Cтудії з архівної справи та документознавства
Т. 11, 2004

Олена Загорецька

НОРМАТИВНЕ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЛОВОДСТВА В УКРАЇНІ У 1950-1980-і роки

Виокремлення періоду 1950-1980-х рр. в історії вітчизняного діловодства вмотивовується змінами, пов'язаними з проведенням низки реформ у народному господарстві СРСР у цілому й, зокрема, Української РСР, які відповідно вплинули на організацію діловодства як важливої складової управлінських процесів. Найбільш характерною ознакою початку зазначеного періоду є посилення у 1950-х рр. відповідальності архівних установ у межах свого профілю за організацію діловодства в установах, а також за нормативне та науково-методичне забезпечення діяльності цієї галузі. 7 лютого 1956 р. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову "Про заходи по упорядкуванню і кращому використанню архівних матеріалів міністерств і відомств" 1, в якій відзначено невпорядкованість і слабке використання документів у державних і відомчих архівах, недостатню увагу керівників міністерств і відомств до підпорядкованих їм архівів тощо. Відзначені Радою Міністрів СРСР недоліки в архівній справі на загальносоюзному рівні були характерними й для діяльності державних та відомчих архівів Української РСР. У зв'язку з цим Рада Міністрів УРСР видала постанову "Про заходи по впорядкуванню режиму зберігання і кращому використанню архівних матеріалів міністерств і відомств Української РСР" від 18 квітня 1956 р. № 408 2, якою зобов'язала міністерства і відомства республіки протягом 1956-1957 рр. упорядкувати архівні документи, які вони зберігають та ті, що знаходяться у підвідомчих їм підприємствах, установах і організаціях, створити задовільні умови для забезпечення збереженості цих документів і організувати користування ними. Переважна більшість облвиконкомів, виконкомів місцевих Рад депутатів, міністерств та відомств, а також архівні установи УРСР доклали значних зусиль для виконання постанов союзного і республіканського урядів. За два роки відбулися певні зміни: у практику обстежень відомчих архівів були впроваджені комплексні перевірки; міністерствам і відомствам надавалась допомога у складанні номенклатур справ; архівні відділи управлінь Міністерства внутрішніх справ областей почали розробляти номенклатури справ для сільрад, колгоспів, райвиконкомів тощо. Але в цілому стан відомчих архівів вимагав посилення уваги до їхньої роботи і вжиття більш ефективних заходів для усвідомлення керівництвом та рядовими працівниками установ значущості архівних документів.

Зрушення, що відбувалися в архівному будівництві СРСР у другій половині 50-х рр. в процесі виконання урядової постанови, вимагали внесення відповідних змін у чинне на той час "Положення про Державний архівний фонд СРСР", схвалене ще у березні 1941 р. У зв'язку з цим Рада Міністрів СРСР 13 серпня 1958 р. прийняла постанову про затвердження нового "Положення про Державний архівний фонд СРСР" 3. Порівняно з попереднім це положення окреслювало науково-дослідні завдання, що покладалися на центральні державні архіви СРСР, союзних і автономних республік та їх філіали, державні архіви областей та міські державні архіви з постійним складом документів. Крім того, за новим положенням було встановлено більш подовжені строки зберігання документів у відомчих архівах. Так, строк зберігання документів в органах державної влади і управління СРСР, союзних і автономних республік, в установах і організаціях загальносоюзного і республіканського значення встановлювався п'ятнадцять років замість десяти.

Підвищення ролі архівів у державному і науковому житті країни, зміни у характері та напрямах архівної справи зумовили передачу у 1960 р. Головного архівного управління із системи Міністерства внутрішніх справ СРСР у безпосереднє підпорядкування Раді Міністрів СРСР. Аналогічні зміни сталися й в Українській РСР. У червні 1960 р. відбулася передача архівних установ республіки з системи МВС УРСР у відання Архівного управління при Раді Міністрів УРСР 4. Новим "Положенням про Архівне управління при Раді Міністрів УРСР", затвердженим у вересні 1961 р. 5, на нього, зокрема, покладалося вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду вітчизняних і зарубіжних установ у галузі архівної справи, археографії та організації документальної частини поточного діловодства. Від того часу в установах все більше уваги стало приділятися організації поточного діловодства, формуванню справ за номенклатурами, розробленими і погодженими з архівними установами. Останні, в свою чергу, почали систематично проводити республіканські й обласні громадські огляди стану архівів установ, створювали в областях і районах госпрозрахункові групи з упорядкування документів, організували мережу постійно діючих курсів та короткострокових нарад і семінарів для підвищення кваліфікації працівників служб діловодства, посилили практичну і методичну допомогу міністерствам, відомствам, установам і організаціям в упорядкуванні документів. У багатьох відомчих архівах поліпшилися умови зберігання документів, своєчасно стало проводитися їх упорядкування та передача на державне зберігання. Для керівництва цією роботою у 1963 р. в Архівному управлінні при Раді Міністрів УРСР було створено відділ відомчих архівів та організації діловодства.

Відповідно до затверджених урядом СРСР положень про Державний архівний фонд СРСР і Головне архівне управління при Раді Міністрів СРСР, в яких, зокрема, право контролю за організацією документальної частини діловодства вперше надавалося саме Головархіву СРСР, останній у 1963 р. переробив "Правила роботи архівів установ, організацій і підприємств" (1956 р.), з урахуванням вимог, необхідних для покращання роботи з документами у поточному діловодстві установ країни. У зв'язку з цим нові правила отримали назву "Основні правила постановки документальної частини діловодства і роботи архівів установ, організацій і підприємств СРСР" 6. В Основних правилах було подано визначення документальної частини діловодства як організації роботи установи з документами з моменту їх створення чи надходження до передачі в архів. На відміну від Правил 1956 р. в них було уніфіковано вимоги до заголовків справ у номенклатурах і описах документів постійного і тривалого (понад 10 років) строків зберігання; по-новому викладався порядок проведення експертизи цінності документів та забезпечення їх збереженості; рекомендувалося проводити одноразову реєстрацію вхідних і вихідних документів переважно із застосуванням контрольно-облікових карток, які у подальшому мали передаватися до архіву установи разом з документами й використовуватися як тематичні картки для поповнення каталогів державних архівів. Основні правила були розраховані на роботу з документацією міністерств і відомств та інших провідних підприємств, установ і організацій союзного, республіканського і обласного значення. Організація документальної частини діловодства і робота архівів районних, сільських та міських установ низової ланки визначалася інструкціями, розробленими на основі даних Основних правил республіканськими архівними органами. У цілому Основні правила мали рекомендаційний характер.

У діяльності Архівного управління при Раді Міністрів УРСР в 1963-1964 рр. важливе місце посіла організація виконання постанови Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо поліпшення архівної справи в СРСР" від 25 липня 1963 р. № 829 та аналогічної постанови Ради Міністрів УРСР від 27 вересня 1963 р. № 1107, відповідно до якої на архівні установи республіки, крім вирішення проблем архівної справи, покладалося й завдання з організації підвищення кваліфікації працівників служб діловодства міністерств, відомств, установ та організацій 7. На виконання зазначеної постанови Архівне управління при Раді Міністрів УРСР та Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (КДУ) у 1964 р. організували при кафедрі архівознавства університету постійно діючі тримісячні курси підвищення кваліфікації керівних працівників служб діловодства міністерств, відомств, установ та організацій республіки 8. Метою курсів була підготовка кваліфікованих працівників діловодства відповідно до нових завдань з удосконалення роботи управлінського апарату, раціоналізації діловодства, впровадження новітніх на той час засобів механізації діловодних процесів й тиражування документів; ознайомлення слухачів із зразковою організацією роботи канцелярій та основними напрямами створення єдиної державної системи діловодства. До проведення занять було залучено професорсько-викладацький склад кафедри архівознавства КДУ, спеціалістів Архівного управління при Раді Міністрів УРСР, а також найбільш досвідчених практичних працівників діловодних служб міністерств і відомств. Заняття проводились у вечірній час двічі на тиждень по чотири години (без відриву слухачів від основної роботи). Окрім читання лекцій відбувалося відвідування деяких канцелярій та відомчих архівів провідних установ республіки, а також науково-дослідних інститутів для ознайомлення з передовим досвідом і тогочасними засобами механізації діловодних процесів.

Слід відзначити, що у 1964 р., враховуючи серйозну потребу підготовки середньої ланки працівників служб діловодства і велику зацікавленість у цьому архівних установ, Міністерство освіти УРСР видало й розіслало обласним відділам народної освіти "Навчальні плани та програми середньої загальноосвітньої та робочої політехнічної школи з виробничим навчанням. Підготовка референта з діловодства", розроблені спільно з Архівним управлінням при Раді Міністрів УРСР 9. Читання лекцій у школах було доручено проводити найбільш кваліфікованим архівістам областей.

Виходячи з того, що характерною рисою зазначеного періоду було створення нормативної та науково-методичної бази для організації й удосконалення діловодства як на загальносоюзному рівні, так і безпосередньо в Україні, насамперед необхідно відзначити Єдину державну систему діловодства (ЄДСД) 10, яка розроблялася у 1966-1973 рр., була схвалена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по науці і техніці від 4 вересня 1973 р. та рекомендована міністерствам і відомствам для використання у практичній діяльності для раціональної організації діловодства. Створенню ЄДСД передувало всебічне вивчення систем діловодства у різних ланках державного апарату з метою визначення загальних закономірностей у роботі з управлінською документацією, а також виявлення можливостей, меж та масштабів системного упорядкування однотипних діловодних операцій 11. Основні положення ЄДСД являли собою науково-впорядкований комплекс правил, нормативів і рекомендацій щодо організації діловодства. Тематичні розділи ЄДСД охопили технологічні питання організації діловодних процесів, питання функцій і структури діловодних служб, економіки та організації праці діловодного апарату, механізації діловодства тощо. Положення ЄДСД доповнювалися Уніфікованою системою організаційно-розпорядчої документації й закріплювалися відповідними ГОСТами. Так, під час складання та оформлення документів за ЄДСД необхідно було дотримуватися положень ГОСТ 6.38-72 "Система організаційно-розпорядчої документації. Основні положення" і рекомендацій Основних положень ЄДСД. Форми документів і місця розміщення реквізитів, як зазначалося в ЄДСД, повинні були відповідати вимогам ГОСТ 6.39-72 "Система організаційно-розпорядчої документації. Формуляр-зразок", на основі якого установи мали розробляти бланки документів.

З виданням ЄДСД в Українській РСР розгорнулася широка й активна організаторська робота щодо її впровадження в практику роботи міністерств і відомств республіки. Правовою підставою впровадження ЄДСД на території УРСР став відповідний нормативний акт уряду республіки про впровадження державних стандартів на організаційно-розпорядчу документацію, прийнятий у 1975 р., та постанова Ради Міністрів УРСР "Про затвердження Примірної інструкції по діловодству в міністерствах і відомствах Української РСР та виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих" від 31 липня 1975 р. № 362 12.

Значну роль у здійсненні організаційних та методичних заходів, спрямованих на удосконалення діловодства в міністерствах і відомствах УРСР згідно з вимогами ЄДСД та ГОСТів на організаційно-розпорядчу документацію відігравали архівні установи республіки, які розгорнули широку діяльність у наданні міністерствам і відомствам методичної і практичної допомоги у розробленні нормативних документів з регламентації діловодства, складанні типових, примірних та індивідуальних номенклатур справ, організації постійно діючих та періодичних курсів підвищення кваліфікації працівників діловодного апарату, проведенні інструктивних нарад з керівниками діловодних служб і лекційної пропаганди значення основних положень ЄДСД для поліпшення управлінської роботи.

У науково-методичній роботі архівних установ важлива роль належала "Науково-інформаційному бюлетеню Архівного управління УРСР", що 1965 р. дістав назву - "Архіви України". Прагнучи допомогти архівістам у розробленні нормативного та науково-методичного забезпечення організації діловодства, редакція бюлетеню організувала публікацію статей і повідомлень, в яких викладалася методика діловодних процесів, узагальнювався нагромаджений досвід здійснення контролю за станом діловодства з боку архівних установ республіки . З огляду на недостатність і недосконалість нормативної і методичної літератури з питань відбору документів на державне зберігання та організації загального діловодства, у бюлетені були опубліковані, як взірцеві, типові та примірні номенклатури справ для облвиконкомів і райвиконкомів, однорідних установ сільського і комунального господарства, споживчої кооперації, науково-дослідних і проектних інститутів тощо, розроблені архівними установами республіки 13. Кращому поданню і засвоєнню інформації з організації діловодства на сторінках "Архівів України" сприяла концентрація публікацій у спеціальній рубриці "Діловодство", яке було започатковано 1971 р. З виданням основних положень ЄДСД на сторінках "Архівів України" було опубліковано 16 матеріалів, що інформували читачів про порядок впровадження ЄДСД у практику установ республіки і роз'яснювали її окремі положення 15.

У 1980-і рр. на сторінках бюлетеня було опубліковано низку важливих статей, присвячених питанням підвищення рівня організаційно-методичного керівництва і контролю за організацією діловодства в установах з боку архівних установ республіки, питанням розроблення примірних і типових номенклатур справ тощо 16. Також в цей період на сторінках бюлетеня активно обговорювалися проблеми впровадження Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Цим питанням упродовж 1981-1985 рр. було присвячено 8 публікацій 17.

Друга половина 1980-х рр. позначилася значним зменшенням кількості публікацій у рубриці "Діловодство" бюлетеня "Архіви України". Так, у 1986-1987 рр. не було опубліковано жодної статті, присвяченої питанням діловодства, а за період 1988-1989 рр. опубліковано лише три матеріали. Це, передусім, було пов'язано з певною стабілізацією у вирішенні проблем організації діловодства в республіці.

З метою виконання архівними установами УРСР важливого державного завдання - організаційно-методичного керівництва здійсненням діловодства у міністерствах і відомствах, покладеного на архівістів постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про Державний архівний фонд СРСР і Положення про Головне архівне управління при Раді Міністрів СРСР" від 4 квітня 1980 р. № 274 та постановою Ради Міністрів УРСР "Про затвердження Положення про Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР та мережі центральних державних архівів Української РСР" від 6 червня 1980 р. № 383 18, спільними зусиллями працівників Головного архівного управління УРСР та Центрального державного архіву Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління УРСР у квітні 1985 р. було створено Республіканський організаційно-методичний кабінет по діловодству 19. Упродовж десяти років цей кабінет відігравав роль науково-методичного центру з впровадження результатів науково-дослідної роботи в галузі документознавства і діловодства, узагальнення і поширення передового досвіду роботи міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. На базі кабінету Головним архівним управлінням УРСР проводилися наради і семінари працівників діловодних служб і відомчих архівів установ, заняття Республіканських курсів підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів народного господарства (за спеціальністю діловодство і архівна справа). Виставка досягнень і передового досвіду в галузі діловодства, розгорнута в кабінеті, розкривала основні вимоги до організації діловодства, визначала шляхи вдосконалення і піднесення ефективності роботи з документами, ознайомлювала з набутим у міністерствах, відомствах, підприємствах, установах і організаціях досвідом раціональної організації діловодства. Демонстрація експонатів виставки відбувалася за п'ятьма укрупненими розділами:

Так, наприклад, розділ "Методика роботи з документами" ілюстрував основні положення ЄДСД з документування управлінської діяльності, уніфікації організаційно-розпорядчої документації, організації документообігу, реєстрації і контролю за виконанням документів, а також зі складання номенклатур і формування справ, експертизи цінності документів, їх підготовки до подальшого зберігання і використання. Самостійною темою до цього розділу було включено методику організації діловодства за пропозиціями, заявами і скаргами громадян. Чільне місце у кабінеті було відведено засобам оргтехніки, що використовувалася у ті роки для механізації діловодних процесів у канцеляріях та інших аналогічних службах установ. В експозиції широко застосовувалися кольорові фотографії, плакати, вмонтовані у склопакети, а також пристінні вітрини та демонстраційні тумби. Пристінні вітрини використовувалися для демонстрації нормативних документів з діловодства, виданих Держстандартом СРСР і Головархівом СРСР, методичних посібників, розроблених архівними установами УРСР, документів, виданих міністерствами і відомствами республіки з метою вдосконалення роботи з документами. Кожний експонат мав анотацію, складену з урахуванням можливості самостійного ознайомлення з експозицією кабінету.

З другої половини 1970-х до початку 1990-х рр. в СРСР й, зокрема, в УРСР відбувалося значне зростання кількості видань навчальної і довідкової літератури з організації діловодства та секретарської справи. Особливо слід відзначити довідковий посібник "Діловодство", підготовлений А. Б. Фельзером і М. О. Міссерманом, вперше виданий у Києві в 1977 р. та двічі перевиданий у 1987 й 1988 рр. У цьому посібнику були подані відомості про системи документації, структуру та організацію діловодного процесу, техніку діловодних операцій, організацію роботи працівників діловодних служб, описані технічні засоби, що використовуються у процесі створення й оброблення документів. Зважаючи на те, що методична, функціональна, організаційно-структурна та технологічна спільність діловодних процесів, які здійснювалися в різних установах у 1970-1980 і роки, дозволяла формулювати єдині вимоги до створення документів і організації діловодства, рекомендації, що містилися у посібнику, могли бути використані практично в кожній установі.

Таким чином, за період 1950-1980-х рр. було сформовано загальносоюзну нормативну та науково-методичну базу, що практично забезпечувала організацію діловодства в органах державної влади та державного управління, підприємствах, установах та організаціях країни, які діяли у той період. Підвищенню рівня організації діловодства в УРСР, передусім, сприяло впровадження таких нормативних і науково-методичних видань як Єдина державна система діловодства, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, загальносоюзні стандарти, що встановлювали вимоги до оформлювання організаційно-розпорядчих документів, а також формування власної республіканської нормативної та науково-методичної бази, зокрема, розроблення у 1975 р. "Примірної інструкції по діловодству в міністерствах і відомствах Української РСР та виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих", складання типових та примірних номенклатур справ, запровадження науково-популярних публікацій з питань організації й удосконалення діловодства в Українській РСР на сторінках "Архівів України", видання вітчизняної навчальної та довідкової літератури з діловодства.


  1. Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні: 1917-1973. - К.: Наук. думка, 1975. - С. 172.
  2. Збірник постанов і розпоряджень Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. - 1956. - № 7-8. - Ст. 73.
  3. Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні: 1917-1973. - К.: Наук. думка, 1975. - С. 184.
  4. Там само. - С. 189.
  5. Збірник постанов і розпоряджень Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. - 1961. - № 9. - Ст. 114.
  6. Основные правила постановки документальной части делопроизводства и работы архивов учреждений, организаций и предприятий СССР / ГАУ при СМ СССР. - М., 1966. - 92 с.
  7. Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні: 1917-1973. - К.: Наук. думка, 1975. - С. 189-190.
  8. ЦДАВО України, ф. 14, оп. 2, спр. 1780, арк. 3-5.
  9. Там само, арк. 81.
  10. Единая государственная система делопроизводства: Основные положения. - М., 1974. - 128 с.
  11. Гомонов О. М. Основні положення Єдиної державної системи діловодства // АУ. - 1974. - № 2. - С. 66.
  12. Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. - К., 1975. - № 9. - Ст. 54.
  13. Малкієль С., Сахно А. Що показала перевірка діловодства в обласних установах // Наук.-інформ. бюлетень Арх. управління УРСР. - 1960. - № 4. - С. 38-39; Місерман М., Савченко М. Деякі питання наукової організації поточного діловодства в установах УРСР // Там само. - 1961. - № 6. - С. 6-12; Потапенко І. Активніше запроваджувати прогресивні форми діловодства // АУ. - 1970. - № 2. - С. 60-63; Рубан Г. За дальше удосконалення стилю роботи державного і господарського апарату // Наук.-інформ. бюлетень Арх. управління УРСР. - 1964. - № 5. - С. 17-21; Савченко М. Удосконалювати діловодство в установах і на підприємствах // АУ. - 1963. - № 1. - С. 10-15; Цибулькін Д. Удосконалення діловодства як засіб скорочення паперового потоку // Там само. - 1971. - № 5. - С. 50-52; та ін.
  14. Бондаренко З. В. Складання номенклатур і формування справ у поточному діловодстві // Наук.-інформ. бюлетень Арх. управління УРСР. - 1961. - № 4. - С. 3-12; Взірцева номенклатура справ правління райспоживспілки // АУ. - 1967. - № 1. - С. 47-52; Герасименко В. Номенклатура справ районних та міських відділів народної освіти // Там само. - 1965. - № 6. - С. 25-29. Гомонов О. Взірцева номенклатура справ обласного відділу комунального господарства // Там само. - 1966. - № 6. - С. 43-59; Козлова М. Формування справ у виконкомах районних Рад депутатів трудящих // Наук.-інформ. бюлетень Арх. управління УРСР. - 1960. - № 6. - С. 14-18; Міщенко С. Номенклатура справ проектних інститутів // Там само. - 1965. - № 1. - С. 16-22; Суботіна І. Складання номенклатур справ в установах Кримської області // Там само. - 1960. - № 3. - С. 30-31; Сусло Т. Типова номенклатура справ науково-дослідних інститутів // Там само. - 1964. - № 5. - С. 22-26; та ін.
  15. Бондаренко З. В. Про впровадження ЄДСД у міністерствах і відомствах Української РСР // АУ. - 1978. - № 1. - С. 43-49; Гомонов О. М. Основні положення Єдиної державної системи діловодства // Там само. - 1974. - № 2. - С. 66-69; Він же. Складання та оформлення документів відповідно до вимог основних положень ЄДСД та державних стандартів на організаційно-розпорядчу документацію // Там само. - № 3. - С. 46-52; Григор'єв В. К. Впроваджуємо Єдину державну систему діловодства в організаціях торгівлі // Там само. - 1976. - № 3. - С. 82-57; Уривський В. Г. Впроваджуємо основні положення Єдиної державної системи діловодства // Там само. - № 2. - С. 74-79; та ін.
  16. Портнов Г. В. Організація внутрівідомчого контролю за роботою архівів та веденням діловодства в установах і організаціях // Там само. - 1985. - № 5. - С. 7-11; Прокопчук В. В., Денисенко О. В. До методики здійснення перевірок організації документів у діловодстві установ, організацій та підприємств // Там само. - 1983. - № 1. - С. 64-72; Прокопчук В. В. Розробка примірних і типових номенклатур справ - важливе завдання архівних установ // Там само. - 1986. - № 5. - С. 10-15.
  17. Гончарова Н. І., Прокопчук В. В. Завдання архівних установ щодо впровадження Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації // Там само. - 1981. - № 4. - С. 3-7; Прокопчук В. В. УСОРД - новий прогресивний напрям в організації роботи з управлінською документацією // Там само. - 1982. - № 5. - С. 64-70; Повстяна Н. А., Павлова Т. П. З досвіду впровадження Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації в апараті Міністерства місцевої промисловості УРСР // Там само. - 1983. - № 1. - С. 59-63.
  18. Зібрання постанов уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. - К., 1980. - № 6. - Ст. 56.
  19. Прокопчук В. В. Республіканський організаційно-методичний кабінет по діловодству // АУ. - 1985. - № 4. - С. 17-21.

Батрак Алла

ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА НА СТОРІНКАХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ
УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ
АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

Архівна періодика - важливе джерело для вивчення проблем архівної галузі історії та сучасного стану документознавства Актуальність аналізу архівної періодики посилюється в контексті завдань, що постали перед архівною наукою України на сучасному етапі її розвитку.

На початку 90-х років поряд із галузевим журналом "Архіви України" з'явилися нові періодичні архівні видання. Цей період характеризується різномаїттям періодичних видань з архівної тематики, головним завданням яких євідродження кращих традицій вітчизняного архівознавства, документознавстваархеографії та джерелознавства, висвітлення здобутків української архівної науки і практики доби незалежності.

В Україні на сучасному етапі архівна періодика репрезентується науковиминауково-практичними ("Студії з архівної справи та документознавства""Пам'ятки""Архіви України") та інформаційними ("Архівіст: Вісник Спілки архівістів України""Вісник Державного комітету архівів України") виданнямиа також регіональними архівознавчими виданнямиНа їх сторінках друкуються найважливіші урядові документищо стосуються діяльності архівної системивисвітлюються проблеми архівної галузіподається інформація про українськіміжнародні архівні установи та організаціїголовні події архівного життяЗначне місце займають дослідження з архівознавства та документознавства.

Архівне будівництво в Україні доби незалежності позначене відродженням кращих наукових традицій вітчизняної архівістики. Окреме місце у дослідженні архівознавчої науки займають періодичні та продовжувані архівознавчі видання Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (зараз - Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства)що об'єднують кращі сили істориків та архівістів для вирішення проблем теорії і практики документознавства та архівної справиЦе - часопис "Студії з архівної справи та документознавства"збірник наукових праць "Архівознавство. Археографія. Джерелознавство"археографічний щорічник "Пам'ятки".

Джерелознавчий аналіз масиву публікацій документознавчої тематики у періодичних виданнях УНДІАСД дає можливість розкрити значення архівознавчих періодичних видань інституту для дослідження актуальних та пріоритетних проблем документознавства.

Часопис "Студії з архівної справи та документознавства" (Далі "Студії") є друкованим органом УНДІАСДзаснований 1996 р. Щорічник висвітлює здобутки сучасної української архівної науки і практики. На його сторінках публікуються наукові дослідження з теорії і практики архівної справиджерелознавстваспеціальних історичних дисциплінВидання також знайомить з досягненнями світової архівістики та документознавства, висвітлює проблеми підготовки архівних кадрів. Основними розділами часопису є: "Архівна справа: історія та сучасність"; "Теорія і методика архівознавства"; "Джерелознавчі галузі знань"; "Огляди архівних фондів"; "Історія державних установ"; "Архівістика за кордоном". Спеціальним розділом присвяченим проблемам документознавства є розділ "Документознавство: історія, теорія, практика".

За період існування журналу значне місце на його сторінках займають дослідження з документознавства в яких порушуються питання стандартизації архівної справитеорії діловодстваорганізації діловодства в архівних установах України термінологічні аспекти документознавства тощоУ розділі "Документознавство: історія, теорія, практика" провідне місце займають статті завідувача відділу документознавства УНДІАСД доктора історичних наукпрофесора С.Кулешова. У своїх статтях автор розробляє важливі термінологічні проблеми документознавства зокрема такого терміну як "документальні джерела інформатизації"дає визначення таких понять як "документ""історичне джерело""доджерело"1. У статті "Українське документознавство: сучасний стан та перспективи розвитку" С. Кулешов подає короткий огляд розвитку документознавства в Україні на сучасному етапіокреслює шляхи вирішення актуальних для подальшого розвитку документознавтва проблем. Варто підкреслитищо поряд з визначенням перспективних напрямів наукових досліджень - визначення сутності документознавства його місця серед інших наук, розробка терміносистеми автор підкреслюєщо важливим завданням є забезпечення результатами досліджень функціонування відповідної сфери практичної діяльності. Проблеми нормативного забезпечення процесів створення документів та їх функціонування в країні стали особливо актуальними після проголошення незалежності нашої держави. Тому розроблення державних стандартівнормативних документів з проблем діловодства та документознавства є одним з найважливіших питань сьогодення. У статті "Про базові поняття документознавства" 3 автор розкриває понятійний апарат розділу "Загальні поняття" ДСТУ 2732-94 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення".

У томі 4 "Студій" містяться рецензії С. Кулешова на нові навчальні видання з документознавстваа саме - Палеха Ю.І. Документаційне забезпечення управління; Швецова-Водка Г.М. Типологія документа; Кушнаренко Н.Н. Документоведение. Загалом незважаючи на деякі зауваження рецензент дає позитивну оцінку цим виданням 4.

У статті "Визначення документа в архівознавстві" професор кафедри бібліотекознавства і бібліографії Рівненського державного гуманітарного університету доктор педагогічних наук Г.М. Швецова-Водка досліджує поняття "документ"Авторка звертається до термінологічного словника "Архівістика" (К 1998)розробленого і виданого УНДІАСД і приходить до висновкущо саме у цьому виданні "подається цілком правильнавиважена дефініція документа" 5.

У другому розділі Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" (2001 р ) "Національний архівний фонд та його формування" визначено не лише загальні засади щодо формування НАФ але й значення діяльності експертних комісій з визначення цінності документівякі повинні бути віднесені до Національного архівного фонду Основними нормативно-методичними посібникамиякими керуються експертні комісії установ під час експертизи цінності документів, є переліки зі строками їх зберігання. Завідувач відділу формування Національного архівного фонду та діловодства Держкомархіву України С. Сельченкова у своїй статті "Особливості укладання відомчих переліків документів зі строками зберігання" 6 аналізує стан розроблення типових та відомчих переліківякий існував в Україні в 1990-х рр.зазначає що процес створення власної системи переліків в Україні розпочався з 1994 р. і відбувається дуже повільноАвторка підкреслюєщо від якості та належного рівня переліків залежить і організація діловодства в установахі процеси формування Національного фонду.

До історії діловодних служб звертається О. Загорецькастарший науковий співробітник відділу документознавства УНДІАСДЇї стаття присвячена організації діловодних служб Державного Сенату Української Держави (1918). Авторка подає коротку характеристику структури і діяльності Сенату зокрема аналізує діяльність його діловодних служб 7. У статті "Сучасні проблеми організації діловодства в міністерствах та державних комітетах України" 8 дослідниця підводить підсумки анкетування діловодних служб міністерств та державних комітетів України, що було проведено УНДІАСД в січні 1998 р. з метою вивчення проблем організації управління документацією в органах державної влади та управління. Заслуговує на увагу стаття О. Загорецької "Теорія діловодства як галузь наукових знань"де теорію діловодства представлено як частину наукових знань управлінського документознавства. У статті визначено структуру і зміст цієї галузівисвітлено зв'язок діловодства з іншими науковими дисциплінами та галузями знаньв яких розробляються наукові засади основних діловодних процесівзокрема, загальним та управлінським документознавством, документною лінгвістикою, інформаційним менеджментом, теорією інформаційно-пошукових системархівознавством тощо 9.

На сторінках журналу чільне місце займають проблеми захисту інформації в системах комп'ютерного справочинства автоматизації діловодства та документообігу застосування електронного документообігу в регіонах 10.

Варто відзначити, що у часописі подаються статті про історію та розвиток діловодства країн ближнього зарубіжжя. Так М. Ларін, директор Всеросійського науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи розкриває на сторінках журналу основні етапи розвитку діловодства в Росіїділиться своїми думками щодо організації системи управління документацією 11.

1999 р. Українським науково-дослідний інститутом архівної справи та документознавства разом з Інститутом історії України НАН України, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України та іншими провідними українськими науковими і навчальними інституціями в галузі спеціальних історичних дисциплін було засновано міжвідомчий збірник наукових праць "Архівознавство. Археографія. Джерелознавство". На даний час вийшло 6 випусків виданняЦінність збірників полягає у політематичності змісту. На шпальтах видань маємо публікації з питань історії та сучасних проблем архівного будівництваедиційної, польової та камеральної археографіїджерелознавства історії України тощо. Основними розділами збірника є "Археографія", "Архівознавство", "Джерелознавство". Інші розділи присвячені проблемам бібліотечної справи та бібліографії, документознавстваісторії державних установ, спеціальних історичних дисциплін.

Документознавчі дослідження на сторінках збірника репрезентуються статтями знаних науковців цієї галузіархівістів-практиків.

Так С. Кулешов у своїх статтях звертається до термінологічного визначення таких понятьяк "справочинство""документ""документація""офіційний документ""службовий документ"а також висвітлює документознавчі аспекти трактування понять сфери електронного документування та документообігу 12.

Журнал "Архіви України" надає велику практичну допомогу архівістам та працівникам служб діловодства у їх повсякденній роботіПроблемам організації діловодства на сторінках цього науково-практичного журналу присвятила свою статтю О. Загорецька 13.

Про окрему групу документів - нормативно-правові акти - розповідає у своїй статті заступник голови Держкомархіву України К. Новохатський 14. Автор розкриває зміст нормативно-правових актівз яких найвищу юридичну силу має законАналізуючи ряд законів Українипро збереження і використання документівавтор вказує на недоліки у визначенні деяких понятьщо стосуються документів - носіїв інформаціїархівних документівдокументів Національного архівного фондукультурних цінностейкультурної спадщинидокументально-інформаційних ресурсівбібліотечного фонду та ін.

Останній випуск збірника "Архівознавство. Археографія. Джерелознавство" містить дві статті присвячені документознавчій тематиці. Експерт із суспільно-політичних питань Народно-демократичного об'єднання "Нова Україна" І. Антоненко звертається до історії розроблення міжнародного стандарту ISO 15489-2001 "Інформація та документація - управління документацією"Як висновокавторка наголошує на необхідності розроблення аналогічного стандарту в Україні 15 С. Сельченкова присвятила свою статтю проблемі створення в Україні системи нормативно-методичних посібників із визначення категорій цінності документів та відбору документів до складу Національного архівного фонду У статті подається характеристика видів переліків документіврозповідається про сучасний стан їх підготовкивизначено напрямки подальшого розвитку вітчизняної системи переліків документівзокремапродовження поповнення новими видами документів Переліку типових документів із метою максимального врахування типової документації сучасного періодурозроблення відомчих та галузевих переліків із строками зберігання документів певної системи чи галузі розроблення переліків документації спеціального характеру і спеціальних систем документування. Позитивне вирішення даних проблем дійсно буде суттєвим внеском у формування вітчизняної системи нормативно-методичних посібників.

Археографічний щорічник "Пам'ятки" засновано Українським державним науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства у 1998 році як втілення нереалізованого проекту Бібліотечно-архівного відділу Генерального секретарства справ освітніх Української Центральної Ради. З метою наукової публікації унікальних історичних джерел Бібліотечно-архівний відділ у 1917-1918 ррзапропонував створити щорічник.

На даний час вийшло 4 томи "Пам'яток"Щорічник залучає до наукового обігу нові матеріали з історії архівної справи в Україніщо є продовженням національних архівознавчих та археографічних традицій шляхом разкриття "білих плям" в історії архівної справи та ознайомлення науковців з неопублікованими архівними документамиНа його сторінках публікуються невідомі або маловідомі архівні документи з фондів державних архівів та бібліотек Україниякі супроводжуються передмовами та коментарями.

У четвертому томі "Пам'яток" міститься стаття вченого секретаря УНДІАСД ВБездрабков якій на основі документів Центрального державного архіву вищих органів влади авторка дослідила історію організаційного документа періоду Австро-Угорської імперіїохарактеризувала розвиток архівної справи кінця ХІХ - початку ХХ стзахідноукраїнського регіону У статті подаються публікації документівщо розкривають організацію архівної справи в Австро-Угорській імперіївплив влади на архівну справудіяльність Архівної Ради

Проаналізувавши вміст публікацій документознавчого характеру на сторінках періодичних та продовжуваних видань УНДІАСД можна дійти висновкущо цій тематиці відведено значне місце впродовж всього часу існування видань. Тому для дослідників-документознавців плідним стане ознайомлення з документознавчими студіями на сторінках періодичних видань УНДІАСД. Крім тогодоцільно також використати бібліографічні покажчики: "Бібліографічний покажчик видань з документознавства (1975-1995)" "Електронний документ та електронний документообіг: Матеріали до бібліографії" підготовлені Галузевою службою науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства

В наш час постає багато проблемзумовлених потребами вивчення історії та сучасного стану документознавства за допомогою архівознавчих періодичних виданьщо дає змогу отримати об'єктивну інформацію про розвиток документознавчої науки


  1. Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації як об'єкт дослідження інформатики // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1996. - Т. 1. - С. 71-76; Його ж: Ще раз про "доджерело" // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 2002. - Т. 8. - С. 135-139.
  2. Кулешов С. Українське документознавство: сучасний стан та перспективи розвитку // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1999. - Т. 4. - С. 95-99.
  3. Кулешов С. Про базові поняття документознавства (нотатки з приводу змісту розділу "Загальні поняття" ДСТУ 2732-94 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення") // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1997. - Т. 2. - С. 72-75.
  4. Кулешов С. Нові навчальні видання з документознавства // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1999. - Т. 4. - С. 201-204.
  5. Швецова-Водка Г. Визначення документа в архівознавстві // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1999. - Т. 4. - С. 99-102.
  6. Сельченкова С. Особливості укладання відомчих переліків документів зі строками зберігання // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 2003. - Т. 9. - С. 50-51.
  7. Загорецька О. Організація діловодних служб Державного Сенату Української Держави // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1999. - Т. 5. - С. 113-115.
  8. Загорецька О. Сучасні проблеми організації діловодства в міністерствах та державних комітетах України // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1998. - Т. 3. - С. 80-81.
  9. Загорецька О. Теорія діловодства як галузь наукових знань // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 2002. - Т. 8. - С. 139-141.
  10. Маньковський А. Модель захищеного документообігу в установі // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1999. - Т. 4. - С. 102; Його ж: Спеціалізовані системи автоматизації діловодства і документообігу // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 2002. - Т. 8. - С. 142-146; Гордійчук Г. Досвід впровадження і застосування електронного документообігу в джерелах комплектування Держархіву Херсонської області Херсонській облдержадміністрації та регіональному відділенні Фонду державного майна // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 2000. - Т. 6. - С. 84-85.
  11. Ларін М. Основні етапи розвитку діловодства в Росії // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 1996. - Т. 1. - С. 77-84.
  12. Кулешов С. Про деякі ключові поняття справочинства // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. - К., 2001. - Вип. 3. - С. 356-361; Його ж: Доокументознавчі аспекти трактування понять сфери електронного документування та документообігу // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. - К., 2002. - Вип. 5. - С. 37-41.
  13. Загорецька О. Висвітлення проблем організації загального діловодства в журналі "Архіви України" // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. - К., 2002. - Вип. 5. - С. 348-355.
  14. Новохатський К. Документ як об'єкт інформаційних відносин у законах України: спроба огляду деяких визначень // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. - К., 2001. - Вип. 3. - С. 361-370.
  15. Антоненко І. До історії розроблення міжнародного стандарту ІSO 15489-2001 "Інформація та документація - управління документацією" // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 73-83.
  16. Сельченкова С. Переліки документів: сучасний станпроблемиперспективи // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 83-90.
  17. Бездрабко В. До історії організаційного документа в архівістиці західноукраїнського регіону періоду Австро-Угорської імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст ) // Пам'ятки- 2003- Т4- С5-29
  18. Бібліографічний покажчик видань з документознавства (1975-1995) / Держкомархів України. УДНДІАСД. Галузева служба наук.-техн. інформації; Авт.-уклад.: Л. О. Ткачова, О. М. Загорецька, Р. В. Романовський // http://www.archives.gov.ua/Publicat/Pointers/pointers.php#02
  19. Електронний документ та електронний документообіг: Матеріали до бібліографії / Держкомархів України. УДНДІАСД. Галузева служба наук.-техн. інформації; Уклад.: Л. П. Одинока А. А. Батрак, Р. В. Романовський // http://www.archives.gov.ua/Publicat/Pointers/pointers.php#07

Дмитро Каран

ДІЯЛЬНІСТЬ ПОСТІЙНОЇ КОМІСІЇ ДЛЯ СКЛАДАННЯ
БІОГРАФІЧНОГО СЛОВНИКА УКРАЇНСЬКИХ ДІЯЧІВ
В КОНТЕКСТІ ЕПІСТОЛЯРНОЇ СПАДЩИНИ К. В. ХАРЛАМПОВИЧА


Листи К. В. Харламповича до М. М. Могилянського в м. Київ


В період заснування Української Академії Наук 1 найважливішою проблемою було вивчення раніше забороненого і томузовсім не дослідженого комплексу питань з історії українського етносу. З точки зору історії шлях до української минувшини лежав через конкретну особу і не випадково постала проблема створення "українського пантеону," тобто найширшого Словника діячів України, котрі уславились, чи зробили внесок у культурний, науковий та політичний розвиток національної культури. Головним завданням, яке поставили перед собою укладачі Словника, було, так би мовити, олюднення багатовікової історії українського народу, істотне доповнення до наукових праць про становлення і розвиток різних галузей знань, виявлення нових імен славетних співвітчизників, збереження відомостей про попередні покоління, висвітлення їхнього внеску у справу дальшого поступу української державності, її економіки, науки, освіти, літератури, мистецтва.

Слід сказати, що сама ідея створення Словника діячів України (йшлося не тільки про етнічних українців, але й представників інших етносів, які творили в Україні і збагачували її духовну спадщину) виникла задовго до створення УАН. В середині 1880-х рр. у колах української наукової громадськості виникла ідея підготовки і видання Українського біографічного словника. Конкретну програму такого словника запропонував 1886 р. український історик П. С. Єфименко, опублікувавши на сторінках часопису "Киевская старина" статтю "Потребность в биографическом словаре южнорусских деятелей и его программе" 2. На початку 1890-х рр. з ініціативи професора Володимира Антоновича та під його керівництвом склалася група істориків, літераторів, археологів та краєзнавців (Г. Л. Берло, І. М. Каманін, В. І. Щербина, О. Я. Кониський, С. О. Єфремов, М. П. Василенко, М. С. Грушевський, К. М. Мельник, О. І. Лотоцький), яка розпочала роботу над складанням біографічного словника 3. Втім, ця робота скоро припинилася, не давши помітних результатів. Також відомо, що весь напрацьований матеріал було 1894 р. передано М. С. Грушевському до Львова, але й там ця робота не була завершена.

Ідея створення Словника виникла не випадково. Однак ми згадали про цей ранній проект тому, що саме люди, котрі про нього знали, із становленням 1918 р. УАН запропонували його реалізувати. 23 січня 1919 р. на спільних зборах ВУАН було прийняте рішення про створення Постійної Кмісії для складання біографічного словника українських діячів 4. 8 лютого 1919 р. відбулися наступні збори ВУАН, на яких було обрано Д. І. Багалія - головою комісії, а В. Л. Модзалевського - керуючим справами (тоді він мав офіційне найменування - керівничий). 23 лютого 1919 р. відбулося перше її засідання. До складу новоутвореної Комісії увійшли всі академіки ВУАН, а також професори Я. М. Колубовський, В. І. Щербина, Д. Я. Щербаківський, Г. Л. Берло, С. О. Єфремов та К. М. Мельник-Антонович - соратники В. Б. Антоновича. 12 березня 1919 р. відбулися збори колишнього колективу співробітників, який працював над створенням історико-біографічного словника під керівництвом В. Б. Антоновича. Було ухвалено передати весь напрацьований матеріал для використання його в академічному словнику 5. Структурно Комісія складалася з голови, керівничого, вченого діловода та п'яти відділів: великокнязівської доби (редактор Н. Ю. Мірза-Авак'янц), польсько-литовської доби (В. О. Романовський), гетьманської доби (М. П. Василенко), історико-літературного (П. І. Зайцев) та мистецтва (Ф. Л. Ернст). Науковими співробітниками були В. І. Галант, Г. Л. Берло, О. І. Мікошин, Ф. М. Вербицький-Антіох 6. З першого ж року існування комісії розпочалась органічна праця в трьох напрямках: 1) складання списка імен тих діячів, біографії яких мають увійти до словника; 2) перегляд джерел та складання до них біо-бібліографічних даних; 3) замовлення біографій, головним чином, на перші чотири літери абетки 7. До кінця 1919 р. відбулося 8 засідань комісії, на яких вирішувались питання архітектоніки майбутнього біографічного словника. Влітку 1920 р. помер В. Модзалевський, а голова комісії Д. Багалій мешкав у Харкові, тому її робота відновилася з обранням Миколи Василенка головою комісії, а керівничим - Петра Стебницького 8. 1921 р. спеціальною постановою спільних зборів ВУАН всі штатні посади в Комісії, за винятком керівничого, було ліквідовано 9. Редактори і наукові співробітники залишилися поза штатами. 1923 року, після смерті П. Я. Стебницького, М. П. Василенко знімає з себе обов'язки голови, залишивши за собою тільки редакторську працю 10. Того ж року головою Комісії став академік Сергій Єфремов 11 і перебував на цій посаді до вересня 1929 р. Керівничим було обрано Михайла Могилянського, який в липні 1923 р. приїхав з Петрограда до Києва, і залишався на цій посаді аж до моменту ліквідації Комісії 12. Сама ж Комісія була перепідпорядкована І Відділу. Як свідчать протоколи засідань, співробітники проводили велику пошукову, наукову і методологічну роботу. Комісія залучила до наукової праці співробітників з Поділля, Чернігівщини, Волині, Кубані. Серед них були професори з відомими в науковому світі іменами і автори-початківці. Завдяки широкій мережі співробітників, збирання біограм відбувався швидкими темпами. В результаті їхньої інтенсивної праці на 1 січня 1928 р. Комісія мала величезну картотеку зі 149 тисяч 687 карток, а з 1-го січня 1928 р. по 1 жовтня вибрано ще 6 тисяч карток 13. Було опрацьовано архівні документи майже в усіх архівах і музеях України та в ряді архівів Ленінграда і Москви 14. Того ж року чотирма нештатними співробітниками на чолі з Михайлом Могилянським з 155 тисячної картотеки було систематизовано матеріали на літери "А-Б": звідси зрозуміло, чому створена Комісія так довго працювала (працівників мало, а діячів багато). За роки існування Комісії було підготовлено значний біографічний масив у виглядібіографічних карток, біографій, різного біографічного метеріалу (автобіографії, некрологи, анкети). Результатом діяльності Комісії був підготовлений до друку том "Біографічного словника діячів України" на літеру "А." . На жаль, словник так і не побачив світ, оскільки радянській системі демонстрація українського внеску до європейської та світової скарбниці була не потрібна. Вся пророблена робота залишилась в архіві Комісії, Комісію ліквідували 13 лютого 1934 р., Академію Наук комунізували.

Роботу Комісії продовжила нова група на жорстких марксистсько-ленінських засадах. Ця група довела до кінця повне складання систематизованого Словника. Була проведена послідовна ідеологічна редакція текстів, які переважно навіть втратили імена своїх авторів (особливо репресованих), тим паче остаточно впорядковані біограми були передруковані в машинописі і зібрані в 6 томів Біо-бібліографічного словника: 1 - "А" 15, 2 - "Д-Й" 16, 3 - "П-Р" 17, 4 - "С" 18, 5 - "Т-Х" 19, 6 - "Ц-Я" 20. В них з точки зору фактографічного наповнення переважно збереглася велетенська праця Комісії. В Інституті Рукопису НБУ знаходится близько 2000 справ, які можна пов'язати з архівом Комісії. З них близько 600 - біографії. Дослідник діяльності Комісії С. М. Ляшко кваліфікує корпус документів, які знаходяться в Інституті Рукопису як допоміжний архів Комісії. Вона припускає такий розвиток подій після ліквідації Комісії: головні біографічні статті надійшли до редакції УРЕ 21.

Виняткову роль у збиранні біограм українських діячів відіграли тисячі самовідданих науковців і дослідників. Сотні, навіть тисячі біографічних нарисів, написаних ними, складають золотий фонд знань про українську інтелектуальну еліту. Наголосимо, що все це спирається на подвижницьку працю відомих та маловідомих збирачів біографій українських діячів. То ж не випадково одним із важливих завдань сучасної гуманітаристики в Україні є реконструкція загальної картини становлення і розвитку української біографістики. І насамперед - висвітлення практично недослідженої діяльності штатних та позаштатних співробітників Комісії, оскільки люди не лише творять історію як процес, але саме люди пишуть історію як текст.

Одним з цих діячів, які писали історію України через призму особистостей був Костянтин Васильович Харлампович (30.VII.1870-21.ІІІ.1932) - видатний вчений, історик, громадський діяч, ординарний професор кафедри церковної історії Казанського Університету з 1914 р., член-кореспондент Всеросійської Академії Наук з грудня 1916 р., дійсний академік ВУАН з 1919 р. Він був позаштатним співробітником Комісії по складанню біографічного словника діячів України з лютого 1929 р. Автор статті у попередніх публікаціях вже висвітлив біографію вченого та його діяльність в системі УАН 22. Костянтину Харламповичу належить близько 200 біограм. Це дозволяє нам на прикладі одного позаштатного діяча Комісії продемонструвати життя самої Комісії в усіх її проявах ніби з середини. Ключем до цього є листи Костянтина Харламповича до керівничого Михайла Могилянського.

Увазі читачів пропонується 24 листи К. В. Харламповича до Комісії для складання біографічного словника діячів України та до М. М. Могилянського, що зберігаються в ІР НБУВ (Фонд X, одиниці збереження: 6475-6491; 5442-5448). Ці листи охоплюють період з лютого 1929 р. по листопад 1931 р. В той час Костянтин Харлампович проживав у Ніжині, не маючи можливості переїхати до Києва. В листах К. В. Харламповича простежуються як позитивні, так і негативні сторони діяльності Комісії та її співробітників; протистояння в академічному середовищі; ігнорування радянською владою роботи Комісії; жертовна праця більшості співробітників, які працювали на утвердження української науки.

Опубліковані листи висвітлюють роботу Комісії через призму спілкування К. В. Харламповича і М. М. Могилянського, котрий займав єдину штатну посаду керівничого Комісії. Предметом листування були поточні питання, звіти, біографічні довідки, підготовлені на замовлення, різна інформація, особисті бачення розвитку біографічної справи. Тут присутні всі найважливіші проблеми. Спробуємо виокремити їх. Вже з першого листа Костянтина Харламповича дізнаємося, що керівничим Комісії визначено фахівців для написання біографічних статей. К. В. Харламповича, вочевидь, вважали фахівцем з історії церкви та історії шкільництва XVI-XVII ст., однак запрошення йому прийшло вже після розподілу головного блоку статей. Це означає, що визначеного авторства статей не було, тому періодично воно змінювалося. Вчений самостійно обирав біографії для дослідження та подавав їх для затвердження Комісією, але з тією умовою, що на вказані ним біограми немає претендентів. Пропозиція Костянтина Харламповича щодо розміщення в Словнику духовних осіб (за ім'ям чи за прізвищем), свідчить про відсутність єдиної думки Комісії з цього приводу. Серед нештатних співробітників гостро стояло питання розподілу діячів на так звані "розряди." Комісією для складання Словника діячів України, на жаль, не було зроблено стратифікації діячів на першоступеневих, другоступеневих та третьоступеневих, хоча, згідно з інструкцією, для написання біографічної статті відповідно відводилося: один аркуш першоступеневим, ? - другоступеневим та ? - третьоступеневим. Тому Костянтин Харлампович пропонує Комісії при складанні наступного блоку статей (список імен починався на літеру Т) розбити прізвища діячів на три розряди. Таким чином, знімався б конфлікт між Комісією та співробітниками з приводу суб'єктивної оцінки ступенядосліджуваного діяча авторами біограм. Очевидно, що з нештатними співробітниками не укладалися робочі договори, вказана процедура обмежувалася згодою майбутнього співробітника взяти участь в роботі Комісії. Тому питання оплати за надані біографічні статті ставиться Костянтином Харламповичем як одне з ключових у розв'язанні проблем, пов'язаних з невиконанням співробітниками своїх зобов'язань та прискоренням друку Словника. Автор листів зазначає, що керівники відділів навмисне не подавали списки діячів на затвердження керівничому, а Комісія ж в цілому, яка багато разів призначала термін подання матеріалів до друкарні так і не зробила остаточного редагування написаних біограм. Гадаємо, що запропоновані читачам листи Костянтина Харламповича стануть зразком дослідницької діяльності та підтвердженням високого професіоналізму їх автора.


  1. Історія Академії Наук України. - 19181993. - К., 1994. - С. 299.
  2. Ефименко П. С. Потребность в биографическом словаре южноруссвих деятелей и несколько слов о его программе // Киевская старина. - 1886. - Т. 14. - С. 805-809.
  3. Чишко В. С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України. -К., 1996. - С. 116.
  4. Історія Академії наук України (19181923): Документи і матеріали. - К., 1993. - С. 226.
  5. Чишко В. С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України. - К., 1996. - С. 118.
  6. Там само. - С. 118.
  7. ІР НБУВ, ф. X., од. зб. 5221, арк. 2.
  8. Там само, од. зб. 5221.
  9. Там само.
  10. Там само, од. зб. 5206.
  11. Там само.
  12. Там само, од. зб. 5192.
  13. Там само, од. зб. 5221.
  14. Чишко В. С. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України. - К., 1996. - С. 119.
  15. ІР НБУВ, ф. X., од. зб. 4863.
  16. Там само, од. зб. 4864.
  17. Там само, од. зб. 4865.
  18. Там само, од. зб. 4866.
  19. Там само, од. зб. 4867.
  20. Там само, од. зб. 4868.
  21. Ляшко С. М. Постійна комісія УАН-ВУАН для складання Біографічного словника діячів України. 1918-1933. - К., 2003. - С. 29.
  22. Каран Д. Листи К. В. Харламповича до М. С. Грушевського // Київська старовина. - 2001. - № 6. - С. 122-144.

Листи К. В. Харламповича до М. М. Могилянського в м. Київ


Олександр Коваленко, Ольга Гейда

З ІСТОРІЇ АРХІВУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КОНСИСТОРІЇ

Значна частина документальної спадщини старої України, як відомо, зберігалась у церковних архівах, на долю яких випало чимало випробувань і поневірянь. Окремі аспекти історії церковних архівів України були висвітлені свого часу К. Здравомисловим, М. Плохінським, П. Добровольським, Д. Міллером, І. Павловським, М. Петровим, В. Бідновим, П. Федоренком, але загалом ця проблема ще чекає на ґрунтовне дослідження 1.

Чільне місце серед місцевих церковних архівів належало архівам духовних консисторій - колегіальних органів, які здійснювали адміністративне управління й духовне судочинство у межах єпархії під безпосереднім керівництвом архієрея 2. Саме до консисторських архівів, крім власне різноманітної діловодної документації, надходили метричні книги, клірові відомості, описи церковного та монастирського майна та інші матеріали, що становлять значний науковий інтерес. Реконструкція змісту і складу цих зібрань є одним з актуальних завдань сучасного архівознавства 3.

Чернігівська духовна консисторія, ймовірно, була створена в другій половині ХVІІ ст. у процесі відновлення в регіоні православної єпархії. Після переведення у 1672 р. єпископської кафедри з Новгорода-Сіверського до Чернігова консисторія разом з її архівом була облаштована на території Борисоглібського монастиря 4. У 30-х рр. ХVІІІ ст. чернігівський єпископ Никодим Сребницький вжив заходів щодо впорядкування консисторського архіву і запровадив посаду архіваріуса 5. Його наступник на кафедрі Іраклій Комаровський у 50-х рр. ХVІІІ ст. розпочав будівництво нового кам'яного корпусу для консисторії, відтак її архів "по разбитии [старых - авт.] палат" було розміщено на хорах Борисоглібського собору 6. 1765 р. консисторію та архів було переведено до новозбудованого приміщення, де вони знаходились аж до кінця ХVІІІ ст. 7. Вже після закриття Борисоглібського монастиря консисторію у 1792 р. розмістили на території секуляризованого Троїцько-Іллінського монастиря 8, а архів залишився в центрі міста на соборній дзвіниці у вкрай незадовільних умовах: "кирпичный потолок мало-по-малу расторгается и через беспрепятственное выпадение в потолке кирпича попадает вода, через что архив находится в повреждении, из трещины в печке в архив идет дым, что для находящихся на хранении дел представляет большую опасность" 9.

1841 р. Синод зобов'язав місцеву духовну владу невідкладно відшукати належні приміщення для архіву консисторії, "помещенном в четырех стесненных и сырых местах, в коих совершенно невозможно содержать его в должном порядке и безопасности от утраты и порчи" 10. У лютому 1842 р. частину консисторського архіву було розміщено в будинку "соборного ключаря" протоієрея Дмитра Стефановського, "расположенном недалеко от собора, состоящем из семи комнат, за 151 руб. 14 коп. серебром в год арендной платы" 11. Серед архівних документів збереглося листування Чернігівської духовної консисторії 1847 - 1849 рр. з приводу розробки проекту додаткового приміщення для архіву 12. Єпископ Павло Подлипський неодноразово звертався до Синоду з проханням виділити додаткові кошти на ремонт приміщень консисторії та архіву, але всі його клопотання залишились без відповіді. Зрештою ремонтні роботи було виконано тільки протягом 1855 - 1858 рр. 13.

У 1860 р. Синод задовольнив пропозицію архієпископа Філарета (Гумілевського) щодо "устройства консистории в Елецком монастыре и передачу самого монастыря в его (Филарета) непосредственное управление". Внаслідок ремонтно-будівельних робіт "монастырская трапеза и кухня были обращены под главное здание консистории; при главной монастырской стене переделаны каменные здания для архива, устроены деревянные сараи, второй и третий этажи монастырской колокольни также приспособлены для архивных дел консистории" 14. За розпорядженням архієпископа Філарета 1859 р. була створена комісія, яка протягом шести років розбирала архівні справи за 1722-1850 рр. Відібрані "к уничтожению" документи було складено в окремій кімнаті, подальша їх доля невідома.

Згідно з указом Синоду від 20 липня 1881 р. до архівного корпусу в Єлецькому монастирі було добудовано одноповерхове приміщення, куди перенесено частину архіву консисторії, що зберігалася раніше "в двух темных и сырых комнатах на колокольне Елецкого монастыря" 15. 1898 р. Синод виділив додаткові кошти, на які частина архівних приміщень булаперебудована. Але коштів не вистачило, і частина архіву "ввиду того, что помещения ея оказались настолько ветхими, что угрожают опасностью падения, перенесена временно в старые архивные комнаты при монастырской колокольне" 16. Після ліквідації у 1919 р. Чернігівської духовної консисторії її архів на підставі рішення окружної ліквідаційнної комісії 1923 р. булопередано до Чернігівського губернського історичного архіву 17.

Нині фонд Чернігівської духовної консисторії зберігається у Держархіві Чернігівської області (ф. 679) і складається з 16 816 одиниць зберігання, що містять унікальні відомості з історії Північного Лівобережжя. Виявлені у його складі документи, що уперше публікуються нижче, дозволяють простежити історію архіву Чернігівської духовної консисторії, встановити забуті імена його охоронців, з'ясувати засадничі принципи комплектування та функціонування цього архівосховища.

Документи друкуються мовою оригіналу згідно норм сучасного російського правопису із збереженням усіх фонетичних, лексичних та стилістичних особливостей. Археографічне опрацювання здійснено на підставі правил передачі тексту кириличних документів ХVІ - ХVІІІ ст. популярним методом. Нерозбірливі через пошкодження тексту слова та словосполучення позначено трикрапкою у квадратних дужках […]. У примітках наведено відомості про деяких осіб та установи, що згадуються в документах.


  1. Див.: Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Б. Матяш та К. І. Климової. - К., 2002. - С. 200-220.
  2. Христианство: Энциклоп. словарь. - М., 1993. - Т. 1. - С. 808-809.
  3. Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Б. Матяш та К. І. Климової. - К., 2002. - С. 204, 217.
  4. Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 9, спр. 6, арк. 1 зв.
  5. Страдомский А. Никодим Сребницкий, епископ Черниговский и Новгород-Северский // Черниг. епарх. известия. - Часть неофиц. - 1876. - № 21. - С. 606 - 607, 612; Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 1, спр. 1037, арк. 8; Историко-статистическое описание Черниговской епархии. - Чернигов, 1873. - Кн. 4. - С. 104-105.
  6. Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 9, спр. 6, арк. 1 зв.
  7. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание (1786 г.) - К., 1851. - С. 264, 265; Историко-статистическое описание Черниговской епархии. - Чернигов, 1873. - Кн. 4. - С. 102; Платонов И. Черниговские кафедральные соборы и их достопримечательности. - Чернигов, 1899. - С. 20; Добровольский П. Дом при колокольне Черниговского кафедрального собора: Архивная справка // Черниг. епарх. известия. - Часть неофиц. - 1904. - № 15. - С. 527-528.
  8. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. - Чернигов, 1874. - Кн. 2. - С. 28-29.
  9. Держархів Чернігівської обл., ф. 179, оп. 1-а, спр. 1305, арк. 2-2 зв.
  10. Там само, спр. 2013, арк. 3-4.
  11. Там само, арк. 13-14, 37-38.
  12. Там само, ф. 179, оп. 1-а, спр. 3147, арк. 1-3.
  13. Там само, оп. 28, спр. 78.
  14. Добровольский А. Черниговская духовная консистория (Историческая справка) // Черниг. епарх. известия. - Часть неофиц. - 1900. - № 22. - С. 655.
  15. Держархів Чернігівської обл., ф. 127, оп. 23, спр. 1753, арк. 1, 5.
  16. Добровольский А. Черниговская духовная консистория (Историческая справка) // Черниг. епарх. известия. - Часть неофиц. - 1900. - № 22. - С. 656.
  17. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-651, оп. 1, спр. 253, арк. 16-18.

№ 1
Записка В. Левицького1 про облаштування архіву
Чернігівської духовної консисторії

24 серпня 1768 р.

Записка, каким образом начат архив делам епархиальним, где ныне в крайне непорядке находящася, и без описей, не по годам и не по номерам издревле содержаемого.

Первое.

1. Из церкви, где он ныне находится, взимати и с самых давнишних годов: дела и письма […]. Они не были по годам.

2. Потом в оной годзе разобрать порядочно по месяцам и числам, в определенном месте и на столе, где никого неопределенного и стороннего не привещать.

3. Завести реестр и в оный дела и письма порядочно записывать по номерам, который ставится на обороте всякого дела.

4. Когда едного года описаны будут дела таким порядком, тогда тому году реестр внесть. Все дела оные внесть в определенный ныне консистории архив и положить […] едного столпе. А наверху тех дел реестр положити.

5. Без описи никакого дела и ни же малейшего письма в архив не вносить.

6. Дела все, какие они не были - великие или малые, ошивати и связывати порядочно, перемерити по листами. А на конце на обороте крепить и отмечать, сколько в котором деле всех листов писаных и чистых.

7. Всякому делу, которыи канцеляристом или подканцеляристом, или копеистом будет оное пересматривать, сделати должен краткую опись, то есть описати всякое дело кратко: с начала до самого конца, что зачем и к чему, не пропуская в описи ни малейшего суждения и определения, и в оную опись в заглавие всякого дела пришивати, из которой описи можно будет видеть, что во всяком деле имеется и чего нету.

8. На всяком деле надписывать, о чем такое дело. И сие тако делати на больших делах, которые по великости полагать в обгортках, а прочие малые, в аркушах до десяти, класти без обгорток.

9. Отныне не быти месяцами, и делами большими, особливо как они до сих пор были, но смешивать все дела в кучу погодно и по месяцам. А если за разбитие нынешнего архива всех дел погодно собрать не можно, то дела большие порегистрировать […], при окончании какие опосля к году какому служащие приищуться, приписывать и в реестр возводить.

10. Презентарии делам так же весть погодно, и прилагая оные погодно ко всякому году, от начала до самого окончания под особливый номер, по тому резону, что случались и дела производимые […] спорные етого же году относили. Из реестра кожного видеть сущестно об оных делах, а притом и удобно всегда, потребное к справке без единого года и места сыскать буде можно.

11. Окончивши такого порядочного едного году, другой порядок зачинать и делать так до самого окончания всего архива перебора и перенесения.

Второе.

1. К перенесению и погодочному описанию архива определяются (которые никуда не движутся) канцеляриста поветчиковаДимитрия Прожика, который на содержании архиву, и Григория Селетреникова. Обоим сим предписывается в содержании порядка описи делам наблюдать, дела разбирать и поверять самим его таким же порядками. Сделано то будет, что делать: дела закреплять, велеть сшивать, крепко связывать, а которые дела ветхие, те и прошивать шнуром простым, который скатать из простых ниток и припечатать самим.

2. Ниток и сургуч на дело сие купить з денег за печатание челобитных дел, собираемых з запискою […], и куповать до окончания, так и бумагу на обгортку делам и на реестры с тех же денег куповать, а если денег не станет, мне говорить.

3. Бумагу и сургуч держать с записями расходов.

4. К перебиранию дел, описыванию и порядочному складанию в помощь к поветчикам определяются: Павловский, Дорошенко, Чернавский, Величковский, Лисенков, Апришка.

5. Павловскому писать погодно всем делам реестры: то есть вводить всякое дело в реестр. Ему единого его смотреть.

6. Всем прочим, под смотрение и наблюдение вище преписаного поветчикова находитися, и к делами, к которым что служит, сообщать. Прилагать порядочно, в каком месте должно привязывать, а собрав порядкова дело, описать которому поветчику, которое дело описать велить.

7. Когда дело какое описано будет, проверять поветчику.

8. Которые канцеляристы к сему делу годны не буде, документы описывать или дела сшивать, то поветчику указывать.

9. А в случае, чтобы и самому поветчику в праздности при деле не гулять, диктовать как дела описывать, неумеющим или и самому дело какое описать.

10. В деле сего архива описания находиться в нем в определенного места с благовесту на раннюю по благовест на вечерне, сие время приписывается, пока свечи будут давать, а тогда другое время назначено будет.

11. Когда консистория будет, то оставаться при том деле самому Яновскому, ибо Димитрий будет находится при журнале.

12. Если должно будет какое дело полностью править, я сам означать и исключать до правки оного человека, коего надобно, буду. И на себя труд дела таково взимати.

13. Которые в сем деле описания архива потрудятся, ободряю и заохочиваю, что будут иметь преимущество во всем: в месте и жаловании за двоякие свои труды, то есть в консистории и при описи архива.

14. Наконец, если к сему делу надобно будет больше людей, есть позже определить имею.

Третье

1. Книги исповедные должны оставатся до окончания описей всея архива в том же месте, где ныне.

2. Когда окончится опись архива, в те годы, если будет место, понеже много перенесем.

3. А если не будет места, то так и оставатся.

4. Только их должно будет по годам собрать и понадписывать в боку большими словами года, протопопию или волость, что б не разбрасывать все без годов, и всех книг опись ныне для приискивания какой книги делается.

Четвертое.

1. Если впредь с оного архива потребуется какое дело, то оное зараз учинив справку, вносить в архив и класти под номером, в годе в свое место, а в повете ни для чего не держать.

2. Ключ от архива должен быть всегда в консистории на стене на гвозде висеть.

3. Ежели дела к увидению его преосвященства и консистории не надобно и не требуется, то с архива дела выносить никто не должен под опасением штрафа.

4. А должно с дела надо быть справка, сделать выписку потребную не вынося из архива, выписку архивариусу подписать, что верна справка выписаная и закрепить, а дело на свое место положить же.

5. Таким порядком целость архива и порядок дел сохраняется.

6. И ежели чего надобно будет проискивать, то можно вскоре знайти в архиве, не перерывая всех дел. Отчего ныне все дела в замешательство приведены, по неустройству сначала оного доброго содержания, ибо когда надо что проискивать, то должен будет взят проискивателем годовой реестр (год, номер), добре пересмотреть, нежели знайдет в реестре потребное дело, то по нумеру потребное дело и вынять.

7. А ежели в том реестре дела надобного не знайдется , то в друге смотреть должен.

8. З сего видеть можно, что должны быть реестры всем делам погодно и справные, и под номерами заведенные, по какому единому и дело проискиватся будет, а дела все перерывати не для чего останется.


1768 года, августа 24
Регент Василий Левицкий

Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 4, спр. 609, арк. 1-3.


№ 2
Правила ведення та зберігання діловодної документації в структурних підрозділах
Чернігівської духовної консисторії

29 серпня 1768 р.

Записка о поветах.
1768 года августа 29 дня

1. Отсель в поветах делам держать реестры.

2. Оные завесть таковым порядком, какове я обявле.

3. Надписать на каждом годе и каких протопопий и монастырей.

4. Записывать в оный все входящие доношения.

5. Вновь входящие доношения (то есть, с коих дела не было) останутся под номером, а коих дело прежде было - номер отметить поветчик своею рукою должен в каком деле, в каком годе и по каком номере сообщено.

6. Итак, при окончании года всяк поветчик свой год свяжет с реестром и, собрав со всех поветей дела, в архив впредь можно будет без дальших хлопот полагать, понеже со всех поветов в реестрах записаны будут дела.

7. О протоколе вхожем. Входящие дела епаршиские, челобитческие и всякие письма и рапорты записываются в генеральном реестре. По записке отдавать отсель по поветам, какоем всяк поветчику в приеме росписаться должен, и потому вседневный реестр за разом писать набело единожды, а не так, как ныне - в записке медлить и для других многих резонов.

8. В реестре же епаршеском росписываться не должно, потому что при сем единожды подписанный вероятен.

9. В реестры записывавшим, должно всемерно стараться и писать чисто иприлежно, начерно оных не писать, но единожды набело. Таким бо порядком везде в канцеляриях реестры вседневные содержать, и набело всегда сначала до окончания писать.

10. Сие предписывается для того, что когда здесь доселе протоколы писаны начерно, то оставались не переписанным набело или после хотя и переписан, но покороче черного. Другое, что не росписывались в рестре поветчики, то и это худо. Не знать с кого дела спрашивать, отчего много дел знайти не можно или вовсе доискаться. И потому правящий сам подлежателен был по опасности ответствия.

Консистории Черниговской регент
Василий Левицкий

Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 9, спр. 6, арк. 5-5 зв.

№ 3
Постанова Чернігівської духовної консисторії
про стан і подальше впорядкування архіву

Червень 1771 р.

По указу Ея Императорского Величества в духовную Черниговскую консисторию с Императорского разрешения ея Императорского Величества, указ Св. Синода из конторы прошлого 1768 года сентября 15 дня под № 952 в отношении коего велено "О содержании в добром порядке всех присутственных архивов".

Первое, в каждое место определеные архивариусы, присутствующими выбираются трезвого жития и неподозрительные в пороках и в иных пристрастиях непримеченные.

Второе, архивы непременно в каждый год один раз в присутствии наблюдателя освидетельствуются, ибо в противном случае за не порядочное содержание архива, тогда как и за не смотрение надлежащие при нем архивариуса, подвержены будут по законам ответу сами они присутствующие по мере учиненного ими в сем случае пренебрежения, и последовавшего от этого какого либо разлада, злоупотребления, либо непорядка.

По осмотрению в архиве консистории дела имеющиеся, явилось, что они находятся в церкви кафедральной на хорах, без описи с начала ея заведения, в великом непорядке и разбитии. Хотя же по справке оказалось от консисторского регента Василия Рогаля 1768 года марта 10, прежде еще состояния и получения оного указа в Консисторию, докладом было представлено тако: прежде сего имелась в особливи устроенных каменных палатах как канцелярии, тогда и архива, в коей по пространности всякие по канцелярии и консистории производственные дела без разбития и смешения в кучу оных содержаные были. А по разбитии оных палат, когда перенесена оная архива со всеми делами в церковь на хора, то ж в крайней тесноте на тех хорах определенного одного места, тогда оная архива в крайнем находится непорядке за разбитием всех не только единковых, но и в месяцах имеющихся дел, что в скорости коего надобна дела, а иного и вовсе сыскать невозможно в той архиве. А коле в отдаленности от канцелярии и консистории стоящей и быти на хорах в церкви крайне не способную потому, ибо когда же надобно для ея же частых справок в той архиве каких дел приискивать, в то время когда в церкви служение отправляют бывает, и когда хотя же в случае когда и отправления не бывает, только вхоже в церковь для отомкнутия церкви едва можно пономарей допроситься, а иногда же за получкою оных пономарей в монастыре и сыскать невозможно, и за тем же в приискивании дел бывает остановка и промедление. К тому же, хотя оную архиву и можно было когда в порядочное разобрание хотя помалу дел приводить, когда время канцеляристам поосвободится мало от дел бывает, но за вышеписанным в церковь всегда служителей вскорости привесть невозможно.

Архиву в порядок привесть непременно надлежит, ибо пересматривать ту ежегодно присутствующими вовсе нельзя, за неисполнение же по указу надлежит опасаться, что б не подпасть ответу.

Определили: 1) в содержании оной архивы быть по прежнему прописанному канцеляристу Димитрию Прожику.

2) реенту консисторскому Василию Рогалю добровольно уже труд сей на себя, что б привести оный в порядок восприневшему, дабы тое когда возможно поскорее исполнено было потрудится. И стараться к разбору дел ему определить кого он сам из канцелярских служителей изберет. А избрание и определение дабы порядочно по его предписанию оную архиву разбирали, смотреть консисторскому канцеляристу Григорию Яновскому. Предписанному канцеляристу Димитрию Прожику токмо всякое дело в порядок приведенное пресмотря по реестру готовое в архиву принимать. А понеже известно есть консистории, что почти все консисторские канцеляристы определены к описе дому Архиерейского всему имуществу в силу его преосвященства приказания 3, которыя еще и поныне чинится. При том ответах по всей епархии, да сверху того и другие, его же преосвященства, требуемые от консистории ведомости, как то: 1. О крестовых священниках; 2. О вакантовых священниках; 3. Об учащихся в школах; 4. О сиротских приходах и кто оные наблюдает; 5. О новоустроеных церквях; 6. О штрафных деньгах собираемых со священников за неучение детей в школах и по другим причинам; 7. Об архимандритах, с какой местности и каких монастырей монашеского имеют служения, теми приказаниями исправить должно; 8. О делах духовных протопопий.

Из за завсегдашней занятости присутствующих в консистории, и за употреблением оных консисторских подячих к другим делам, учинити разбирание вскоре вовсе невозможно.

Для того, обо всем оном все мы признаем: об архиве начавшиеся дело и по копии указа доложить на благорасмотрение его преосвященству. С тем притом им повелено в консисторию собиратся, как и прежде собиралися, токмо по три дня в неделю, ибо к тому что архиву разобрать, но за не имением и за не хотением пономарей много в церкви по отомкнении медлит, того учинить невозможно. Потому же архив в крайнем непорядке нахождением, яко он состоит в крайнем сумнительстве, что и когда по каким ни есть случаям не по части ответу, а паче осуждением, для того надо будет оный архив снесть с хор церкви кафедральной, порядочно разобрать и скласти в имеющийся при самой консистории каменной комнате. Оную архиву скорее надлежит по докладу от реента не токмо в описание, но и в новый порядок, без коего она в непорядке находится, привесть. По коему когда видно из имеющихся при оном деле записок. За последованным от покойнаго преосвященного по докладу, о том от консистории резолюции и труд прилагаем был в описании оной архивы, с коей давнейших десять годов, то есть с 1720 г. по 1730 г. дел перебрано, описано и в новую архиву перенесено.

Однако, оной архивы описание, когда за отбытием его, регента, в прошлом 1770 году, тогда за умертвием покойного его преосвященого 4 и за воспоследовавшим с того замешетельством, и притом за содержанием в прошлом годе кафедры и всего города через долгое время в карантине, и поныне приостановилось, а понеже по дополненном оного указа внушении и чиненных докладов консисториею усмотрено: 1-е, что к содержанию оной архивы и по сие время никого не определено; 2-е. каким порядком оную архиву привесть в порядок, должного наставления не дано.

По известиям же консистории, находится при делах консисторский канцелярист Димитрий Прожик - издавна архиву содержащий и жития трезвенного и неподозрительного, в штрафах и наказаниях не бывший. Каким же порядком архиву привесть следует в порядок, прочитана в консистории, учиненная еще в 1768 году августа 24 дня регентом Рогалем записка, и консисторией признано, что архиву привесть в порядок таким образом, как в оной предписано должно. Выключая только то, что хотя по оной записке регентовой и означны с прочими подячими консисторскими к описи архива подповетчики Иван Чернявский, Яков Величковский, Григорий Лисенков и Михайло Апришкин, консистории то одставила, по причине малого числа канцелярского времени, за оное написати того, что ежедневно собираясь присутствующие определят, не можно. Димитрию же, яко же содержа поветовый ежедневный о докладных в консистории делах журнал, в разборке и описании оной архивы управится невозможно.

Определено 1771 года июня дня, а подписано июля дня 5.

Каким же образом, сохранить можно указанную ценность, с одной стороны, без с приписанного указа ответа, с другой стороны, в порядке архива сохранена будет.

Аркуш 1 зв. (покрайній запис): "В определение приказные приступили в описании оныя архивы, к порядочному сообщению всяких дел по годам и месяцам, и отыскано уже следующие годы1701, 1702, 704, 707, 709, 711, 714, 715, 716, 717, 718, 720, 721, 722, 723, 724 и 726. Те года и в новую архиву перенесены. С 1770 года, когда последовало в Чернигов етное неблагополучие, вовсе все течение приостановилось и забыто".

Аркуш 3 зв. (покрайній запис): "Необходимо наблюдать, описывать и приводить в порядок те архивные дела, ибо пересматривать той архив ежегодно поветствующим вовсе без описи невозможно".

Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 9, спр. 6, арк. 1 - 4 зв.

№ 4
Рапорт архіваріуса М. Сербиновича про стан збереження
документів в архіві Чернігівської духовної консисторії

27 травня 1867 р.

Господину секретарю Черниговской духовной
консистории колежскому советнику
Александру Архиповичу Корнуху
архивариуса колежского секретаря
Макария Сербиновича

Рапорт.

На предложение ваше от 22 мая за № 58 о том, в порядке ли содержания наш архив, состоящий под моим ведением, имею честь донесть, что до прибытия на Черниговскую паству покойного преосвященного Филарета 6 все дела архивные находились в целости и порядке. А когда этот архипастырь по отревизированиии архива усмотрел, что дела хранятся много и без надлежащего порядка, потребовал ветхим архивным делам описи, по которым сделал собственноручную против дел (надпись - авт.). Для уничтожения и для отобрания таковых назначил Комиссию, о чем в духовной консистории имеется дело, которая и отобрала дела с 1722 - 1850 гг. Оные храняться теперь в отдельной комнате при Консистории, а остальные, признанные необходимыми к хранению, сложены в колокольне Елецкого монастыря, которым комиссия составила особые описи, но всем ли делам сделала новые описи и на сколько самые дела в целости и порядке, мне неизвестно. Акты же метрические и исповедные книги находятся в порядке, но для содержания оных в целости многие необходимо переплесть, кои разбившиеся за спорные годы, так и вовсе не переплетенные с 1862 г.

27 мая 1867 г.

Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 2, спр. 5145, арк. 10 зв.-11.

№ 5
Записка секретаря Чернігівської духовної консисторії О. Корнуха
про умови зберігання справ в архіві консисторії

1 червня 1867 р.

Объяснительная записка секретаря Черниговской духовной
консистории колежского советника Александра Корнуха

(ответ на запрос преосвященного Варлаама, епископа Черниговского и Нежинского,
о состаянии архива консистории от 17 мая 1867 г.)

Архив Черниговской духовной консистории хранился в следующих зданиях: часть - в наёмном деревянном доме протоирея Дмитрия Стефановского, часть - в комнатах при колокольне Черниговского кафедрального собора, часть - в казенном здании, устроеном специально для архива Консистории, и часть в самой Консистории. При переводе Консистории в Елецкий монастырь в ноябре 1861 г. по обширности и многочисленности дел, часть архива (древние дела) помещена в двух комнатах темных и сырых на колокольне Елецкого монастыря, а часть архива (новейшие дела: метрики, исповедные книги) помещена в особо устроенном здании. Здание это - бывший сарай Елецкого монастыря. Имеет пол кирпичный.

До вступления на кафедру Черниговской епархии архиепископа Филарета 7 июля 1859 г., архив консистории находился в надлежащей исправности и порядке, но по случаю разбора архива Комиссиями, назначенными резолюциями покойного преосвященного Филарета 21 августа 1859 г., 28 декабря 1859 г., 22 августа 1861г., предложением архиепископа Филарета, данным консистории 2 октября 1862 г. за № 270 и резолюциями его от 2 июля 1863г., 2 сентября 1864 г., 3 июля 1865 г. и 2 октября 1865 г., архив консистории в настоящее время не имеет уже прежнего порядка, так как дела каждого года разделены на две части, одна часть назначена к уничтожению, а другая к хранению в архиве. При сем, для образца прилагаются описи архива, на коих собственноручно преосвященный Филарет написал "к уничтожению", "в семинарское правление" и т.д. Отсюда вытекает, что безпорядок архива произошел по вине назначившего разбор архива преосвященного Филарета, собственноручно написавшего на описях, какие дела уничтожить, а какие направить в архив, а также по вине лиц, назначенных для разбора архива, большею частию малограмотных диаконов и причетников, которые не могли, как следовало, выполнить условий, нужных для разбора архива.

Для приведения архива в порядок и поставки дел по номерам ходатайствовать перед вашим преосвященством назначить Комиссию из лиц 7 опытных и трудолюбивых, которые и проверят дела, и устроят их по надлежащему.

1 июня 1867 г.

Держархів Чернігівської обл., ф. 679, оп. 2, спр. 5145, арк. 8-10.


  1. Регент (правитель) канцелярії Чернігівської духовної консисторії Василь Рогаль-Левицький згодом був звинувачений у зловживаннях і переведений священиком до Миколаївської церкви у Чернігові.
  2. Керівник структурного підрозділу духовної консисторії - повиття (поветья) або столу.
  3. Йдеться про чернігівського єпископа Феофіла Ігнатовича (1770 - 1788 рр.).
  4. Йдеться про чернігівського єпископа Кирила Ляшевецького (1761-1770 рр.).
  5. Пропуски в тексті - дати не проставлено.
  6. Йдеться про чернігівського архієпископа, історика і богослова Філарета Гумілевського (1859 - 1866 рр.).
  7. Корнух Олександр Архипович - викладач історії, бібліотекар, секретар Правління Чернігівської духовної семінарії, з 1859 р. - секретар Чернігівської духовної консисторії.
На початок
На початок