуй, нема соняшника, ні фунта з 40 га не залишилось, все в заготівлі.

Отак-то, про те, що нема й не говори, бо стільки розікрали, не шукай ніде, щоб купити хліба, бо звуть опортуністами. Отаке-то на селі, хоч суди і кажи, що опортуніст. Ні, я радянський, сам щодня по хліб хожу.

Комсомолець, секретар осередку, член бюро РКМ Пастушенко. Відповідь персонально на адресу: Бабанський р-он УРСР, Полонисте, секретар осередку ЛКСМ.

З оригіналом згідно
Голова Бабанської райКК-РСІ
[підпис] Максименко*

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1, on. 8, спр. 117, арк. 473-747. Засвідчена копія.

* Дата надсилки листа Пастушенка з секретаріату Сталіна до ВУЦВК.

** Засвідчено печаткою Бабанської райКК.

№5
ПОВІДОМЛЕННЯ ХРИСТИНІВСЬКОЇ РАЙКОЛГОСПСПІЛКИ ДО ВУЦВК
ПРО ПЕРЕРАХУВАННЯ В ПЛАН ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ ЧАСТИНИ ЗАРОБЛЕНОГО КОЛГОСПНИКАМИ
ХЛІБА В КОЛГОСПІ "НЕЗАМОЖНИК"

13 березня 1932 р.

До приймальні голови ВУЦВК. На ПР від 20.ІІ.1932 р.

Розслідувавши справу забезпечення сім'ї тов. Замороки, члена Івангородського колгоспу "Незаможник", Христинівська райколгоспспілка повідомляє, що тов. Заморокою [в] минулому році до 1 вересня вироблено в колгоспі 357 трудоднів, па які видавався колгоспом хліб і тов. Замороці належало одержати 357 кг озимого хліба. Тов. Заморокою одержано всього лише 211 кг та його дружиною 16 кг., а разом 227 кг. Останні 130 кг залишилося в . колгоспі та здано в рахунок плана хлібозаготівлі, поскільки план хлібозаготівлі по колгоспу "Незаможник" остаточно і до цього часу не виконаний і в колгоспі, крім насіннєвих фондів, нічого не мається.

Додаємо, що не один лише тов. Заморока недополучив належний йому на трудодні хліб, а більш як 3О членів колгоспу недополучили, що разом складав 73, 17 ц та здано в рахунок плану хлібозаготівлі. Тов. Заморока до 8 листопада 1931 р. у колгоспі "Незаможник" займав посаду члена правління і 8 листопада з колгоспу виїхав, не повідомивши про це правління колгоспу.

Правління [підпис]
Секретар [підпис]

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1, оп. 8, спр. 113, арк. 123. Оригінал. Рукопис.

Колективізація і голод на Україні 1929-1933. - К., 1992. - С. 438.

№6
ЗАЯВА СЕЛЯНИНА О. А. МЕЛЬНИЧЕНКА З с. БІЛАШКИ ТАЛЬНІВСЬКОГО РАЙОНУ
ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ПРО РЕКВІЗИЦІЮ МАЙНА,
ПРОДОВОЛЬСТВА ТА ГОЛОДУВАННЯ СІМ'Ї

15 березня 1932 р.

До Генерального прокурора України
До Народного комісара РСI УСРР тов. Затонського
До Тальнівського прокурора
До Білашської сільради на Уманщині

Гр-на с Білашки Тальнівського району на Уманщині
Мельниченка Олекси Антоновича

Заява

Я, гр. с Білашки, проживаю в цьому селі зі своєю сім'єю, яка складається з мене - 60 p., дружини - 58 p., дочки - 16 p., сина - 12 p., дочки - 8 р. і дочки - 7 р. Майно у мене таке: хата, клуня і землянка. Є один лошак, півтора роки Садибної землі маю 0,37 га та невдобної - 0,73 га. Під посівом було в 1931 р. 1,71 га. На вказаній садибі я мешкаю з 1930 р , а тому куркульського хазяйства я не мав і не маю.

Не дивлячись на моє сімейне та маєткове почти бідняцьке становище, при цьому порівнюючи кількість їдців з кількістю землі під зерновими культурами - мене обкладали великими податками.

Раніше, коли я мав корову для прокормления непрацездатної сім'ї з 6 душ, то її 4 червня 1931 р. по розпорядженню сільради взяли у мене гр. Поліщук Матвій, Стригун Олександр і Хоменко Макарій Документа про це сільрада, ні її представники (виконавці) мені на взяту корову не дали. За цю корову податок я платив раніш і коли її немає, то теж з мене сільрада його бере.

Я не можу собі весь час уявити, як це Білашська сільрада мене рахує? Чи куркулем? Але вона дала мені документ, як звичайному контрактанту, чи може середняком. Якщо середняком, то чому вона пристосовує репресії до мене, як до куркуля? Так, згадаю про те все, що крім різних державних грошових податків, у мене взято в різний термін за останній рік одежою та хлібом, а саме: 1 кожух, 1 свита, взято в грудні місяці 1931 р. гр. Стригуном Іваном і Мокровським Степаном.

13 березня 1932 р. взято 1 кожуха, 1 свита Литвинюком Владимиром і Кугаєм Антипом та ін.

Також взято хлібом: зерном пшениці 303 кг, гречки 80 кг та жита 40 кг громадянами Литвинюком Владимиром, Колісником Грицем, Остранем Іваном і Макодзебою Іваном.

Хліба в снопах взято: 5 кіп, вагою 683 кг зерна громадянами Роженком Фадеєм, Пащенком Іваном і Макодзебою Іваном.

Крім цього взято також: 7/мішків картоплі. До цього додаю, що я, як старик предільного возрасту і непрацездатний, а також дружина моя як жінка хвора та стара, то ми в буряковому товаристві с. Білашки не стоїм, але воно теж обкладає мене податками, та через сільраду смикає зі всіх боків.

На підставі вищезгаданого та мающихся у мене документів і розписок різних, прошу розібрати по справедливості радянських законоположень мою заяву, звернути важливу увагу на моє сімейне становище та непрацездатність всіх членів сім'ї, маєтковий стан та в останній час мою з сім'єю голодовку за відсутністю жодного пуда хліба та дати сім'ї моїй порятунок, аби я і вони не загинули голодною смертю.

По маючимся в мене документам, та на мою думку, з мене в користь держави належало 560 кг хліба, а взято у мене 1210 кг, тобто на 650 кг більше. За корову та коня, яких у мене немає, податок сільрада бере, одежу теж забрали.

Ще раз дуже прошу розібратись з моєю заявою та по можливості повернути одежину та лишки взятого хліба у мене. Для з'ясування цієї справи до суду прошу призначити комісію з незацікавлених та непричасних до цього лиць, щоб вони зробили розслідування цієї справи на місці, провіривши моє становище та документи, маючиєся у мене.

15.III.32 р.
с. Білашки

Просить громадянин
[підпис] О. Мельниченко

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 539, on. 10, спр. 1357, арк. 18. Оригінал. Рукопис.

№7
З ЛИСТА ЗЛАТОПІЛЬСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У
СЕКРЕТАРЯМ ПАРТОСЕРЕДКІВ ТА КАНДИДАТСЬКИХ ГРУП ПРО НАДАННЯ ДОПОМОГИ
ГОЛОДУЮЧОМУ НАСЕЛЕННЮ РАЙОНУ

5 квітня 1932 р.

До всіх секретарів партосередків та кандидатських груп В додаток до надісланого листа РПК від 23.III. ц.р. № 14 "Про засоби по наданню допомоги нужденному населенню", пропонуємо:

1. Ще раз перевірити все населення й при виявленні гостронужденних негайно подавати їм допомогу, а тих, що опухли чи охляли негайно шпитализувати (помістити в окремі приміщення), де й надавати їм допомогу до повною видужання. Майте на увазі, що жодного з хворих на опухання чи не здатного рухатись не повинно бути нешпиталізованним, в 48 годин повідомте РПК про кількість шпиталізованого населення, чи забезпечені вони продуктами, чи потрібно Вам надіслати продукти, повідомте, яку кількість.

2. Ще раз підкреслюємо, що допомога повинна надаватись лише хворим, а решті в порядку трудово-виробничім. В першу чергу потрібно надавати посилену допомогу сумлінним колгоспникам, потрапившим в тяжкі продовольчі умови, щоб вони були здатні до роботи, ледарям - лише до повного їх видужання.

3. Пропонуємо головну увагу звернути на слабих та малих дітей, Крім видачі їм молока проведіть роботу по забезпеченню дітей яйцями, м'ясом та жирами з місцевих ресурсів (колгоспних ферм, колгоспників та одноосібників). При відсутності м'яса в колгоспі, вживіть заходів до придбання скотини для годівлі дітей.

4. В тих батьків, що перебувають в тяжкому продовольчому стані й у Вас немає впевненості, що вони зможуть забезпечити утримання дітей, негайно забрати всих дітей, помістити їх в стаціонарні дитячі установи (дитмайданчики, садки, яслі).

На весь час видужання батьків (день й ніч), а в тих батьків, що зможуть забезпечити догляд за дітьми, діти повинні щоранку збиратись до дитсадка, майданчика чи ясель, а коли не можливо пускати додому, але з зобов'язанням батьків, або спеціальних визначених осіб, щоб кожний день діти були приведені чи принесені до дитустанови.

5. Зобов'язуємо Вас розгорнути активну роботу комісії по допомозі дітям та дорослому, хворому від недоїдання населенню, ввівши до сількомісії обов'язково уповноваженого РПК; для догляду за дітьми обов'язково притягніть комсомольців та інших активних осіб...

Секретар РКП КП(б)У
[підпис] Зеленський

Державний архів Черкаської області, ф. П-466, on. 1, спр. 207, арк. 96. Оригінал.

№8
СКАРГА ГОЛОВІ ВУЦВК Г. І. ПЕТРОВСЬКОМУ
ВІД СЕЛЯНИНА Г. С. БАЗАЛЯ-САВЧЕНКА ПРО НЕЗАКОННУ РЕКВІЗИЦІЮ ХЛІБА,
МАЙНА ТА ГОЛОД У с. СВЕРДЛИКОВЕ БАБАНСЬКОГО РАЙОНУ

20 квітня 1932 р.

Председателю
Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета
т. Петровскому

Гр. с. Свердликово Бабанського района Уманского округа
Гната Степановича Базаля

Жалоба

Год тому назад мене сельская комісія викинула з хати, забрала в мене моє хазяйство, заключавшееся з одної корови й лошаді, якою я обробляв землю, а корова кормила мою сім'ю, три десятини і хата і три душі сім'ї. Больше ніякого імущества, як движимого, так і не движимого не мав [ні] побочними зароботками, ні комерціями не займався, так як був бедного состоянія, до революції землі совершенно не мав, а в революцію наділила мене земельна громада (трьома десятинами) і я став строїти хату. Не успів построїти і прожив з год, як мене по злобі самі ледачі люди, які привикли за революцію ограблять народ, якими грабежами не підняли государство, а розорили не только государство, но і весь народ - тепер вся земля стоїть необсіяною. бо сільські власті хліб весь забрали до фунта і ми погібаєм з голоду, народ падає от голода як солома, лошаді погибли. І коли лошадь здохла, то за цею падаллю являється народ по 50 душ, і давить один одного, щоб захватить хоч кусочок дохлої лошаді. А деж верховная наша власть, що не змилується над нещасним народом й не дасть нам ніякого помилування. Нужно було б уже повернуть розграблені лошаді і корови народу і не довести страну до погибелі. Так наша сельская власть собирається ночью душ по десять, являється в дома і обдирає нас до голой рубашки й жаловаться нет куда. Я думаю, що верхованя власть совершенно не знає, що творять сільські власті, і я далі уже не нахожу другого вихода й винужден утруждать і просить защити і покровительства у вашій милості, так як погибаю от голода й холода, й скитаюсь попід тини зі своєю сім'єю під откритим небом.

А тому просю Председателя Всеукраїнського Центрального Испольнительного комітета тов. Петровського расмотреть мою жалобу і по расмотренії таковой зделать распоряженіє допусить меня з сім'єю войти в мою собственную хату і разрешить обсеменить город, щоб він не пустував, і повернути мені забранную в мене корову й лошадь, які находяться в Свердликовському колгоспі і, єслі, окажеться возможним вислать комісію із центра для осмотра, сколько погибло лошадей, скота, і сколько пустує необсіяної землі, так як народ после ограбленія не імеєт чем обсеменять, й тем на одної Уманшине тисячі міліонов погибнет капітал от необсемененія землі [а] виновних привлечь к уголовной отвестенности. О последующем прошу уведомить меня своєю резолюцією непосредственно через торговиціьке почтове отделеніє, так як всі окриваються от нас резолюції сільськими властями.

20.IV.32 р.

Просить Гнат Савченко
[підпис]

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1, on. 8, спр. 117, арк. 552-553. Оригінал Рукопис.

№9
ПОСТАНОВА КАСАЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ УСРР
ПРО ПОМ'ЯКШЕННЯ ВИРОКУ СЕРЕДНЯКУ С. А. ЛОБОДІ ЗА АГІТАЦІЮ ПРОТИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ
В с. ОСТРОЖАНИ ЖАШКІВСЬКОГО РАЙОНУ

11 травня 1932 р.

Ухвала

Іменем Української Соціалістичної Радянської Республіки

Найвищий суд в касаційній колегії кримінальних справ 11 травня 1932 р. у складі голови тов. Берновського, членів тов. Баранова, Зайчик та прокурора Розенберга, доповідач т. Баранов, розглянувши в порядкові нагляду справу з вироком нарсуду Жашківського р-ну з 5.ХІІ. 1931 р. про Лободу Севастьяна Андрійовича, 42 років, міцного середняка, не судимого, засудженого за арт. 67, ч. 1 КК до позбавлення волі в далеких таборах СРСР на 4 роки, з обмеженням в правах на 2 роки - за те, що Лобода восени 1931 р. проводив між селянами с. Острожани агітацію проти колективізації, хлібозаготівлі і інших політично-господарських кампаній, при чому говорив: "Не сьогодні, так завтра будуть вивішені чорні прапори на голодівлю, скоро настане такий час, коли не ви нас, а ми вас (на адресу представників влади) будем мучить". Селянам говорив: "Не йдіть в колгоспи, там з голоду подохнете, робить будете всю жизнь на лодирів і дармоїдів",

виявив: 1. Нарсудом зламано арт. 351-й КПК тим, що призначено до засудженого міру соцзахисту, яка не відповідає соцнебезпеці його. Лобода, як то видно з матеріалів попереднього і судового слідства деякий час через свою недостатню свідомість був під впливом куркульні та проводив агітацію проти міроприємств радвлади на селі, хоч він за соцстаном і з'являється середняком, судиться вперше, тому соцнебезпека Лободи не вимагає ізоляції його від суспільства.

На підставі зазначеного Найвищий суд в порядкові арт. 372-го КПК ухвалив: вирока нарсуду змінити. Вважати Лободу за засудженого до примпраці некваліфікованої на один рік з зарахуванням терміну відбутого в ув'язненні, з обмеженням в правах за визначенням нарсуду. З-під варти Лободу звільнити. Зауважити головуючому тов. Яковлеву на припущення з ламання арт. 351-го КПК.

Берновсъкий, Баранов, Зайчик

Колективізація і голод на Україні. 1929-1933. - К., 1992. - С. 464.

№10
ДОВІДКА ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕКТОРУ ОРГІНСТРУКТОРУ ЦК КП(б)У
ПРО СТАН УМАНСЬКОГО РАЙОНУ НА 5 ТРАВНЯ 1932 p.*

16 травня 1932 р.

Катастрофічний стан тяглової сили

На 5 травня було засіяно лише 18,8 % площі ранніх ярових (треба посіяти 21 301 га, посіяно - 3669 га). Незважаючи на героїчні зусилля колгоспників й на те, що в багатьох місцях району сіють руками, є загроза недовиконання плану сівби через катастрофічний стан тяглової сили.

З 9744 коней в районі 50 % непридатні до жодної роботи, бо в багатьох селах (Осітна, Черповоди, Колодисте, Фурманка) не було навіть грубих кормів й коні надто виснажені. Але й ті коні, що працюють, дають від 40 до 10 % норми (замість 10 га на коня дають ледве 1-4 га). В селах: Черповоди, Фурманка, Городниця, Колодисте, Коржова Слобідка, Краснопілка, Старі Бабани, Осітна коні так знесилені, що не можна знайти й пари з них, щоб привезти пального для тракторів. В с Городниця запрягають в культиватор пару коней, які доходять до половини гін; тоді перепрягають їх і працюють на другій парі і т. д. Так працюють коні майже в усіх селах. В с. Рижавка для оранки під буряк запрягають в плуг 4 пари коней, але й вони його ледве тягнуть.

Завдяки добре налагодженому доглядові падіж коней припинився й стан коней набагато покращав. Але оскільки фонд фуражної допомоги вже витрачено (район одержав 794 ц кукурудзи та 330 ц. у висівок), то тяглова сила може стати загрозою для виконання плану сівби.

Одноосібники теж тягла не мають. В с. Герженівка 84 господарства має 16 коней й то частина з них непрацездатна.

Трактори через шкідницький ремонт й несвоєчасну надсилку запасних частин почали працювати лише 4 травня.

Голод й політичні настрої в зв'язку з цим

Відпущених продуктів зараз вже в більшості сіл району не вистачило. Припинилось громадське харчування й паралізувало всю роботу. Знову збільшились захворювання відголоду, збільшилась смертність. В с. Фурманка лише з 1 до 5 травня вмерло від голоду 24 чоловіки. Є села (Дмитрушки, Фурманка, Ладижинка, Ропотуха), де смертність носить масовий характер. В с. Дмитрушках немає такого дня, коли б не вмерло 5-6 чоловік від голодної смерті. Недоїданням охоплені всі села району, за винятком с. Яроватка, де стан більш-менш задовільний. В решті сел району голодування та смертність набрали масового характеру. За відсутністю продуктів їдять дохлих коней, забитих собак, викопують торішню гнилу картоплю, буряк, інші корінняки, домішують бур'яну, що появляється, і таким чином годуються. По полях ходять цілі групи людей, що збирають падаль, корінняки й вживають їх для їжі. Харчування дохлятиною, різними покидьками, гниллю носить масовий характер та призводить до захворювання й збільшення смертності (в с. Паланка виявлено випадки смертності від дизентерії, сибірської язви). І, нарешті, в с. Степківці виявлено факт людоїдства. Бідняк колгоспник М. 34-х років, що довгий час недоїдав і годувався дохлими кіньми та ін., вночі 27 квітня убив свою дитину 2-х років, порізав на шматки, жінка варила і годувались вони 2 дні. Потім він хотів убити і другу дитину 4-х років, але жінка заперечила.

Опухлих від голоду, яким загрожує смерть, в кожному селі численна кількість. Збільшуються кражі, грабунки, головним чином, скотини для їжі. Такий стан з харчуванням відбивається на посівкампанії: частина зовсім непрацездатних, частина виїжджає за купівлею хліба в промислові центри, до Ленінграду, Москви, причому їдуть, головним чином, працездатні, внаслідок чого - плинність в бригадах, низька продуктивність праці, в деяких селах працюють замість дорослих діти.

В зв'язку з відсутністю продуктів харчування в більшості сіл збільшення захворювань від голоду, смертності, в зв'язку з незадовільним станом тяглової сили - політичний настрій колгоспників, подекуди й активу, незадовільний, в деяких селах носить контрреволюційний характер: в с Синиця 3 колгоспники на роботі в полі почали підбурювати колгоспників, щоб ті залишили роботу. В с. Ксендзівці один день не дали їсти колгоспникам, а в цей час приїхала до села культестафета, поставила радіоприймача, приступила до організації культвечора, але колгоспники незадоволені тим, що не дали їсти, почали лаяти Радянську владу, керівників, зокрема т. Сталіна, що його портрет висів на площадці культестафети. Культвечір зірвали. Виходять на роботу лише в залежності від задоволення харчування. Зовсім незадовільний настрій серед одноосібників. З них лише незначна частина сіє, решта - або ж зовсім відмовляється сіяти, або вимагає насіння, тяглову силу, харчування й лише тоді погоджується сіяти. Є частина, що зовсім вороже ставиться до посівкампанії, на збори не йде, в поле теж, сіяти відмовляється.

В с. Рижавці окремі одноосібники заявляють: "Не йдіть до мене, не зачіпайте мене, дайте мені спокійно вмерти". Куркуль та його агентура точить шалену боротьбу, використовуючи труднощі, агітуючи проти посівкампанії та своєчасного закінчення.

Міроприємства РПК

РПК проводить велику роботу. До кожного села виїхало 2-3 члени партії. Міські осередки надсилають шефські бригади. Дається рішуча відсіч спробам куркуля використати становище для своєї мети. Видаються багатотиражні газети, 2 пересувні редакції видають газети на полі. Є великі досягнення в організації праці на засадах рішення ЦК ВКП(б) від 4 лютого, але без негайної допомоги концкормами й продуктами харчування район обійтися не може.

(З інформації секретаря РПК т. Геращенко).

Інформатор оргінстру ЦК

Голод 1932-1933 років на Україні. - К.., 1990. - С. 163-165.

* Довідку 16 травня було надіслано секретарям ЦК КП(б)У.

№11
З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ БЮРО КИЇВСЬКОГО ОБКОМУ КП(б)У
ПРО ПРОДОВОЛЬЧУ ДОПОМОГУ РАЙОНАМ ОБЛАСТІ

20 травня 1932 р.

Інформація т. Демченко про подорож
по південних районах

Вважати за потрібне надати харчову допомогу 30 районам області виключно для харчування дітей колгоспників, окремих одноосібників та службовців сіл і містечок.

Визначити райони першої черги: Тетіїв*, Володарка, Б. Церква, Рокитно, Тараща, Ставище, Жашків**, Богуслав, Лисянка**, Буки, Звенигородка, Тальное, Шпола, ім. Петровського, Сміла, Сквира та райони другої черги***, з таким розрахунком, щоб районам першої черги надати допомогу для харчування 50 % дитячого населення, а районам другої черги - 25 % дитячого населення. З приводу цього зняти питання перед ЦК КП(б)У.

Секретар облбюро КП(б)У
Демченко

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С. 167.

* Тут і далі йдеться про райони.

** Райони Черкащини.

*** Назви районів другої черги в документі викреслені.

№12
ЛИСТ А. А. РІЧИЦЬКОГО* СЕКРЕТАРЮ ЦК КП(б)У С. В. КОСІОРУ
ПРО ГОЛОДУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УМАНСЬКОГО РАЙОНУ

20 травня 1932 р.

Зовсім таємно

Ш.Т. Станіслав Вікентьевич

Цим листом я хочу звернути в[ашу] особисту увагу на становище Уманського району. Таких тяжких районів, що вимагають особливої до них уваги, небагато, принаймні у Вінницькій області їх 2-3. В найтяжчому стані Уманській і Бабанській. Навіть Плиськівський район, де були політичні ускладнення, кажуть, у кращому стані, ніж Уманський і Бабанський.

За чотири дні перебування в Уманському районі я об'їхав 13 сіл, бачив колгоспну масу, говорив з керівним активом села, бачив сотні дітей на дит[ячих] майданчиках, бачив громадське харчування й його організацію, говорив з лікарями, заходив в окремі хати і в окремі школи, говорив з лікарями. За ті п'ять день, що я, гадаю, згідно з визначеним в[ами] терміном відрядження пробути в районі, я об'їду майже всі 39 сел району, але думаю, що інформація мало чим зміниться.

Ще в районі мене поінформували, що в сімох селах, взятих на виборку, вмерло від голоду 216, перебувають при смерті - 586.

В м. Умані щодня підбирають 6-8 трупів. Охоплений голодуванням в більшій чи меншій мірі весь район. Значна частина студентства покинула учобу, розбігається кваліфікована робоча сила, були факти "волинок". Але я не буду базуватися на цій інформації, а розповім лише про ті села, що я їх бачив. При чим мушу відзначити, що сільський керівний актив здебільшого неохоче говорить про тяжкий стан, число смертних випадів намагаються часто зменшити, покликаючись на те, що той, мовляв, вмер, бо старий, а то куркулі, або, каже, наприклад, що "я не лікар, хто знає, від чого вмер той або той селянин"; говорять лише про зареєстровані випадки, а часто смертні випадки не реєструються. Також, як загальне правило, слід відзначити дуже ревниве ставлення до засівного матеріалу, який бережуть, як зеницю ока. Все це дає мені підставу вважати мою інформацію за неперебільшену і сам намагаюсь бути обережним у висновках.

З 13 сел, що я в них був, 7 я відношу до тяжких, а шість до благополучних при чим за благополучні я вважаю такі, де смертні випадки поодинокі, і де число опухлих людей не перевищує 3-4 десятків.

Охарактеризую кілька тяжких сел:

1. с. Гузьмина Гребля - смертних випадків - 45, щодня вмирає 4-5; опухлих - до 25 % села, цебто до 1000 чоловік (цифру вважаю за перебільшену). Актив розпадається, є смертні випадки серед активістів. їдять жом, бур'ян, собак. На дитмайдані більше 200 дітей. Серед них нема ніякого руху: одні сидять, інші лежать, бліді, змучені, частина опухлих.

2. с. Рижавка - смертних випадків до 80, опухлих родин - 86, переважно колгоспники, але й є одноосібники.

3. с. Черповоди - смертних випадків 85, опухлих до 250, з них 150 вже не встають. На дитмайдані 50 % хворих дітей. Помер один бригадир - кажуть, що опухлим не був.

4. с. Городниця - вмерло до 100. щоденна смертність - 8-12 чоловік, опухлих до 100 дворів - на 600. Є окремі факти, що опухають колгоспники, які харчуються в їдальні. На все село є 10 свиней. На 200 одноосібних господарств всього 2 корови.

На 450 дворів колгоспників 18 корів. Правда, колгосп має ферму на 81 корову (корови придбані колгоспом), з них 48 ходить у ярмі. Шість дітей лишилося без батьків.

5. с. Фурманка- смертних випадків 112 (всього в селі 438 дворів). Деякі двори вимерли зовсім. Опухання за останній час зменшилося, але з пів села є опухлих.

90 пудів засівного матеріалу з дозволу секретаря РПК з'їли. На 60 одноосібних господарств 10 коней, а 80 дворів вибули з села (з родинами).

6. с. Лопотуха - на 500 дворів села до 100 смертних випадків.

7. с. Максимівна - смертних випадків 30. Охоплено опуханням 70 колгоспних дворів і 35 одноосібних. Опухлих людей рахують до 25 %.

В с. Степківці був факт людожерства. Колгоспник убив і з'їв свою дитину. Сам він, узятий до лікарні, вмер. Його родина чинила йому деякий опір і в людожерстві участі не брала. Це разючий факт, але я вважаю за разючіший факт, коли на селі деякі двори вимерли зовсім. Сам я бачив одну родину, засуджену на повне вимирання. Одна дитина вже не ворушиться, друга опухла, але ще ходить. Мати опухла і вже говорить тільки пошепки (харчується в колгоспній їдальні). Батько вмер раніш. Лікар зробив висновок про безнадійність усіх.

Голодування поширено так у колгоспному секторі, як і в одноосібному. Серед колгоспників голодування абсолютно і відносно більше. їдять кінське падло, гнилу картоплю (збирають на торішніх картоплищах), собак, силос, гнилі буряки, різні трави (крапиву) і навіть дощових червей.

Район одержав 11 вагонів харчової допомоги, з них шість вагонів кукурудзи в качанах. Дещо (понад 1 тис. ц) мобілізовано з внутрішніх ресурсів. Цим харчується робоча сила колгоспів, допомагають хворим. Скрізь існують колгоспні їдальні, де дають 300-400 грамів хліба на день і тричі куліш без жирів. Відкрито їдальні платні при кооперації, харчування в дитмайданчиках, по школах. На цім тримається засівна кампанія. За останній час в зв'язку з цим становище поліпшилось, зменшилась смертність, зменшилось опухання. Але допомога настільки спізнилась, що багатьох хворих вона вже не може врятувати. Один лікар (зав. лікарнею) говорив мені, що симптоми гострого недоїдання почалися з грудня. Внаслідок організм настільки виснажений, що часто з'являються опухолі у колгоспників, які працюють і харчуються в їдальні.

З тими запасами, що їх зараз має район, він може стабілізувати становище і поволі його поліпшувати, але не зліквідувати голод, ще протягом 10-15 днів. Але без відальшої допомоги зовні становище може гостро погіршати.

Не в кращому стані тяглова сила. Від зими з 12 тисяч коней в районі здохло З тисячі. Крім січки і подекуди малясу, ніякого фуражу нема. Підживлюють коней лише випасом. Пасуть вночі, пасуть вдень. Частину коней знято з роботи на випас. Загалом стан тяглової сили поліпшується, але робота її мізерна. Приклад: 16 коней за день обробили один га. Звичайно, що крім фуражу на стан тягла діють і поганий уход, хиби в організації праці, відсів і плинність бригад, прикривання станом тягла хиб роботи і т.д.

Я ще не бачив району з такою слабою сільською парторганізацією, як Уманський (а я знаю з десяток районів, де перебував місяцями). В половині сел немає партосередків, а села, де немає жодного комуніста (за наявності тисячної райпарторганізації, на 46 % студентської). Для Уманської організації встановлено невідповідне співвідношення категорій в зрості організації. В прийомі до партії їй визначено 85 % для робітників, що не дає їй змоги рости коштом колгоспників. Наслідки сівби на 15 травня:

Неправильний розподіл тракторів між районами зле відбивається на Уманському районі, близько до степу, наприклад, у Христинівському районі (де я також був чотири дні і де загалом сівба забезпечена) вдвоє меншому від Уманського, є 63 трактори, а в Уманському 43, з них сім знято й перекинуто в Бабанський район, отже працює 36 (організація роботи тракторів незадовільна).

Для Умані знаряджено 30 тракторів ХТЗ і 25 - допомога з інших районів. З них 19.V. і 20.V. прибуло десять. 55 тракторів - це є мінімум того, що може ще так сяк урятувати сівбу. Але нема певності в їх одержанні, а головне в своєчасному одержанні.

Надзвичайно тяжке становище Уманського району вимагає заходів державного масштабу. Воно нам сигналізує, що без відповідних заходів також державного масштабу таких районів, як Уманський, через деякий час може збільшитися у смузі районів, пошкоджених слабких урожаєм.

С комуністичним привітом,
Річицький

20 травня 1932 року
м. Умань

Зубанич Ф. Чорна книга України. - К., 1998. - С.173-175.

* А. А. Річицький - заступник головного редактора Української Радянської енциклопедії, залучався як уповноважений ЦК КП(б)У по хлібозаготівлі.

№13
З ТЕЛЕГРАМИ ЦК КП(б)У ВІННИЦЬКОМУ ОБКОМУ ПАРТІЇ
ПРО НАДАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ДОПОМОГИ БАБАНСЬКОМУ, МОНАСТИРИЩЕНСЬКОМУ,
УМАНСЬКОМУ, ХРИСТИНІВСЬКОМУ РАЙОНАМ

21 травня 1932 р.

Вінниця     облбюро     Алексееву

Повідомляється постанова ЦК 21 травня:

Вважати за потрібне надати допомогу в першу чергу таким районам, що перебувають в найбільш тяжкому стані: по Вінницькій області восьми районам: Бабанському, Уманському, Оратівському, Плисківському, Погребищенському, Монастирищенському, Христинівському, Немирівському.

Відпустити для організації громадського харчування колгоспників в районах і селах, що найбільш потребують допомоги: Вінницькій області 4 вагони тюльки.

Зобов'язати обкоми всю допомогу, що її буде надаватись для районів, що перебувають в найбільш тяжкому стані, розподіляти: 80 % визначеним за списком та 20 % селам і колгоспам інших районів, що потребують на допомогу.

Секретар ЦК КП(б)У С. Косіор

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990 - С. 171.

№14
ТЕЛЕГРАМА ЦК КП(б)У КИЇВСЬКОМУ ОБКОМУ ПАРТІЇ
ПРО НАДАННЯ ДОПОМОГИ ОКРЕМИМ РАЙОНАМ ОБЛАСТІ

21 травня 1932 р.

Київ     облбюро     Демченко

Повідомляється постанова ЦК 21 травня: Вважати за потрібне надати допомогу в першу чергу таким районам, що перебувають в найбільш тяжкому стані: по Київській області тринадцяти районам: Ставищенському, Жашківському*, Рокитнянському, Богуславському, Тальнівському*, Володарському, Буцькому*, Лисянському*, Петровському*, Сквирському, Тетіївському, Шполянському*, Звенигородському*.

Відпустити для організації громадського харчування колгоспників в районах і селах, що найбільш потребують допомоги: Київській області 6 вагонів тюльки.

Зобов'язати обкоми всю допомогу, що її буде надаватись для районів, що перебувають в найбільш тяжкому стані, розподіляти: 80 % визначеним за списком та 20 % селам і колгоспам інших районів, що потребують на допомогу.

Секретар ЦК КП(б)У С. Косіор

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990, - С. 172.

* Райони Черкащини.

№15
СПЕЦПОВІДОМЛЕННЯ КИЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛУ ДПУ
СЕКРЕТАРЮ ОБЛАСНОГО БЮРО КП(б)У ПРО ФАКТИ ЛЮДОЇДСТВА В БУЦЬКОМУ РАЙОНІ

Не раніше 28 травня 1932 р.

Копія
Сов. секретноСерія "К"

28.V. в с. Молодецком у гр. Гуцаленко пропал 3-х летний мальчик. Несмотря на принятые меры к розыску как со стороны Гуцаленко, так и со стороны сельсовета, мальчик в селе не обнаружен. У отца Гуцаленко явилось подозрение, что его сосед, крестьянин Сиваченко, часто заманивал мальчика себе в квартиру, угощая его. А также и то, что указанный Сиваченко в последнее время резал и употреблял для питания собак, кошек и других животных, смог заманить мальчика и убить с целью употребления его для питания, о чем им и было заявлено в сельсовет.

Сельсовет для проведения обыска 28. V. послал комиссию, но последння обыска не производила ввиду отсутсвия Сиваченко, который по сведениям уехал в г. Умань на базар, квартира его закрыта на замок.

30.V. Гуцаленко. помимо сельсовета, с понятыми сельисполнителями Бонадаренко Мефодием и Гуцаленко Прокофием приступили к обыску, и поскольку Сиваченко еще из Умани не возвратился, последние вынуждены были взломать замок квартиры Сиваченко. При обыске были обнаружены человеческие кости, остатки человеческой крови на косе и топоре, принадлежащих Сиваченко, а также маленький кусочек человеческой кожи с ладони. После обнаружения упомянутого было сообщено в сельсовет, и с прибытием представителей сельсовета обыск продолжался, как в квартире, так и во дворе. Обыском в двух саженях от квартиры Сиваченко в земле найдена голова ребёнка, с которой был снят череп и вырезаны из головы мозги.

Лицо повреждено не было, что дало возможность установить, что обнаруженная голова и кости действительно были пропавшего мальчика, сына Гуцаленко Онисима.

Сиваченко по соц. имущественному положению бедняк, не член колхоза. Семья состоит из него и жены.

Задержанный в г. Умани и препровадженный в Буки Сиваченко 03.VI. при допросе заявил, что он совместно с односельчанами Кузьмиком Иосифом, Пугач Федосием, Аксентьевым Василием, Кузьмик Наталией в разное время последних месяцев зарезали и съели семерых человек. Отдельные характерные выдержки из протокола допроса приводим: "В конце мая м-ца мы в пятьох сидели у меня на квартире. Аксентьев Василий сказал, что мы уже ели мясо коровье и лошадиное.

Давайте попробуем мяса людского. Во время этих разговоров в квартиру вошла семилетняя девочка, которая попросила кусок хлеба. Я ее спросил, из какого она села, она ответила, что из села Вокобное, звать ее Оксана. Я ей было отдал блин и лук. Когда она выходила из хаты я и Пугач Федосий вышли за нею в сени и я ей сказал, что могу найти ей работу. Этим я хотел ее заманить, чтобы завести в огород. Дорогой я ей сказал, что поеду в с. Бабаны. Я шел вместе с ней, а Пугач Федосий шел за нами сзади с косой. Когда пришли в огород в кустарники, я схватил ее за руки, и ко мне в этот момент подбежал Пугач Федосий с косой. Девочка испугалась и начала вырываться из рук, спрашивая, что мы хотим сделать. Пугач ей сказал "что мы хотім їсти і тебе заріжемо". После этого я бросил ее на землю, связав веревкой ноги, а Пугач косой перерезал ей горло, и когда она была уже мертва, мы оба занесли ее в мою хату, сняли с нее одежду, которую забрала Кузьмик Наталья, а тело порезали и сложили в кадушку. Легкие и печенку сварили и сьели. Голову закопали у Аксентьева в погребе. После чего через недели две под вечер в моей квартире были Аксеньев Василий и Пугач Федосий. В это время зашел к нам в хату неизвестный человек лет 38-ми, который сказал, что он из Волыни, просит хлеба, и так как хлеба у меня не было, я ему об этом сказал. Когда неизвестный выходил из хаты, за ним вышли в сени Аксентьев и Пугач. Через некоторое время Пугач Федосий позвал меня, чтобы принести ведро воды. Когда я вышел из хаты в сени, то Пугач держал в руках косу и вся рука была в крови. Я принес ведро воды, позвал к себе Кузьмик Наталью и сказал, чтобы она взяла с собой корыто, чтобы было во что пересолить и сложить в кадушку мясо. Когда она пришла, пересолила указанное мясо и сложила в кадушку мясо, печенку сварила, голову положила в погреб, а мозги были забраны из обоих, которые сжарили и съели. После этого недели через две я был в селе и встретил неизвестную для меня девочку около 15 лет, которая спрашивала меня, где бы купить картошку. Я сказал, что можно купить у меня, чтобы она пошла со мною в мою хату. Когда мы проходили мимо хаты Аксеньтева Василия, я ему махнул, чтобы он зашел ко мне. Когда я вошел с девочкой в свою хату, то вслед за нами пришел Аксентьев Василий, который остался в квартире, а я сказал, что пойду искать картошку, но я картошку искать не пошел, а пошел за Кузьмиком Иосифом. Когда мы пришли, Аксентьев Василий ее уже зарезал. Указанная девочка была из с. Косеновки Бабанского района. Мясо зарезаной девочки поделили между собой, после чего недели через две Пугач Федосий и Аксентьев Василий из с. Косеновки Бабанского района ко мне на квартиру принесли двух детей, девочку 3 лет и мальчика 7 лет, которых зарезали и головы закопали у меня в сенях, а мясо поделили между собой.

Через 6 дней после этого я пошел в с. Бабаны и вечером в этом селе на улице я встретил одного мальчика, который пас гусей. Я его позвал к себе, бросил ему на голову мешок, задушил его и принес его домой в с. Молодецкое. Когда я нес указанного мальчика, встретился с Аксентьевым Василием, который позвал к себе на квартиру и сейчас же отрезал голову этого мальчика, а потом пошел за водкой. Попутно с этим позвал Кузьмик Наталью, которая пришла и начали приготовлять для пищи указанное мясо, а голову осмалила и сделали холодец.

28-го мая я был у себя на квартире и ко мне пришел Аксентьев Василий. Это было около 12 часов дня и сказал: "Як би підхопити Ониськового хлопця", которому от роду 3 года и зовут его Владимир. Я сказал: "Хотя мы его и подхватим, но я его резать не буду". Аксентьев сказал: "Я зарежу сам". После этого он взял большой камень, подошел к квартире, ударил его камнем по голове, и он упал. Аксентьев подхватил его на руки, принес его ко мне в сени, перерезал ножом горло, потом отрубил топором голову, выбрал из головы мозги, а череп обернул в тряпки и закопал у себя под хатой, а руки и ноги закопали у меня в сенях, которые я закапывал сам. Мясо порезали, позвали Кузьмук Наталью, которая пришла и начала указанное мясо варить, а я пошел за Пугачем Федосием и сказал, чтобы он взял с собой бутылку водки и пришел кушать свежее мясо. Когда он пришел и принес бутылку водки, мы все четверо сели кушать указанное мясо.

На второй день, когда я заметил, что Гуцаленко Онисим ищет своего мальчика, я побоялся, чтобы он не узнал, что указанного мальчика в моей кваритре съели и бежал в город Умань".

Соучасники Сиваченко скрылись. Приняты меры к их задержанию.

Зам. нач. Киев Облотдела ГПУ
[підпис] Каминский

Начальник СПО
[підпис] Навольнев

Верно

Зубанич Ф. Чорна книга України. - К., 1998 - С. 167-168.

№16
З ЛИСТА СЕКРЕТАРЯ ХРИСТИНІВСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У т. ЖУКА
ПРО ПРОДОВОЛЬЧІ ТРУДНОЩІ В СЕЛАХ РАЙОНУ

Травень 1932 р.

Щоб перевірити справу з дійсним станом у селах, недоїдання або голодування - виїхали на села всі члени бюро РПК, члени президії КК і відповідальні керівники в кількості ЗО осіб (це незалежно від постійних уповноважених, що є в кожному селі на весь час засівкампанії). На додаток до інформацій постійних уповноважених (які, до речі, в багатьох випадках умовчали про дійсний стан і негайну потребу допомоги), було виявлено: що з наших ЗО сіл району з них 40 колгоспів потребують негайної допомоги: колгоспники - 939 господарств, або 4000 душ; одноосібників - 298 господарств, або 1405 душ. Разом 1237 господарств, 5405 душ.

Отже коли врахувати, що на кожну душу треба 300 г допомоги, то це складає 17 ц на добу, а до нового врожаю маємо 80 діб - значить потрібно допомогти з розрахунку 1360 центнерів.

Секретар РПК Жук

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С. 165-166.

№17
ЛИСТ СЕКРЕТАРЯ КИЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО БЮРО КП(б)У М. Н. ДЕМЧЕНКА
СЕКРЕТАРЮ ЦК КП(б)У С. В. КОСІОРУ ПРО ЕКОНОМІЧНІ ТРУДНОЩІ
І ГОЛОДУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ м. ЖАШКІВ І ЖАШКІВСЬКОГО РАЙОНУ ТА НАДАННЯ ДОПОМОГИ

6 червня 1932 р.

Дорогой Станислав Викентьевич

В Жашкове, где я нахожусь, очень напряженное положение. Здесь три дня тому разобрали на станции часть овса, прибывшего для Ставищ. Насколько я сейчас убедился, райком, конечно, выпустил рукводство из своих рук и этот разбор явился результатом всеобщего похода района на Жашков для разбора семян, о чем велась по колхозам систематическая работа. На станции все время бродят и теперь группы людей, главным образом, женщин, оживленно что-то обсуждающих. Когда я круто повернул к одной группе, она рассыпалась. С оставшейся женщиной я начал разговор, она сейчас же начала плакать, что двое детей умерло с голоду, а теперь и им умирать с двумя детьми. Из СОЗа, говорит, получили всего 6 пудов. Работы нет. Тут же на станции группа женщин и детей, человек 30, из грязи вылавливают зерна кукурузы, дети сильно измождены, некоторые с явно обрюзгшим лицом, очевидно, припухлость. Одна женщина, заявившая, что семья имеет 740 трудодней, ведет самую отчаянную агитацию. Когда я заговорил с одним мальчиком, другая женщина говорит мне: "Не чіпайте його, він чотири місяці не бачив хліба".

По группам один разговор, может быть, в связи с тем, что видят приезжих, - партия ободрала, обманула, пока были хозяева, было что есть.

К сожалению, исключительное бездорожье, и в самые угрожающие села, где были "волынки", я не мог попасть, а в село в четырех километрах попал только вечером.

Просил собрать бригаду, собрали третью бригаду. Бригадир уехал на ст. Дно за хлебом. Председатель сельсовета заявил мне, что бригадир после его избрания заявил: "Какой я без хлеба бригадир", а второй бригадир, говорят, уехал за хлебом.

В этом колхозе с семьями уехало не много. Колхозников, мужчин нет почти. Говорят, уехали за продовольствием - маршрут Белоруссия, Ленинградская область. После открытия собрания и небольшой вступительной речи председатель колхоза вместо речей и вопросов сплошной гул и реплики, продолжавшиеся не меньше часа: "Мы голодны, будет хлеб, будем работать, как и работали, мы все равно свалимся в поле, на этих конях все равно не посеешь". Собрание, длившееся четыре часа все вертелось вокруг хлеба. Разошлися злые, неудовлетвореные. Резко выступал один колхозник, по заявлению местных руководителей - бедняк, ударник, - единственный на собрании с явно припухшим лицом, изможденным. Лейтмотив выступавших - "Як ми хлібороби, і у нас все-таки вродило, мусимо терпіти, з голоду й вмирати".

Руководители заявили мне, что три семьи не встают, со вздутыми животами, было уже 11 часов вечера, и я не пошел их смотреть, по их же заявлению, значительная доля питается суррогатами.

Никто и никому никакой помощи не оказывает и колхоз никаких мер, чтобы добыть продовольствие, тоже не делает, кроме безнадежных попыток собрать у колхозников в порядке займа до нового урожая.

Характерно, что в Жашкове, который имеет семена, более тяжелое продовольственное положение, чем в Ставищах, которые не имеють почти ни фунта семян. Это потому, что Жашков роздал гораздо меньше и сохранил семена. Ставище роздали по едоками много и выполняли план за счет семян. Там же на собрании выяснилось, что этот сравнительно небольшой колхоз не имеет денег потому, что ему должны разные организации 12 тыс. рублей. Оказывается, что в районе должны колхозам не менее 100 тыс. рублей, а вследствие этого в этом колхозе должны колхозникам даже за 1930 г., уже не говоря за 1931. Интересно, что никакой сукин сын, даже секретарь РПК, несмотря на то, что происходят такие "волынки", даже не вспомнили, чем можно разрядить атмосферу. Я отдал распоряжение расплатиться, но есть организации, которые безнадежны. Местный сахзавод банкрот, должен один сорок тыс. руб., нельзя ли было бы как в прошлом году покрыть эту задолженность за счет хозорганов.

Этот колхоз тем интересен, что в "волынках" не участвовал и несмотря на то, что он к Жашкову один из самых близких, не участвовал в походе на станцию, говорят они, что другие села обещали им это попомнить. Политической заостренности нарочитой не было, но у большинства выступающих наворачивались слезы, в чем вина руководства района и области, нужно было категорически толкнуть приобрести картошку, гречку, просо и даже жито за те ресурсы денежные, которые у колхозов есть, голодающим помочь и начать накапливать фонд общественного питания, если бы правление колхоза проснулось от этой спячки, можно было бы и у более имущих колхозников мобилизировать.

Хлеба у них действительно нет, - я тут выдал району из наших резервов соцвзаимопомощи 1500 пуд., но ведь у нас и в других южных районах такое же положение.

Я думаю, что я дал правильную директиву, чтобы колхоз где угодно купил картошки и семян, лежащим дал продовольствия, нельзя же в самом деле, чтобы ударник-колхозник приходил на собрание опухшим.

Мне кажется, что при некоторой помощи и предоставлении колхозам этих районов провести заготовку картошки и круп можно наладить питание детей, может быть, в форме горячих завтраков, в школах и яслях, и фонд общественного] питания в колхозах.

Без самозаготовок или госпомощи выйти из положения им будет трудно.

Из-за полного сейчас бездорожья проникнуть в Ставищенский район не смогу. Богуцкий подтверждает, что ряд колхозов семян не везут и даже фуража. Здесь ссыпано для них 22 вагона, мы решили применить грузовики.

Мне кажется, что ликвидировав задолженность и выдав причитающиеся колхозам и колхозникам авансы, толкнув колхозы на активную политику самозаготовок прод[овольствия] и фуража, можна взять колхозам инициативу и выбить оружие у врагов, которые факты голода и отсутствия каких бы то ни было фондов к посевкампании использовали здесь положение, а наши товарищи растеряны.

Сегодня пошли опять в бригаду в Жашкове, после сообщения бригадира и нескольких реплик ему, женщины плачут, мужчины потупились и некоторые тоже плачут: "Дадут хлеб будем работать, дети умирают с голоду, опухли".

Выясняется, что колхоз тоже с 1930 г. должен колхозникам, но колхозу никто не должен. Ему не дают бурякового аванса. Такое положение вышло у него - все вбухали в строительство. Причем колхозники за весь год получили по 15 по 20 рублей на руки. Еще выяснилось, что согласно какого-то пункта Устава правление с каждого, кто обобществил в свое время лошадь, требует за необобществленный фураж большие деньги - 70 руб. за лошадь, когда этот же колхозник за год от нас получил в три раза меньше. Оказывается, что в этом колхозе существует общественное питание за счет выданных отрубей для свиней, так как свиней кормят конскими трупами.

Я в этом колхозе уже говорил твердо о помощи, которую мы из средств области даем, сказал, что колхоз должен поехать заготовить. Немножко приободрился народ.

Поехал посмотреть семьи. Нужно прямо сказать, что я видел голодающую семью. Других я не смотрел, чтобы задержаться в этой хате. Семеро малых детей, восковые лица, выпяченные животы, ручонки плетьми, немигающие глаза, типичный вид голодающих детей. Что за семья? 12 душ - четыре трудоспособных - 880 трудодней, вступил в колхоз в прошлом году, обобществил пару лошадей, 7 десятин земли - середняк, имел две коровы, теперь одну - яловая. Получили все на свои трудодни 30 пуд. хлеба, после его заявления все работают в артели, на стороне совсем не работают, по книжке формально получил 470 руб. деньгами, все они получили 45 рублей. Этот расчет - это заем, страховка, газета, полова, солома и товары. Я не успел сделать всего анализа. Причитается ему с колхоза 220 рублей. Говорит, что усадьба маленькая, и огород у него был в поле, на теперь обобществленной земле. Между прочим, очень аккуратная хата с покрашенными окнами. По заявлению соседей, берет домой конину, которую варят свинье и собирает "лушпайки" картошки. Бригадир мой, ректор ВУЗа, Мущенко, в соседнем селе видел, наоборот, батрачку, которая голодает вместе с семьей. Между прочим, сегодня на вокзале кроме сбора кукурузы, выбирают на грязи провонявшиеся бурячные корки, обмывают старательно в лужах и кладут в чистую марлю.

В этом колхозе и в колхозах, которые видал этот товарищ, также приехавший Богуцкий, в общем, настроение подавленное, но говорят только об одном, если будет хоть картошка в колхозе и поддержат в яслях детей, посеем хорошо и дружно.

Богуцкий передает, что в Ставищенском районе издохло 480 лошадей, за последнюю декаду возле Ставищ на салотопке Госторга скопилось более тысячи лошадиных трупов, не переработанных, которые теперь начали разлагаться.

Ну, я не помню, когда я писал так длинно. Сейчас перебираюсь в Тальное. Пидгаец по проводу сообщил мне, что получена помощь овсом, я надеюсь, нас не забудете. Я не пишу о мероприятиях, мною предпринятых.

Н. Демченко

После приезда Мущенко выяснил, как кулаки подстроили голодный поход, напишу в следующем письме.

Зубанич Ф. Чорна книга України. - К., 1998. - С. 175-177.

№18
3 ЛИСТА ЧЛЕНА ЛКСМУ Г. І. ТКАЧЕНКА СЕКРЕТАРЮ ЦК КП(б)У
С. В. КОСІОРУ ПРО ЕКОНОМІЧНІ ТРУДНОЩІ НА УМАНЩИНІ
ТА ПОЛІТИЧНИЙ НАСТРІЙ НАСЕЛЕННЯ

18 червня 1932 р.

Шановний т. Косіор!

Я, комсомолець, весь час відстоював політику і заходи Радянської влади та партії на селі, а після, від'їхавши в місто в 1930/31 р., став студентом, і, здобуваючи знання, для мене обрій робиться ширшим і більш світлішим, я вивчаю дещо з марксо-ленінської теорії і послідовно стежу за пресою, починаючи ще з 1926 року.

Походженням я селянин (бідняк), комсомольський стаж з 1928 р., а фактично з комсомольською роботою зв'язаний ще з 1927 року. В технікумі, де я вчуся, вже рік секретарем осередку ВЛКСМ, але ще позапартійний...

На селі народ весь час зберігає в собі старі традиції і не вірить в перемогу соціалізму над капіталізмом, так само й серед міського пролетаріату в більшій частині, не говорю вже про сьогоднішні наміри всього трудящого людства. Стоїть тільки зайнятися - зацікавитись і вивчити життя міста й села і все стане ясно. Я вперто і без кінця вів роз'яснюючу роботу, різко доводив, що партія і її мета вірна й здійснима, не раз вступав у дискусії, але, різно обґрунтовуючи, переконував, не раз посилаючись на кінець п'ятирічки і досягнення її в побутово-культурному відношенні.

А тепер, шановний Станіслав Вікентійович, доведіть мені, чим пояснити таке безглуздя, яке ми маємо сьогодні, й врешті-решт коли досягнемо своєї мети і якими методами та чиїм ентузіазмом (бо цей ентузіазм, що давали ми, самі далі не зможемо).

Ви уявляєте, що зараз діється на Білоцерківщині, Уманщині, Київщині і т. ін. Великі площі незасіяної землі, а врожайність посіяного не більше 25-30 % відносно тієї, що була в 1925-1928 рр. В колгоспах, в яких було коней 100- 150, зараз тільки 40-50 та й ті такі, що падають. Людство страшенно голодає. Я просто не розумію, і коли б мені хто авторитетний доводив хоч як десь в 1927-1928 рр. про те, що при Радянській владі можуть помирати на роботі з голоду, я не повірив би і висміяв би або й зовсім нагнав би його, вважаючи ідіотом, контрреволюціонером і як завгодно.

Ну, а що ж ми маємо зараз? Десятки й сотні випадків, коли колгоспники виходять в поле і зникають, а через декілька днів знаходять його аж провонявшим й так його без жалю, наче це цілком природньо, заривають в яму й квит, а на другий день цього ж, що заривав, попереднього, находять труп - мруть з голоду.

Хіба це можливо йти на тяжку роботу і нахльобатись якогось бур'яну з звичайною макухою? А "начальство" виголошує красноречиво "за темпи, за соціалізм". Куди ж к чорту годиться такий соціалізм, коли людство з дня в день пауперизується - в Києві скільки завгодно попід углами сидять цілими сім'ями селяни і просять - плачуть кусок хліба, вже поопухали з голоду. І хто це? Колгоспники, що мають сотні трудоднів. Скрізь по студентських їдальнях, де гасло за гаслом наклеєно - "Борімось за якісні та кількісні показники громадського харчування", студентів харчують раз у день таким обідом - Н2О і декілька зілинок, а хоч би картоплина і жиру теж нічого немає і одержуєш хліба до нього 20-25 г.

На друге каші або сої, так коли взяти з водою як воно є, то буде 100 г теж без ніякого жирку. "От і живи Гаврило". Так у київській їдальні СЗК № 2-3 і т. д. Хоч би сої дали наїстись - так каже зараз майже кожен студент. Отримує в місяць він 40-30 крб. та різні відрахування в них і так чистою одержує 15-20 крб., от і проживи місяць, коли в студкоопі (закритому): 400 г хліба - 2 крб., сало 100 г-3- З крб. 50 коп., масло - 2 крб. 85 коп., яєчки - 60 коп. штука і т. ін. Як де появляться які соєві коржики, такі, що раніш і собака не їв би, то зараз черга в 500 чоловік. Студенти один за одним дістають туберкульоз, зараз з нашого технікуму чоловік п'ять пішли в лікарню, то там їх і залишили - кров'ю плюють.

Так живуть всі люди: студенти, робітники, селяни і т. ін., і я не знаю, чого народ гине з голоду і словами скільки завгодно розмов різних, а ділом мовчать.

ЦК мабуть не бачить цього, або не уявляє. На цей рік може бути надія не на краще, а ще й гірше, бо великий неврожай, як видно буде, а плани хлібозаготівель ще більші навалено на колгоспи.

Тепер, шановний Станіслав Вікентійович, скажіть, хіба це шляхи до соціалізму - це шляхи до гнойні і згубств, хіба так можна будувати соціалізм?.. Хіба у нас буде здорове покоління - воно буде хворе, кволе й безсиле та й того залишиться живим 50 %.

Ну й чим я тому селянину чи робітнику, що раніше пояснював вірність політики партії, зможу довести, що ми соціалізм будуємо й збудуємо, коли в нього цілком зникла віра в перемогу соціалізму, а я не маю на що вже тверде стати, бо всерівно обірвуся.

На мій погляд, все це залежить від головотяпського керівництва. У нас зараз скільки завгодно є таких політиків, що навчились тільки виступати і кидати красномовні фрази, а вони зараз зовсім безцінні, бо на практиці зовсім інше.

Мені здається, що наскільки партія була авторитетна все ж таки серед широких мас, зараз все менше. І тільки внесеться іскра в селянство, то спалахне всюди. Ми під носом не бачимо, а цілий ряд виголошуємо фраз про пауперизацію і зубожіння по капіталістичних країнах...

Зараз набирає сил і авторитету теорія т. Бухаріна.

Я сам за соціалізм безперечно, але проти цілком такого ідійотського шляху.

Може я помиляюся, то я ще не маю великого стажу в роботі, але востаннє я мислю так, я з 1912 р. народження.

Прошу дуже: дайте мені здорову відповідь.

З комсм. привітом Ткаченко

На адресу: м. Київ, вул. Ж. Революції, 12
(Рибоводний технікум) Ткаченко Гр. І.

або краще, поскільки їду у відпустку, на адресу:
с. Карабачин Брусилівського району
Київської області. Ткаченко Гр. Ів.

Голод 1932-1933 років на Україні - К., 1990. - С. 183-186.

№19
З ПРОТОКОЛУ ПОЗАЧЕРГОВОГО ЗАСІДАННЯ
ХРИСТИНІВСЬКОГО РАЙПАРТКОМУ КП(б)У ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
ПІД ЧАС ПРОПОЛОЧНИХ РОБІТ У СЕЛАХ РАЙОНУ

19 червня 1932 р.

Слухали:

Про організацію меддопомоги під час прополочних робіт у селах, особливо беручи до уваги харчові утруднення (тов. Жук).

Тов. Жук інформує, що в цій справі було договорено з головою РВК і позачергово скликано фракцію 14/VI, на якій посилили керівництво Червоного Хреста, мобілізували всіх лікарів та медикаменти й лікарні, а також виділили 400 кг пшона і 400 кг кукурудзи і цілу низку заходів.

Ухвалили:

Інформацію прийняти до відома - вжиті заходи - схвалити. Райпартактиву, особливо сільським партійцям, взяти до уваги, що в цій роботі треба приділити особливу увагу й оказувати максимальне сприяння та допомогу.

На черговому засіданні бюро заслухати інформацію тов. Курченка про наслідки проведеної роботи.

Секретар РПК
[підпис] О. Жук

Державний архів Черкаської області ф П-1498, on. 1, спр. 2, арк. 61. Оригінал.

№20
З ДОДАТКУ ДО ПРОТОКОЛУ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
ПРО ДОДАТКОВУ ПРОДОВОЛЬЧУ ДОПОМОГУ РАЙОНАМ ЧЕРКАЩИНИ

21 червня 1932 р.

Киевская область*
Букский...
Жашковский...
Лисянский
Звенигородский
Тальновский...
Винницкая область*
Умань
Бабанка...

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С 188.

* Подаються назви центрів районів

№21
З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ БЮРО ХРИСТИНІВСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У
ПРО ГОЛОДУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ РАЙОНУ, СТАН ТВАРИННИЦТВА
ТА ХІД М'ЯСОЗАГОТІВЕЛЬНОЇ КАМПАНІЇ

2 липня 1932 р.

Слухали:

Про стан м'ясозаготівлі, інформує тов. Царук та представник облпарткому тов. Лавренківський

Ухвалили:

Виходячи з катастрофічного стану району понад 4 тис. колгоспників, бідняків, середняків-одноосібників опухлих [від голоду], на грунті чого є тенденція масового виходу з колгоспів (в с. Пеньожкове подано заяв про виключення з колгоспу - 40, Мала Іванівка - 30, Велика Севастьянівка понад 60 заяв). Цей рух розповсюджується майже по всьому району. Зараз неможливо орієнтувати та мобілізувати партійну масу на цілковите виконання плану м'ясозаготівлі на II квартал в кількості 64 тонни.

На підставі настановлень Голови Раднаркому УСРР тов. Чубаря, фракція РВК надіслала до області доповідну записку про перегляд наданого плану м'ясозаготівлі по Христинівському району в бік його зменшення, але відповіді до цього часу не одержано.

Ураховуючи кепський стан тваринництва, зменшення його поголів'я в порівнянні з 1929 роком на 68,9 % та, що стан району с кожним днем погіршується і тим самим стає серьозна загроза для виконання політично-господарських робіт, особливо обробітку буряка, - категорично просити бюро облпарткому зняти з нашого району план м'ясозаготівлі.

Стан продуктивної худоби

За секретаря РПК
Гохтель [підпис]

Члени бюро
Курченко [підпис]
Авдеев [підпис]
Нежінський [підпис]
Янчук [підпис]

Державний архів Черкаської області, ф. П - 1498, on. I, cnp. 2, арк. 64. Оригінал.

№22
ВІДПОВІДЬ ЖАШКІВСЬКОГО РАЙВИКОНКОМУ ВУЦВК
ПРО ПРОДОВОЛЬЧУ ДОПОМОГУ ГОЛОДУЮЧИМ КОЛГОСПНИКАМ АРТІЛІ "НОВЕ ЖИТТЯ" с. ЖИТНИКИ
Й СІМ'Ї П. СИДОРУКА ЗА ЙОГО ЛИСТОМ ІЗ США

11 липня 1932 р.

Таємно
ДО ВУЦВКу

На Ваш лист, надісланий нам з листуванням гр. с. Житники, Жашківського р-ну Сидорука Павла, перебуваючого зараз в Америці в м. Гамілтон, що звернувся до Вас з скаргою на неприпустимий стан колгоспу та голодування його родини, Жашківський РВК по суті цієї справи повідомляє слідуюче:

в березні місяці ц. р. у Житницькому колгоспі дійсно було виявлено хибний стан в керівництві та господарюванні. Правління колгоспу невмілим керуванням та господарюванням частково сприяло занепаду господарського стану колгоспу, загибелі кінського поголів'я та збільшило загальні труднощі в справі забезпечення харчами колгоспників та ін. Своєчасно РПК та РВК було вжито заходів до виправлення припущених правлінням колгоспу хиб і винуватців було з керівництва знято і передано до суду.

При наявності загальних труднощів у справі відсутності харчових ресурсів в нашому районі та в додаток припущених хиб в керівництві, були випадки масового голодування, в тому числі і голодування родини гр. Сидорука. Але лист сестри гр. Сидорука - Зіньки Іванько - при перевірці містить в собі явно перебільшені факти, які в дійсності не мали такого жахливо-гострого характеру і писані були під диктовку ворожих колгоспному будівництву елементів, що стверджується прикладеного довідкою в копії Житницької сільради про соціальний стан Зіньки Іванькової та її ролі в розвалі колективізації.

В сучасний мент положення виправлено і гострі моменти минули як в справі загальних труднощів в господарчім стані колгоспів, так і зокрема в Житницькому колгоспі "Нове життя", наприклад, керівництво колгоспу поновлено новим працездатним складом, колгоспові зроблена допомога посівматеріалом та харчовими продуктами, а також проведено поновлення кінського поголів'я, що сприяло до зміцнення господарства, успішного проведення весінньої посівкампанії і своєчасного готування до збиральної кампанії.

Зокрема, враховуючи, що гр. Сидорук, бувший червоноармієць, учасник горожанської війни та зараз політробітник [в] капіталістичній країні, РВК видав дружині Сидорука одноразову допомогу, окрім того зобов'язав сільраду та правління колгоспу провести з свого боку допомогу, як в сучасний мент, так і проводити таку і надалі, про що свідчить довідка в копії Житницької сільради.

Приложения: Дві довідки в копіях Житницької сільради.

Голова РВК Тімкін
Зав. спецчастиною Березовський

Колективізація і голод на Україні, 1929-1933. - К., 1992. - С. 482-483.

№23
ЛИСТ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО ДІЛЬНИЧОГО ПРОКУРОРА
КИЇВСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ПРОКУРОРУ ПРО ФАКТИ ЛЮДОЇДСТВА
В с. ТАРАСІВКА

Не раніше
11 липня 1932 р.*

В останніх числах червня ц. р. у громадянки с. Тарасівки Звенигородського району П. зник невідомо куди син, 11 років. Розшук хлопчика, прийнятий з боку матері, результатів не дав, про що вона 3 липня на полі під час обробітку цукрового буряку заявила голові сільради. Останній перевів розшук у гр. X., 19 років, парубка, члена колгоспу, бідняка, судимого на 5 місяців примусової праці за крадіжку колгоспного зерна, батько якого помер років 9 тому, а мати недавно.

В льоху X. було знайдено декілька людських черепів, які розкладаються, з них один з довгою косою та рештки кісток. В коморі знайдено петлю, скривавлену сокиру, різний одяг та ночви (коритце) з густим слідом крові.

Під час обшуку X. дома не було, але увечері його міліцією затримано під час спроби втекти з села.

Одержавши означені відомості, я в купі з міліцією та агентом ДПУ виїхав на місце, причому на попередньому допиті X. останній розповів наступне:

Місяць тому до нього прийшли до хати, де він жив з сестрою Оленою, 9 років, його два односельчани С., 29 років, одружений, бідняк, член колгоспу, на роботу ходив рідко, та Д., 29 років, одружений, бідняк, на роботу ходив рідко, та під загрозою забити X. примусили його дати згоду забити його сестру Олену.

На другий день Д. та С. прийшли до хати X., схопили сонну Олену (сестру) і затягли її в комору при хаті, де і зарізали ножем, зняли кожу, мозок та печінку зварили там же в глечику, поїли наварене, давали їсти X., але він їсти з сестри відмовився, кожу, кишки та череп викинули в погріб, а м'ясо понесли з собою.

Після цього С. наказав X. заманити до себе ще якусь дівчину. Наказ X. виконав і наприкінці червня 1932 року, будучи на полі, сказав дівчині Любці, 11 років, аби та зайшла до нього в хату і посиділа з його сестрою Оленою (що була вже зарізана). І коли одного вечора дівчина Любка зайшла в хату X., то гр. С. та Д. затягли Любку до комори та зарізали ту по приміру Олени. З Люби гр. X. куштував печінку, одержав шматок ноги. Де діли Д. та С. м'ясо з Любки, те X. не знає.

Гр. X. мав кролі, щоб заманути гр. П., 11 років, X. пообіцяв йому подарити кроля, та коли хлопчик Іван зайшов в хату X., то на хлопчика накинули петлю і затягли в комору, де й зарізали. Але за браком солі м'ясо пролежало в хаті гр. X. 1 добу й стало розкладатись, тому м'ясо до вжитку стало непридатне, та С. та Д. взяли це м'ясо та загребли його в погребі. Під час скоїння злочину С. та Д. випивали горілку. За те, що X. буде мовчати про утворений ними злочин, вони обіцяли X. купити чоботи та костюм. При обшуку у хаті С. знайдено ключицю недолітка, ребро та кістки.

На очних ставках Д. та С. злочин заперечують, всі три вони затримані і тримаються під вартою в Звенигородській міліції, а також й затримана дружина гр. С, яка приймала активну участь в утворенні цих злочинів.

По цій справі слідство переводиться нарслідчим Звенигородського району т. Дудником й по закінченні буде спрямовано до Київської обласної прокуратури.

Дільничий прокурор

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С. 203-205.

* 11 липня 1932 р. копію листа було надіслано до ЦК КП(б)У на ім'я С. В. Косіора.

№24
ПОВІДОМЛЕННЯ ВІННИЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ПРОКУРОРА
ПРОКУРАТУРІ УКРАЇНИ ПРО ВИПАДКИ ЛЮДОЇДСТВА В с. НОВЕ МІСТО
МОНАСТИРИЩЕНСЬКОГО РАЙОНУ

Не раніше
17 липня 1932 р.*

Повідомляю, що в останніх числах червня в с Нове Місто Монастирищенського району гр. Г., 36 років зі своєю дружиною, по майновому стану маломіцні середняки, порізали та з'їли своїх дітей хлопця, 9 років і хлопця, 2 років.

Сам Г. знайдений на печі вмерший, якого труп розкладався, бо нікому не було відомо.

Дружина його зараз непритомна і не можна з нею говорити. Від зарізаних дітей знайдена одна голова, відрубана по шию та закопана в землю, також знайдені кістки ребер.

Слідство в справі провадиться. Дільничому прокурору запропоновано простежити, щоб слідство переглядалось також в частині притягнення до відповідальності керівників села за нечуйне ставлення до сім'ї Г.

Обласний прокурор Чернін

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С. 210.

* 17 липня 1932 р. копію листа було надіслано до ЦК КП(б)У на ім'я С. В. Косіора.

№25
ЛИСТ ШПОЛЯНСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У ДО ЦК КП(б)У
ПРО ФАКТИ ЛЮДОЇДСТВА У СЕЛАХ РАЙОНУ

25 липня 1932 р.

До протоколу бюро Шполянського РПК з 21 червня в справі людоїдства додаю таке:

1. Як з'ясовано слідством районної прокуратури (матеріалів при мені нема) випадків людоїдства було два по с. Станіславчику та по с. Матусіву.

По с. Станіславчику з доповіді народного слідчого жінка, колгоспниця у минулому, й зараз була зареєстрована разом з своїм чоловіком як учасниця різних карних дій (карний бандитизм), призналась на слідстві, що вона дівчину 13 років, безпритульну, яка ходила до неї в хату і однієї ночі заночувала, зарубала сокирою й м'ясо продала на другий день на ст. Цвєтково. Пояснює вона свої дії тим, що нібито їй не було чим годувати своїх дітей, бо чоловік виїхав кудись на заробітки. При перевірці в колгоспі з'ясовано, що вона в колгоспі одержала все, що їй належало, й колгоспники заявили, що ні вона, ні діти не голодували, навіть під час слідства був у неї і хліб і картопля. Колгоспники були настільки обурені, що хотіли вчинити самосуд, знаючи, що вона та її родина були харчами забезпечені не гірше, а краще, ніж інші колгоспники, та розцінювали цей ганебний факт, як факт куркульської провокації.

По с. Матусіву факт слідством був не закінчений. Але попередні дані говорять про те, що жінка-біднячка, що має троє чи четверо дітей, дійсно була в дуже скрутному становищі, сама хворіла від недоїдання, діти теж в розпачі, рішилась на те, що позбавила свою дитину життя для того нібито, щоб спасти останніх дітей. Так вона заявила слідчому.

Бюро РПК доручило слідчим органам закінчити слідство по цих фактах та виявити співучасників, бо аналогічні факти по інших районах (Златопільський) супроводились за участю куркульської агентури, які штовхали на подібні жахливі злочини. (По Златопільському району колишній жандарм подав таку думку одному хлопцеві, щоб він зарубав свою сестру меншу, що він і зробив.) Як закінчилось слідство, не знаю, бо з 24 липня фактично виїхав з району, повернувся на конференцію лише і більше повних даних не знаю.

Шулькевич

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С. 220-221.

№26
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
ПРО ЗАХОДИ ПО БОРОТЬБІ ІЗ СПЕКУЛЯЦІЄЮ ХЛІБОМ

9 серпня 1932 р.

Решением партии и правительства колхозная торговля хлебом разрешена только после 15 января 1933 г., после полного выполнения хлебозаготовок по Союзу*. До этого срока продажа хлеба на базарах воспрещена. Это мероприятие должно облегчить борьбу с разбазариванием колхозного хлеба, создать необходимые условия для борьбы с разбазариванием хлеба единоличными хозяйствами и тем самым способствовать успешному выполнению плана хлебозаготовок и сохранению максимальных натуральных фондов, подлежащих распределению среди колхозников.

Продажа хлеба на рынке до установленных правительством сроков на деле является потаканием кулаку и спекулянту и облегчает им работу по срыву выполнения основного обязательства колхозов, единоличников-бедняков и середняков перед пролетарским государством, ведет к разбазариванию натуральных фондов, подлежащих распределению среди колхозников, а тем самым направлена против организационно-хозяйственного укрепления колхозов, против колхозов.

Борьба с торговлей хлебом до полного выполнения плана хлебозаготовок во всем Союзе (до 15 января) должна стать делом широчайших масс, составной частью всей нашей работы по выполнению плана хлебозаготовок.

Обеспечение этой задачи является важнейшей обязанностью районных партийных комитетов, сельских парторганизаций, всех передовиков-колхозников. В первую очередь необходимо ударить по перекупщикам-спекулянтам, кулацко-зажиточной верхушке и единоличникам, злостно уклоняющимся от выполнения плана хлебозаготовок.

На общих собраниях колхозов и бригад необходимо обсудить вопрос о хлебозаготовках и торговле хлебом колхозов и колхозников и разъяснить колхозникам действительный смысл решений партии и правительства и провести постановление, категорически воспрещающее правлениям производить продажу колхозного хлеба до 15 января 1933 г., призывающее колхозников не продавать до этого срока хлеба на базарах.

Необходимо на общих собраниях разъяснить, что за продажу хлеба на базарах (зерно, мука) до выполнения плана по Союзу (до 15 января) виновные будут привлекаться к судебной ответственности.

Провести такие же общесельские собрания единоличников-бедняков и середняков.

Наряду с массовой работой необходимо умелое, твердое проведение судебно-репрессивных и административных мер, репрессии необходимо направить в первую очередь против перекупщиков хлеба - спекулянтов, против кулацко-зажи-точной верхушки села. В то же время необходимо применять репрессии и против правлений колхозов, а также единоличников-контрактантов, невыполняющих своих обязательств по сдаче хлеба государству и продающих уже теперь хлеб (зерно, мука) на базарах.

Для этого:

1. Обязать советские органы, ГПУ и милицию обеспечить полное устранение с рынка перекупщиков зерна и муки.

2. Против кулацко-зажиточных хозяйств (твердосдатчиков), продающих хлеб, применять меры административной ответственности по закону 3 июля 1929 года, а также судебные репрессии.

3. Правления колхозов, продающие хлеб на базаре, должны быть привлечены к судебной ответственности, причем репрессии прежде всего направить против председателей и зав. хозяйством колхоза.

Во всех случаях привлечения к ответственности колхозная система должна обеспечить общественное осуждение и постановление о привлечении виновных к суровой судебной ответственности со стороны колхозов, правления которых допустили незаконную продажу хлеба.

Все случаи привлечения к ответственности правлений колхозов, торгующих хлебом, необходимо широко освещать в прессе, сообщая одновременно, как реагировали колхозники того колхоза, где правление допустило незаконную торговлю хлебом.

4. Единоличников-контрактантов, продающих свой хлеб на базаре, привлекать к судебной ответственности, и прежде всего тех, которые, не выполнив контрактационных обязательств, злостно уклоняясь от выполнения контрактационных договоров, продают свой хлеб.

Борьбу со спекуляцией хлебом, работу по выявлению единоличников и колхозников, незаконно торгующих хлебом, необходимо проводить так, чтобы ни в какой мере не ударить по колхозной торговле и торговле трудящихся единоличников другими сельскохозяйственными продуктами своего производства, чтобы эта борьба никоим образом не отражалась на развертывании колхозных базаров.

Репрессивные меры должны применяться так, чтобы никоим образом не скатиться к массовым репрессиям против колхозников и единоличников, середняков и бедняков. Репрессии должны применяться с тщательным выбором объектов, с таким расчетом, чтобы решительно ударяя по кулаку-спекулянту, по злостному срывщику - контрактанту-единоличнику, этим самым воздействовать на остальных продавцов хлеба - колхозников, единоличников.

В отношении колхозников, единоличников (бедняков и середняков), должны быть применены товарищеские суды, осуждение бригадой и т. д. Партийные организации должны помнить, что методы общественного воздействия должны явиться основной формой борьбы в отношении колхозников и единоличников, бедняков и середняков.

Репрессии (арест, конфискация) не должны производиться на базарах. Но на базарах мы должны в первую очередь через фининспектуру, устанавливать фамилию продающего хлеб, из какого он села и колхоза.

Райпарткомы, райколхозы, сельсовет, колхозы должны обеспечить, чтобы ни один вскрытый факт торговли зерном и мукой не остался недоведенным до колхоза, колхозник которого торгует хлебом, до сельсовета, единоличники которого продают хлеб.

Обязать ГПУ и НКЮ в соответствии с настоящим решением дать указания по своей линии.

Голод 1932-1933 років на Україні. - К., 1990. - С. 227-230.

* Йдеться про Союз Радянських Соціалістичних Республік

№27
ПОСТАНОВА НАРКОМЮСТУ УСРР ПРО ЗАБОРОНУ ПРОДАЖУ
КОЛГОСПНИКАМ ЛИШКІВ ХЛІБА ДО ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ

15 серпня 1932 p.

В окремих районах наявні випадки продавання ринкові хліба нового врожаю досить значними партіями. С цим треба боротися.

В боротьбі зі спекуляцією хлібом органи юстиції повинні додержуватися такої лінії:

1. За постановою РНК СРСР та ЦК ВКП(б) з 6 квітня 1932 р. колгоспи та колгоспники, виконавши свої завдання з хлібозаготівель та утворивши насінньові фонди, мають право цілком вільно продавати на ринкові зайви свого хліба після 15 січня 1933 p., себто після того, як плани хлібозаготівель буде виконано по цілому Союзу. Отже, продавати хліб на ринкові до 15 січня 1933 р. не можна.

Жодних відступлень від цього припускати не можна. Продаж хліба на ринкові до встановлених від уряду реченців є на ділі потуранням куркулеві та спекулянтові та полегшує їм роботу щодо зриву виконання державних заготівель.

2. В першу чергу треба вдарити по куркулях та перекупниках-спекулянтах. Перекупників та спекулянтів, що скупають для перепродажу хліб на ринкові, чи спекулюють хлібом, повністю усувати через відповідні органи з ринку та притягати до кримінальної відповідальності за арт. 192-м КК. Справи перекупників та спекулянтів розв'язувати найбільше за декаду та вживати до них тверду репресію.

3. Куркулів та заможників, що продають на ринкові хліб, треба притягти до кримінальної відповідальності за законом від 3 липня 1929 р. чи до кримінальної відповідальності куркулів за ч. 2-ю арт. 58-го КК, а заможників - за ч. 1-ю арт. 58-го КК. Треба, одначе, стежити, щоб застосування закону від 3 липня 1929 р. до заможників не призводило до ліквідації господарств заможників. Якщо куркульсько-заможницькі господарства, виконавши поставлені їм тверді завдання, продають хліб на ринкові, то їх треба притягати до відповідальності за арт. 129-м КК.

4. Якщо одноосібник, не виконавши умов контрактації, продає хліб на ринкові, то це є одна з основних ознак злісного його ухилення виконати контрактацію. Не при-пускаючи масовості, не підмінюючи репресією масово-громадською роботою, треба таких одноосібників притягати до кримінальної відповідальності за арт. 119-м КК.

5. Якщо одноосібник-середняк чи бідняк, виконавши повністю контрактацію, продає до 15 січня 1933 р. хліб на ринкові, то до таких одноосібників треба в першу чергу і в основному застосовувати заходи масової роботи та громадського впливу, передаючі такі справи до сільських судів. Лише в окремих випадках, якщо одноосібник продає хліб систематично більш-менш значними партіями, винних притягати до відповідальності за арт. 129-м КК.

НКЮ ще раз підкреслює, що методи громадського впливу до середняків і бідняків, що, виконавши контрактацію продають до 15 січня 1933 р. хліб на ринкові, повинні бути основною формою боротьби.

6. Якщо управа колгоспу, не виконавши планів хлібозаготівель та не утворивши насінньових фондів, продає хліб на ринкові, то винних в цьому осіб, в першу чергу голів правлінь таких колгоспів та зав. господарствами, притягати до кримінальної відповідальності за арт. 97-м чи 98-м КК УСРР. Про такі факти треба обов'язково ставити питання перед колгоспспілкою та на загальних зборах колгоспників, щоб залучити до цієї боротьби колгоспників.

7. Якщо управа колгоспу, виконавши плани хлібозаготівель та утворивши насінньови фонди, всупереч законів продає хліб на ринкові до 15 січня 1933 р., то про це треба ставити питання перед масою колгоспників даного колгоспу, домагаючись громадського засудження таких фактів. В окремих випадках найбільш характерних, якщо управа колгоспу продає хліб і після того, як це засуджено колгоспною масою, винних притягати до кримінальної відповідальності за арт. 129-м КК УСРР.

8. Треба найрішуче боротися з продажем краденого хліба, додержуючись директиви НКЮ з 13 серпня цього року про охорону громадської власності, а також продажем хліба, перекупленого чи переданого куркулем. Треба звернути особливу увагу на боротьбу з організаторами та натхненниками такої спекуляції.

9. З продажем колгоспником на ринкові хліба до 15 січня 1933 p., одержаного в колгоспі, треба боротися заходами громадського впливу, передаючи такі справи до сільських судів, доводячи про такі факти до відому колгоспу, що його колгоспник продає хліб, та домагаючись засудження такого колгоспника.

Якщо колгоспник продає хліб значними партіями, то треба ставити питання перед колгоспспілкою про перевірку лінії даного колгоспу у виданні авансів (постанова РНК СРСР та ЦК ВКП(б) з 6 липня 1932 р.)

10. Органи юстиції повинні забезпечити, щоб про всі випадки продажу хліба одноосібниками було доведено до відома сільради.

11. Застосовуючи заходи судового впливу до членів управ колгоспів, середняків та бідняків, треба твердо пам'ятати, що лише правильне сполучення широкої агітаційно-масової роботи з репресивними заходами може дати потрібний ефект.

12. Боротьбу зі спекуляцією хлібом на ринкові треба проводити так, щоб в жодній мірі не перешкоджати розвиткові колгоспної торгівлі іншої с/г продукцією.

Всілякими способами провадити боротьбу - такими методами дати рішучу відсіч.

Зокрема, треба забезпечити, щоб репресії (арешт, конфіскація хліба) не здійснювали на ринкові. На базарах треба в першу чергу через фінінспектуру встановлювати прізвище того, що продає хліб, та з якого він села і колгоспа.

13. Обласні прокуратури та суди повинні забезпечити максимальну активність в цій справі та повне додержання революційної законності.

Харків, 15 серпня 1932 р.

Заст. НКЮ та ГПР
А. Приходько
Згідно: [підпис] Орловецька

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 24, oп. 13, спр. 81, арк. 18, зв.-19. Засвідчена копія. Склограф. прим.

№28
ПОСТАНОВА І ІНСТРУКЦІЯ РАДНАРКОМУ УСРР ПРО ЗАСТОСУВАННЯ РЕПРЕСІЙ
ДО ОДНООСІБНИКІВ ЗА НЕЗДАЧУ ХЛІБА ПІД ЧАС ГОЛОДНЕЧІ

11 листопада 1932 р.

Постанова Ради Народних Комісарів УСРР
"Про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі"

Рада Народних Комісарів УСРР ухвалює:

1. Затвердити нижченаведену інструкцію про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі.

2. Доручити районним виконавчим комітетам забезпечити негайне проведення в життя цієї інструкції, вживши заходів до широкого ознайомлення й правильного її роз'яснення.

3. Наркомюсту, на підставі цієї інструкції, протягом доби видати й надіслати своєю лінією на місця відповідні роз'яснення про порядок її затвердження.

11 листопада 1932 р.

Заст. Голови РНК УСРР О. Сербиченко
Т. в. о. керівничого справ РНК УСРР А. Блеєр

Оголошенню в пресі не підлягає

Інструкція
про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі.

Щоб забезпечити безумовне виконання плану хлібозаготівель в одноосібному секторі, сільрадам додержувати такий порядок:

1. Насамперед треба домогтися швидкого виконання плану всіма членами сільрад (одноосібниками) і членами комісій сприяння хлібозаготівлям і куткових комісій. Тих, що не виконують своїх зобов'язань, виключити зі складу сільради, з комісій сприяння, з членів управ сільрад тощо і застосовувати до них репресій, як до злісних нездавачів.

2. До одноосібників, які мають виконати даний їм план, але злісно ухиляються від виконання планів хлібоздавання та саботують хлібозаготівлі, треба негайно застосувати репресій, насамперед безспірне стягнення хліба, відповідно до договору контрактації з одночасним притягненням за потрібних випадків до судової відповідальності. (Арт. 5. Постанови ВУЦВК та РНК УСРР з 5 березня 1930 р. "Про порядок, як земельні громади мають укладати й виконувати договори про контрактацію с. г. продукції". 3б. Зак. УСРР, 1930 р. № 8, арт. 89).

3. До одноосібників, що злісно не виконують плану хлібозаготівель, та про яких сільраді відомо, що вони продавали хліб за спекулятивними цінами на ринку,- додатково до заходів безспірного стягнення застосовувати штраф розмірами риночної вартості незданого хліба (без звільнення від зобов'язання здати хліб). (Стосовно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР з 3 липня 1929 р. "Про поширення прав місцевих рад щодо сприяння виконанню загальнодержавних завдань і планів". 3б. Зак., 1929 р., № 18, арт. 153).

Штрафи накладають та стягають за постановами сільради та уповноваженого РВК з наступним затвердженням від райвиконкому.

4. Щодо тих одноосібників, про яких доведено, що вони не тільки злісно ухиляються від виконання планів хлібозаготівель, але й проводять пряму підривну роботу проти хлібозаготівель,- припускати позбавлення їх земельних наділів, в тім числі й садибної землі, з виселенням цих господарств поза межі району, а найактивніших, що найбільше шкодять хлібозаготівлям - поза межі області. В цій справі сільрада ухвалює постанову, що набирає чинності після затвердження від райвиконкому, а в частині, що стосується виселення - після затвердження від обласних органів. (Стосовно до п. 6 постанови ВУЦВК та РНК УСРР з 15 березня 1930 р. "Про порядок, як земельні громади мають укладати й виконувати договори про контрактацію с. г. продукції". Зб. Зак. УСРР, 1930 р., № 8, арт. 89).

5. До господарств, що в них виявлено закопаний в ямах хліб, за навмисне псування хліба, що рівнозначно шкідництву, треба застосовувати суворі судові репресії. Найзлішніших слід виселювати поза межі району та області.

6. Органи суду та прокуратури повинні розглядати позачергово судові справи з хлібозаготівель і закінчувати судовий розгляд протягом 5-8 днів з моменту порушення справи у виїзних сесіях нарсудів на місці, безпосередньо в селі. Застосування судових репресій проводити диференційовано до окремих соціальних груп, застосовуючи особливо суворі заходи до злісних куркулів, спекулянтів-перекупників. Кожну судову справу слід ретельно перевіряти. Судовий розгляд справ і ухвали суду треба супроводжувати широким розгортанням масової роботи (повідомлення на загальних і куткових зборах, висвітлення в районній та стінній газетах та ін.) та мобілізацією громадськості навколо цих прикладів, щоб посилити хлібозаготівлі.

7. Всім одноосібним господарствам, що ухиляються від виконання плану хлібозаготівель, треба негайно припинити відпуск промтоварів аж до повного виконання ними хлібозаготівель. Списки таких одноосібників треба вивісити в крамницях сільСТ, держторговлі й громадських організаціях села. Треба додатково пояснити всім одноосібникам - якщо не буде забезпечено сумлінну та акуратну здачу хліба, всі товари буде з цих сіл перекинено до тих сіл, де одноосібники і колгоспники сумлінно виконують свої зобов'язання щодо хлібозаготівель.

8. В районах, де контрактацію не проводили (райони технічних культур), і де плани хлібозаготівель прийнято порядком самозобов'язань, треба поруч широкої масової роботи застосовувати перелічені репресії такою ж мірою, як і до контрактантів. Самозобов'язання треба розглядати так само, як і зобов'язання з контрактації.

9. Одночасно до одноосібних господарств, які ухиляються від своїх зобов'язань щодо здачі хліба, треба рішуче посилити роботу коло стягнення обов'язкових грошевих платежів, як то сільгоспподаток, держстрахування, самообкладання, платежі з с/г кредиту тощо, застосовуючи в потрібних випадках заходи безспірного стягнення.

10. Всі зазначені в цій інструкції заходи, запроваджувані зі всією твердістю до тих, що злісно ухиляються від здачі (продажу) хліба, і до тих, хто підриває хлібозаготівлі, не повинні проте аж ніяк набирати характеру масових огульних репресій, масових трусів та ін.

Ці заходи треба застосовувати диференційовано до кожного окремого одноосібного господарства після ретельної перевірки справжнього стану, враховуючи соціальне обличчя кожного, що його притягується до відповідальності, а також твердо переконавшись у тому, що притягнений має або мав змогу виконати наданий йому план хлібозаготівель. Всі ці заходи в кожному окремому випадку треба сполучати з широким розгортанням організаційно-масової роботи, мобілізуючи всі одноосібні господарства на якнайскоріше виконання плану хлібозаготівель, порівнюючи сумлінні господарства з господарствами такої ж спроможності - злісних нездавачів тощо.

До організаційно-масової роботи серед одноосібників треба залучити колгоспний актив і широкі маси колгоспників, особливо з тих колгоспів, що вже виконали, або закінчують виконання плану хлібозаготівель.

11. Щоб рішуче подолати опір куркульських господарств хлібозаготівлям, в усіх випадках невиконання ними твердого завдання хлібоздачі, треба негайно застосовувати найжорстокіші та найсуворіші з перелічених тут заходів, в тому числі продаж усього майна, арешт і виселення за межі області.

Т. в. о. керівничогo справ Ради народних комісарів УСРР А. Блеєр

Колективізація і голод на Україні 1929-1933 рр. - К., 1992. - С. 545-547.

№29
З ОПЕРАТИВНИХ ЗВЕДЕНЬ ЗЛАТОПІЛЬСЬКОГО РАЙОННОГО УПОВНОВАЖЕНОГО ДПУ
СЕКРЕТАРЮ РАЙКОМУ КП(б)У ПРО НАСТРІЙ ТА ВІДНОШЕННЯ НАСЕЛЕННЯ
ДО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КАМПАНІЙ* 1932 р.

26 лютого 1932 р.

...с. Пастирське

Свинарник Шевченко Анифат, обращаясь к члену правления колхоза села Луцю Прохору, сказал: "Смотри, в каком плохом состоянии находятся у нас свиньи", на что Луц прохор ответил: "Нехай би не забірали всього хліба, а тепер мене нехай сажають і що хотять, то нехай і зроблять, нехай знають, як забірати останній хліб, а про мене нехай ще і подохнуть, то мені все одно"...

с. Будо-Макіївка

Бедняк-колхозник на собрании по хлебозаготовке высказался: "Для чого вони оці плакати чіпляють на стіни? Кого вони цікавлять, коли хліб забирають і залишають людей голодними"...

с. Лип'янка

Учитель Максимович Павел Иванович в разговоре с учителями о низком уровне знаний у учеников школы говорил: "Якість знань учнів в великій мірі залежить від того становища, в якому зараз перебуває селянство, коли дитина приходить до школи голодна через те, що хліб геть чисто вивезли, то ясно, що навчання їй не в голові". Присутствующие его поддержали...

Райуполномоченный ГПУ
[підпис] Лещинский

Державний архів Черкаської області, ф. П-446, oп. 1, cnp. 191, арк. 116-117. Оригінал.

15 червня 1932 p.

...с. Лип'янка

Учительница Максимович О.И. заявила: "До чего мы дожили и что делать с детьми. На наших глазах умирают люди, пухнут от голода и мы не обращаем никакого внимания, было ли когда-либо так?.."

Продавец кооперации Вербовый Дмитрий, будучи недоволен запрещением поездок за хлебом по железной дороге, заявил: "И кто это распорядился, чтобы прекратили поездки в Россию по хлеб. Когда ездили за хлебом, кто хотел, то хлеб можно было купить по 80 руб. за пуд, а теперь, когда запретили, надо платить 120 руб. за пуд ржаной муки, а дальше еще дороже будет..."

Райуполномоченный ГПУ
[підпис] Лещинский

Державний архів Черкаської області, ф. П-446, oп. 1, cnp. 191, арк. 257-258. Оригінал.

6 вересня 1932 p.

...с. Лип'янка

Колхозник-бедняк Криворучко Степан, будучи недоволен на правление колхоза, выполняющее план по хлебозаготовке, заявил: "Правление говорило нам. что в этом году мы голодать не будем, и если вывезем озимые хлебозаготовки, то у нас останется вико-мешанка, а теперь вывезли озимые, да и вику-мешанку уже половину вывезли, а ржи осталось немного - и в этом году будем сидеть без хлеба и голодать"

Колхозник-середняк Добровский Лаврентий, будучи недоволен на общественное питание, заявил среди ряда колхозников: "Ходи на работу, и тебе дадут один фунт хлеба и работай за них, а придешь домой, то дома нечего кушать. Семья голодная. Так голодным ложишься спать. На следующий день снова иди работай, а семья остается голодной, и кормить ее нечем".

Колхозница-беднячка Проценко Мария в присутсвии ряда колхозников заявила, что "раньше лучше было Когда мой муж ходил до дядькив на работу и когда он возвращался с работы, то домой приносил и хлеб, и молоко в горшке. Он был сыт и семья не голодала Работал и нас кормил, а теперь и на работе работаешь голодным, а когда придешь домой, то и дома нечего кушать и семья голодная. Вот до чего довела нас коллективизация"...

Райуполономоченный ГПУ
[підпис] Лещинский

Державний архів Черкаської області, ф. П-466, oп. 1,cnp. 191, арк. 144. Оригінал.

* Дані відомості по селах Черкащини

№30
З ДОВІДКИ КИЇВСЬКОГО ОБЛВИКОНКОМУ
ПРО РАЙОНИ ЧЕРКАЩИНИ, ЩО ГОЛОДУЮТЬ*

[1932 р.]

...Уманський район:

а) по підприємствах: завод "Труда" - 20 випадків опухання робі гників, фабрика взуття - 6 випадків опухання, швацька фабрика - 10 випадків опухання.

б) по селах району с 20 випадків опухання...

Бабанський район:

Разом - 233 колгоспників

Шполянський район: Недоїдання виявлено в Шполі та Лебедині

Буцький район: Голодування відмічено в с. Тимошові...

Бабанський район:

с. Підвисоке - 3 родини.

Уманський район:

с. Житоме - 13 родин робітників...

Буцький район:

с. Харківка - 10 чоловік
с. Маньківка - 12 - //-
с. Нестеровка - 30 - //-

Зубанич Ф. Чорна книга України - К., 1998. - С. 159-161.

* Складена на підставі перевірки відомостей про голодування населенню.

Головна сторінка | Nota Bene | Генеалогія | Новини | Публікації | Архіви в Україні | Архіви в світі | Контакти | Карта порталу

Copyright © 2008 - Державний комітет архівів України
Всі права застережені
Вебмайстер: webmaster@archives.gov.ua